
- •2.Прикладні.
- •3. Лесика української мови з погляду її походження. Етимолгічні словники. Словники іншомовних слів.
- •Група успадкованих слів української мови
- •4. Запозичення із неслов’янських мов:
- •4. Активна і пасивна лексика української мови. Історичні словники
- •5. Слово і його лексичне значення. Лексичне значення і поняття. Основні типи лексичних значень сова.
- •6. Багатозначність слів. Джерела багатозначності. Переносне вживання слова. Зміни в семантичній структурі слова.
- •7. Тлумачні словники української мови
- •8. Антоніми, їх типи і використання в мовленні. Словники антонімів.
- •9. Омоніми, їх типи і використання у мовленні. Словники омонімів.
- •10 . Пароніми в системі української мови. Словники паронімів.
- •11. Синоніми, їх типи та використання в мовленні. Словники синонімів.
- •12. Фразеологізми і їх ознаки. Семантична структура і класифікація фразеологічних одиниць. Фразеологічні словники.
- •13. Діалектизми в складі української лексики. Діалектні словники.
- •14. Діалектизми, їх типи і використання в літературній мові. Діалектні слвники.
- •15. Неологізми в складі країнської лексики.
- •16. Словники мови письменників
- •§ 2. Слова вносяться до реєстру Словника за абеткою.
- •§ 4. При відмінюваних іменниках наводиться (скорочено або повністю) форма родового відмінка однини (батяр, -а; самосмерть, -і).
- •17. Фонетичне і граматичне освоєння слів іншомовного походження.
- •18. Правопис слів іншомовного походження.
- •19. Терміни в складі української лексики.
- •20. Стильова диференціація української лексики.
- •21. Функціональні стилі сулм.
- •1)Розмовно-побутовий стиль.
- •22. Принципи української орфографії. Історія українського правопису (1929, 1933, 1960, 1990, 1999).
- •23. Аспекти вивчення людської мови. Фонема та її функції. Звукові вияви фонем.
- •24. Принципи складоподілу. Типи складів в українській мові.
- •25. Приголосні фонеми української мови і їх класифікація.
- •26. Голосні звуки української мови і їх класифікація.
- •3)За способом творення
- •27. Зміни звуків у мовному потоці. Асиміляція приголосних.
- •28. Довгі приголосні звуки в українській мові й умови їх виникнення. Питання про довгі приголосні фонеми.
- •1)Подовжені приголосні і позначення їх
- •2)Подовжені м'які приголосні
- •3)Подвоєння букв внаслідок збігу
- •4)Написання нн в прикметниках і похідних словах
- •5)Подвоєння букв в іншомовних словах
- •29. Позиційні та історичні чергування голосних.
- •30. Позиційні та історичні чергування приголосних.
- •31. Орфоепічні норми української літературної мови. Типові порушення норм вимови голосних і приголосних звуків.
- •32. Граматичне значення, граматична форма, граматична категорія. Засоби вираження граматичних значень.
- •33. Принципи класифікації слів на частини мови.
- •34. Морфологічні парадигми, їх типи.
- •56. Поділ дієслів на дієвідміни за основою інфінітива та формами теперішнього часу. Атематичні дієслова.
- •57 .Категорія способу дієслова. Творення форм наказового способу.
- •58 . Категорія часу дієслова. Творення часових форм.
- •Теперішній відносний:
- •60. Дієслівна категорія перехідності/неперехідності
- •61. Погляди лінгвістів на дієприкметник і його місце в системі мови. Активні і пасивні дієприкметники, їх творення і вживання.
- •62. Погляди вчених на дієприслівник і його місце в системі частин мови. Творення дієприслівників.
- •63. Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням і походженням.
- •64. Прийменник як частина мови. Групи прийменників за походженням і будовою. Погляди вчених на частиномовний статус прийменника.
- •65. Сполучник як частина мови. Сурядні і підрядні сполучники, їх різновиди. Сполучники і сполучні слова, критерії їх розмежування.
- •66.Частка як частина мови . Класифікація часток.
- •67. Вигук як частина мови. Звуконаслідувальні слова.
- •68 . Дериватологія і її місце в системі науки про мову. Морфологічні і неморфологічні способи словотворення в укр.Мові.
- •69. Львівська дериватологічна школа. Внесок Ковалика у розвиток укр..Дерив.
- •70. Історичні зміни в морфемній будові слова та їх наслідки.
- •71. Морфемна будова слова. Характеристика кореня і афікса.
- •72. Поняття морфеми і морфа. Аломорф і варіант морфеми.
- •73. Словотвірна і морфемна будови слова.
- •74. Словотвірне значення і його типи; мутаційне, модифікаційне, транспозиційне.
- •75. Словосполучення як синтаксична одиниця. Питання про обсяг поняття «словосполучення». Класифікація словосполучень.
- •77. Підрядний зв'язок і ого різновиди.
- •76. Способи синтаксичного зв’язку між компонентами підярідних словосполучень:
- •78. Речення як синтаксична одиниця, його ознаки. Аспекти вивчення.
- •79. Предикативність та інтонація завершеності
- •82. Типи простих речень за значенням і будовою.
- •83. Граматична основа двоскладного речення. Структурні типи підметів і способи їх морфологічного вираження.
- •85.Складений іменний присудок і способи його вираження
- •87. Узгоджені і неузгоджені означення. Способи їх морологічного вираження. Критерії розмежування неузгоджених означень і непрямих додатків.
- •89. Розряди обставин за значенням і способи їх морфологічного вираження.
- •91. Речення з однорідними членами. Проблема однорідних присудків.
- •92.Речення зі вставними і вставленими конструкціями і їх структура.
- •93. Звертання у складі речення. Трактування синтаксичних функцій вокатива.
- •94. Односкладні речення і їх класифікація.
- •95. Складне речення. Особливості будови його предикативних частин. Класифікація складних речень.
- •96. Складні речення з різними видами зв’язку.
- •97. Складносурядні речення і їх різновиди..
- •98. Принципи класифікації складнопідрядних речень (логіко-граматична, формально-граматична і структурно-семантична).
- •100. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.
- •101. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними.
11. Синоніми, їх типи та використання в мовленні. Словники синонімів.
Синоніми - це слова, різні за звучанням, але близькі за значенням (дорога - путь, шлях; мовознавство - мововедення).
Лексичні синоніми подібні чи тотожні за значенням слова. Як правило, відрізняються за семантичними чи стилістичними відтінками. Тому серед лексичних синонімів виділяють:
-- семантичні
-- стилістичні
-- семантико-стилістичні
Ідеографічні (значенневі, семантичні) синоніми передають різні відтінки того ж поняття: незламний- рішучий (твердий); хотіти- бажати. Слова близькі за значенням. Але не тотожні.
Стилістичні синоніми не мають відмінностей у смислових відтінках, але відрізняються емоційно-експресивним забарвленням і сферою використання. ( сміятися - реготати, хихикати, скалити (шкірити) зуби). Стилістичні синоніми можуть одрізнятися за ознаками:
стильова належність. (говорити, але на зборах-виступати)
сучасне - застаріле слово (палець – перст)
загальномовне – діалектне (юнак – легінь)
власне українське – запозичене ( побачення –рандеву)
загальномовне – термін (нарив – абсцес).
Семантико-стилістичні синоніми відрізняються як семантичними відтінками, так і стилістичним забарвленням (поганий, гидкий, бридкий, кепський).
Абсолютні синоніми – цілком однакові і за значенням і за вживанням слова. Їх небагато. Використовують для уникання повторів: гасло-лозунг.
Синоніми поєднуються в єдиний синонімічний ряд (синонімічне гніздо).
Домінанта, або стрижневе слово синонімічного ряду - це слово, що найчастіше вживається у мовленні. У словнику синонімів воно подається першим.
Так, напр., у синонімічному ряду неминуче, напевне, конче, неодмінно, обов'язково, безсумнівно домінантою є слово обов'язково.
До одного синонімічного ряду звичайно входять слова однієї частини мови. Тому виділяють синоніми:
іменникові (друг, брат, друзяка)
прикметникові ( гарний, красивий, чарівний)
дієслівні ( захотіти, забажати, забагнути)
прислівникові (обов’язково, неодмінно, конче)
прийменникові (біля, коло, побідя).
Багатозначне слово може входити до складу різних синонімічних рядів ( спів тихий-неголосний, слабкий, приглушений; чоловік тихий- неголосний, слухняний, лагідний)
Лексичні синоніми можуть бути:
загальномовними
Контекстуальними
Загальномовні синоніми – ті, що не залежать від контексту.
Контекстуальні - стають синонімами лише в контексті (сива (давня) історія)
Серед контекстуальних синонімів виділять:
Перифраз, або парафраз – описовий зворот мови. А в поезії – стилістичний прийом, троп, за допомогою якого предмети, явища або власні імена називають не прямо, а через їхні характерні ознаки (чорне золото замість кам’яне вугілля)
евфемізми - Евфемістичні синоніми замінюють собою слова, які вважаються непристойними, нетактовними, грубими або забороненими ( мають назву табу)
Морфологічні синоніми – це варіанти граматичних форм слів на позначення одного поняття (співає – співа).
Синтаксичні синоніми – це граматично різні конструкції, що виражають ту саму думку. Такими можна вважати:
сполучникові та безсполучникові речення (рада б зійти, та чорна хмара наступає - рада б зірка зійти – чорна хмара наступає)
складнопідрядні й прості речення з дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами.
Пряма і непряма мова
Словосполучення і речення. (зошит учня - - учнівський зошит).
Фразеологічні синоніми – окремий різновид. – варіанти фразеологічних одиниць на позначення того самого поняття ( говорити - плескати язиком, ляпати язиком)
Синонімічні словники наводять заголовне слово (домінанту) зазвичай у прямому значенні, без експресивно-емоційного забарвлення або стилістичних обмежень, а потім синонімічний ряд існуючих експресивно забарвлених синонімів, який завершують менш уживаними та діалектними формами.
Словник синонімів української мови. У 2 т./ Уклад.: А. Бурячок та ін. – К.: Наукова думка, 1999 – 2000.
У синонімічних словниках наводяться синонімічні ряди, які складаються зі слів і словосполучень тотожних або близьких за значенням. У межах кожного синонімічного ряду подається семантична (вказується на відмінні відтінки значень) і стилістична характеристика слів, окреслюється їх сполучуваність, наводяться приклади їх уживання в контексті. Саме так побудовані академічний "Словник синонімів української мови" у 2-х томах (К., 1999—2000) і "Словарь синонимов русского языка" в 2-х томах за редакцією А.П. Євгеньєвої (М., 1970— 1971). У синонімічних словниках для широкого практичного користування наводяться синонімічні ряди без ілюстрацій прикладами їх уживання. Такими є "Короткий словник синонімів української мови" П.М. Деркача (К., 1960), "Практичний словник синонімів української мови" С. Караванського (К., 1995), "Словарь синонимов русского языка" З. Є. Александрове!' (М., 1968; шосте видання вийшло в 1989 p.), "Gran diccionario de sinonimos у antonipios" (Великий словник синонімів і антонімів) іспанської мови Л. Кастро де Амато (Буенос Айрес, 1988).