9. Омоніми, їх типи і використання у мовленні. Словники омонімів.

Омоніми - це слова, які мають однакове звучання і написання, але зовсім різні значення.

Напр., потяг - "поїзд" у значенні "ряд з'єднаних між собою залізничних вагонів, що рухаються за допомогою локомотива" і потяг - "настійне прагнення до чогось чи когось".

Омоніми можуть бути повними та неповними.

Повні лексичні омоніми - це слова, що тотожні за звуковим складом і написанням у всіх граматичних формах:

коса - заплетене довге волосся;

коса - вузька намивна смуга суходолу в озері, морі чи річці;

коса - сільськогосподарське знаряддя.

Неповні лексичні омоніми розподіляються на омоформи, омофони і омографи.

Омоформи (граматичні омоніми) - це слова, які збігаються за звучанням та написанням лише в окремих граматичних формах:

діти - куди вас діти;

коса - іменник і коса (лінія) - прикметник жіночого роду;

три - наказовий спосіб дієслова і три - числівник.

Омофони (фонетичні омоніми) - це слова, які збігаються лише за звучанням, а пишуться неоднаково: мріяти і мрія ти; сонце - чи не сон це?

Омографи - це слова, що збігаються за написанням, але розрізняються за написанням і наголосом: мала дитина - не мала щастя; плачу і плачу; замок і замок.

Слова-омоніми в сучасній мові нічого спільного у значенні між собою не мають (напр., склад - як фонетична одиниця мови і склад - як приміщення).

Шляхи виникнення омонімії:

• збіг українського і запозиченого слова. (балка)

• збіг двох значень ( кок - фр. вид зачіски і в анг.- кухар)

• збіг у результаті словотворення. (загин - від гинути. І від гнути)

• міжмовні омонімія - зовнішня форма слів двох різних мов (луна - як місяць і як відлуння)

• слова з однаковим або дуже близьким звучанням у різних мовах.

Словники омонімів. До словників омонімів включено слова, які збіглися за звучанням. У словниковій статті вказують на тип утворення омонімів, а також на граматичні, стилістичні та інші ознаки цих омонімів, які підкреслюють їх протиставленість. Прикладом таких словників можуть служити "Словник омонімів української мови" О. Демської та І. Кульчицького (Львів, 1996), "Словарь омонимов русского языка" О.С. Ахманової (М., 1974; трете видання — 1986), "Словарь омонимов русского языка" М.П. Колесникова (Ростов-на-Дону, 1995).

10 . Пароніми в системі української мови. Словники паронімів.

Пароніми (від гр.para - поблизу, поруч і onyma - ім'я) - це слова, подібні між собою за звучанням і частково за будовою: абонент - абонемент; континент - контингент.

За допомогою паронімів нерідко створюються рими в авторських поетичних творах та в народних прислів'ях та приказках:

Говорили- балакали, сіли й заплакали; Ні слуху ні духу; Яке їхало, таке й здибало.

У вузькому розумінні цього терміну – це схожі спільнокореневі слова (адресат-адресант)

У широкому розумінні – це будь-які (тобто як споріднені, так і неспоріднені) схожі за формою слова (анотація-нотація)

Залежно від ступеня звукової близькості пароніми поділяють на:

• максимальну (калина-малина)

• мінімальну ( сплеск-блиск).

З лексичнною паронімією пов’язане синтаксичне явище парономізії.

Парономазія- це стилістична фігура, побудована на комічному або образному зближенні паронімів та взагалі співзвучних слів і словосполучень.( ти йому про Тараса, а він тобі півтораста).

Крім парономазії на основі паронімії створюються каламбури, антитези та ін. Водночас звукова близькість паронімів призводить до того, що вживають помилково один замість другого: замість „факт”-„фактор”)

Причиною лексичних, а отже і симантичних помилок стає також нерозрізнення міжмовних паронімів, особливо належних до близькоспоріднених мов ( рос. сомнение- укр. сумління).

Словник паронімів української мови. Опис, Автор: Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. ... Словник є першою спробою в українській лексикографії опису паронімів

Гринчишин Д, Г., Сербенська О. А. Словник паронімів української мови. К., 1986. – у цьому словнику описано понад 1 тис. паронімів, які найчастіше зустрічаються, також є різнопрефіксні і різнокореневі слова. У словниковій статті описується паронімічна пара і заголовні ряди, які мають три і більше близьких за звучанням слів. стаття складається з кількох частин:

• загальні відомості про пароніми, дається етимологічна довідка

• особливості сполучуваності кожного пароніма. Основна увага звертається на розкриття лексичного значення паронімів. Дається коротке тлумачення.