11. Синоніми, їх типи та використання в мовленні. Словники синонімів.

Синоніми - це слова, різні за звучанням, але близькі за значенням (дорога - путь, шлях; мовознавство - мововедення).

Лексичні синоніми подібні чи тотожні за значенням слова. Як правило, відрізняються за семантичними чи стилістичними відтінками. Тому серед лексичних синонімів виділяють:

-- семантичні

-- стилістичні

-- семантико-стилістичні

Ідеографічні (значенневі, семантичні) синоніми передають різні відтінки того ж поняття: незламний- рішучий (твердий); хотіти- бажати. Слова близькі за значенням. Але не тотожні.

Стилістичні синоніми не мають відмінностей у смислових відтінках, але відрізняються емоційно-експресивним забарвленням і сферою використання. ( сміятися - реготати, хихикати, скалити (шкірити) зуби). Стилістичні синоніми можуть одрізнятися за ознаками:

• стильова належність. (говорити, але на зборах-виступати)

• сучасне - застаріле слово (палець – перст)

• загальномовне – діалектне (юнак – легінь)

• власне українське – запозичене ( побачення –рандеву)

• загальномовне – термін (нарив – абсцес).

Семантико-стилістичні синоніми відрізняються як семантичними відтінками, так і стилістичним забарвленням (поганий, гидкий, бридкий, кепський).

Абсолютні синоніми – цілком однакові і за значенням і за вживанням слова. Їх небагато. Використовують для уникання повторів: гасло-лозунг.

Синоніми поєднуються в єдиний синонімічний ряд (синонімічне гніздо).

Домінанта, або стрижневе слово синонімічного ряду - це слово, що найчастіше вживається у мовленні. У словнику синонімів воно подається першим.

Так, напр., у синонімічному ряду неминуче, напевне, конче, неодмінно, обов'язково, безсумнівно домінантою є слово обов'язково.

До одного синонімічного ряду звичайно входять слова однієї частини мови. Тому виділяють синоніми:

• іменникові (друг, брат, друзяка)

• прикметникові ( гарний, красивий, чарівний)

• дієслівні ( захотіти, забажати, забагнути)

• прислівникові (обов’язково, неодмінно, конче)

• прийменникові (біля, коло, побідя).

Багатозначне слово може входити до складу різних синонімічних рядів ( спів тихий-неголосний, слабкий, приглушений; чоловік тихий- неголосний, слухняний, лагідний)

Лексичні синоніми можуть бути:

• загальномовними

• Контекстуальними

Загальномовні синоніми – ті, що не залежать від контексту.

Контекстуальні - стають синонімами лише в контексті (сива (давня) історія)

Серед контекстуальних синонімів виділять:

• Перифраз, або парафраз – описовий зворот мови. А в поезії – стилістичний прийом, троп, за допомогою якого предмети, явища або власні імена називають не прямо, а через їхні характерні ознаки (чорне золото замість кам’яне вугілля)

• евфемізми - Евфемістичні синоніми замінюють собою слова, які вважаються непристойними, нетактовними, грубими або забороненими ( мають назву табу)

Морфологічні синоніми – це варіанти граматичних форм слів на позначення одного поняття (співає – співа).

Синтаксичні синоніми – це граматично різні конструкції, що виражають ту саму думку. Такими можна вважати:

• сполучникові та безсполучникові речення (рада б зійти, та чорна хмара наступає - рада б зірка зійти – чорна хмара наступає)

• складнопідрядні й прості речення з дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами.

• Пряма і непряма мова

• Словосполучення і речення. (зошит учня - - учнівський зошит).

Фразеологічні синоніми – окремий різновид. – варіанти фразеологічних одиниць на позначення того самого поняття ( говорити - плескати язиком, ляпати язиком)

Синонімічні словники наводять заголовне слово (домінанту) зазвичай у прямому значенні, без експресивно-емоційного забарвлення або стилістичних обмежень, а потім синонімічний ряд існуючих експресивно забарвлених синонімів, який завершують менш уживаними та діалектними формами.

Словник синонімів української мови. У 2 т./ Уклад.: А. Бурячок та ін. – К.: Наукова думка, 1999 – 2000.

У синонімічних словниках наводяться синонімічні ряди, які складаються зі слів і словосполучень тотожних або близьких за значенням. У межах кожного синонімічного ряду подається семантична (вказується на відмінні відтінки значень) і стилістична характеристика слів, окреслюється їх сполучуваність, наводяться приклади їх уживання в контексті. Саме так побудовані академічний "Словник синонімів української мови" у 2-х томах (К., 1999—2000) і "Словарь синонимов русского языка" в 2-х томах за редакцією А.П. Євгеньєвої (М., 1970— 1971). У синонімічних словниках для широкого практичного користування наводяться синонімічні ряди без ілюст­рацій прикладами їх уживання. Такими є "Короткий словник синонімів української мови" П.М. Деркача (К., 1960), "Практичний словник синонімів української мови" С. Караванського (К., 1995), "Словарь синонимов русского языка" З. Є. Александрове!' (М., 1968; шосте видання вийшло в 1989 p.), "Gran diccionario de sinonimos у antonipios" (Великий словник синонімів і антонімів) іспанської мови Л. Кастро де Амато (Буенос Айрес, 1988).