- •2.Прикладні.
- •3. Лесика української мови з погляду її походження. Етимолгічні словники. Словники іншомовних слів.
- •Група успадкованих слів української мови
- •4. Запозичення із неслов’янських мов:
- •4. Активна і пасивна лексика української мови. Історичні словники
- •5. Слово і його лексичне значення. Лексичне значення і поняття. Основні типи лексичних значень сова.
- •6. Багатозначність слів. Джерела багатозначності. Переносне вживання слова. Зміни в семантичній структурі слова.
- •7. Тлумачні словники української мови
- •8. Антоніми, їх типи і використання в мовленні. Словники антонімів.
- •9. Омоніми, їх типи і використання у мовленні. Словники омонімів.
- •10 . Пароніми в системі української мови. Словники паронімів.
- •11. Синоніми, їх типи та використання в мовленні. Словники синонімів.
- •12. Фразеологізми і їх ознаки. Семантична структура і класифікація фразеологічних одиниць. Фразеологічні словники.
- •13. Діалектизми в складі української лексики. Діалектні словники.
- •14. Діалектизми, їх типи і використання в літературній мові. Діалектні слвники.
- •15. Неологізми в складі країнської лексики.
- •16. Словники мови письменників
- •§ 2. Слова вносяться до реєстру Словника за абеткою.
- •§ 4. При відмінюваних іменниках наводиться (скорочено або повністю) форма родового відмінка однини (батяр, -а; самосмерть, -і).
- •17. Фонетичне і граматичне освоєння слів іншомовного походження.
- •18. Правопис слів іншомовного походження.
- •19. Терміни в складі української лексики.
- •20. Стильова диференціація української лексики.
- •21. Функціональні стилі сулм.
- •1)Розмовно-побутовий стиль.
- •22. Принципи української орфографії. Історія українського правопису (1929, 1933, 1960, 1990, 1999).
- •23. Аспекти вивчення людської мови. Фонема та її функції. Звукові вияви фонем.
- •24. Принципи складоподілу. Типи складів в українській мові.
- •25. Приголосні фонеми української мови і їх класифікація.
- •26. Голосні звуки української мови і їх класифікація.
- •3)За способом творення
- •27. Зміни звуків у мовному потоці. Асиміляція приголосних.
- •28. Довгі приголосні звуки в українській мові й умови їх виникнення. Питання про довгі приголосні фонеми.
- •1)Подовжені приголосні і позначення їх
- •2)Подовжені м'які приголосні
- •3)Подвоєння букв внаслідок збігу
- •4)Написання нн в прикметниках і похідних словах
- •5)Подвоєння букв в іншомовних словах
- •29. Позиційні та історичні чергування голосних.
- •30. Позиційні та історичні чергування приголосних.
- •31. Орфоепічні норми української літературної мови. Типові порушення норм вимови голосних і приголосних звуків.
- •32. Граматичне значення, граматична форма, граматична категорія. Засоби вираження граматичних значень.
- •33. Принципи класифікації слів на частини мови.
- •34. Морфологічні парадигми, їх типи.
- •56. Поділ дієслів на дієвідміни за основою інфінітива та формами теперішнього часу. Атематичні дієслова.
- •57 .Категорія способу дієслова. Творення форм наказового способу.
- •58 . Категорія часу дієслова. Творення часових форм.
- •Теперішній відносний:
- •60. Дієслівна категорія перехідності/неперехідності
- •61. Погляди лінгвістів на дієприкметник і його місце в системі мови. Активні і пасивні дієприкметники, їх творення і вживання.
- •62. Погляди вчених на дієприслівник і його місце в системі частин мови. Творення дієприслівників.
- •63. Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням і походженням.
- •64. Прийменник як частина мови. Групи прийменників за походженням і будовою. Погляди вчених на частиномовний статус прийменника.
- •65. Сполучник як частина мови. Сурядні і підрядні сполучники, їх різновиди. Сполучники і сполучні слова, критерії їх розмежування.
- •66.Частка як частина мови . Класифікація часток.
- •67. Вигук як частина мови. Звуконаслідувальні слова.
- •68 . Дериватологія і її місце в системі науки про мову. Морфологічні і неморфологічні способи словотворення в укр.Мові.
- •69. Львівська дериватологічна школа. Внесок Ковалика у розвиток укр..Дерив.
- •70. Історичні зміни в морфемній будові слова та їх наслідки.
- •71. Морфемна будова слова. Характеристика кореня і афікса.
- •72. Поняття морфеми і морфа. Аломорф і варіант морфеми.
- •73. Словотвірна і морфемна будови слова.
- •74. Словотвірне значення і його типи; мутаційне, модифікаційне, транспозиційне.
- •75. Словосполучення як синтаксична одиниця. Питання про обсяг поняття «словосполучення». Класифікація словосполучень.
- •77. Підрядний зв'язок і ого різновиди.
- •76. Способи синтаксичного зв’язку між компонентами підярідних словосполучень:
- •78. Речення як синтаксична одиниця, його ознаки. Аспекти вивчення.
- •79. Предикативність та інтонація завершеності
- •82. Типи простих речень за значенням і будовою.
- •83. Граматична основа двоскладного речення. Структурні типи підметів і способи їх морфологічного вираження.
- •85.Складений іменний присудок і способи його вираження
- •87. Узгоджені і неузгоджені означення. Способи їх морологічного вираження. Критерії розмежування неузгоджених означень і непрямих додатків.
- •89. Розряди обставин за значенням і способи їх морфологічного вираження.
- •91. Речення з однорідними членами. Проблема однорідних присудків.
- •92.Речення зі вставними і вставленими конструкціями і їх структура.
- •93. Звертання у складі речення. Трактування синтаксичних функцій вокатива.
- •94. Односкладні речення і їх класифікація.
- •95. Складне речення. Особливості будови його предикативних частин. Класифікація складних речень.
- •96. Складні речення з різними видами зв’язку.
- •97. Складносурядні речення і їх різновиди..
- •98. Принципи класифікації складнопідрядних речень (логіко-граматична, формально-граматична і структурно-семантична).
- •100. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.
- •101. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними.
71. Морфемна будова слова. Характеристика кореня і афікса.
Морфеміка-від грец.форма-розділ мовозн.,що вивч.будову слова. Морфема-найменша значуща частина слова. У слові визвоний 10букв, 9 зв, 3 склади і 5 морфем. (ви-з-воль-н-ий). Види морфем:кориневі і службові (афіксальні).
• Кориневі-обовязкова частина слів, що належить до повнозначних частин мови: молодий, молодь, молодість, молодіти, замолоду. Це споріднені групи слів, корінь виражає їхнє лексичне зн., це однокореневі.
Рука-рученька, друг-друзі-дружний, носити-нести-приніс-ношений. – чергування, це фонетичні варіанти кореня.
Я-мене, ми-нас, добре-краще, брати-взяти = через історичні зміни форми слова утв.різні корені, це суплетивні корені.
• Службові- префікс, суфікс, закінчення(афікс), постфікс, інтерфікс. Для творення нових слів і форм.
- Словотворчі день-щодень, правда-неправда, туман-туманний, бігти-збігтися.
- Формотворчі казка-казки-казку-казкою, мудрий-мудріший-наймудріший.
ПРЕФІКС: частина сл., яка стоїть перед коренем і служить для утв.нових слів. (що-най-вищий, пере-роз-по-діл). Творяться нові слова того ж лексико-граматичного розряду (імен.-імен.)
ПРЕФІКСОЇДИ: це початкові елементи складних слів типу пів-, напів-, супер-, контр-, екс- (півроку, напів»яскравий, контр-адмірал)
СУФІКС: морфема, яка служить для утв. нових слів і словоформ. Більшість словотворчу функцію: брат-братерство, бандура-бандурист, сажати-саженець, фарба-фарбувати. Формотворчу суфікси дієслів, ступенів порівняння прикм., прислівн., дієприкм: гукати-гукнути, коротко-коротше, зачинити-зачинений.
ПОСТФІКС: у кінці слова, має словотворче і формотворче зн. Це частки: -ся, -сь, -який, -небудь, -но, -бо.
(будь-який, хто-небудь, читай-бо)
ІНТЕРФІКС: сполучна голосна, що використовується при утв.скл.слів. –О, -Е, - Є, -А, -ОХ. (лісостеп, зорепад, працездатний, життєрадісний, сорокаметровий, двохсотий, грязеводолікарня)
ЗАКІНЧЕННЯ: флексія, змінна морфема, утв.нові словоформи, служить для зв’язку слів у реч. виражає граматичне зн.слова- відмінок, рід, число, особу. Мають закінчення лише змінні слова, які відмінюються. Є нульове закінчення – зелен клен ріс, дощ, ясен, рад(прикметник), гір, книг, зірок(ім.Р.в.), любов, радість, вірність(Н.в.ім.).
ОСНОВА СЛОВА: частина слова без закінчення, яка виражає його конкретне лексичне значення. (перший весняний грім)
Непохідна-не поділяється на окремі морфеми, тобто збігається з коренем. (верба, круча, ріка, мороз)
Похідна-поділяється на морфеми і в мові існує відповідне слово з непохідною основою.(підніжка-ног-а, лісник – ліс, дубовий-дуб)
Примітка:
1)коли слово закінч.на –я, -ю, є, -ї = то основа закінчується на –й (надія – н а д і й а )
2)у словах з постфіксом основа розірвана: радж-у-ся, жур-имо-ся.
Незмінні слова мають лише основу, яку наз. ЧИСТОЮ. Чиста основа визначається: 1) у невідмінюваних іменниках(запозичений)-журі, метро, шасі, візаві, сопрано. 2) в інфінітивах -перемагати, роздумувати. 3) у дієприслівниках - звеличуючи, посміхаючись. 4) у прислівниках - удосвіта, натщесерце, спідлоба, вгорі.
