60. Дієслівна категорія перехідності/неперехідності

Це категорія, яка означає відношення між дією, суб’єктом і об’єктом.

Суб’єкт- це діяч, хто виконує дію: « Я сиджу і пишу», «По садках вітри гуляють»

Об’єкт – це той предмет у морфологічному значенні, на який спрямована дія: «Я (суб’єкт) бачив (дія) дивний сон(об’єкт)», «Я(суб’єкт) мию підлогу(об’єкт)»

Дія від суб’єкта спрямовується на об’єкт, і при цьому об’єкт може змінюватися або не змінюватися

• Я мию підлогу

- об’єкт змінюється

• Я варю борщ

• Я слухаю пісню

- об’єкт не змінюється

• Я дивлюся телевізор

Дієслова поділяються на: перехідні і неперехідні

Перехідні – це такі дієслова, які мають здатність керувати прямим додатком. Тобто дія спрямована безпосередньо на якийсь предмет. Прямий додаток :

1. іменник обо займенник у Зн.В. без прийменника: читаю книгу, слухаю пісню.

2. Іменник у Р.В. без прийменника, коли іменник позначає частину від цілого: купити солі, купити масла

3. Іменник у родовому відмінку без прийменника, але біля дієслова є заперечна частка «не»: не бачив вистави, не зустрів сестри

4. Іменник за значення стоїть у Зн.В., а за формою у Р.В.: підстругати олівця(кого?що?)- Р.В., але за значенням Зн.В.

Неперехідні – це такі дієслова, які не мають здатності керувати прямим додатком, тобто дія не переходить безпосередньо на об’єкт: їхати додому, їхати маршруткою, іхати годину. Їхати –не має прямого додатку, всі залежні слова будуть обставинами.

!!!!!Якщо у дієсловах є постфікс «ся» - то воно обов’язково неперехідне: сміятися, чесатися, втомлюватися.

61. Погляди лінгвістів на дієприкметник і його місце в системі мови. Активні і пасивні дієприкметники, їх творення і вживання.

Традиційна школа морфології, а саме Жовтобрюх, Кулик, Арполенко вважають, що дієприкметник – це форма дієслова.

Дуже детально вивчала дієприкметник Галина Гнатюк, у неї є праця «Дієприкметник УМ».

Кучеренко і Горпинич відносять дієприкметник до такої частини мови, як прикметник.

Дієприкметник — змінювана форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією, яку виконує предмет, або яка на нього спрямована. Д поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника.

Дієприкметник має такі граматичні категорії:

вид — доконаний і недоконаний, час — теперішній і минулий, стан –активний і пасивний, рід, число, відмінок.

Як і прикметник, дієприкметник змінюється за родами (підкреслений, підкреслена), числами (підкреслені — множина), відмінками (Н.: почорнілий; P.: почорнілого; Д.: почорнілому і т. д.); залежить від іменника (порівняйте: жовте листя; пожовтіле листя); у реченні виконує роль означення або присудка (Неподалік чорніє щойно зоране поле. Поле зоране вчасно.).

На відміну від прикметників, дієприкметники називають не постійну ознаку, а тимчасову, пов'язану з дією.

Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом.

Дієприкметники поділяються на:

• Активні: мають такі ознаки на морфемному рівні – суфікс «л»:помертвілий, погорілий, почорнілий.

• Пасивні: мають суфікс «н», «ен», «т»: митий, сказаний, бажаний, привезений.

Морфологічні ознаки дієприкметника:

• Властива категорія часу:

- теперішній: досліджувана

!!!!! ходячий, читаючий(хоча деякі мовознавці вважають, що в українській мові немає дієприкметників із суфіксом «уч, ач»)

- минулий: написаний, зроблений.

• Категорія стану:

- Активний: суфікс «л»: посивілий, !!!!!!в УМ немає дієприкметників із суфіксом «уч, ач».

!!!!!Працюючий, висячий – не властиві для УМ.

- Пасивний: прожитий, зроблений, загальмований.

Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує пояснюваний іменник: дозрілий плід.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку над пояснюваним іменником виконує хтось інший: розв'язана задача, пошитий костюм.

Творення дієприкметників

Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу (форма третьої особи множини без закінчення) за допомогою суфіксів: для дієслів І дієвідміни -уч- (-юч-), для дієслів II дієвідміни — -ач- (-яч-):

Ріж[уть] + уч(ий) → ріжучий,

пала[ють] + юч(ий) → палаючий,

леж[ать] + ач(ий) → лежачий

!!!!!Але такі дієприкметники не властиві для УМ!!!!

Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи неозначеної форми (відкидання від інфінітива кінцевого -ти- за допомогою суфікса -л-:

дозрі[ти] + л[ий] → дозрілий.

Пасивні дієприкметники утворюються від основи інфінітива (минулого часу — від перехідних дієслів доконаного виду (здебільшого), теперішнього — від дієслів недоконаного виду) за допомогою суфіксів -н-, -ен- -т-:

виконати + н(ий) → виконаний,

пошити + т(ий) → пошитий,

обговорювати + н(ий) → обговорюваний

бачити + ен(ий) → бачений.

Морфологічні процеси, що супроводжують формотворення такі, як і ті, що взагалі супроводжують процес словотворення:

1. Усічення

2. Чергування: простити-прощена

3. Зміна/ незміна наголосу: привезти́ – привезений (усічення і зміна наголосу)

4. Накладання (епентетичні голосні) : пошлюбити – пошлюблений (бл- йот дав)

Перехід дієприкметників у прикметники та іменники

Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки виду і часу, а тому й переходити до прикметників. Так, у словосполученнях битий шлях, освічена людина виділені слова вказують на постійну ознаку. Це — прикметники.

Деякі з таких колишніх дієприкметників можуть втратити і здатність вказувати на ознаку предмета і самі позначають предмет, переходячи таким чином до іменників: керуючий, командуючий, завідуючий, учений:

Керуючий провів нараду;

Орденами нагороджено багатьох учених.

Необхідно розрізняти дієприкметники і прикметники, до складу яких входять суфікси -уч-, -ач-, іноді -єн-: блискучий виступ, сипучі піски, гаряча страва, шалений шторм. Виділені слова утворені не від дієслівної основи теперішнього часу або ж називають постійну ознаку.

Уживання дієприкметників

Дієприкметник — елемент книжного мовлення. В усному мовленні (у розмовно-побутовому стилі) він уживається рідко.

До широко вживаних у всіх книжних стилях належать пасивні та активні дієприкметники минулого часу.

Пасивні дієприкметники теперішнього часу вживаються здебільшого в науковому та діловому мовленні (досліджувана проблема, обговорюваний проект і т. д.)

Активні дієприкметники теперішнього часу вживаються рідко. Здебільшого їх замінюють підрядними реченнями, коли немає залежних від них слів. Н-д:

Працюючий чоловік закінчив роботу.(так не говоримо)

Правильно буде:

Чоловік, який працює, закінчив роботу.

!!!!!!Дехто вважає, що для УМ взагалі не характерні такі дієприкметники.