56. Поділ дієслів на дієвідміни за основою інфінітива та формами теперішнього часу. Атематичні дієслова.

Зміну дієслів за особами і числами називають дієвідмінюванням. За особовими закінченнями дієслова в теперішньому та в простій формі майбутнього часу поділяються на два типи дієвідмінювання – першу і другу дієвідміни. Практично дієвідміни розрізняються за закінченнями 3-ої особи множини теперішнього часу.

До 1-ої дієвідміни належать дієслова, які в 3-ій особі множини мають закінчення –уть-, -ють-: квітнуть, бережуть, ростуть; а в особових закінченнях 2-ої і 3-ої ос. одн. та 1-ої і 2-ої ос. мн. мають звук е (є): шиє, шиємо, шиєте.

До 2-ої дієвідміни належать дієслова, які в 3-ій особі множини мають закінчення –ать-, -ять-: лежать, біжать, стоять, мастять; а в особових закінченнях 2-ої і 3-ої ос. одн. і 1-ої і 2-ої ос. мн. мають голосний звук и (і, ї): летиш, летить, летимо.

Дієвідміну можна визначити за неозначеною формою дієслова. Для цього треба відкинути суфікс –ти (-ть). Таким чином 1 дієвідміна охоплює дієслова:

1. з односкладовою основою на голосний – лити, мити, бити;

2. із суфіксами –а-, -і- (що не випадають в особових формах), -ува-, -ну-: писати, біліти,будувати, кинути;

3. з основою на –оро-, -оло-: боротися, колоти, пороти,молоти;

4. з односкладовою основою на приголосний: везти, нести, могти;

5. слова: хропти, сопти;

6. дієслова на –отати : бурмотати. Муркотати.

До 2-ої дієвідміни належать дієслова:

1. із суфіксами –и-, -і-( -ї-), що випадають в особових формах: любити, горіти;

2. із суфіксом –а-( після шиплячих та й): мовчати, кричати, стояти;

3. слова хропіти, сопіти;

4. усі дієслова на –отіти: цокотіти, муркотіти.

Атематичні дієслова:

1. бути, дати, їсти;

2. усі префіксально утворені від них: об’їсти, переїсти, віддати, передати;

3. слова з елементов -вісти: розповісти, переповісти.

Бути – єдина форма дієслова є в усіх особах і числах теперішнього часу. Архаїчні форми ( вживаються в худ. л-рі): 1-а – єсмь, єсьмо; 2-а – єси, єсте;

3-а – єсть, суть. Минулий час – був, була, було, були; майбутній – буду, будеш, буде; будемо, будете, будуть.

57 .Категорія способу дієслова. Творення форм наказового способу.

Категорія способу – це така дієслівна категорія, яка означає відношення до навколишньої реальності. Категорія способу розрізняє реальні та ірреальні дії. К-я способу за Русанівським:

• дійсний;

• умовний;

• наказовий;

• бажальний;

• спонукальний.

На рівні часів реальна дія – теп. і мин. час, ірреальна – майбутній. На рівні способів реальною дією є лише дія дієслів дійсного способу, а всі інші способи відображають ірреальну дію (поза часом). Лише дієсловам дійсного способу властиве значення часу.

Дійсний спосіб виражає реальну дію, яка відбувається (теп.час), відбулася ( минулий час),відбувалася в минулому перед іншою минулою дією чи процесу ( давноминулий) або відбудеться (майбутній).Дієслова дійсного способу змінюються за часами( ходить, ходив, буде ходити),числами ( ходить – ходять),у теп. і майб. Часі за особами ( я – ходжу, ходитиму), у мин. і давноминулому – за родами ( ходив, ходила, ходило; ходив був, ходила була, ходило було). Граматичними засобами вираження є:

1. особові закінчення;

2. родові закінчення;

3. чергування – мостити-мощу, їздити-їжджу;

4. епентетичне л – любити, люблю.

Наказовий спосіб, називаючи нереальну, бажану дію, вживається для вираження прохання, побажання, наказу, заклику.дієслова наказового способу не мають категорії часу, але вони змінюються за особами і числами. Граматичні засоби вираження: закінчення, аналітична (хай, нехай) і синтетична форми (закінчення)

• а особа однина доконаний вид: аналіт. форма – хай, нехай + дієсл. –у: хай запишу (майб. час).

• а особа недок. вид: з-я и – іди, пиши; нульове з-я – читай;

доконаний вид: синт. ф. – з-я и і нульове з-я – напиши, прочитай;

доконаний вид: аналіт. ф – нехай заспіваєш.

• а особа недок. вид аналіт. ф. – нехай читає;

док. вид аналіт. ф. – нехай скаже.

У множині 1-а особа недок. вид синт. ф.: з-я –мо,-імо – ідімо, читаймо;

доконаний вид: з-я –мо, -імо: підімо, прочитаймо.

Аналіт. ф. – хай підемо, хай прочитаємо.

2-а особа множина недок. вид синт.ф.: з-я –ідь, -те – ідіть, читайте;

док. вид синт. ф.: -іть, -те – підіть, прочитайте.

Аналіт. форма – хай підете, прочитаєте, заспіваєте.

3-а особа недок. вид аналіт. ф. – нехай ідуть, хай читають;

док. аналіт. ф. – нехай підуть, нехай прочитають.

Спонукальний спосіб висловлює бажання, але ненав’язливо. Граматичний засіб вираження частки: а чи не б. Напр.: А чи не б принесли Ви мені, мамо, мисочку узвару?

Бажальний спосіб передає ввічливе бажання. Частки: бо, но, б. Твориться:

1. дієслова у формі наказового способу + -бо, -но: Скажи-но, Степане, може справді не здужаєш?;

2. дієслова у формі минулого часу + б: Хотіла б я піснею стати.

Умовний спосіб означає дію, можливу тільки за певних умов або бажану. В умовного способу двочленна будова: Якби………,була б. Твориться за допомогою дієслова минулого часу + частка би (б): летів би, беріг би.