76. Способи синтаксичного зв’язку між компонентами підярідних словосполучень:

 УЗГОДЖЕННЯ:передбачає за грам.параметрами узгодження залежного сл..з головним у роді/числі/відмінку. ПОВНЕ- за трьома ознаками. НЕ ПОВНЕ – не за всіма (числівник переважно немає роду і числа, крім 1,2)(дві книжки – рід, відмінок).

Різновиди неповного: 1) смислове---наш/а листоноша, такий/а базіка.2) умовно-граматичне ---гол.слово ім. незмінний (голосне «ура», великий шимпанзе).3)асоціативно-тематичне – визначаємо за родовим поняттям (гостинне Тбілісі (бо місто), широка Місісіпі) .

Кореляція – різновид узгодження – дублювання (дівчина студентка, місто Львів).

 КЕРУВАННЯ – головний компонент вимагає від залежного певної відмінникової форми. Сильне – наявність залежного компоненту, коли головне слово перехідне дієслово, а залежне – ім. (мотати вовну, випити молока).Опосередковане – з прийменником (схильний до росту). Безпосереднє – (кілька осіб). Подвійне керування – у складних (віддати братові книгу), Одиничне – в простих, Варіантне – (зайти у(в, до) авдиторії).

Примітка: 1)кількісний числівник у Н.в. і З.в. керує ім., а в непрямих відмінках (крім З.в.) узгоджується з ім.: п’ять тисяч (Н.в.+З.в.)=керування, п’яти тисячам – узгодження. 2)при зміні головного слова залежне залишається незмінним: говорив про щастя, говорила б про щастя, говоріть про щастя…

 ПРИЛЯГАННЯ – залежний компонент пов’язаний лише за змістом з гол., лише смисловими ознаками. Залежне – незмінна ч.м. або незмінна форма (інфінітив, його, її, їх, незм.сл., дієприкм.). Іншомовні сл..сюди не відносимо вивчати бароко (це керування). Відносимо – беж, міні, максі, реглан, поїзд «К-Л».

Прислівником = поводитись ЯК? Гречно, писати каліграфічно, дуже тепло.Неозначеною формою=навчив любити, допоміг вилікуватись, уміння декламувати.Дієприслівником=ішли співаючи, сиділи зажурившись.Незмінюваним ім.=пальто беж, колір хакі.

Л.А.Булаховський вважав, що крім трьох видів зв’язку– узгодження,керування і прилягання, - четвертим є тяжіння , тобто вживанняприкметникових форм при присудку з тяжінням до пояснення предмета, наприклад : чоловік прийшов веселий , хлопець ходив замислений , матрос слухав вдоволений.

І.К.Білодід, поряд з узгодженням, керуванням і приляганням, виділяє четвертий тип підрядного зв’язку – підрядносполучникове підпорядкування. Підрядносполучниковим керуванням у словосполученні зветься такий тип синтаксичного зв’язку , при якому залежний компонент словосполучення приєднується до ведучого компонента за допомогою підрядного сполучника. Здебільшого обидва компоненти простого словосполучення , пов’язувані підрядносполучниковим зв’язком , є представниками якоїсь однієї частини мови, найчастіше дієсловами , прикметниками ( дієприкметниками ) і прислівниками . Наприклад : радіє , аж підстрибує ; тонкий , аж прозорий; тихо , аж нечутно ; мовчить , бо вагається ; незручний ,бо громіздкий; невдало , бо неуважно ; хмуриться, немов сердиться , намагається , хоч і не вміє ; міцний , хоч і не новий тощо .Але цілком звичайними є такі словосполучення , в яких підрядносполучниковим зв’язком пов’язуються компоненти , що належать до різних частин мови . Так , іменники і займенники можуть приєднуватись у ролі залежних компонентів до дієслів , прикметників або прислівників ( зокрема за допомогою порівняльних сполучників як , мов , немов ,ніж ) , прикметники до дієслів , дієслова до іменників , займенників і прикметників . Наприклад : грає , мов віртуоз ; працює , як усі ; прудкий , як стріла ; твердіший , ніж залізо; краще , ніж інші ; рік , що минає ; стоїть , як укопаний ; тонкий , аж гнеться.

ВІДНОШЕННЯ =

 АТРИБУТИВНІ = означенню– залеж.компоннт виражає ознаку гол.компонента. Гол.компонент ім. Залежн. – прикм., дієприкм., порядков.числівник, займ., присл. (стежка вгору, бажання вчитись, всі присутні)

 ОБСТАВИННІ = зал.виражає обставину, характеризує дію. Значенні часу – прийшов до авдиторії, причини – блідий від страху, мети – пішли по гриби, сп.дії – співає голосно, умови – підемо за гарної погоди, допустові – підемо за гарної погоди.

 ОБЄКТНІ = залежний компонент вказує на предмет, залеж.від дії, ознаки чи предмета. Ознака предметності. Питання непрямих відмінків. (читати книгу, навчити жити, кращий від інших).

 АПОЗИТИВНІ = у словосполученнях прикладкового характеру – кореляція. (місто Львів, місяць пості, поїзд «К-Л»).

 Комплективні = для синтаксично неподільних словосполучень, один член реч. (метафоричне – море квітів, кількісне зн. – багато квітів, видільне зн. – хтось з нас, асоціативне – ми з вами).

• Сурядний – немає гол.чи залежного слова, рівноправні. І для РЕЧ. і для СЛОВОСП. Однор.чл.реч., засоби – сполучники. Зв'язок – відкритий (сурядні, розділові, єднальні), закритий (протиставні, зіставно-протиставні, градальні).

Синтаксично вільні: (членовані) = кожен компонент зберігає лексичне зн.й у реч.виступає окремим чл..реч. Спаяні: становлять смислову і синтаксичну єдність і виступають одним членом реч. 1)лексичні словоспол.(виражають одне поняття): Чорне море, польоа ромашка, знак оклику, люди в білих халатах (перифраза-лікарі). 2)фразеол.слов(накивати п’ятами (утекти), мати язик за зубами (мовчати), пекти раків).

ЗА СПОСОБОМ ВИРАЖЕННЯ ГОЛ, СЛОВА:

Іменні – історична пам'ять, мамина ніжність, турбота батьків.

Прикметникові - готовий допомогти, вищий за брата.

Числівникові – сім кіло, трєтій за спискоми.

Займенникові – кожний з них, хто-небудь з нас.

Дієслівні – інфінітив, особова форма, дієприкм., безособові, форми а –но, -то (любити землю, знайомитись з колегами, усвідомлюючи відповідальність, щастить завжди, зачинено на ремонт)

Прислівникові – високо в небі, далеко від міста, ближче до світла.