- •2.Прикладні.
- •3. Лесика української мови з погляду її походження. Етимолгічні словники. Словники іншомовних слів.
- •Група успадкованих слів української мови
- •4. Запозичення із неслов’янських мов:
- •4. Активна і пасивна лексика української мови. Історичні словники
- •5. Слово і його лексичне значення. Лексичне значення і поняття. Основні типи лексичних значень сова.
- •6. Багатозначність слів. Джерела багатозначності. Переносне вживання слова. Зміни в семантичній структурі слова.
- •7. Тлумачні словники української мови
- •8. Антоніми, їх типи і використання в мовленні. Словники антонімів.
- •9. Омоніми, їх типи і використання у мовленні. Словники омонімів.
- •10 . Пароніми в системі української мови. Словники паронімів.
- •11. Синоніми, їх типи та використання в мовленні. Словники синонімів.
- •12. Фразеологізми і їх ознаки. Семантична структура і класифікація фразеологічних одиниць. Фразеологічні словники.
- •13. Діалектизми в складі української лексики. Діалектні словники.
- •14. Діалектизми, їх типи і використання в літературній мові. Діалектні слвники.
- •15. Неологізми в складі країнської лексики.
- •16. Словники мови письменників
- •§ 2. Слова вносяться до реєстру Словника за абеткою.
- •§ 4. При відмінюваних іменниках наводиться (скорочено або повністю) форма родового відмінка однини (батяр, -а; самосмерть, -і).
- •17. Фонетичне і граматичне освоєння слів іншомовного походження.
- •18. Правопис слів іншомовного походження.
- •19. Терміни в складі української лексики.
- •20. Стильова диференціація української лексики.
- •21. Функціональні стилі сулм.
- •1)Розмовно-побутовий стиль.
- •22. Принципи української орфографії. Історія українського правопису (1929, 1933, 1960, 1990, 1999).
- •23. Аспекти вивчення людської мови. Фонема та її функції. Звукові вияви фонем.
- •24. Принципи складоподілу. Типи складів в українській мові.
- •25. Приголосні фонеми української мови і їх класифікація.
- •26. Голосні звуки української мови і їх класифікація.
- •3)За способом творення
- •27. Зміни звуків у мовному потоці. Асиміляція приголосних.
- •28. Довгі приголосні звуки в українській мові й умови їх виникнення. Питання про довгі приголосні фонеми.
- •1)Подовжені приголосні і позначення їх
- •2)Подовжені м'які приголосні
- •3)Подвоєння букв внаслідок збігу
- •4)Написання нн в прикметниках і похідних словах
- •5)Подвоєння букв в іншомовних словах
- •29. Позиційні та історичні чергування голосних.
- •30. Позиційні та історичні чергування приголосних.
- •31. Орфоепічні норми української літературної мови. Типові порушення норм вимови голосних і приголосних звуків.
- •32. Граматичне значення, граматична форма, граматична категорія. Засоби вираження граматичних значень.
- •33. Принципи класифікації слів на частини мови.
- •34. Морфологічні парадигми, їх типи.
- •56. Поділ дієслів на дієвідміни за основою інфінітива та формами теперішнього часу. Атематичні дієслова.
- •57 .Категорія способу дієслова. Творення форм наказового способу.
- •58 . Категорія часу дієслова. Творення часових форм.
- •Теперішній відносний:
- •60. Дієслівна категорія перехідності/неперехідності
- •61. Погляди лінгвістів на дієприкметник і його місце в системі мови. Активні і пасивні дієприкметники, їх творення і вживання.
- •62. Погляди вчених на дієприслівник і його місце в системі частин мови. Творення дієприслівників.
- •63. Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням і походженням.
- •64. Прийменник як частина мови. Групи прийменників за походженням і будовою. Погляди вчених на частиномовний статус прийменника.
- •65. Сполучник як частина мови. Сурядні і підрядні сполучники, їх різновиди. Сполучники і сполучні слова, критерії їх розмежування.
- •66.Частка як частина мови . Класифікація часток.
- •67. Вигук як частина мови. Звуконаслідувальні слова.
- •68 . Дериватологія і її місце в системі науки про мову. Морфологічні і неморфологічні способи словотворення в укр.Мові.
- •69. Львівська дериватологічна школа. Внесок Ковалика у розвиток укр..Дерив.
- •70. Історичні зміни в морфемній будові слова та їх наслідки.
- •71. Морфемна будова слова. Характеристика кореня і афікса.
- •72. Поняття морфеми і морфа. Аломорф і варіант морфеми.
- •73. Словотвірна і морфемна будови слова.
- •74. Словотвірне значення і його типи; мутаційне, модифікаційне, транспозиційне.
- •75. Словосполучення як синтаксична одиниця. Питання про обсяг поняття «словосполучення». Класифікація словосполучень.
- •77. Підрядний зв'язок і ого різновиди.
- •76. Способи синтаксичного зв’язку між компонентами підярідних словосполучень:
- •78. Речення як синтаксична одиниця, його ознаки. Аспекти вивчення.
- •79. Предикативність та інтонація завершеності
- •82. Типи простих речень за значенням і будовою.
- •83. Граматична основа двоскладного речення. Структурні типи підметів і способи їх морфологічного вираження.
- •85.Складений іменний присудок і способи його вираження
- •87. Узгоджені і неузгоджені означення. Способи їх морологічного вираження. Критерії розмежування неузгоджених означень і непрямих додатків.
- •89. Розряди обставин за значенням і способи їх морфологічного вираження.
- •91. Речення з однорідними членами. Проблема однорідних присудків.
- •92.Речення зі вставними і вставленими конструкціями і їх структура.
- •93. Звертання у складі речення. Трактування синтаксичних функцій вокатива.
- •94. Односкладні речення і їх класифікація.
- •95. Складне речення. Особливості будови його предикативних частин. Класифікація складних речень.
- •96. Складні речення з різними видами зв’язку.
- •97. Складносурядні речення і їх різновиди..
- •98. Принципи класифікації складнопідрядних речень (логіко-граматична, формально-граматична і структурно-семантична).
- •100. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.
- •101. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними.
95. Складне речення. Особливості будови його предикативних частин. Класифікація складних речень.
Складне речення – синтаксична конструкція, що складається з двох і більше предикативних одиниць, пов’язаних відповідним синтаксичним зв’язком, і являє собою семантичну і комунікативну єдність.
Частини складного речення із синтаксиного і часто змістового боку відповідають простому реченню; з боку комунікативного вони не становлять окремих комунікативних одиниць. Частини складного речення називають простими реченнями умовно, оскільки ЗМІСТОВА та ІНТОНАЦІЙНА завершеність властива складному реченню в цілому. До того ж, на відміну від простого речення, в складному реченні повідомляється про кілька ситуацій і відношення між ними.
Для предикативних частин складного речення характерні :
спільні компоненти для двох предикативних частин;
наявність співвідносних слів
паралелізм будови ( Там…, де…)
Структурно-граматичний аспект: Просте речення – монопредикативна одиниця, а складне – поліпредикативна.
Комунікативні особливості: Зміст повідомлюваного – тема і рема – у простому дві смислово-незавершені частини, а в скаладному і рема і тема охопить цілу предикативну частину.
Кожна предикативна частина будується за схемою простого речення.
Засоби зв’язку: (сполучні засоби)
універсальний = інтонація (сполучний засіб в безсполучниковому реченні)
сполучниковий = сполучнники (сурядні і підрядні)
сполучні слова (лише підрядні речення можуть об’єднувати так предикативні частини : питально-відносні прислівники і відносні займенники)
співвідносні вказівні слова (підрядні речення)
Формально-синтаксична структура:
За х-ром сполучного зв’язку: Складні сполучникові, складні безсполучникові, складні сполучниково-безсполучникові.
За кількістю предикативних частин : елементарні (дві предикативні частини), і неелементарні ( багатокомпонентні, 3 і більше предикативних частини).
Сполучникові поділяються на : * складносурядні та * складнопідрядні
96. Складні речення з різними видами зв’язку.
На формально-синтаксичному рівні виділяють:
елементарні складні сполучникові (складносурядні та складнопідрядні) і безсполучникові речення.
Багатокомпонентні (з трьох і більше предикативних частин) сполучникові, безсполучникові, сполучниково-безсполучникові речення.
Основний тип складних речень становлять речення мінімальної будови (елементарні), що мають дві предикативні одиниці, один рівень членування а межі частин.
Значно складніші співвідношення між синтаксичними зв’язками у складних багатокомпонентних реченнях, де часто наявні ведучі та підпорядковані синтаксичні зв’язки, тобто такі речення мають один зовнішній (основний) рівень членування й один чи кілька внутрішніх (підпорядкованих).
Виділяють шість основних комбінацій синтаксичних зв’язків, що охоплюють усі типи складних сполучникових багатокомпонентних речень (перші стосуються зовнішнього рівня, другі – внутрішнього):
1)ПІДРЯДНИЙ – СУРЯДНИЙ. Зовнішній підрядний і внутрішній сурядний зв’язки .
Охоплюють речення з однорідною супідрядністю, з підрядністю і сурядністю.
Коли ми виходимо надвір, холод уже не здається таким пекучим, а степ ткам незатишним.-зовнішній підрядний зв.
2)СУРЯДНИЙ – ПІДРЯДНИЙ. Ведучий сурядний і залежний підрядний зв’язки:
Люда зацікавилася цими фокусами, і, коли Марко виліз на шхуну, вона попросила, щоб він найближчим часом неодмінно навчив її пірнакти з відром.
3)ПІДРЯДНИЙ – ПІДРЯДНИЙ. Підрядний зв’язок, що виявляється на зовнішньому і внутрішньому рівнях членування, наявний у конструкціях з послідовною підрядністю і неоднорідноюсупідрядністю, а також у різних комбінаціях послідовної підрядності і неоднорідної супідрядності.
І щоб не ранити синового серця, мати говорила йому, що батько загинув на війні.
4)СУРЯДНИЙ – СУРЯДНИЙ. Сурядний зв’язок на зовнішньому і внутрішньому рівнях членування існує лише в частині складносурядних речень, які мають мають рівні членування:
Я визнав за краще промовчати, але це витлумачено було вже як одвертий бунт, і в кабінеті загуло.
5)ПІДРЯДНИЙ – ПІДРЯДНИЙ, СУРЯДНИЙ. Ведучий підрядний та внутрішній підрядний і сурядний зв’язки наявні у різних поєднаннях однорідної або подвійної (однорідної і неоднорідної) супідрядності з послідовною підрядністю ( щонайменше 4-5 предикативних одиниць):
Хіба вона маленька, щоб не розуміти, що варто слухати в Льолі, а чого не варто?
6) СУРЯДНИЙ – ПІДРЯДНИЙ, СУРЯДНИЙ. Зовнішній сурядний і внутрішній підрядний зв’язки властиві складним реченням із сурядністю і підрядністю, що складаються з 4 і більше пред. ч. На ніч мама провітрювала спальню, і Леся, лежачи під ковдрою, чула, як у садку сонно зітхав між гіллям вітер і десь далеко, мабуть, на околиці міста, співала молодь.
