74. Словотвірне значення і його типи; мутаційне, модифікаційне, транспозиційне.

В основі словотвірного значення нежить співвідношення між похідним і твірним словом. Твірне слово (твірна база) – це слово, яке є основою для творення іншого(похідного). Це таке слово чи словосполучення, яке формує семантику похідного слова і твірну основу. (чорне море-чорноморський). (Ліс-лісовий-лісовик)

Твірна основа - одна частина мовознавців – що вона визн.у похідному слові, що це частина похідного слова, яка залишається в ньому після відкидання суфікса і префікса. (це за Клименком, синхронний підхід до визн.основи). Другі вв., що основа формується на діахронному, тобто основа виділяється в твірній базі. Підходять з механізму слова.

Словотворчий формант – це сукупність засобів, що беруть участь у творенні нового слова. Прибережний – при…+н(ий)+зміна наголосу = це словотворчі форманти слова прибережний.

Словотворча морфема + словотворчий формант = нове слово.

Словотвірний ланцюжок- це ряд слів, кожне з наступних якого є похідним для попереднього. (закон – закон/ний---законн/ість)

Словотвірне гніздо – це сукупність спільнокореневих слів, розміщених відповідно до послідовності їх творення: (солон (головне від якого утворились) солоність, солоно, солонина (від солонини – солонинний), солончак ( від солончак – солончаковий).

Словотвірний тип (модельний тип) - це сукупність різнокореневих слів, утворених одним способом з використанням одного словотворчого афікса. (березовий, вербовий, липовий – утворенні від іменникових твірних основ = берез-а.., за допомогою суф. -ов.)

Відповідно до семантичних функцій афіксів виділяють 3 типи словотворчих значень:

• МОДИФІКАЦІЙНІ – такі значення похідних слів, які відрізняються від значення твірного слова лише стилістичними відтінками. Формується приєднанням до твірної основи модифікаційного афікса. До мод.значень нлежать іменники: збірності (студентство), недорослості (хлоп»я), зменшеності (коліща), збільшеності (вітрище), одиничності (картоплина), жіночності (студентка, вчителька).

• МУТАЦІЙНІ – такі значення, які відрізняються від значення твірного понятійним компонентом. Вносить зовсім нову інформацію в значення твірної основи, формуючи нове поняття. Мрійник мандрівник = носій процесуальної ознаки. Розумник, дурник = носій ознаки.

• ТРАНСПОЗИЦІЙНЕ = таке значення похідного слова, яке відрізн.від значення твірного слова не номінативним, а частиномовним компонентом. Це означає, що трасп.зн.переводить твірне слово в іншу частину мови, не міняючи його лексичного значення. Читання, ходіння, писання = дія за значенням = читати, ходити, писати.

В реченні виконує різні функції: гордість, жвавість = опредмечена ознака.

Синтаксична деривація – творення похідних слів із транспозиційним значенням.

Синтаксичні деривати – похідні слова.

75. Словосполучення як синтаксична одиниця. Питання про обсяг поняття «словосполучення». Класифікація словосполучень.

Термін синтаксис походить від гр. слова syntaxis, що в перекладі означає “побудова”, “поєднання”, “сполучення”, “порядок”, “складання”, “впорядкування”. Уперше слово “синтаксис” було вжито ще у ІІІ ст. до н. е. грецькими філософами. Синтаксис української мови особливо активно почав розвиватися у 70 – 80-х рр. ХХ ст., очолюваний відділом теоретичної граматики української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні, а з 90-х рр. Інституту української мови НАН України. До фундаментальних належать праці О.С. Мельничука, І.Р. Вихованця, К.Г. Городенської, В.М. Русанівського, С.Я. Єрмоленко, П.С. Дудика, І.І. Слинька, Н.Л. Іваницької, А.П. Загнітка та ін. із семантико-синтаксичного та функціонального синтаксису. У науці останнім часом синтаксичні одиниці розглядаються не лише на формально-граматичному рівні, а й на семантико-синтаксичному та функціонально-комунікативному.

Синтаксис – система синт.одиниць, розділ мовозн., вивч.словосп.і реч. Пов'язаний з морфологією (бо враховує грам.форми і категорії), лексикологією (лекс.зн.), стилістикою, орфоепічними вимогами (ритмомелодика зокрема). Предмет синтаксису – синт.явища. Об’єкт-не має однозначних поглядів, до сер.20ст.основн.одиницею синтаксису – речення. Додано пізніше + словосполучення. Сьогодні ще + мінімальна синт.одиниця.

Синтаксичний зв'язок – це поняття по різному проявляється до одиниць. Виділяють за напрямом залежності між син такс.одиницями, тому 3 типи зв’язку:

• Предикативний – лише для РЕЧЕННЯ. Між підметом і присудком. Двостороння скерованість, координація між підм.і присудком. (узгоджуються між собою)