
- •2.Прикладні.
- •3. Лесика української мови з погляду її походження. Етимолгічні словники. Словники іншомовних слів.
- •Група успадкованих слів української мови
- •4. Запозичення із неслов’янських мов:
- •4. Активна і пасивна лексика української мови. Історичні словники
- •5. Слово і його лексичне значення. Лексичне значення і поняття. Основні типи лексичних значень сова.
- •6. Багатозначність слів. Джерела багатозначності. Переносне вживання слова. Зміни в семантичній структурі слова.
- •7. Тлумачні словники української мови
- •8. Антоніми, їх типи і використання в мовленні. Словники антонімів.
- •9. Омоніми, їх типи і використання у мовленні. Словники омонімів.
- •10 . Пароніми в системі української мови. Словники паронімів.
- •11. Синоніми, їх типи та використання в мовленні. Словники синонімів.
- •12. Фразеологізми і їх ознаки. Семантична структура і класифікація фразеологічних одиниць. Фразеологічні словники.
- •13. Діалектизми в складі української лексики. Діалектні словники.
- •14. Діалектизми, їх типи і використання в літературній мові. Діалектні слвники.
- •15. Неологізми в складі країнської лексики.
- •16. Словники мови письменників
- •§ 2. Слова вносяться до реєстру Словника за абеткою.
- •§ 4. При відмінюваних іменниках наводиться (скорочено або повністю) форма родового відмінка однини (батяр, -а; самосмерть, -і).
- •17. Фонетичне і граматичне освоєння слів іншомовного походження.
- •18. Правопис слів іншомовного походження.
- •19. Терміни в складі української лексики.
- •20. Стильова диференціація української лексики.
- •21. Функціональні стилі сулм.
- •1)Розмовно-побутовий стиль.
- •22. Принципи української орфографії. Історія українського правопису (1929, 1933, 1960, 1990, 1999).
- •23. Аспекти вивчення людської мови. Фонема та її функції. Звукові вияви фонем.
- •24. Принципи складоподілу. Типи складів в українській мові.
- •25. Приголосні фонеми української мови і їх класифікація.
- •26. Голосні звуки української мови і їх класифікація.
- •3)За способом творення
- •27. Зміни звуків у мовному потоці. Асиміляція приголосних.
- •28. Довгі приголосні звуки в українській мові й умови їх виникнення. Питання про довгі приголосні фонеми.
- •1)Подовжені приголосні і позначення їх
- •2)Подовжені м'які приголосні
- •3)Подвоєння букв внаслідок збігу
- •4)Написання нн в прикметниках і похідних словах
- •5)Подвоєння букв в іншомовних словах
- •29. Позиційні та історичні чергування голосних.
- •30. Позиційні та історичні чергування приголосних.
- •31. Орфоепічні норми української літературної мови. Типові порушення норм вимови голосних і приголосних звуків.
- •32. Граматичне значення, граматична форма, граматична категорія. Засоби вираження граматичних значень.
- •33. Принципи класифікації слів на частини мови.
- •34. Морфологічні парадигми, їх типи.
- •56. Поділ дієслів на дієвідміни за основою інфінітива та формами теперішнього часу. Атематичні дієслова.
- •57 .Категорія способу дієслова. Творення форм наказового способу.
- •58 . Категорія часу дієслова. Творення часових форм.
- •Теперішній відносний:
- •60. Дієслівна категорія перехідності/неперехідності
- •61. Погляди лінгвістів на дієприкметник і його місце в системі мови. Активні і пасивні дієприкметники, їх творення і вживання.
- •62. Погляди вчених на дієприслівник і його місце в системі частин мови. Творення дієприслівників.
- •63. Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням і походженням.
- •64. Прийменник як частина мови. Групи прийменників за походженням і будовою. Погляди вчених на частиномовний статус прийменника.
- •65. Сполучник як частина мови. Сурядні і підрядні сполучники, їх різновиди. Сполучники і сполучні слова, критерії їх розмежування.
- •66.Частка як частина мови . Класифікація часток.
- •67. Вигук як частина мови. Звуконаслідувальні слова.
- •68 . Дериватологія і її місце в системі науки про мову. Морфологічні і неморфологічні способи словотворення в укр.Мові.
- •69. Львівська дериватологічна школа. Внесок Ковалика у розвиток укр..Дерив.
- •70. Історичні зміни в морфемній будові слова та їх наслідки.
- •71. Морфемна будова слова. Характеристика кореня і афікса.
- •72. Поняття морфеми і морфа. Аломорф і варіант морфеми.
- •73. Словотвірна і морфемна будови слова.
- •74. Словотвірне значення і його типи; мутаційне, модифікаційне, транспозиційне.
- •75. Словосполучення як синтаксична одиниця. Питання про обсяг поняття «словосполучення». Класифікація словосполучень.
- •77. Підрядний зв'язок і ого різновиди.
- •76. Способи синтаксичного зв’язку між компонентами підярідних словосполучень:
- •78. Речення як синтаксична одиниця, його ознаки. Аспекти вивчення.
- •79. Предикативність та інтонація завершеності
- •82. Типи простих речень за значенням і будовою.
- •83. Граматична основа двоскладного речення. Структурні типи підметів і способи їх морфологічного вираження.
- •85.Складений іменний присудок і способи його вираження
- •87. Узгоджені і неузгоджені означення. Способи їх морологічного вираження. Критерії розмежування неузгоджених означень і непрямих додатків.
- •89. Розряди обставин за значенням і способи їх морфологічного вираження.
- •91. Речення з однорідними членами. Проблема однорідних присудків.
- •92.Речення зі вставними і вставленими конструкціями і їх структура.
- •93. Звертання у складі речення. Трактування синтаксичних функцій вокатива.
- •94. Односкладні речення і їх класифікація.
- •95. Складне речення. Особливості будови його предикативних частин. Класифікація складних речень.
- •96. Складні речення з різними видами зв’язку.
- •97. Складносурядні речення і їх різновиди..
- •98. Принципи класифікації складнопідрядних речень (логіко-граматична, формально-граматична і структурно-семантична).
- •100. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.
- •101. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними.
85.Складений іменний присудок і способи його вираження
назив.присудок, який складається з іменної частини, що виражає його зміст (лексичний значення), і допоміжного дієслова-звязки, що виражає граматичне значення способу, часу і особи. (Люди – прекрасні. Земля – мов казка.)
Структура складеного іменного присудка: ДІЄСЛОВО ЗВЯЗКА+ІМЕННА ЧАСТИНА (дієслово «бути» та дієслова з послабленим лексичним значенням: ставати, являти, робитись, вважатись, залишатись, доводитись. + іменник, прикм., числівник, займ., дієприкм.)
Іменна частина складеного присудка: можуть виступати різні частини мови-
- Іменники в Н.в.Рв..О.в. = життя – шалений горобець добра.
- Прикметники в Н.в., О.в., форми вищого і найвищого ступенів: за смерть сильніше лиш кохання.
- Числівники: два плюс три – п’ять.
- Займенники: час – тільки те, що можна віддати…
- Дієприкметники: теплом і ясністю душа моя повита.
- Фразеологічні сполучення: він стояв як вкопаний.
Складений Дієслівний: неозначена форма, яка виражає основне лексичне значення, + змінюване допоміжне слово, яке виражає його граматичне значення (спосіб, час, ос., рід, число) . (Хотіла б я вийти…. у.., припасти лицем….).
Структура: ДОПОМІДНА ЧАСТИНА (допоміжні дієслова, прикметники, дієприкметники, присудкові прислівники, стійкі словосполучення) +ОСНОВНА ЧАСТИНА (неозначена форма дієслова).
Складний присудок: наз. присудок, утв.з двох і більше компонентів, що є комбінацією різних типів присудків =
- простий дієслівний+складений іменний = втомились бути некрасивими.
- Складений дієслівний+складений іменний=я хочу бути другом і ворогом…
- Складений дієсл.+складений дієслівн.=спробував почати готуватись.
86. ПОВНІ І НЕПОВНІ РЕЧЕННЯ. ВИДИ НЕПОВНИХ РЕЧЕНЬ. ПИТАННЯ ПРО ЕЛІПТИЧНІ РЕЧЕННЯ.
Неповні речення – речення, в яких одна з ланок їхньої будови не вимовляється, однак фіксується свідомістю ( за Шульжуком).
Особливо широко використовуються в художньому та розмовному стилях.
Неповні речення зумовлені потребами комунікації, бо дають змогу висловити думку економно, без зайвих повторень, і водночас зрозуміло.
На їх утворення впливають
Власне мовні чинники :грунтуються на формах слів, що своєю роллю вказують на семантику та морфолого-синтаксичні особливості неназваних слів.
Позамовні чинники : ситуація, умови мовлення, міміка, жести тощо.
Якщо в повних реченнях усі позиції матеріально виражені, то в неповних, що будуються за тією ж моделлю, деякі члени речення формально відсутні, однак утримуються в свідомості, є неоюхідними складниками і беруть участь в організації неповних речень. Отже, неповні речення є ущільненими варіантами повних.
!!! Вони можуть бути як двоскладними, так і односкладними.
Основний критетрій виокремлення неповних речень – структурнй.
Відповідно до критеріїв виділяють 2 різновиди неповних речень:
і структурно і семантично неповні (ВЛАСНЕ НЕПОВНІ)
- з погляду семантики : а) ситуативні б) контекстуальні
- з погляду структури : вказівка на неназваний член речення.
2. семантично повні, неповні лише структурно.
НЕ БУВАЄ РЕЧЕНЬ З ПРОПУЩЕНИМ ОЗНАЧЕННЯМ.
Еліптичні речення – це структури, в яких неназваний член не визначається з контексту та обстановки мовлення, а зумовлюється структурою та семантикою самого речення. Семантично повні, неповні лише структурно..
Залежно від пропущеного елемента виділяють такі підтипи:
1) З еліпсисом присудка (або головного ялена однлскладного речення) зі значенням дієслова руху, переміщення: А москалі їй назустріч, як один, верхами…(їдуть)
Прокинувся…До матері – а мати вже спала. (кинувся)
2) з еліпсисом присудка (або головного ялена однлскладного речення), що виражає похання, наказ, побажання, привітання, подяку, запитання тощо. Часто використовуються в розмовному мовленні : У чорну їх! – вирішив старшина
З Днем народження тебе!
3) з еліпсисом присудка (або головного ялена однлскладного речення) зі значенням буттєвого дієслова. Це нульові форми дієслова бути та синонімічних з ним дієслів.
Позаду – вороги.
А тюрм, а люду, що гине там!
!Сюди відносимо реч. з попущеним дієсловом-‘язкою у складеному іменному присудку.
4) З нульовою (еліпсованою) заперечною формою дієслова бути чи семантичноблизького до нього заперечного дієслова : Ні землі, ні неба…
Ні діда, ні білильниці…
5) Речення з еліпсисом присудка, що має значення дієслова мовлення:
Він їй слово, а вона йому – десять.
6) конструкції питального характеру з еліпсисом дієслова-присудка (предикативного члена односкладного речення). А де батько?
Звідки ви ? - питали подорожні.
7) з еліпсисом підмета в двоскладному реченні чи додатка в двоскладному і односкладному: Серед неба горить білолиций.
Дівчата співали весільної.
8) односкладні речення з еліпсисом предикативного слова можна, треба, необхідно, здебільшого при наявному інфінітиві: Сиділи чемно, що ні голову повернути, ні словом перемовитись.
9) односкладні печення з еліпсисом інфінітива за наявності предикативних слів пора, час:
Людині треба з горем на люди. Мені вже час….