83. Граматична основа двоскладного речення. Структурні типи підметів і способи їх морфологічного вираження.

Реч. поділяють на прості і складні за будовою. Простим називається речення, в якому є тільки одна граматична основа (предикативний центр). У складного реченні таких основ може бути декілька. Складне речення складається з двох або кількох простих, об'єднаних за змістом та інтонацією.

Складне речення поділяється на:

• сполучникове, може бути складносурядне:

з розділовими сполучниками сурядності;

єднальними сполучниками сурядності;

протиставними сполучниками сурядності;

складнопідрядне:

підрядне означальне;

підрядно зв'ясувальне;

підрядно обставинне:

підрядне місця, часу, способу дії, порівняльні, міри та ступеня, причини, мети, умовні, допустові, наслідкові;

складнопідрядне з кількома підрядними:

з послідовною підрядністю,

з паралельною підрядністю,

з однорідною підрядністю,

з комбінованою підрядністю

• безсполучникове:

з однорідними членами речення;

з неоднорідними членами речення

• складна синтаксична конструкція (з різними видами зв'язку)

з сурядним і безсполучниковим зв'язком;

з підрядним і безсполучниковим зв'язком;

з сурядним, підрядним і безсполучниковим зв'язком

ПІДМЕТ – носій ознаки, гол.член реч., якйи вказує на носія ознаки (дія, стан, якість). Перебуває у предикативному зв’язку з присудком. Ознаки: 1) двобічний зв'язок з присудком, 2) позначення носія ознаки 3) має спец.грам.форму – Н.в., 4)співвідноситься за актуальним членуванням з темою (відоме).

Структура:

• простий – ім.., інші частини мови субстан.характеру, займен.іменникового зразку, числівник (кількісні, збірні), інфінітив.

Лиш боротись – зн.жить.

Можуть ускладнюватись – частками, порівн..(ніби, мов), займенниками (вся вона).

• Складений – синтаксично нерозкладні, виражають синтаксично нерок.сполучення.

 Поєдн.кільк.числівник+ім.-,/ ім.. на позн.сукупності +Р.в.ім. (отара овець)

 Зі зн.вибірковості- (хтось з нас)

 соціативний (ми з вами)

 ім.з фазовим зн.+ім.у Р.в. (кінець дня)

84. Структурні типи дієслівних присудків і способи їх морфологічного вираження.

Присудок- головний член двоскладного речення, який характеризує підмет за дією чи ознакою. Присудок відповідає на питання що робить (підмет)? що з ним робиться? який він є? що він таке? хто він такий? Це на формальному рівні головний член двоскладного реч., що виражає предикативну ознаку предмета названу підметом. Присудок є тією ознакою, якою наділений підмет. Ознаки:

• Вказує на ознаку підмета (як дія, процес, стан, якість)

• Є виразником предиката та модальності реч.

• Типовий спосіб вираження – дієслово

• Розташований зазвичай у постпозиції до підмета, виступає ремою (нове).

МОРФОЛОГІЧНЕ НАПОВНЕННЯ: дієслівні, іменні, прислівникові.

З погляду структури:Прості, складені, складні/подвійні.

ПРОСТИЙ: дієслівний. Узгодженого (повна особова форма)/не узгодженого характеру (інфінітив+периферійні). Усічені – вигукового характеру – пплю-плюсь.

Може ускладнюватись

- частками (модальні з видільним зн., з порівняльним зн.)

- ускладнення семантико-непод.словом: А він взяв та й розкав.

- Повтор: поїхати не поїхав.

СКЛАДЕНІ: двочленна структура. Модальне+фазове слово. Інфінітив – несе лекс.зн. (змушена продовжувати) Фазове – починати, продовжувати, стати, переставати, взятися.

Імен.=дівчина – красива./ числів.=ми-перші/ займ.= він не той/фразеол.=ахілесова п’ята/

О.в. і Н.в. (дівчина є красуня) З.в.+»з» (очерет був за колосинку) Р.в+без прийм. (вода темно-вишн.кольору) О.в.+М.в. (парк в убрані)

Прислівниковий присудок: прийшла босоніж, було страшно.

Може бути ускладнений: може містити не один зв’язків компонент, 1 – фазове і 2 модальних може мати. Я змушена продовжувати працювати.