64. Прийменник як частина мови. Групи прийменників за походженням і будовою. Погляди вчених на частиномовний статус прийменника.

Не усі мовознавці визнають прийменник як окрему частину мови, зокрема Вихованець і Безпояско відносять прийменник до слів-морфем , Кучеренко відносить прийменник до прислівника. Традиційна школа морфології і Горпинич вважають прийменник окремою службовою частиною мови.

Прийме́нник — службова частина мови, яка разом з відмінковими закінченнями іменників, займенників і числівників виражає відношення між словами у реченні.

Прийменники не мають самостійного лексичного значення, тому членами речення не виступають. Належачи до іменників, числівників, займенників, вони входять до складу другорядних членів речення.

Групи прийменників за походженням:

• первинні(непохідні): без, в (у), від, для, по, через, при, про, над, під, до, з, для, до, між;

• вторинні(вторинні):

• Утворені складанням кількох прийменників: посеред, попід, з-за, понад, поміж;

• Утворені від інших частин мови: близько, внаслідок, після, поруч, перед, протягом, під час, з допомогою, у зв’язку, завдяки, незважаючи на тощо, край, кінець, коло, з метою.

Групи прийменників за будовою

• Прості: в, над, на , у, по, для, між

• Складні: поміж, попід, заради, навколо, поблизу, уздовж, посеред.

• Складені : згідно з, у зв’язку з, відповідно до, за винятком, незважаючи на.

Прийменники поєднуються з іменниками (або займенниками) в різних відмінках, причому деякі з них поєднуються тільки з одним відмінком (без, від, до, крізь, про, при, біля, навколо, назустріч), деякі – з двома (на, над, перед, під, про), а то й з трьома (в, з, за між).

Як прийменники вживаються з певними відмінками:

Н.В. –не може мати прийменників

Р.В. – без, із, біля, від, посеред, крім, за винятком

Д.В. – всупереч,

З.В. – в, у, про, за, через

О.В. – з, із, над, між, поруч, перед

М.В. – на, у, в, по.

Прийменник не має граматичних категорій і самостійної синтаксичної функції в реченні не виконує.

65. Сполучник як частина мови. Сурядні і підрядні сполучники, їх різновиди. Сполучники і сполучні слова, критерії їх розмежування.

Сполучник виділяють окремо як частину мови – традиційна школа, Горпинич, Кучеренко, але він називає сполучники – факти оточуючої дійсності і факти психологічної дійсності, Вихованець відносить сполучники до слів-морфем.

Сполу́чник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і виконують у реченні граматичну роль.

Сполучники зв'язують слова (батько й мати), словосполучення (довгі вулиці та високі кам'яниці), сурядні речення (Учитель читає, а учні слухають). Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і(й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, якби, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).

Класифікація сполучників

За походженням сполучники поділяються на:

первісні, або первинні –що морфологічною будовою не пов'язані з іншими частинами мови і не поділяються на складові частини: і(й), а, чи, та, але, бо, ні

похідні або вторинні - утворилися від інших частин мови або від непохідних сполучників: щоб, якби, проте, буцімто, або, зате, мовбито, через те що…

За будовою сполучники поділяються на:

Прості – у яких не вичленовуються складові частини: і, й , а, та, чи, бо, що, як, коли, хоч

Складні - у яких можна вичленувати 2 або більше складових частини: щоб, якщо, якби, ніби, або, немовби

Складені - являють собою сполучення двох і більше слів, що пишуться окремо: тому що, через те що, так що, , для того щоб, як тільки, завдяки тому що, у міру того як.

За способом уживання в реченні сполучники бувають:

Одиничні: і, й, та, але, однак

Повторювані: або…або, чи…чи, ні…ні

Парні: не тільки…, а й; чим…,тим; як…,так і.

За синтаксичними функціями сполучники бувають:

Сполучники сурядності – це сполучники, що поєднують однорідні члени речення і прості частини у складносурядному реченні, як граматично рівноправні , незалежні одне від одного компоненти.

Групи сурядних сполучників за значеннм:

Єднальні (явища відбуваються одночасно чи послідовно): і (й), та(і), та й.

Протиставні(явища зіставляються чи протиставляються): а, але, та(але), зате, проте, однак.

Розділові (явища чергуються або взаємо виключаються): чи…чи, не то…не то, хоч…хоч.

Градаційні :не тільки…, але й; не те що…, а; не тільки…, а й.

Сполучники підрядності – сполучники, що вживаються , як правило, для зв’язку частин складнопідрядного речення і виражають смисловий характер залежності підрядної частини від головної.

Групи підрядних сполучників за значенням:

Часу: поки; коли; доти; в той час як; з того часу як; як; як тільки

Причини: тому що; через те що; бо; оскільки

Мети: для того щоб; щоб; аби; щоби

Допустові : хоч, хоча, хай, дарма що, незважаючи на те що

Способу дії: що, щоб, наче

З’ясувальні: що, як, ніби

Умови: якби, якщо, аби, як, як тільки

Порівняльні: як, мов, наче, неначе, мовбито

Наслідкові: так що

Сполучні слова. Крім підрядних сполучників , прості речення в складнопідрядному можуть поєднувати й сполучні слова. У ролі сполучних слів виступають самостійні частини мови:

• Відносні займенники: хто, що, який, чий, котрий, скільки

• Прислівники: де, куди, звідки, коли, відколи, чому

Сполучні слова виступають членами підрядного речення:

Подумаймо про ціну, яку заплатив наш народ.

Сполучники не виступають членами речення , їх можна замінити іншими сполучниками:

Зате, проте = однак, але;

Якби, щоб = коли б, аби.

Щоб розрізняти сполучники і сполучні слова, треба пам’ятати:!!!!!

Критерії розмежування сполучників і сполучних слів:

Сполучне слово.

• Є членом підрядного речення

• До нього можна поставити запитання

• На нього падає логічний наголос

• Його не можна опустити, бо речення втрачає зміст

• Його можна замінити іншим сполучним словом або іншою самостійною частиною мови

Сполучник.

• Не виступає членом речення, а лише виконує службову функцію

• До нього не можна поставити питання

• На нього не падає логічний наголос

• Його можна опустити, при цьому смисл речення зберігається

• Його можна замінити лише сполучником

Лише три слова що, коли, як – можуть одночасно бути сполучниками і сполучними словами.

!!!!Розрізняйте:

Я знаю, що вона прийде сьогодні.- сполучник

Я бачу людину, що несе важкий хрест. –сполучне слово

Сполучники досліджували В. Сімович, Ф. Медведев, М. Вихристюк, А. Кващук, М. Каранська, А. Грищенко, Л. Кадомцева й ін.