97. Складносурядні речення і їх різновиди..

Складносурядне речення - складна синтаксична конструкція, яка є сумою двох рівноправних предикативних частин, поєднаних сурядним зв’язком.

Поділяються на елементарні і неелементарні.

Перший описав Олекса Синявський, другим – Булаховський: поєднуються як незалежні частини.

О. Мельничук: походять від складних безсполучникових..

Відношення, характерні для єдності предикативних частин, залежать від сполучних засобів, відповідно до груп сполучників:

• Речення з єднальними сполучниками поєднані єднальними відношеннями. Сполучники і, й, та, ні…ні, ані…ані…

• Зіставно-протиставні сполучники – поділяються на відношення двох х-рів:

  • Зіставного х-ру сполучники а.

Химерні замки з’являються то тут, тотам, а подекуди їхні верхівки увінчують білі цятки.

• Протиставного х-ру. а, але, та (в значенні але), зате, проте, однак

На вовка неслава, а їсть овець Сава.

• Розділові сполучники – розділові відношення ( несумісність або чергування понять) : то…,то, не то…,не то, чи то… ,чи то, або, чи, або…, або…

Поділя.ться на:

• Відношення виключення (взаємовиключення): або, чи, не то…,не то; чи то…, чи то; - з двох чи більше явищ можливе лише одне.

• Відношення чергування: то…, то: чергування подій чи явищ.

• Градаційні сполучники – градаційні відношення: не тільки, а й ; не лише, але й…

Не те щоб менше ставало землі на світі, а ділять її межи собою мало не на грядки.

За характером структури поділяються на:

• Відкритої структури: утворення з темпоральними (часовими ) відношеннями між частинами та розділові складносурядні речення, кількість предикативних одиниць яких можна розширити: Не то сплю, не то дрімаю, не то в уяві все проходить. (єднальні або розділові відношення – елементарні; єднальні або протиставні – неелементарні)

• Закритої структури: поєднують лише дві предикативні частини і виражають зіставні, протиставні і градаційні відношення: Осінній день короткий, але сьогодні він згасав надто повільно.

98. Принципи класифікації складнопідрядних речень (логіко-граматична, формально-граматична і структурно-семантична).

Логіко-граматична класифікація – підрядні предикативні частини розглядаються як члени речення. Поділяються на:

• Підрядна підметова частина – підрядна частина виконує роль відсутнього в головному реченні підмета або конкретизує підмат головної частини, виражений займенником. Від головної до підрядної ставимо питання хто? Що?

Хто не жив посеред бурі, не збагне жури безсилля.

• Підрядна присудкова частина – підрядна частина конкретизує іменну частину складеного присудка в головному реченні, виражену займенником. З головною частиною підрядна синтаксично поєднується сполучними словами хто, що, який, котрий, сполучниками що, як, ніби тощо.

Він тільки один був такий,що міг здійняти з вікон грати, розвалити мури.

• Підрядна додаткова частина – підрядна частина виконує роль додатка до одного із членів головного речення або ж конкретизує додаток головної частини, виражений займенником. Відповідає на питання непрямих відмнків.

Треба ще раз наголосити на тому, що внутрішня форма слова не збігається з його значенням.

• Підрядна означальна частина – підрядна частина виконує роль означення або уточнює означення до якогось члена головного речення. Відповідає на питання який? Поєднується з головним сполучниками що, щоб, як, ніби, мов, наче, сполучними словами який, чий, котрий, коли, хто, звідки :

За лісом, що темнів на схилі гори, спалахнула пожежа.

• Підрядна обставинна частина – підрядна частина виконує функцію обставини.

Виділяють такі види підрядних обставинних:

• Часу

• Місця

• Причини

• Умови

• Допусту

• Мети

• Наслідку

• Способу дії

• Міри і ступеня

• Порівняльними

У межах логіко-граматичної класифікації виокремлюють пояснювальні (супровідні, приєднувальні) речення: На горизонті тремтіло голубе марево-імла, від чого на прибережних барханах і комишах пропливали голубі тіні.

Формально-граматична класифікація – грунтується на засобах зв’язку головної і підрядної частини. Пєшковський, Фортунатов, Петерсон. Не набула поширення.

З огляду на засоби зв’язку вони виділили три типи складнопідрядних речень:

- складнопідрядні речення, в яких підрядні поєднуються з головним сполучниками

- - // - сполучними словами

- складнопідрядні речення з роздільною паузою.

Сполучники є неоднорідними і щодо своєї семантики: якщо одні з них семантичні, чітко виражають семантико-синтаксичні відношення, то інші асемантичні, виконують лише власне семантичну роль. У випадку використання асемантичних сполучників визначення семантико-синтаксичних відношень у складнопідрядному реченні без врахування лексичного наповнення ( так як пропонує ця класифікація) є неможливим.

Структурно-семантична класифікація – враховує до чого відноситься підрядна частина: до цілого головного речення, чи до конкретного члена речення.

Поділяє складнопідрядні речення на:

• Нерозчленовані (одночленні) (з’ясувальні і означальні)

• Розчленовані (двочленні) (обставинні)

99. СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМИ ОЗНАЧАЛЬНИМИ. ПИТАННЯ ПРО ЗАЙМЕННИКОВО-ОЗНАЧАЛЬНІ РЕЧЕННЯ.

Складнопідрядні речення з підрядним означальним – це речення, в яких підрядна частина відноситься до члена речення головної частини, вираженого іменником (субстантивованим словом), і вказує на ознаку предмета. Підрядна частина відповідає на питання Який? і або характеризує предмет, або розкриває його ознаку.

Приєднуються до голвної частини за допомогою сполучників що, щоб, як, ніби, нібито, та сполучних слів який, чий, котрий, що, де, куди, звідки, коли.

У зв’язку і з синсемантичністю / автосемантичністю опрних слів головної частини виділяють два різновиди присубстантивно-означальних речень:

1) речення, з обов’язковою підрядною частиною, оскільки означуваний менник надто загальний за значенням і потребує конкретизації. Підстановка означення-займенника (той, такий….) вказує на обов’язковість предикативної частини.- власне атрибутивні.

Посходились тоді до нього в гості ті люди, яких він чекав давно.

2) речення, головна частина яких не вимагає підрядності (є автосемантичною), називають атрибутивно-поширювальними. Як правило в головній частині немає вказівних займенників.

На їхніх очах маленький струмок, який вже біг по дну рівчака, безупинно збільшувався.

Означальні речення поділяють на присубстантивно-означальні та займенниково-означальні.

Підрядне присубстантивно-означальне ніколи не може стояти в препозиції до головного. Воно завжди перебуває або після нього, або розриває його після означуваного іменника.

Займенниково-означальні речення – займенниково-співвідносний тип підрядних речень (займенник в головному). Розкривають займенник в головній предикативній частині, конкретизують його зміст. Хто з злом не бореться, той людей не любить.

Особливістю таких речень є те, що займенник в головній частині конструктивно необхідний.

Іменну частину складеного присудка, виражену займенником , з речення вилучити не можна.

Щасливий, хто сни має милі – складнопідрядне з підрядним з’ясувальним.

Щасливий той. Хто сни має милі. – складнопідрядне займенниково-означальне.

Додаток- займенник!!! Якщо його можна вилучити, то речення буде з’ясувальним, якщо ні – підрядним займенниково-означальним:

Дедалі скульптор все більше переконувався (в тому), що мусить виїхати звідси. – з’ясувальне.

Безмежна вдячність тим, хто здобув Перемогу. -з підрядним займенниково-означальним.

За функцією підрядні частини займенниково-означальних речень поділяють на:

• підметові (включають конструкції з наявним підметом-займенником в головній частині)

І тут сталось щось, чого він ніколи не міг сподіватися.

- присудкові ( охоплюють усі конструкції такого типу, оскільки в них завжди наявна іменна частина); Який Сава, така й слава.

- означальні (речення, у яких займенник у головній частині виконує роль неузгодженого означення); Особливо яскраво виписані образи тих, хто панує в місті.

- додаткові (речення з конструктивно обов’язковим додатком-займенником);

За структурно- семантичною класифікацією ці речення поділяють на складнопідрядні предметно-ототожнені та якісно-ототожнені.

• Предметно-ототожнені речення – мають спільне специфічне ототожнене значення, що виявляється у тотожності вказівного і відносного слів, що стосуються тієї самої особи чи предмета: Щасливий той, хто…

• Якісно-ототожнені речення – будуються за моделлю такий – який Вказівне слово такий, виконуючи роль присудка , дає якісну характеристику підметові.

Яке життя, таке й товариство.