
- •2.Прикладні.
- •3. Лесика української мови з погляду її походження. Етимолгічні словники. Словники іншомовних слів.
- •Група успадкованих слів української мови
- •4. Запозичення із неслов’янських мов:
- •4. Активна і пасивна лексика української мови. Історичні словники
- •5. Слово і його лексичне значення. Лексичне значення і поняття. Основні типи лексичних значень сова.
- •6. Багатозначність слів. Джерела багатозначності. Переносне вживання слова. Зміни в семантичній структурі слова.
- •7. Тлумачні словники української мови
- •8. Антоніми, їх типи і використання в мовленні. Словники антонімів.
- •9. Омоніми, їх типи і використання у мовленні. Словники омонімів.
- •10 . Пароніми в системі української мови. Словники паронімів.
- •11. Синоніми, їх типи та використання в мовленні. Словники синонімів.
- •12. Фразеологізми і їх ознаки. Семантична структура і класифікація фразеологічних одиниць. Фразеологічні словники.
- •13. Діалектизми в складі української лексики. Діалектні словники.
- •14. Діалектизми, їх типи і використання в літературній мові. Діалектні слвники.
- •15. Неологізми в складі країнської лексики.
- •16. Словники мови письменників
- •§ 2. Слова вносяться до реєстру Словника за абеткою.
- •§ 4. При відмінюваних іменниках наводиться (скорочено або повністю) форма родового відмінка однини (батяр, -а; самосмерть, -і).
- •17. Фонетичне і граматичне освоєння слів іншомовного походження.
- •18. Правопис слів іншомовного походження.
- •19. Терміни в складі української лексики.
- •20. Стильова диференціація української лексики.
- •21. Функціональні стилі сулм.
- •1)Розмовно-побутовий стиль.
- •22. Принципи української орфографії. Історія українського правопису (1929, 1933, 1960, 1990, 1999).
- •23. Аспекти вивчення людської мови. Фонема та її функції. Звукові вияви фонем.
- •24. Принципи складоподілу. Типи складів в українській мові.
- •25. Приголосні фонеми української мови і їх класифікація.
- •26. Голосні звуки української мови і їх класифікація.
- •3)За способом творення
- •27. Зміни звуків у мовному потоці. Асиміляція приголосних.
- •28. Довгі приголосні звуки в українській мові й умови їх виникнення. Питання про довгі приголосні фонеми.
- •1)Подовжені приголосні і позначення їх
- •2)Подовжені м'які приголосні
- •3)Подвоєння букв внаслідок збігу
- •4)Написання нн в прикметниках і похідних словах
- •5)Подвоєння букв в іншомовних словах
- •29. Позиційні та історичні чергування голосних.
- •30. Позиційні та історичні чергування приголосних.
- •31. Орфоепічні норми української літературної мови. Типові порушення норм вимови голосних і приголосних звуків.
- •32. Граматичне значення, граматична форма, граматична категорія. Засоби вираження граматичних значень.
- •33. Принципи класифікації слів на частини мови.
- •34. Морфологічні парадигми, їх типи.
- •56. Поділ дієслів на дієвідміни за основою інфінітива та формами теперішнього часу. Атематичні дієслова.
- •57 .Категорія способу дієслова. Творення форм наказового способу.
- •58 . Категорія часу дієслова. Творення часових форм.
- •Теперішній відносний:
- •60. Дієслівна категорія перехідності/неперехідності
- •61. Погляди лінгвістів на дієприкметник і його місце в системі мови. Активні і пасивні дієприкметники, їх творення і вживання.
- •62. Погляди вчених на дієприслівник і його місце в системі частин мови. Творення дієприслівників.
- •63. Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням і походженням.
- •64. Прийменник як частина мови. Групи прийменників за походженням і будовою. Погляди вчених на частиномовний статус прийменника.
- •65. Сполучник як частина мови. Сурядні і підрядні сполучники, їх різновиди. Сполучники і сполучні слова, критерії їх розмежування.
- •66.Частка як частина мови . Класифікація часток.
- •67. Вигук як частина мови. Звуконаслідувальні слова.
- •68 . Дериватологія і її місце в системі науки про мову. Морфологічні і неморфологічні способи словотворення в укр.Мові.
- •69. Львівська дериватологічна школа. Внесок Ковалика у розвиток укр..Дерив.
- •70. Історичні зміни в морфемній будові слова та їх наслідки.
- •71. Морфемна будова слова. Характеристика кореня і афікса.
- •72. Поняття морфеми і морфа. Аломорф і варіант морфеми.
- •73. Словотвірна і морфемна будови слова.
- •74. Словотвірне значення і його типи; мутаційне, модифікаційне, транспозиційне.
- •75. Словосполучення як синтаксична одиниця. Питання про обсяг поняття «словосполучення». Класифікація словосполучень.
- •77. Підрядний зв'язок і ого різновиди.
- •76. Способи синтаксичного зв’язку між компонентами підярідних словосполучень:
- •78. Речення як синтаксична одиниця, його ознаки. Аспекти вивчення.
- •79. Предикативність та інтонація завершеності
- •82. Типи простих речень за значенням і будовою.
- •83. Граматична основа двоскладного речення. Структурні типи підметів і способи їх морфологічного вираження.
- •85.Складений іменний присудок і способи його вираження
- •87. Узгоджені і неузгоджені означення. Способи їх морологічного вираження. Критерії розмежування неузгоджених означень і непрямих додатків.
- •89. Розряди обставин за значенням і способи їх морфологічного вираження.
- •91. Речення з однорідними членами. Проблема однорідних присудків.
- •92.Речення зі вставними і вставленими конструкціями і їх структура.
- •93. Звертання у складі речення. Трактування синтаксичних функцій вокатива.
- •94. Односкладні речення і їх класифікація.
- •95. Складне речення. Особливості будови його предикативних частин. Класифікація складних речень.
- •96. Складні речення з різними видами зв’язку.
- •97. Складносурядні речення і їх різновиди..
- •98. Принципи класифікації складнопідрядних речень (логіко-граматична, формально-граматична і структурно-семантична).
- •100. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.
- •101. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними.
77. Підрядний зв'язок і ого різновиди.
• Підрядний – для СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ і РЕЧЕННЯ. Однобічно скерований, завжди є гол. і залежний. Особливості: 1)прислівниковий (якщо слово передбачає обов’язкову валентність). Валентність – це здатність вступати у зв’язки. Прогнозована – для перехідних дієслів, їх похідних ім., Не прогнозований – від ін. дієслів потребує доповнення (перебувати… 2)детермінантний – залежний компонент буде підпорядкований реченню в загальному, а не слову. Не передбачає доповнення відмінникової форми (жаліти, співати).
На рівні слова і словоформ установлюється зв’язок , який називають прислівним. Суть його полягає в тому , що повнозначне слово поширюється тими чи іншими словоформами залежно від своїх властивостей . Наприклад , іменники здатні поширюватися прикметниками: широке поле, чисте небо , байдужі люди, вірний товариш та ін. ; дієслова здатні доповнюватися іменниками , особливо в знахідному відмінку : карає Прометея , гладив ниви , бачить сонце , слухає радіо , дивиться телевізор тощо. Дієслова часто пояснюються якісними прислівниками . Наприклад : гладив ніжно , цілував палко , співчував щиро , говорив відверто , слухав уважно , конспектував ретельно тощо.
Характер прислівного підрядного зв’язку залежить насамперед від сполучуваних можливостей головного компонента ( слова ),тобто від його валентних особливостей. Валентні особливості повнозначних частин мови різні. Наприклад , іменники, як правило, сполучаються з іншими іменниками, прикметниками; дієслова легко сполучаються з іменниками , прислівниками тощо. Проте деякі дієслова не сполучаються з іменниками, а тільки з інфінітивами, наприклад: могти, уміти, сміти,мусити; частіше вимагають інфінітива , ніж іменника,дієслова збиратися , гадати , наказувати.
Звичайно прислівний підрядний зв’язок одиничний , тобто повнозначне слово супроводиться водночас лише однією залежною формою, але можливий і подвійний зв’язок, наприклад: написати лист матері , передав книгу товаришеві. Іноді він стає більш обов’язковим, наприклад: вважав брата героєм, призначив учня помічником. Складові компоненти основних синтаксичних одиниць – словосполучень ,простих речень , складних речень – можуть зв’язуватися такими способами: формами слів ; прийменниками ; сполучниками ; порядком слів ; інтонацією.
На рівні слів і словоформ найпоширеніший засіб зв’язку – форми слів .Це пояснюється тим , що українська мова , як і інші східнослов’янські , належить до мов флективного типу , тобто таких мов , у яких зв’язок між словами здійснюється в основному за допомогою форм слів , зокрема флексій .
Значна частина іменників пов’язується за допомогою форм безприйменникових відмінків , наприклад : домогтися перемоги , позбутися клопоту , дякувати братові , переглянути документи , розмовляти французькою мовою. Дедалі більше поширюється аналітичний зв’язок –
за допомогою форм прийменникових відмінків , наприклад: користуватися з нагоди , триматися за борт , притулитися до стіни , ховатися від негоди.
Слова прикметникового типу пов’язуються формами числа , роду і відмінка, наприклад : державний прапор – державні прапори; великий прапор –велика зірка , велике полотнище ; державний прапор – державного прапора, державному прапорові , державним прапором , на державному прапорі.
Прислівники пов’язуються нульовими формами, наприклад: добре працювати , весело співати , захоплено розповідати , привітно посміхатися , добре відпочити. Звичайно, самої нульової форми недостатньо для тісного зв’язку слів. Тому почасти використовуються й інші способи зв’язку , зокрема інтонація і порядок слів . Слова добре і працювати , весело і співати інтонацією об’єднуються в один комплекс – прислівне поєднання слів . Певну роль відіграє і порядок слів . По –перше , прислівники контактно розташовуються біля інфінітива ; по –друге , для них звичайне місце – у препозиції щодо головного слова.Інтонація допомагає також об’єднанню попередніх форм ( домогтися перемоги, користуватися з нагоди , державний прапор ).