66.Частка як частина мови . Класифікація часток.

Частку, як окрему частину мови, виділяє традиційна школа морфології, Кучеренко, Горпинич, а Вихованець відносить частку до слів-морфем.

Частка — це службова частина мови, яка надає слову чи реченню додаткових відтінків або служить для творення деяких граматичних форм і нових слів.

Походження назви

Стародавні латиняни називали частку particula. У нашій мові термін частка з'являється тільки з 1926-ого року. Закріпив його «Український правопис».

Класифікація часток

За роллю в слові і в реченні частки поділяють на:

формотворчі — вони служать для творення дієслівних форм.

• Би(б) → умовного способу: виконала б

• Хай(нехай) → наказового способу: хай квітне, нехай цвіте

словотворчі — служать для творення слів (у складі похідних слів стали префіксами і суфіксами)

Частка Похідні слова

ні (ані) ніхто, ніде, ніякий, нічий, аніскільки

не невеселий, недалеко, неабиякий

де дещо, деколи, деякий

аби абихто, абикотрий

чи чимало

сь щось, кудись, чомусь, якогось, якийсь

будь будь-який, будь-де

небудь хто-небудь, де-небудь

казна казна-скільки, казна-коли

хтозна хтозна-де, хтозна-чий

модальні (фразові) частки — поділяються на дві групи

1. Частки, що надають смислових відтінків

   • Вказівні: це, оце, , то, он, онде

   • Означальні: якраз, саме, ледве, справді, точно

   • Підсилювальні: таки, навіть, ж, аж, вже

   • Обмежувально-видільні: лише, тільки, навіть

2. Частки, що вказують на модальні відтінки

• Стверджувальні: так, атож, еге ж

• Заперечні: не, ні, ані

• Питальні: чи, невже, хіба , що за

• Спонукальні: ну, давай, годі

• Власне-модальні(виражають сумнів, припущення, впевненість): навряд чи, ледве чи, чи не

За походженням частки бувають:

Первинні(немотивовані): б, би, не, ні

Вторинні(мотивовані): хтозна

67. Вигук як частина мови. Звуконаслідувальні слова.

Вигук, як окрему частину мови, виділяє традиційна школа морфології і Горпинич, Кучеренко відносить вигук до часток, а Вихованець до слів-морфем.

Вигук — незмінювана особлива частина мови, яка виражає почуття, волевиявлення мовця, не називаючи їх.

Ознаки вигуку як особливої частини мови

Вигуки не належать ні до самостійних, ні до службових частин мови. Вони можуть виконувати роль еквівалентів речення або супроводити його, вказуючи на емоції, волевиявлення людини як реакцію на навколишню дійсність.

Від повнозначних слів вигуки відрізняються тим, що не мають лексичного значення і граматичних ознак, а від службових слів тим, що не виконують властивих їм службових функцій.

Вигуки — слова незмінні. Вони не мають морфологічних ознак, притаманних повнозначним частинам мови (рід, число, відмінок, особа тощо). Морфологічно вигуки нерозкладні, не членуються на морфеми (у них не виділяються ні префікси, ні суфікси)

Класифікація вигуків

Групи вигуків за значенням

Емоційні вигуки – виражають почуття й переживання мовця(страх, подив, іронію, гнів, обурення, радість, задоволення): О!Ой!Ах!Фу!Жах!Ой лишенько!Ура!Боже мій!

Спонукальні (волевиявлення)- виражають спонукання до певної дії (наказ, заклик, сигнал, спонукання до мовчання, спонукання тварин) : Гей!Агов!Марш!НА-на-на!Вйо!

Слова ввічливості (мовний етикет) – привітання, подяка, вибачення, прощання, побажання: Добрий день!Привіт!Дякую!Вибачте!Прошу!На все добре!

Звуконаслідувальні слова – не виражають ні почуттів, ні емоцій, ні волевиявлень, а лише відтворюють звуки, які трапляються в живій і неживій природі: Няв-няв!Гав-гав!Бе-е-е!Кукуріку!Хлюп-хлюп!Кап-кап!Тук-тук!

Поділ вигуків за структурою і походженням

Первинні – дуже давні за походженням : О!А!Е!Ох!Ай!Ану!Нумо!Овва!

Вторинні – утворилися з повнозначних слів та словосполучень і поділяються на такі групи:

1. Іменникового походження: Слава! Мамочка!Горе!Леле!

2. Дієслівного походження: Бач! Диви!Прошу!Даруйте!

3. Займенникового походження: Так! Тсс!Отаке!

4. Сполучення кількох частин мови (вигукові фразеологізми): Мати рідна!Господи милосердя!Боронь Боже!Хай йому грець! Здоровенькі були!