- •2.Прикладні.
- •3. Лесика української мови з погляду її походження. Етимолгічні словники. Словники іншомовних слів.
- •Група успадкованих слів української мови
- •4. Запозичення із неслов’янських мов:
- •4. Активна і пасивна лексика української мови. Історичні словники
- •5. Слово і його лексичне значення. Лексичне значення і поняття. Основні типи лексичних значень сова.
- •6. Багатозначність слів. Джерела багатозначності. Переносне вживання слова. Зміни в семантичній структурі слова.
- •7. Тлумачні словники української мови
- •8. Антоніми, їх типи і використання в мовленні. Словники антонімів.
- •9. Омоніми, їх типи і використання у мовленні. Словники омонімів.
- •10 . Пароніми в системі української мови. Словники паронімів.
- •11. Синоніми, їх типи та використання в мовленні. Словники синонімів.
- •12. Фразеологізми і їх ознаки. Семантична структура і класифікація фразеологічних одиниць. Фразеологічні словники.
- •13. Діалектизми в складі української лексики. Діалектні словники.
- •14. Діалектизми, їх типи і використання в літературній мові. Діалектні слвники.
- •15. Неологізми в складі країнської лексики.
- •16. Словники мови письменників
- •§ 2. Слова вносяться до реєстру Словника за абеткою.
- •§ 4. При відмінюваних іменниках наводиться (скорочено або повністю) форма родового відмінка однини (батяр, -а; самосмерть, -і).
- •17. Фонетичне і граматичне освоєння слів іншомовного походження.
- •18. Правопис слів іншомовного походження.
- •19. Терміни в складі української лексики.
- •20. Стильова диференціація української лексики.
- •21. Функціональні стилі сулм.
- •1)Розмовно-побутовий стиль.
- •22. Принципи української орфографії. Історія українського правопису (1929, 1933, 1960, 1990, 1999).
- •23. Аспекти вивчення людської мови. Фонема та її функції. Звукові вияви фонем.
- •24. Принципи складоподілу. Типи складів в українській мові.
- •25. Приголосні фонеми української мови і їх класифікація.
- •26. Голосні звуки української мови і їх класифікація.
- •3)За способом творення
- •27. Зміни звуків у мовному потоці. Асиміляція приголосних.
- •28. Довгі приголосні звуки в українській мові й умови їх виникнення. Питання про довгі приголосні фонеми.
- •1)Подовжені приголосні і позначення їх
- •2)Подовжені м'які приголосні
- •3)Подвоєння букв внаслідок збігу
- •4)Написання нн в прикметниках і похідних словах
- •5)Подвоєння букв в іншомовних словах
- •29. Позиційні та історичні чергування голосних.
- •30. Позиційні та історичні чергування приголосних.
- •31. Орфоепічні норми української літературної мови. Типові порушення норм вимови голосних і приголосних звуків.
- •32. Граматичне значення, граматична форма, граматична категорія. Засоби вираження граматичних значень.
- •33. Принципи класифікації слів на частини мови.
- •34. Морфологічні парадигми, їх типи.
- •56. Поділ дієслів на дієвідміни за основою інфінітива та формами теперішнього часу. Атематичні дієслова.
- •57 .Категорія способу дієслова. Творення форм наказового способу.
- •58 . Категорія часу дієслова. Творення часових форм.
- •Теперішній відносний:
- •60. Дієслівна категорія перехідності/неперехідності
- •61. Погляди лінгвістів на дієприкметник і його місце в системі мови. Активні і пасивні дієприкметники, їх творення і вживання.
- •62. Погляди вчених на дієприслівник і його місце в системі частин мови. Творення дієприслівників.
- •63. Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням і походженням.
- •64. Прийменник як частина мови. Групи прийменників за походженням і будовою. Погляди вчених на частиномовний статус прийменника.
- •65. Сполучник як частина мови. Сурядні і підрядні сполучники, їх різновиди. Сполучники і сполучні слова, критерії їх розмежування.
- •66.Частка як частина мови . Класифікація часток.
- •67. Вигук як частина мови. Звуконаслідувальні слова.
- •68 . Дериватологія і її місце в системі науки про мову. Морфологічні і неморфологічні способи словотворення в укр.Мові.
- •69. Львівська дериватологічна школа. Внесок Ковалика у розвиток укр..Дерив.
- •70. Історичні зміни в морфемній будові слова та їх наслідки.
- •71. Морфемна будова слова. Характеристика кореня і афікса.
- •72. Поняття морфеми і морфа. Аломорф і варіант морфеми.
- •73. Словотвірна і морфемна будови слова.
- •74. Словотвірне значення і його типи; мутаційне, модифікаційне, транспозиційне.
- •75. Словосполучення як синтаксична одиниця. Питання про обсяг поняття «словосполучення». Класифікація словосполучень.
- •77. Підрядний зв'язок і ого різновиди.
- •76. Способи синтаксичного зв’язку між компонентами підярідних словосполучень:
- •78. Речення як синтаксична одиниця, його ознаки. Аспекти вивчення.
- •79. Предикативність та інтонація завершеності
- •82. Типи простих речень за значенням і будовою.
- •83. Граматична основа двоскладного речення. Структурні типи підметів і способи їх морфологічного вираження.
- •85.Складений іменний присудок і способи його вираження
- •87. Узгоджені і неузгоджені означення. Способи їх морологічного вираження. Критерії розмежування неузгоджених означень і непрямих додатків.
- •89. Розряди обставин за значенням і способи їх морфологічного вираження.
- •91. Речення з однорідними членами. Проблема однорідних присудків.
- •92.Речення зі вставними і вставленими конструкціями і їх структура.
- •93. Звертання у складі речення. Трактування синтаксичних функцій вокатива.
- •94. Односкладні речення і їх класифікація.
- •95. Складне речення. Особливості будови його предикативних частин. Класифікація складних речень.
- •96. Складні речення з різними видами зв’язку.
- •97. Складносурядні речення і їх різновиди..
- •98. Принципи класифікації складнопідрядних речень (логіко-граматична, формально-граматична і структурно-семантична).
- •100. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.
- •101. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними.
58 . Категорія часу дієслова. Творення часових форм.
Категорія часу означає співвідношення дії з моментом мовлення:
детермінований/недетермінований час. Детермінований – дія відбувається у певних часових рамках і зникає. (Вона прочитала книжку). Недермінований – дія відбувається завжди (Дніпро впадає в Чорне море).
пряме (індикативне) часове значення, форма і часове значення співпадають: Сиджу і говорю.
відносне (релятивне) – Шевченко пише «Гайдамаки».
Теперішній час:
теперішній прямий детермінований: Ми працюємо в аудиторії.
теперішній прямий недетермінований: Львів вважають культурною столицею України.
Теперішній відносний:
теперішньо-минулий – дієслово стоїть у формі теперішнього часу, а за значенням дія відбулась до моменту мовлення ( форма теп. часу, а значення минулого) Колумб відкриває Америку. У межах цього часу виділяють теперішній історичний ( пов’язаний з історією нашої держави) і теперішній живописний ( використовує автор для зображення природи);
теперішньо-майбутній: Я вже йду.
Минулий час означає дію, яка відбувалася або відбулась до моменту мовлення про неї. Дієслова в минулому часі змінюються за родами і числами. Форми минулого часу утворюються від основи інфінітива за допомогою суфіксів:
-в для чоловічого роду: дякував, світив;
-л (а) для жіночого роду: дякувала, світила;
-л (о) для середнього роду: дякувало, світило;
-л (и) у множині: дякували, світили.
Минулий детермінований. Він з’їв сніданок.
Минулий недетермінований. Що з воза впало, те пропало.
Пряме значення – дія дійсно відбувалась з моменту мовлення.
Відносне значення:
Минуло-теперішній – Я вже пішла!
Минуло-майбутній – Донька бувало перегляне фотографії і зупинить погляд на обличчі батька.
Ще виділяють минуло-умовний, який означає тау дію, яка могла б відбутися за певних умов. Якби я знала, що покине, була б не любила.
Давноминулий час називає дію, що відбулась перед іншою минулою. Кайдаш прийшов до хати, коли хліб спекли були. Форми давноминулого часу творяться переважно від дієслів доконаного виду аналітичним способом: до основного дієслова додається допоміжне дієслово бути в родових формах однини і у формі множини: сказав був, сказала була. Давноминулий час властивий розмовно-побутовому і художньому стилям.
Майбутній час означає дію, що відбудеться після моменту мовлення про неї.
Пряме детерміноване значення. Натягне дощ свої осінні струни, торкне ті струни пальчиком верба.
Пряме недетерміноване значення. О не повчайте молодих, нехай побудуть молодими.
Відносне значення:
майбутньо-теперішній – Не журиться Катерина, вмиється сльозою, візьме відра, опівночі піде за водою;
майбутньо-минулий - Ви залишаєтесь на своїх місцях, а я пішла.
Синтетичні і аналітичні форми творення часу. Проста форма доконаного виду:
основа майбутнього часу + особові з-я: 1-а – напишу, напишемо, прочитаю, прочитаємо; 2-а – напишеш, напишете, прочитаєш, прочитаєте; 3-а – напише, напишуть, прочитає, прочитають;
Складна форма недоконаного виду:
інфінітив + особові з-я: 1-а – читатиму, читатимемо; 2-а – читатимеш, читатимете; 3-а – читатиме, читатимуть.
Складена форма недоконаного виду:
інфінітив + бути в особових формах: 1-а – буду читати, будемо читати; 2-а – будеш читати, будете читати; 3-а – буде читати, будуть читати.
