89. Розряди обставин за значенням і способи їх морфологічного вираження.

Обставина - другорядний член речення, що характеризує дію, процес, стан, ознаку чи вказує на умови, за яких вони відбуваються. (Шульжук)

Обставини характеризуються розгалуженістю значень. Традиційно виражається прислівниками, дієприслівниками, відмінковими та прийменниково-відмінниковими формами іменників, інфінітивом.

Виділяють такі різновиди:

• Способу дії. Дають якісну характеристику дії чи стану, означають спосіб її здійснення і відповідають на питання як? яким способом? Головними засобами вираження обставини способу дії є:

1) якісно-означальні прислівники: рухатись повільно, ттихо говорити

2) означальні прислівники: ходити навшпиньки, вишмигнув прожогом.

3) безприйменниковий іменник в О. в. із загальним порівняльним значенням: дивтись лисицею, дим бухав хмарою.

4) прийменниковий іменник: вистроїтись в одну лінію, зібратися в купу.

5) дієприслівниковий зворот: Дерева й кущістояли довкола тихі й непорушні, похилившись додолу важкими, росою набряклими вітами.

• Міри і ступеня. Характеризують дії та ознаки щодо міри їх вияву чи інтенсивності й відповідають наптання якою мірою? наскільки? як часто? як багато? Скільки разів? У скільки разів?. Головними засобами вираження є:

1) прислівники із загальним значенням міри і ступеня: просуватись дуже обережно.

2) прийменниково-іменникові конструкції, що вказують на межу інтенсивності дії, ознаки: червоніти до сліз, обнялися до болю.

В конструкціях можуть бути наявніповнозначні компоненти на позначення ваги, розміру, вартості, відстані, періодичності повторення дій тощо: втричі більше, більш як два тижні, з півтисячі кілометрів.

• Обставина місця. Характеризують дію, ознаку, подію у просторовому аспекті й відповідають на птання де? Куди? Звідки? Обставини місця різноманітні за способом граматичного вираження і значеннєвими функціями.

У функціональному плані виділяють два різновиди обставин місця: власне обставини місця і обставини напряму дії чи стану.

- Власне обставини місця – вказівка на локалізацію в прочторі - питання де?

Виражаються прислівниками місця (десь, тут, там, далеко) та прийменниково-іменниковими конструкціями (М.в.. на березі, по дворах і серед вулиці тощо)

- Обставини напрямку дії (стану) – вказівка на кінцеву (куди?) чи вихідну (звідки?) точку поширення дії чи стану. А) обставини зі значенням кінцевої точки поширення дії чи стану

Б) зі значенням вихідної точки поширення дії або стану

В) на позначення шляху переміщення.

Всі вони виражаються прислівниками або прийменниково-іменниковими конструкціями.

Впродовж автостради, по селах гудить барвистий ярмарок.

• Обставини часу. Характеризують дію, стан, ознаку за їх стосунком до певного часу і відповідають на питання коли ? доки ? з якого часу ? до якого часу ? з яких пір? До яких пір?

Виражаються прислівниками часу, безприйменниковими іменниками та іменниками в непрямих відмінках з прийменником, дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами, фразеологізмами. Щовечора, надвечір, вернувшись додому, і за вечерею, і після вечері, після екзамену, на третій день, серед ночі тощо.

При цьому однаково часто використовуються поширені і непоширені обставини:ще кілька годин тому, ще тільки вчора ввечері, минулого року.

! Звертати увагу на логіко-семантичні зв’язки!

• Обставини причини. Характеризують дію, стан, ознаку, вказуючи на причину, підставу виникнення їх, і відповідають на питання чому? Через що? З якої причини? На якій підставі?

Можуть виражатися:

- прислівниками причини: спересердя, зопалу

- дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами: замислившись, побачивши їх удвох…

- прийменниково-іменниковими конструкціями, вклячаючи ті, в яких вживаються похідні прийменники: внаслідок, в результаті, завдяки, від щастя, з журби, з кохання…

• Обставини мети. Означають мету дії чи стану і відповідають на питання для чого? Нащо? Навіщо? З якою метою?

Виражається:

- прислівниками мети: навмисне (зумисне)

- прийменниково-іменниковими конструкціями: для потіхи, на відпочинок, по воду

- іфінітивом: Лікар поїхав оглядати хворого.

- складеними прийменниками в ім’я, на честь, з метою з іменником в Р.в.., а прийменник з метою + інфінітив: поїхав з метою отримати подарунок.

• Обставина умови. Означає умову, за якої відбувається дія, і відповідає на питанняза якої умови?

Виражається:

- прийменниково-іменниковими конструкціями: у голоді та в холоді, у злиднях та недостатках тощо.

- дієприслівниковим зворотом: Мелодія, опанувавши душею, не швидко стихає.

• Обставина допусту. Вказують на умову, всупереч якій щось відбувається, і відповідають на питання незважаючи на що? Всупереч чому?

Виражаються:

- прийменниково-іменниковими конструкціями : незважаючи на несподіваний візит; напастям наперекір;

- дієприслівником і дієприслівниковим зворотом: не раз відчувавши на собі щем поразок, бійці не зупинялись у боротьбі.

90. РЕЧЕННЯ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ЧЛЕНАМИ. ПРИЧИНИ, ЗАСОБИ І УМОВИ ВІДОКРЕМЛЕННЯ ЧЛЕНІВ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ. ВІДОКРЕМЛЕННЯ ПОШИРЕНИХ ТА НЕПОШИРЕНИХ ОЗНАЧЕНЬ ТА ОБСТАВИН.

Відокремлення – смислове й інтонаційне виділення у реченні непоширеного чи поширеного другорядного члена речення, який унаслідок цього набуває більшої самостійності. Засоби: пунктограми (кома, тире) в залежності від типів відокремлених членів і умов відокремлення.

Умови: смислове навантаження відокремлюваного члена, порядок слві, непоширеність – поширеність, неможливість входження у синтаксичне словосполучення, вимоги стилістичного порядку тощо. Деякі умови мають обов’язковий х-р, інші факультативний. Обов’язковими є відокремлення у разі неможливості входити в синтаксичне словосполучення (це зокрема стосується означень і прикладок, що пояснюють особові займенники)

Речення з відокремленими другорядними членами поділяються на дві групи:

1) із напівпредикативним компонентом(такі компоненти в структурі речення можна трансформувати в повноцінну предикативну частину)

2) з уточнюючим компонентом (вказує на те, що це якийсь уточнений інформативно один з членів речення) Відокремлені узгоджені означення:

Непоширені		Поширені
препозиція	постпозиція	препозиція	постпозиція
1) стосунок означення до займенника (особового) Втомлений, він важко опустився на стілець.	1) якщо вони стосуються означуваного слова перед яким є інше означення: Досвітні огні, переможні, урочі,..	1) якщо таке означення стосується займенників Дуже втомлений, він важко опустився на стілець.	Завжди!!! Дієприкметникові чи дієприслівникові звороти в постпозиції!
2) означення одиничні, якщо є додаткові обставинні відтінки Знесилена, дівчина опустилась на стілець	2) Коли означуване слово логічно виділяється: По стуку, легкому і грайливому, він упізнав її.	2)Відтінок причини, додаткові обставинні відтінки Знесилена до безтями, дівчина опустилась на стілець.
3) Комбінація непоширеного означення із поширеним, які розташовані на дистанції від означуваного слова: Над тихими вулицями села, оповитий серпанком, білолиций, висів місяць.	!!! Є ситуації що ми не відокремлюємо означення, якщо вони не є інформаційно повноцінними (компоненти присудка) Вн мав вигляд зосереджений і діловий.	3)Дистанційність у розташуванні Над тихими вулицями села, оповитий серпанком, висів місяць.

Неузгоджені означення рідко відокремлюються, але

• якщо означення виражені іменниками у непрямих відмінках з прийменником і стоять поруч з узгодженими означеннями (частіше в постпозиції)

• неузгоджені означення відокремлюватимуться стосовно особового займенника

• неузгоджені означення можуть бути виражені інфінітивом у постпозиції до означуваного слова, можуть відокремлюватись через тире

Беркут отримав наказ безпосередньо від генерала – затримати зловмисника.

Означення-прикладка: Відокремлюються на загальних умовах +

• ті ж ознаки, що й поширені узгоджені означення

• у постпозиції (після означуваного слова) завжди: А де ж твої думи, рожевії квіти…

• якщо має значення причини (як) Як учений, Франко написав…..(причина)

Увага! Мова йде про Франка як ученого . (в ролі - не відокремлюється).

Відокремлені обставини. Найчастіше вживаними є обставини, виражені одиничними дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами. Лише в окремих випадках ( коли дієприслівник набуває ознак прислівника) одиничний дієприслівник може не відокремлюватись : Співають ідучи дівчата. У решті випадків дієприслівник і дієприслівниковий зворот відокремлюються: Так вони співали, йдучи через дикі пустині. Не відокремлюється, якщо:

• становлять сполуки фразеологічного характеру: Він біг не чуючи ніг.

• Якщо обставина є однорідною до іншої до іншої і приєднується за допомогою єднаьного сполучника: Андрій стояв непорушно і не зводячи з нього очей.

• Якщо дієприслівникові звороти тісно пов’ язані з дієслівним присудком, стоять у постпозиції і сприймаються як обставина способу дії.Ходив він трохи ніби присідаючи. - Звороти, утворені поєднанням дієприслівника з сполучним словом ЯКИЙ у складі підрядного речення: Попереду виднівся ніс, сховавшись у тіні якого можна врятуватися від спеки..