
- •2.Прикладні.
- •3. Лесика української мови з погляду її походження. Етимолгічні словники. Словники іншомовних слів.
- •Група успадкованих слів української мови
- •4. Запозичення із неслов’янських мов:
- •4. Активна і пасивна лексика української мови. Історичні словники
- •5. Слово і його лексичне значення. Лексичне значення і поняття. Основні типи лексичних значень сова.
- •6. Багатозначність слів. Джерела багатозначності. Переносне вживання слова. Зміни в семантичній структурі слова.
- •7. Тлумачні словники української мови
- •8. Антоніми, їх типи і використання в мовленні. Словники антонімів.
- •9. Омоніми, їх типи і використання у мовленні. Словники омонімів.
- •10 . Пароніми в системі української мови. Словники паронімів.
- •11. Синоніми, їх типи та використання в мовленні. Словники синонімів.
- •12. Фразеологізми і їх ознаки. Семантична структура і класифікація фразеологічних одиниць. Фразеологічні словники.
- •13. Діалектизми в складі української лексики. Діалектні словники.
- •14. Діалектизми, їх типи і використання в літературній мові. Діалектні слвники.
- •15. Неологізми в складі країнської лексики.
- •16. Словники мови письменників
- •§ 2. Слова вносяться до реєстру Словника за абеткою.
- •§ 4. При відмінюваних іменниках наводиться (скорочено або повністю) форма родового відмінка однини (батяр, -а; самосмерть, -і).
- •17. Фонетичне і граматичне освоєння слів іншомовного походження.
- •18. Правопис слів іншомовного походження.
- •19. Терміни в складі української лексики.
- •20. Стильова диференціація української лексики.
- •21. Функціональні стилі сулм.
- •1)Розмовно-побутовий стиль.
- •22. Принципи української орфографії. Історія українського правопису (1929, 1933, 1960, 1990, 1999).
- •23. Аспекти вивчення людської мови. Фонема та її функції. Звукові вияви фонем.
- •24. Принципи складоподілу. Типи складів в українській мові.
- •25. Приголосні фонеми української мови і їх класифікація.
- •26. Голосні звуки української мови і їх класифікація.
- •3)За способом творення
- •27. Зміни звуків у мовному потоці. Асиміляція приголосних.
- •28. Довгі приголосні звуки в українській мові й умови їх виникнення. Питання про довгі приголосні фонеми.
- •1)Подовжені приголосні і позначення їх
- •2)Подовжені м'які приголосні
- •3)Подвоєння букв внаслідок збігу
- •4)Написання нн в прикметниках і похідних словах
- •5)Подвоєння букв в іншомовних словах
- •29. Позиційні та історичні чергування голосних.
- •30. Позиційні та історичні чергування приголосних.
- •31. Орфоепічні норми української літературної мови. Типові порушення норм вимови голосних і приголосних звуків.
- •32. Граматичне значення, граматична форма, граматична категорія. Засоби вираження граматичних значень.
- •33. Принципи класифікації слів на частини мови.
- •34. Морфологічні парадигми, їх типи.
- •56. Поділ дієслів на дієвідміни за основою інфінітива та формами теперішнього часу. Атематичні дієслова.
- •57 .Категорія способу дієслова. Творення форм наказового способу.
- •58 . Категорія часу дієслова. Творення часових форм.
- •Теперішній відносний:
- •60. Дієслівна категорія перехідності/неперехідності
- •61. Погляди лінгвістів на дієприкметник і його місце в системі мови. Активні і пасивні дієприкметники, їх творення і вживання.
- •62. Погляди вчених на дієприслівник і його місце в системі частин мови. Творення дієприслівників.
- •63. Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням і походженням.
- •64. Прийменник як частина мови. Групи прийменників за походженням і будовою. Погляди вчених на частиномовний статус прийменника.
- •65. Сполучник як частина мови. Сурядні і підрядні сполучники, їх різновиди. Сполучники і сполучні слова, критерії їх розмежування.
- •66.Частка як частина мови . Класифікація часток.
- •67. Вигук як частина мови. Звуконаслідувальні слова.
- •68 . Дериватологія і її місце в системі науки про мову. Морфологічні і неморфологічні способи словотворення в укр.Мові.
- •69. Львівська дериватологічна школа. Внесок Ковалика у розвиток укр..Дерив.
- •70. Історичні зміни в морфемній будові слова та їх наслідки.
- •71. Морфемна будова слова. Характеристика кореня і афікса.
- •72. Поняття морфеми і морфа. Аломорф і варіант морфеми.
- •73. Словотвірна і морфемна будови слова.
- •74. Словотвірне значення і його типи; мутаційне, модифікаційне, транспозиційне.
- •75. Словосполучення як синтаксична одиниця. Питання про обсяг поняття «словосполучення». Класифікація словосполучень.
- •77. Підрядний зв'язок і ого різновиди.
- •76. Способи синтаксичного зв’язку між компонентами підярідних словосполучень:
- •78. Речення як синтаксична одиниця, його ознаки. Аспекти вивчення.
- •79. Предикативність та інтонація завершеності
- •82. Типи простих речень за значенням і будовою.
- •83. Граматична основа двоскладного речення. Структурні типи підметів і способи їх морфологічного вираження.
- •85.Складений іменний присудок і способи його вираження
- •87. Узгоджені і неузгоджені означення. Способи їх морологічного вираження. Критерії розмежування неузгоджених означень і непрямих додатків.
- •89. Розряди обставин за значенням і способи їх морфологічного вираження.
- •91. Речення з однорідними членами. Проблема однорідних присудків.
- •92.Речення зі вставними і вставленими конструкціями і їх структура.
- •93. Звертання у складі речення. Трактування синтаксичних функцій вокатива.
- •94. Односкладні речення і їх класифікація.
- •95. Складне речення. Особливості будови його предикативних частин. Класифікація складних речень.
- •96. Складні речення з різними видами зв’язку.
- •97. Складносурядні речення і їх різновиди..
- •98. Принципи класифікації складнопідрядних речень (логіко-граматична, формально-граматична і структурно-семантична).
- •100. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.
- •101. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними.
73. Словотвірна і морфемна будови слова.
Твірне слово (твірна база) – це слово, яке є основою для творення іншого(похідного). Це таке слово чи словосполучення, яке формує семантику похідного слова і твірну основу. (чорне море-чорноморський). (Ліс-лісовий-лісовик)
Твірна основа - одна частина мовознавців – що вона визн.у похідному слові, що це частина похідного слова, яка залишається в ньому після відкидання суфікса і префікса. (це за Клименком, синхронний підхід до визн.основи). Другі вв., що основа формується на діахронному, тобто основа виділяється в твірній базі. Підходять з механізму слова.
При входженні твірної основи у похідне слово, в ній можуть відбув.морфологічні зміни. Вони трапляються на стикові твірної основи і словотворчого суфікса. До таких змін належать:
o Чергування голосних і приголосних: дорога – доріж/к/а г-ж, о-і , друг-дружити…
o Усічення твірної основи: дал-е-кий – далина. ( в квадратику усічення)
o Стягнення однакових звуків: ванна – ван/н/а (прислівник).
o Накладання морфем: ПОВНЕ: Бузьк – бузький, ЧАСТКОВЕ: НАТО – натовський.
o Інтерфіксація твірних основ: при творенні похідних слів від твірних слів іншого походження: шосе – шосе/й/н/ий, купе – купе/й/н/ий. (в квадратику – інтерфікс), Європа – європейський.
o Зміна місця наголосу: за допомогою префікса-ліс-праліс, дід-прадід, берег-прибережний.(в квадратику наголос)
Словотворчий формант – це сукупність засобів, що беруть участь у творенні нового слова. Прибережний – при…+н(ий)+зміна наголосу = це словотворчі форманти слова прибережний.
Словотворча морфема + словотворчий формант = нове слово.
Формально семантичні відношення між твірною основою похідного слова і його словотворчим формантом наз.-словотворчою будовою. (Мускул+словотворчий формант – астий)(суф.+ім..+суф.= подвійна словотворча будова) (уч(корінь)/и(суфікс)/тель(суфікс)/ств(суфікс)/о – 5ти морфемний)
Крим – кримський, креслити – накреслити, звичайно – надзвичайно = твірна основа і твірне слово не збігаються.
Словотвірний ланцюжок- це ряд слів, кожне з наступних якого є похідним для попереднього. (закон – закон/ний---законн/ість)
Словотвірне гніздо – це сукупність спільнокореневих слів, розміщених відповідно до послідовності їх творення: (солон (головне від якого утворились) солоність, солоно, солонина (від солонини – солонинний), солончак ( від солончак – солончаковий).
Словотвірний тип (модельний тип) - це сукупність різнокореневих слів, утворених одним способом з використанням одного словотворчого афікса. (березовий, вербовий, липовий – утворенні від іменникових твірних основ = берез-а.., за допомогою суф. -ов.)
СПОСОБИ ТВОРЕННЯ СЛІВ:
Вперше Ковалик дав конкретну характеристику у 19-20ст.
АФІКСНІ = за участю словотвор. афіксів:
Префіксальний- найбільше викор.для творення дієслів(задумати, приходити), рідше для тв.-ня ім. (сутінь, підобраз), приикметн.(правічний), прислівники (відтепер) .
Суфіксальний – провідний в усіх індоєвропейських мовах. Іменники(гідн+ість, доб+ота), прикм(відваж+н+ий, вір+н+ий), дієслів(син+і+ти), присл.(весел+о), числ.збірний(п»ят+еро).
Нульова афіксація – віддієслівні і віддієприкметникові слова (задумати – задум, синій – синь)
Постфіксальний – (вдавати+ся, йти+ся)
Флексійний – назви осіб жін..статі від назв осіб чол..статі (онук+а, Богдан+а), жін..прізвища (Іванишин+а), відносні (золот+ий, п’ят+ий) і присвійні (орлин+ий) прикметники.
Префіксально-суфіксальний – ім. (су+зір+й+а), прикм. (між+зор+ян+ий), дієсл. (пере+більш+ити), прислівники (по+українськ+ому).
Префіксально-постфіксальний – лише дієслова від дієслів(до+парубкувати+ся).
Перефіксально-суфіксально-постфіксальний – (з+ласкав+и+ти+ся).
Суфіксально-постфіксальн. – дієслова від імен. І прикм. (родич+а+ти+ся, горд+и+ти+ся).
Префіксально-флексійний – (без+крил+ий).
БЕЗАФІКСНІ=
Чисте осново складання – шляхом поєднання основи чи основ і цілого сам ост.слова за допомогою інтерфіксів (жовт+о+цвіт, хвилеп+о+дібний, рук+о+писати, оч+е+видно). Одний наголос, стале розташування, інтерфікс.
Зрощенєвий – (лексико-семантичний) – шляхом лексикалізації, об’єднання. Два повнозначних слова з підрядним зв’язком обєдн.в одне. (вічнозелений, важкохворий). При лексикалізації може відбуватись редукція(дорий день – добридень, на тще серце – натщесерце, п’ять десять – п’ятдесят).
Абревіаційний – скорочення. Обєднання початкових букв, звуків, складів. (ініціальні - НРУ, звукові – ДАЇ, поскладові – філфак, нардеп).
Морфолого-синтаксичний – перехід різних ч.м. в інші. Прикметник перейшовши в ім. змінює своє частиномовне зн. ознаковість на предметність, міняє лексичне зн., характер морфолог.категорії. 1)Ведуть коня вороного. (прикметник, масть коня, називає ознаку предмета, ім..в Р.в., узгодж.з ім.) – 2)Вдосвіта гуляєш, мене вороного забуваєш (відб.зміни, ім. змінив свої ознаки, змінив лексичне і частиномовне зн. на предметність, змінив синт.роль).
Адвербілізація - це перехід частин мови в прислівник. (До дому – додому, стати стіною)
Субстантивація – перехід прикметників і дієприкметників в ім. (майбутнє, минуле, пальне, булочна, вартовий, черговий, приїжджі).
Ад»єктивізація – перехід числівника у прикметник. (перший – у зн. найкращий).\
Препозитивація – перехід ім. у прийменники. (коло, кінець столу).
Лексико-семантичний – деривація. Переосмислення наявних у мові слів. унаслідок виникають омоніми. (корінь – дерева, у матиматиці/ коваль – професія, прізвище).
ЗМІШАНІ=
Префіксально-складний – творення за допомогою складання з одночасним приєднанням префіксів (у+мир+о+твор+и+ти).
Суфіксально-складний – складання основ з одночасним приєднанням суф. (книг+о+люб – нульовий суф. = любити книги///орденоносець – носити орден – нульовий суф.)
Флексійно-складний – осново складання з одночасним приєднанням словотворчого закінчення(кругл+о+лиций).
Префіксально-суфіксально-складний – шляхом осново складання з одночасним приєднанням суф. І преф. (при+чорн+о+мор+й+а)
Зрощенєво-суф. – шляхом лексикалізації, зрощення синтаксичного чи фразеологічного словосп.з одночасним приєднання суфікса (ні+се+ні+т+ниця – ні се ні те).
Телескопічний – поєднання початкової частини одного сл. І кінцевої іншого слова(мо+пед = мотоцикл+велосипед) .
Ковалик виділяє ще – Контамінаційний – схрещення двох близько звучних і близькозначних слів. (хилитати – хилити+хитати). Необхідною умовою для схрещення слів є: звукова співзвучність.