68 . Дериватологія і її місце в системі науки про мову. Морфологічні і неморфологічні способи словотворення в укр.Мові.

Словотворення — процес, механізм, система і результат творення вторинних (похідних слів). Дериватологія або Словотвір – це розділ мовознавства, який вивчає процес творення слів, його словотвірну структуру. Словотворення ще називають деривацією. Термін « Дериватологія» запропонував Іван Ковалик.

Об’єктом словотвору є похідні слова. Завдання: вивчення структури похідних слів, їх складових та їх зв’язків; вивчення формальних і семантичних ознак похідних слів, способів словотворення, словотворчих ресурсів, за якими визначається спосіб словотворення тощо. Словотвір можна вивчати в діахронічному і синхронічному аспектах. Діахронічний словотвір ототожнюють з історичним, оскільки досліджуються певні процеси формування нових слів в ході історичного розвитку. Синхронічний словотвір вивчає процеси і шляхи утворення нових слів на сучасному етапі розвитку мови.

Ковалик започаткував в Україні дослідження словотвірної системи методом словотвірних гнізд.

Дериватологія тісно пов’язана із такими мовознавчими науками:

Морфемікою, морфологією, лексикологією, стилістикою, синтаксисом.

Для дериватології є важливими такі поняття: твірне слово- це первинне слово, яке існувало в мові до словотворчого акту – вода, ходити, синій.

Похідне слово – це вторинне слово, яке є результатом словотворчого акту – водний, приходити, синіти.

край (твірне слово) краянин (похідне слово)

троянда (твірне слово) трояндовий (похідне слово).

Відповідно до поняття похідне слово у словотворі існує поняття похідна основа. Похідна основа — це основа, яка за допомогою словотворчих засобів утворена від іншої основи: телятник (від телята). Непохідна основа — основа, яка не походить від іншої (не виводиться від іншої), яка дорівнює кореню: звук, плід, листя, зелений.

Похідна основа протиставляється ще твірній основі. Твірна основа — частина похідного слова, яка залишається в ньому після відкидання закінчення: флейт-а — флейт-ист. Твірну основу виявляємо шляхом «накладання» твірного слова на похідне. Частини, які збігаються, і будуть становити твірну основу: груп-а – груп-ов-ий, бід-а – бід-ува-ти, багат-ий – багат-ств-о.

Поняття словотвірна система мови визначається як сукупність взаємопов’язаних одиниць словотвору даної мови, які функціонують на певному етапі її розвитку.

Словотвірними одиницями є похідні слова різної словотвірної структури, словотвірні пари, словотвірні гнізда, словотвірні типи, моделі, парадигми тощо. Основною словотвірною одиницею вважається похідне слово.

Словотвірний тип – це схема побудови слів певної частини мови. Так, слова гітарист, флейтист, бандурист становлять один словотвірний тип, бо всі вони іменники, утворюються від іменника, мають спільний формант -ист зі значенням особи, мають спільне словотвірне значення – особи за назвою музичного інструмента.

Словотвірний ланцюжок – це ряд спільнокореневих слів, які перебувають у відношеннях послідовної мотивації від вихідної ланки до кінцевої.

Кожне наступне слово в ланцюжку має вищий ступінь мотивованості; і семантикою, і структурою залежить від попереднього слова. Вихідне слово – немотивоване, всі інші – похідні, мотивовані.

Наприклад, білий → біліти → побіліти → побіління.

Словотвірне гніздо – це сукупність спільнокореневих слів, що утворюються від одного і того ж вихідного слова і перебувають одне з одним в ієрархічній залежності.

У сучасній лінгвістичній літературі існує кілька визначень поняття “способу словотворення”. Найадекватнішим є визначення І.І.Ковалика: “Під лінгвістичним поняттям “способи словотвору” розуміються структурно різні шляхи й прийоми творення нових слів у результаті використання всіх наявних у даній мові словотворчих ресурсів”.

Найвідомішою класифікацією способів словотворення є класифікація за наявністю чи відсутністю афіксів у складі словотворчого форманту. За цією ознакою ми виділяємо 3 групи:

1. афіксальні

2. безафіксні

3. змішані

До афіксального способу творення нових слів відносять слова, які утворюються за участю словотворчих афіксів.Є такі види:

• суфіксальний( в тому числі і нульова афіксація)

Суфіксальний спосіб словотвору – це творення нових слів за допомогою суфіксів, наприклад:

низьк-ий → низьк-о;

ясн-ий → ясн-і-ти.

Способом суфіксації творяться іменники, прикметники, дієслова, прислівники. Кожна з цих частин мови має свою систему суфіксів, особливо розвинена вона в іменниках і прикметниках.

Нульова суфіксація: задум ←задумати, синь←синіти

• префіксальний спосіб словотвору, або префіксація – це творення похідних слів шляхом приєднання префікса до твірної бази. Цим способом творяться іменники: день → перед-день;

прикметники: мудр-ий → пре-мудрий;

дієслова: пекти → с-пекти;

прислівники: нині → до-нині.

• Постфіксальний спосіб словотворення, або постфіксація – це творення нових слів за допомогою постфіксів. Останнім часом мовознавці виділяють цей спосіб як самостійний і називають п’ять постфіксів: -ся, -сь, -будь, -небудь, -то.

При постфіксації формантом є постфікс, що приєднується до цілого слова, тому постфікси, змінюючи лексичне значення похідного слова, не змінюють його частиномовну належність, наприклад:

знати (дієсл.) → знати-ся (дієсл.);

де (присл.) → де-сь (присл.), де-небудь (присл.).

Цей спосіб функціонує у сфері дієслова, рідше – займенника, прислівника.

• Флексійний спосіб – це творення похідних слів за допомогою флексії. Своєрідність цього способу полягає в тому, що флексія виконує не свою основну формотворчу роль, а словотворчу.

Цим способом утворюються, наприклад, іменники – назви осіб жіночої статі: кум → кум-а; Мирослав → Мирослав-а , онук→онука, Іванишин→Іванишина, п’ять→п’ятий

• Суфіксально-префіксальний спосіб словотвору полягає в тому, що похідні слова утворюються одночасним приєднанням до твірної основи префікса і суфікса, наприклад: ног-а → об-ніж-ок; сніг → за-сніж-и-ти.

Формантом виступає суфікс із префіксом.

Суфіксально-префіксальний спосіб широко використовується при творенні іменників, прикметників, дієслів, прислівників.

• Суфіксально-постфіксальний спосіб словотворення полягає в тому, що до твірної основи одночасно приєднуються суфікс і постфікс -ся, наприклад:гнізд-о → гнізд-и-ти-ся; горд-ий → горд-и-ти-ся.

• Префіксально-постфіксальний спосіб словотворення – це творення похідних, при якому до твірної бази одночасно приєднуються префікс і постфікс -ся, наприклад: кричати → роз-кричати-ся; працювати → на-працювати-ся.

• Префіксально-суфіксально-постфіксальний спосіб – це утворення похідного слова шляхом одночасного приєднання до твірної основи префікса, суфікса і постфікса -ся, наприклад: милосерд-я → з-милосерд-и-ти-ся; щедр-ий → роз-щедр-и-ти-ся.

Цим способом утворюються тільки дієслова від іменникових, прикметникових і дієслівних основ.

• Префіксально –флексійний – префікс+ словотворча флексія:без-крил-ий

До безафіксних способів ми відносимо:

• Чисте основоскладання – різновид морфологічного словотворення, при якому нове слово утворюється шляхом об’єднання в одне ціле двох чи більше основ або слів: лісотундра, світловодолікарня, українсько-англійський, жовтоцвіт, рукоплескати

• Спосіб абревіації полягає в утворенні похідних шляхом скорочення твірних слів, наприклад: педучилище ← педагогічне училище, ВНЗ ← вищий навчальний заклад.

Розрізняють такі типи абревіатур:

1. Ініціальні:

А) Буквенні- тобто слова, утворені з початкових букв слів твірної бази: НРУ-народний рух України

Б) Звукові – утворені з початкових звуків слів твірної бази:ДАІ-державна автоінспекція

2. Поскладові: утворені з початкових частин слів твірної бази:філфак- філологічний факультет:

• Телескопічний – нове слово утворене шляхом поєднання початкової частини одного слова із кінцевою частиною іншого слова. Твірна база співвідносна із сурядним зв’язком: мо-пед←мотоцикл і велосипед, пірамеїн←пірамідон і кофеїн(продуктивний цей спосіб у медичній термінології)

При абревіаційному способі словосполучення поєднані підрядним зв’язком- філфак (факультет філологічний)

• Контамінаційний (лише Ковалик виділяє)- це схрещення 2 співзвучних і близькозначних слів: хилитати← хилити і хитати, дудлити←лити і дудніти

• Лексико-семантичний *– суть в тому, що відбувається розщеплення багатозначного слова на омоніми, між якими втрачається живий семантичний зв’язок: мовознавчі терміни – корінь, основа, частка, вигук, звук, математичні- корінь, фізичні – хвиля, звук, в топонімії- Вишня, Гаї, Долина, в антропонімії- Вовк, Калина, Надія, Віра.

• Лексико синтаксичний (зрощеннєвий)* –творення нових слів шляхом лексикалізації синтаксичного чи фразеологічного словосполучення (словосполучення з’єднані між собою підрядним зв’язком):вічнозелений, добридень←добрий день, спасибі, паливода, вернидуб, натщесерце

• Морфолого-синтаксичний *– перехід слів з однієї частини мову в іншу:

1. Субстантивація – перехід різних частин мови в іменник: Мене, вороного, зовсім забуваєш

2. Адвербіалізація – це перехід інших частин мови в прислівник: додолу ←до долу (Р.В.), збоку←з боку, бігом (О.В.), замолоду←за молоду.

* - це неморфологічні способи словотворення

До змішаних способів словотворення складних слів належать:

• Складно-префіксальним способом творення нових слів складанням з одночасним приєднанням префіксів: у-мир-о-творити, о-дух-о-творити

• Суфіксально-складний – це складання основи і одночасне приєднання префіксів:

Книг-о-люб+Ø← любити книги

Орден-о-нос-ець← носити орден

Пар-о-тяг+Ø←тягнути пару

• Флексійно-складний – це творення складних слів шляхом основоскладання + словотворче закінчення

кругл-о-лиц-ий←кругле лице, довг-о-ног-ий←довгі ноги, широкоплечий, білозубий

• Префіксально-суфіксально-складний- творення слів шляхом основоскладання + префіксація+афіксація: При-чорн-о-мор-й-а←при Чорному морі

• Зрощеннєво-суфіксальний(зрощення суфіксацією) – творення нових слів шляхом лексикалізації синтаксичного чи фразеологічного словосполучення + приєднання суфікса: ні-се-ні-т-ниця←ні се ні те, роздери-рота-зівот-не←роздери рота зівотно, ні-з-чим-н-у(юшку)←ні з чим. Переважно прикметники так творяться.

Неморфологічні способи словотворення не виявляють зв’язку з морфологічними засобами, а є наслідком тривалих процесів, які змінюють семантику і граматичну природу мотивуючого слова чи словосполучення.

Розрізняють три неморфологічні способи:

• морфолого-синтаксичний- перехід з однієї частини мови в іншу.

• лексико-синтаксичний – злиття слів

• лексико-семантичний - переосмислення значення слів.

Усі інші способи словотворення є морфологічними.