34. Морфологічні парадигми, їх типи.

Термін парадигма – означає об’єднання повних одиниць в певні класи. Парадигма, словозмінна парадигма – в лінгвістиці це список слоформ, які належать одній лексемі і мають різні граматичні значення. Слово парадигма – з гр..означає «приклад, модель, взірець». Словозмінна парадигма виступає взірцем того, яким чином будуються словозмінні форми для цілих класів лексем (іменників, дієслів ітд.).

Побудова парадигм – одне з перших лінгвістичних досягнень людства.

Зазвичай парадигми стоять в певному традиційному порядку морфем, наприклад парадигма української мови записується в порядку відмінків: Н. – Р. – Д. – З. – О. – М.

Н.в. рука

Р.в. руку

Д.в. руці

З.в. руку

О.в. рукою

М.в. на (в) руці.

Морфологічна парадигма – це закрита система форм, пов’язаних опозитивними відношеннями.

Бувають:

Повні – парадигма охоплює усі форми певної лексики. Повна парадигма іменника – це 14 форм.

Часткові (неповні) – є частиною повної парадигми.

Нормальні – такі, у яких кожне граматичне значення має одну граматичну форму (в укр.. мові – це рідко. Н.в.3ос.однин і 3 ос.множини).

Недостатні – такі, які мають не всі форми певної лексеми. Наприклад: юнь - немає множини, недостатня парадигма.

Надлишкові – ті, в яких те саме граматичне значення виражене різними граматичними формами.

Наприклад: двері – О.в.мн. – дверми, дверима; п’ять – Р.в. – п’яти, п’ятьох.

№35 Іменник як частина мови. Семантичні групи іменників

Імен. – це повнозначна част. м., яка має значення предметності й відповідає на питання Хто? Що?

Під поняттям предметності розуміємо:

• Назви конктретних предметів – дуб, птах, стіл;

• Опредмечені назви – зелень, білизна, вічність;

• Дії та стани – читання, розуміння, біг;

• Абстрактні поняття – краса, слова, романтизм.

Граматичні категорії та граматичне значення:

рід, число, відмінок, власний-загальний, істота-неістота, конкретний-абстрактний, одиничність, збірність, речовинність, особа.

Синтаксична роль:

• Підмет: айстри марили сном.

• Іменна частина складеного присудка: поезія –це завждинеповторність.

• Додаток: я книжку дала сестрі

• Означення: поринала в глибину снів

• Обставина: сьогодні на площі концерт.

Спосіб творення:

морфологічні

• Суфіксальний: козацтво, хлопчисько;

• Префіксальний: прадід, недоля, співрозмовник

• Префікс.-суфіксальний: запічок, підберезовик;

• Безафіксний: велич, блиск, стук;

• Складання (основ, слів): лісостеп, хлібороб, друг-приятель;

• Абревіація: неп, міськрада, ООН.

Морфолого-синтаксичний: (перехід з одної част.мови в іншу) будівничий, майбутнє, вчений.Лексико-синтаксичний: (злиття в одне ціле синтаксично оформленго словосполучення): вишгород, перекотиполеЛексико- семантичний (переосмислення слів): супутний, піонер, «Запорожець».Найпродуктивнішими є морфологічні способи.

Семантичні групи:

• Конкретні – абстрактні:

Конкретні називають предмети, явища дійсності, що пізнаються безпосередньо через органи чуття. Вони змінюються за числами (місто-міста), піддаються рахунку, сполучаються з кількісними числівниками: (два міста, сім хат). Деякіконкреті не змінюються за числами: незмінні (метро кіно) та власні назви, що вживаються лише і множині чи однині (Луцьк)

Абстрактні – слова зі значенням процесів, ознак, властивотей, які не наледать до конкретних предметів і мисляться поза зв»язком з ними.

Творяться: похідні основи прикметникового чи дієслівно походження+ -ість, -анн, - інн, -зтв, -изм, -ств: ввічливість, натхнення, соціалізм. Меншу групу становлять слова з непохідними основами: воля, ідея, честь.

Граматичні особливості: 1. Не утворють форми обох чисел. 2. Сполучаються лише з неозначено-кількісними числівниками : багато щастя; 3. Частина цих іменників вживається лише в множині: фінааси, вибори.

• Збірні :

Позначають сукупність однакових або подібних предметів, спирймаються як одне ціле.: молодь, листя, гілля. Вживаються лише в однині, не піддаються лічбі, не сполучаються з власне кількісними, лише з неозначено-кількісними чи дробовими: багато рідні.

Творяться: 1. Суфікси : -ств, -еч, ин, -инн, -от: козацтво, голота, братва, малеча. 2. Безаіксний: від прикметників (молодь, зелень,), від дієслів (наволоч, лом), від дієприкметників (знать, рвань) 3. Лексико-семанитичним способом (метафора, метонімія): міліція, аудиторія (слухачі)

• Речовинні:

Позначають однорідну за своїм складом речовинуз ознакою цілого, що підлягає виміру, а не лічбі. за значенням : зернові культури (рис, овець, ячмінь), овочі, ягоди (горох, малина), продукти (хліб, молоко), корисні копалини (вугілля, нафта), тканини (шовк, льон),

• Одиничні:

Називають один предмет з сукупності. Морфологічний засіб вираження: -ин-: волисина, цеглина

Мають повну парадигму, поєднуються з власне кількісними.

• Категорія особи (не знаю чи варто, але щоб знали, що така є) виділяє Матвіяс, Вихованець. Не всі визнають. Виражається Кл.в., тобто, коли мовець звертається сам до себе!!!!!:

Ти, Василино, працювала найкраще

№ 36 Категрія істот і неістот іменника

Це лексико-граматична категорія.

Назви істот:

• Назви людей: батько, мати, програміст, вчитель, Мирон, Павличенко;

• Назви тварин: собака,, снігур, комар, муха, півень;

• Назви міфологічних істот: лісовик, водяник, Нептун, русалка;

• Назви померлих людей: мрець, небіжчик, покійник;

• Назви карт, шахових фігур: валет, ферзь, пішак.

Решта іменників відповідає на питання що? становлять групу назв неістот: назви неживих предметів, явищ природи, рослинного скіту, опредмечені дії чи ознаки, абстрактні поняття: завод, береза, буддизм, порядність, мрія, майбутнє.

УВАГА!!!

Назви сукупнсті людей, тварин чи птахів (народ, клас, натовп, отара, табун) і назви мікроорганізмів (вірус, бацила, вірус) відносять до неістот.формальне розмежування:

Істоти: Чол. р. Зн.в. = Р.в.

Неістоти: чол. р. Зн.в. =Н.в.

Іменники жін. та сер. р. розрізняються лише в множині

Істоти: Зн.в. = Р.в.

Неістоти: Зн.в. =Н.в.

№ 37 Категорія числа іменників

у літературній укрмові є 2 числа: однина і множина

• Іменники, які мають однину і множину, піддаються лічбі й здатні поєднуватись з кількісними числівниками: сім років, троє кошенят;

Передають кількісне протиставлення «один»-«багато»: вікно-вікна. Мають повну парадигму відмінювання, протиставляють в кожному відмінку:

Країна- країни, країни-країн, країні-країнам…

• Іменники, які не виявляють ознаки обчислювальності, лише однина:

• Збірні: рідня, насіння, людство, ректорат;

• Речовинні: вугілля, молоко, свинець, пиво;

• З абстрактним значенням: щастя, істина, слава, правда;

• Власні назви: Львів, «Експрес», Дніпро.

Мають часткову парадигму, хоча в авторських текстах можемо бачити: є два мистецтва, що можуть….. ;Коло мого двору дві журби.

• Іменники, які вживаються лише в множині:

• Назви конкретних предметів парної або симетричної будови: ножиці, ковзани, граблі, окуляри;

• Речовинні: макарони, вершки, ліки, парфуми;

• Назви сукупності людей і предметів (збірні): діти, гроші, надра;

• Назви ігор: шахи, шагки, піжмурки;

• Назви часових понять, обрядів, процесів: заручини, канікули, сутінки, заробітки, приморозки;

• Назви абстрактних понять: заздрощі, ревнощі, пахощі, лінощі;

• деякі власні назви: Черкаси, Альпи, Карпати

Часткова парадигма. Часто в множині вживаються іменники прикметникового походження: цитрусові, озимі, бобові. Значення числа у невідмінюваних іменниках виражається синтаксично- у закінченнях сполучуваних з ними слів: ввічливий рантьє-ввічливі рантьє.

№38 Категорія роду іменників

В українській мові є роди: чоловічий, жіночий і середній

Іменники чол.р. співвідносні з займенниками він, цей; жіночого роду – вона, ця; середнього – воно, це. Окрему групу становлять іменники спільного роду – це назви осіб за діями, вчинками, рисами характеру, зовн. Знаками, мають закінчення: -а, -я: базіка, сирота, староста, прибула, лівша,розмазня.

У цьому випадку рід визначається за синтаксичним зв»язком з прикм, займ, дієсловами: цей плакса, бідолаха поїхала..

!!! назви істот за професією чи родом діяльності можуть позначати осіб чоловічої та жіночої статі, але ці іменники формально належать до чоловічого роду.

Способи вираження роду:

• Лексичний властивий назвам людей і тварин (свійських) і відповідає поділові за статтю: батько-мати, дід-баба, бик-корова, баран-вівця, цап-коза.

• Морфологічний специфічні закінчення в Н.в.:

Чоловічий р- народ ǿ, гайǿ; -а, -я: Микола, суддя; -о: Петро, батько

Жіночий р.: -а, -я: веселка, мрія; ǿ річ,розкіш; іменник мати;

Середній р.: -о,-е: сяйво, море; -а,-я: життя, лоша, безсмертя.

!!! у назвах тварин рід може й не відбивати статевих відмінностей, а визначатись морфологічно: чол.р.- барс, орел, короп; жін.р. – муха, оса, білка.

• Словотворчий властивий тільки похідним іменникам, коли суфікс утворює :

• Співвідності іменники (для назв тварин і людей): лев-левиця-левиня,

Ведмідь-ведмедиха-ведмежа;

• Переважно збірні та абстрактні (сер.р.): козацтво, насіння, павутиння.

• Синтаксичний узгодження з родовою формою іменника родоивих форм прикм, займ,, числ, та дієслів мин. ч. й умовного способу: працьовита Валя, наша малолітка, розповів Дмитренко, лікар порадила.

УВАГА: паралельні форми роду: зал-зала, сусід-сусіда, змій-змія;

Вживаються в сер. та чол. родах: забудько, хлопчисько, здоровила;

То в жін., то в чол. р. бувають: купіль, фальш, харч.

Імен. біль розрізняється за знгаченнями: біль (чол.р.) – зубний біль; біль (жін.р.)- опредмечена ознака: білість.

Визначення роду в незмінюваних іменниках:

1. Назви осіб- за віденесеністю до статі: маестро, денді, Гейне, кюре –чол.р.; леді, фрау, Ожешко – жін.р.;

2. Назви істот (тварин, птахів ) – чол.р.(можливе розрізнення за статтю): кенгуру, какаду, шимпанзе або роздратована шимпанзе, муха цеце (жін.р.)

3. Назви неістот – сер.р. : кіно, шосе, резюме, але до іменників чол.р. відносяться сироко, торнадо (назви вітрів); до жін.р. – авеню, салямі, гінді.

4. У власних географічних назвах – за родовою назвою: місто, село, ріка…

В абревіатурах за головним соловом: ГЕС (станція – жін.р.), рід незмінюваних складноскорочених слів визначається граматично (за відмінюванням): КрАЗ-КрАЗа-КрАЗові-КрАЗ- КрАЗом… так само чоловічого роду іменники ДЕК, МОП, ВАК.

Захлюпана подавала:

1. Імен. для яких атегорія суто лексична: невістка-зять

2. Лексико-граматична: студент-студентка

3. Граматична категорія: визначення роду за парадигмою

№ 39 Категорія відмінка іменника

Ця категорія суть граматична. Нею виражається те чи інше відношення (часове, просторове, об»єктне) іменника до іншох слів у слпвоспол.чи речені.

Є 7 відмінків:

Називний хто? що?

Родовий кого? чого?

Давальний кому? чому?

Знахідний кого? що?

Орудний ким? чим?

Місцевий (на) кому? чому?

Кличний

Тільки звертання, яке не є членом речення, стоїть в кличному відмінку

Форми: І відміна: тв.гр.- -о мамо, школо, Ніно; м»яка гр. –е(-є): земле, Маріє;

Пестливі жіночі імена ф назви жінок –ю бабусю, Ганусю;

ІІ відміна: тверда гр., зокрема з суфіксами –ик-, -ок-, -к- - -у: батьку, хлопчику; іншомовні з основою на –г, к, х- -у: Генріху, Джеку;

Мішана гр.-у товаришу, читачу; тверда гр., безсуфіксні іменники -е вітре, козаче; м»яка гр.: -ю краю, гаю.

ІІІ відміна: імена по батькові жін.р. –е: радосте, Любове, ноче; на –о: ГалиноМиколаївно; імена по батькові чол.р. –у: Іване Петровичу.

Перша колонка питання для відмінків – для істот, друга- неістот.

Назиний відмінок – прямий і в однині вважається початковою формою іменника, інші – непрямі.

Основні засби вираження: 1. Закінчення: рік-а, рік-и, рік-ою; 2. Закінчення+прийменник: без води, під водою, на воді. 3. Синтаксичний зв. З іншими словами : прочита цікаве інтер»ю (Зн.в.), задоволений своїм інтерв»ю (Ор.в.)

Іменники в називному і кличному відмінках вживається без прийменників, у місцевому – завжди. Решта можуть вжиатись з і без.

№ 40 Принципи поділу іменників на відміни та групи. Іменники що стоять поза відмінами.

Зміну іменників за відмінками називають відмінюванням. За належністю до певного роду та відмінковими закінченнями всі змінювані іменники подіяляються на чотири типи відмінювання, або відміни.

І відміна: іменники жіночого і чоловічого (спільного) роду із закінченням –а (-я):книжка, ластівка, пісян

ІІ відміна:

• Чоловічого роду з нульовим закінченням: явір, снігур, степ;

• Чоловічого роду із закінчеенням –о: батько, Дніпро, Петро;

• Середнього роду із закінченням –о,-е,-я: слово, марево, листя.

ІІІ відміна: жіночий рід з нульовим закінченням і мати: ніч,любов, молодь.

ІV відміна: середній рід із закінченням –а,-я, з»являються суфікси –ат-, -ят-,-ен-:

Лоша, курча, вовченя, плем»я

Поза відмінами:

• Незмінювані імен: какаду, ООН, візаві, бюро, рагу;

• Множинні: окуляри, фінанси, ліки, іменини;

• Субстантивовані, що мають прикметникову фору: вартовий, колискова, Багряний, майбутнє

В залежності від кінцевого приголосного основи іменники поділяються на три групи: тверду (основа закінчується на твердий приголосний, крім шиплячого), м»яку (з кінцевим м»яким приголосним) та мішану (основа закінчується на шиплячий)

№ 41 Перша відміна іменників. Особливості відмінювання

Належать іменники чоловічого, жіночого та подвійного із закінченням -а,-я

Тверда гр (основа закінчується на тв. пригол.): віра, доброга,базіка;

М'яка гр(основа на м'який): тополя, півонія, Ілля, розмазня

Мішана (основа закінч. шиплячими): задача, пожежа, каша.

Відмінювання:

Відм	Тверда гр			м'яка група		Мішана
.	одн		мн	одн	мн	одн		мн
Н Р Д З О М (у) Кл.	книга книги книзі книгу книгою книзі книго	книги книг книгам книги книгами книгах книги		Пісня мрія Пісні, мрії Пісні, мрії Пісню,мрію Піснею, мрією Пісні,мрії Пісне,мріє	Пісні,мрії Пісень, мрій Пісням,мріям Пісні, мрії Піснями,мріями Піснях,мріях Пісні, мрії	площа площі площі площу площею площі площе		Площі Площ Площам Площі площами площах площі

Однина:

Чергування в Р.в. імен. твердої групи : -г,к,х- на –з,ц,с: рука-руці, муха-мусі.

Множина: у Р.в. в усіх відмінах нульове закінчення, відбуваються зміни: а) чергування голосних о,е з і: нога-ніг,брова-брів; б) поява вставних голосних в основі: сотня-сотень, сестра-сестер. Деякі іменники можуть мати паралельні форми: баб і бабів, губ і губів. У Зн.в. назви істот мають нульове закінчення (сестер, мам), як у Р.в., а неістот - -и, -і (хати, площі), я в Н.в.

№ 42 Друга відміна іменників. Особливості відмінювання.

Належать іменники чоловічого роду з нулььовим (спів, хлів) та з –о,е (око, Дніпро) закінченням, спільного роду (дідище, соломище)середнього роду на –о, е (око, горе) та –я (весілля, подвір»я), крім тих, що при відмінюванні набувають су –ат-, -ят-, ен-.

Тверда гр (основа закінчується на тв. пригол.): озеро,вікно, базар

М'яка гр(основа на м'який): стілець,січень, дідуньо, зілля, лице, янтар

Мішана (основа закінч. шиплячими): ключ, плече,школяр.

Розподіл іменників, які закінчуються на –р:

Тверда група	М'яка група	Мішана група
Наголос при відмінюванні не переходить з основи на закінчення, це імен. на:-ар, -ер,-єр,-ир,-ір,-їр,-ор,-ур, -юр,-яр. Базар, інженер, Каїр,прапор, алюр, звір, комар, столяр, маляр, Снігур, інженер	Імен, що закінчуються на -ар,ир, при відмінюванні наголос переходить з ос нови на закінчення: якір, вівчар, кобзар, байкар,во ротар,Ігор, лихвар, володар, орендар, косар, токар, рицар, лікар,страйкар	Імен, які закінчуються на -яр і означають професію чи рід занять, наголос переходить при відмінюванні: склар, цегляр, бджоляр, оленяр, столяр, тесляр, пісняр

Закінчення іменників Р.в. чол.р.

Закінчення –а,-я

• Назви осіб та істот- загальних і власних: учителя, кобзаря, Мороза

Так само назви назв (чітко окреслиних предметів і понять):

• Назви конктерних предметів: зошита, явора, кореня, стільця;

• Назви мір довжини, ваги, часу, місяців і дні тижня: літра, середи;

• Назви числових і грошових одиниць: доларя, десятка,фунта;

• Терміни: модуля, синуса, трикутника, числівника але роду, виду;

• Назви споруд і їх частин: гаража, хліва, каміна;

• Назви частин тіла: носа, рота, пальця;

• Назви населених пунктів: Донеціка, Києва але Холодного Яру

• Назви водних об'єктів з наголошеним закінченням: Дніпра,Дінця.

Закінчення –у,-ю:

Це закінчення мають назви неістот(нечітко окреслених предметів і понять):

• Матеріали та речовини: піску, меду, оцту;

• Явища природи: граду, вітру, снігу;

• Сукупність: хору, танцю, колективу;

• Середовище або простір: лугу, гаю, стадіону;

• Назви установ, закладів, організацій: штабу, вокзалу;

• Почуття, психічний та фізичний стан: жалю, сміху;

• Дії, процеси: відходу, крику, виступу;

• Абстрактні поняття: розуму, миру, характеру.

Є іменники, які мають паралельні закінчення: акта(документ)- акту (дія);

Каменя (предмет)- каменю (матеріал), листопада (місяць) – листопаду (опадання листя)

№ 43 третя група іменників. Особливості відмінювання

Належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням (міць, мідь, радість, розкіш) та мати

відмінок	однина	Множина
Н Р Д З О М Кл.	Ніч мати Ночі матері Ночі матері Ніч матір Ніччю матір'ю Ночі матері Ноче мамо, мати	Ночі матері Ночей матерів Ночам матер'ям Ночі матерів Ночами матер'ями Ночах матер'ях Ночі матері

У багатьох словах відбувається чергування голосних –о, -е (у відкритих складах) з і (у закритих): якість-якості, піч-печі.

В Ор.в. подовження приголосних перед –ю: міддю, газлуззю, сіллю.

На відміни не поділяються.

№ 44 Четверта відміна іменників. Особливості відмінювання

Належать іменники середнього роду на –а, -я, при відмінюванні яких з'являються суфікси –ат-, -ят-, -ен-.: вовча, гусеня, слоненя…

	однина		Множина
	Курча внуча	Ім'я плем'я	Курчата внучата	Імена племена
Н Р Д З О М Кл	-а -ат-и -ат-і -а -ам (на)-ат-і -а	-я -не-і, -я -ен-і -я -ен-ем,-ям -ен-і -я	-ат-а -ат-ǿ -ат-ам ат-ǿ, -ат-а -ат,-ами -ат, -ах -ат-а	-ен-а -ен-ǿ -ен-ам -ен-а -ен-ами -ен-ах -ен-а

№ 45 Незмінювані іменнники, їх граматичні значення

1. Загальні та влсні назви ішомовного походження: -а(-я) амплуа, боа, Золя;

-о: бароко, кіно але пальто (сер.р.); -у(-ю): авеню, фрау, Гете; -е(-є): алое, резюме; -і: візаві, журі, Нагасакі.

2. складноскорочені слова на зразок: завкафедри, комполку, комроти;

3. російські прізвища на –их, -ово, -аго: Живаго, Черних, Бємоло;

4. українські жіночі прізвища на –о чи на приголосний: Денисенко Марія, Хропко Василина, Вікторія Нейман, Олена Бауер але чоловічі прізвища відмінюються: до Остапенка Сергія, з Остапчуком Валерієм.

5. абревіатури: ООН, НАН (національна академія наук України), заввіділу, обленерго.

№ 46 Прикметник як частина мови. Семантичні групи прикметників. Взаємоперехід у групах

Прикметник –це повнозначна частина мови, яка вираєжає ознаку або властивість предмета. Який? Яка? Яке? Чий? Чия? Чиє?

Ознака предмета – це певні узагальнення властивостей предметів і явищ, що їх передає іменник, з яким граматично й за змістом тісно пов'язаний прикметник. Тільки прикм. може виражати ознаку: - безпосередньо: велике місто, ніжний погляд; - опосередковано (через відношення предмета до інших предметів): материні руки.

Морфологічні ознаки: має словозмінні морфологічні ознаки роду, числа і відмінка. Ці категорії не є самостійні, оскільки вони залежать, наприклад, вік форм іменника, з яким стоять поруч, узгоджуються: широке поле, широку гора, широкий лан.

Початкова форма: чоловічий рід однини Н.в.

Синтаксична роль: узгоджене означення (бузкова ніч прийшла) і іменна частина складеного присудка: (навіть погляд твій солодкий і коханий)

Словотворчі особливості: 1. Суфікси: чорненький, сріблястий, холодний, говіркий, донецький, космічний, собачий. 2. Префіксальний: несвідомий, премилий, аморальний,завеликий. 3. Суфіксально-префіксальний: надмірний, придворний. 4. Основоскладання: шеститомний, трамвайно-тролейбусний, червоно-зелений. 5. Морфолого –синтаксичний задоволений, змарнілий. 6. Лексико-синтаксичний: заяча (душа), вовчий (апетит).

Розряди : за здатністю виражати ознаки предмета безпосередньо або серез відношення його до іншого предмета чи особи роділяються на три розряди(семантико-грамит гр.):

Якісні: виражають ознаку ознаку безпосередньо, яка може виявлятися в більшій чи меншій мірі: кислий-кисліший-найкисліший; виражають ознаки за: 1. Кольором: червоний, зенений; 2. Смаком: гіркий, солоний; 3. Запахом: духмяний; 4. Вагою важкий, легкий; 5. Віком: старий, молодий; 6. Формою: прямий, вузикий; 7. зовн. і внутр. властивостями: стрункий поганий.

Лексико-синтаксичні особливості: Творять ступені порівняння(вищий і найвищий), від них творяться похідні прикметники: чистесенький, здоровенний; багато якісних утворють антонімічні пари: високий-низький; від них можна утворити іменники з абстрактним значенням (новий-новизна) та прислівники (гарячий-гаряче); можутьт приєднуват прислівники зі значенням міри або ступеня вияву ознаки (трохи, занадто, зовсім) та займенники (такий, який); деякі можуть мати скорочену форму (зелен, ясен); бувають непохідні (дикий, скупий) та похідні (головний. рухливий)

Відносні: виражають ознаку через відношення до інших предметів, яка не виявляється в більшій чи меншій мірі. Немають ступенів порівняння, зменшено-пестливих та згрубілих форм. Не мають антонімічних пра, не можуть сполучатись з прислівниками, усі похідні. Найчастіше утворюються від іменників: житловий, батьківський народний. У зв'язку з цим вступають у синонімічні відношення: яблучний сік- сік з яблук.

Виражають ознаки за відношенням до:

1. До матеріалу: дерев»яний, цегляний; 2. До часу і місця: лісовий, степовий, денний; 3. До призначення: шкільний, столярний; 4. До конкретного предмета чи явища природи: фруктовий, журнальний, сніговий; 5. До абстрактнного поняття: античний, науковий; 6. До різних вимірів предметів: кілометровий, п»ятирічний, триповерховий7. Національності: польський.

Присвійні: називають ознаку, що виражає належність предмета людині або тварині. Утворені від назв людей, у Н.в. та Зн.в. мають коротку форму (дончин, тітчин), а прикметники похідні від назв тварин мають повну форму (орлиний, ведмежий).

Не вважають присвійними частини фразеологізмів: ахілесова п»ята, адамове яблуко. Всі похідні, найчастіше вживаються в усно-розмовному стилі, художній дітературі та у фольку.

Проміжні розряди: якісні, відносні і присвійні можуть втрачати своє пряме значення і вживатися в переносному. Відбуваються переходи: якісно-відносні: якісні втрачають свої характерні особливості й починають позначати постійну властивість предмета. У термінологічних та фразеологічних сполученнях: важка промисловість, кислі грунти;

Порівняй: золотий перстень- золоті руки (умілі), також відносять: кам'яне серце, шовкова трава, лимонний колір; присвій-якісні якщ о прикметник виражає не належність предмета людині чи тварині, а позначає загальну родову віднесеність: журавлине крило – журавлиний ключ, він назв людей присв-відн.прикм. утворюються за допомогою –ськ (ий): учительська нарада, материнська земля. !!! до присвійних ставимо питання ЧИЙ? До присвійно-відносних ЯКИЙ?; присвійно-якісні присвійні набувають ознак якісних: вовчий апетит, левова частка, ведмежа послуга, собачий холод, Прометеїв вогонь, лебедина пісня.

№ 47 Парадигми прикметників твердої та м'якої групи. Відмінювання з елементом –лиций.

Тверда група: якісні і відносні, основа закінчується на твердий приголосний: степовий, рад, повен, дідів; М'яка група: основа на м»який приголосний, а також присвійні прикметники із суф –ів-, які в Н.в. одн. чол.р. після суфіксів мають нуьове закінчення: літній, майбутній, безкраїй.

	однина					множина
	Тверда група		м'яка група
	Чол.р+сер.р.	Жін.р.		Чол.р.+сер.р.	Жін.р	тверда	м'яка
Н Р Д Зн О М	-ий, -е -ого -ому Н. або Р -им (на) – ому, -ім	-а -ої -ій -у -ою -ій		-ій, -є -ь -ого -ь-ому Н. або Р. -ім -ь-ому (ім)	-я -ь-ої -ій -ю -ь-ою -ій	-і -их -им Н. або Р. -ими -их	-і -іх -ім Н. або Р. -іми -іх

	однина			Множина
	Чол.р.	Жін.р.	Сер.р
Н Р Д З О М	Блідолиц-ий Блідолиц-ього Блідолиц-ьому Н. або Р. Блідолиц-им Блідолиц-ому (-ім)	Блідолиц-я Блідолиц-ьої Блідолиц-ій Блідолиц-ю Блідолиц-ьою Блідолиц-ій	Блідолиц-е Блідолиц-ього Блідолиц-ьому Блідолиц-е Блідолиц-им Блідолиц-ьому (-ім)	Блідолиц-і Блідолиц-их Блідолиц-им Н. або Р. Блідолиц-им Блідолиц-ьому (-ім)

№ 48 ступені порівняння якісних прикметників і творення їх форм

Ступені порівняння – це такі форми якісних прикметників, що означають різну міру вичву ознаки в предметі. Розрізняють 2 : вищий і найвищий.

Вищий: показує, що в одному предметі ознака виявляється більшою мірою ніж в іншому.

• Проста форма: основа + - ш-, -іш- сильніший, молодший

Зміни: 1. Усічення: -к-, -ок-, -ек- близький-ближчий, далекий-дальший;

2. Чергування: далекий-дальший;

3. Зміна наголосу: ви-со-кий – ви-щий

4. Утворення форм через зміну кореня (суплективні прикм): поганий-гірший

Можуть бути паралельні форми: багатий- багатший і багатіший;

• Складена форма: більш-менш + початкова форма прикметника:

Більш відомей, менш здібний.

!!! Увага

• прикметники молодший і старший у таких словосполученнях як старший лаборант, молодший медперсонал втратили своє значення ступеня і вживаються як нерозкладні сполуки.

• Словосполучення більш-менш відомий, більш-менш приємний не є вищим ступенем , бо вирають помірну ознаку.

• Слова трохи послаблює вищий ступінь: трохи коротший;

• В народній мові є деякі винятки. Складену форму здебільшого вживають тоді, коли вона стосується дієприкметника: випробувати- випробуваний-більш випробуваний.

• Вищий ступінь може утворювати

Найвищий ступінь: вказує на те, що в одному з порівнюваних редметів ознака виражена найбільшою чи найменшою мірою.

• Проста форма: най- + проста ф-ма вищого ступеня --- найкращий, найчорніший

Можуть додаватись підсилювальні частки –як, що – якнайкращий, щонайчорніший.

!!! грубезний довідни додавання цих часток з най розглядає як складну форму.

• Складена форма: найбільш, найменш +початкова ф-ма прикм: найбільш вибагливий, найменш дзвінкий.

• !!!Значення найвищого ступеня може посилити словами: за (всіх) усіх, над усе:

Веселіший за уіх, важливіше над усе.

Не мають ступенів порівняння прикметники з :

• Суф. –ав(ий), -яв(ий): білявий, чорнявий;

• Суф. –уват, -юват: білуватий, жовтуватий;

• Суф. – еньк, -есеньк, - езн, -енн: здоровенний, тонесенький;

• З префіксом пре-: предобрий;

• Прикм, які мають непорівювану ознаку: кривий, лисий, порожній.

• Назви кольорів, що прийшли з розряду відносних: кавовий, салатовий

• Прикм, утворені складанням і повторенням: білий-білий, жовтогарячий

Захлюпана подавала:

Категорія безвідносної міри якості:

• Надмірний ступінь: кощавий, темнуватий, трохи білий, злегка веселий;

• Помірний (нульова форма): білий, веселий;

• Надмірний: худющий, старезний, досить сильний, вкрай потрібен

Категорія співвідносної міри якості(те, про що йдеть в цілому білеті)

№ 49 Займенник як частина мови. Погляди мовознавців на її статус. Розряди. Морфологічні особливості.

Займенник – це повнозначна змінна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. ХТО? ЩО? ЯКИЙ? ЧИЙ? КОТРИЙ?СКІЛЬКИ?

Конкретне лексичне значення займ виявляється лише в контексті, коли мовець співвідносить їх з певними іменн6иками, прикметника та числівниками. Мовець застововує займ з метою уникнення повтерень одних і тих самих слів, узагальнення сказаного.

За заченням і грам. ознаками можна поділити на :

• Співвідносні з іменниками : я, ми , вони, щось, абихто; -категрії іменника

• Співвідносні з прикметниками: кожний, деякий; - категорії прикметника

• Співвідносні з числівниками: декотрий, ніскільки - категорії числівника

Функції у речені:

• Підмет: ми вміє веселитись;

• Присудок: ми з тобою просто ти і я;

• Означення: вона взяла її книжки;

• Додаток: мене любов ненависті навчила;

• Обставина: моя любове, я перед тобою!

Розряди:

1. Особові: я, ти , ми, ви, він, вона, воно, вони;

2. Зворотний: себе;

3. Присвійні: мій, твій, свій, наш, ваш, їхній;

4. Вказівні: цей (сей, оцей), той (отой), такий, стільки;

5. Означальні: весь, всякий, кожен (кожний), інший, жодний (жоден), сам, самий;

6. Питальні: хото? Що? яикй? Чий? Котрий? Скільки?

7. Потально-відносні: хто, що , який, котрий;

8. Неозначені (питально-відносні + будь-, -небудь, казна-, -хтозна, де-, аби-, -сь): якийсь, будь-хто, казна-скільки;

9. Заперечні: (ні, ані + питально-відносні): ніхто, ніщо, анічий, аніскільки.

Погляд шкіл:

• Вихованець, Городецька: займенник розглядають в складі іменника :особові, питально-відносні, утворені від них заперечні і неозначено-особові, зворотній себе. Та в складі прикметника( присвійні, вказівні, означальні, питально-відносні який, чий, котрий ) і в складі числівника (скільки, стільки)

• Кучеренко: займенник розглядають в складі іменника :особові, питально-відносні, утворені від них заперечні і неозначено-особові, зворотній себе. Та в складі прикметника( присвійні, вказівні, означальні, питально-відносні який, чий, котрий )

• Горпинич в рамках традиційної школи.

№ 50 Присвійні, вказівні та означальні займенники, особливості їх словозміни

Ці розряди співвідносн із прикмметниками й відмінюються за родами, числами і відмінками

Присвійні вказують на належність предмета певній особі. Чий? Чия? Чиє? Чиї?

Займенники мій, наш вказують на належність першій особіі, твій, наш – 2,його, її, їх. Їхній – 3, свій- будь-якій особі.

Відмінювання:

	однина			множина
	Чол.р.	Сер.р.	Жін.р.
Н Р Д З О М	Мій Мого Моєму Мій, мого Моїм Моєму, моїм	Моє Мого Моєму Моє Моїм Моєму, моїм	Моя Моєї Моїй Мою Моєю Моїй	Мої Моїх Моїм Моїх, мої Моїми Моїх

Його, її, їх граматично збігаються з Р.в. займ. 3-ї особи (він, вона, воно, вони)

Розрізняй!!! Його (кого) знають усі. – та – Його (чиї) вірші цікаві

Вказівні вказують на предмет (цей, оцей, отой, той), ознаку (такий, отакий), кількість (стільки), не називаючи їх. Змінюються за родами, числами і відмінками.

Вказ. займ. Сей, ся, сі, се зустрічаються в діалектному мовленні.

	однина						множина
Н Р Д З О М	Цей, це Цього Цьому Цей, це Цим Цьому, цім	Ця Цієї Цій Цю Цією цій	Той, те Того Тому Той, того Тим Тому, тім	Та Тієї(тої) Тій Ту Тією(тою) Тій	Такий, -е Такого Такому Такого,-е Таким Такому, такім	Така Такої Такій Таку Такою такій	Ці Цих Цим Ці,цих Цими Цих	Ті Тих Тим Ті,тих Тими тих	Такі Таких Таким Н.абоР. Такими таких

Означальні вказують на узагальнену ознаку предмета, явища: весь (увесь), усякий (усяк), кожний (кожен), жодний (жоден), інший, сам, самий

	однина			множина
	Чол.р.	Сер.р.	Жін.р.
Н Р Д З О М	Весь (увесь) Всього Всьому весь, всього всім всьому	Все (усе) Всього Всьому все всім всьому	Вся (уся) Всієї Всій Всю Всією всій	Всі (усі) Всіх Всім Н або Р Всіма Всіх

Н. сам само(саме) сама самі

Р. самого саму самих

Д. самому самій самим

З. Н.або Р. само (саме)саму Н. або Р.

О. самим самою самими

М. самому самій самих

№ 51 числівник як частина мови. Групи числівників за значенням і будовою. Питання про порядкові числівники. Граматичні категорії.

Числівник – повнозначна змінна частина мови, чка позначає число, кількість предметів або їхній порядок при лічбі. СКІЛЬКИ? КОТРИЙ?

За значенням і граматичними ознаками поділяються на

• кількісні: називають узагальнене число або кількість однорідних предметів при лічбі. СКІЛЬКИ? Змінюються за відмінками (при книжки, трьох книжок), не мають категорії роду і числа. Винятки один

змінюється родами й числам, числівники нуль, тисяча, мільйон,мільярд належать до певного роду і змінюються за числами.

Сім. дві треті, мільойн

• Порядкові називають порядок предметів при лічбі. КОТРИЙ?

Восьме чудо світу, двохсотий номер.

Змінюються за родами, числами і відмінками як прикметники. Їх грам. форми залежать від іменників, з якими вони узгоджуються: перший урок, перша книжка, перше зпвдання.

Початкова форма – Н.в. (для кількісних), чол.р. одн. Н.в.(для порядкових)

Як розлядають школи:

• Горпинич традиційно

• Вихованець, Городецька: кількісні, дробові + займ скільки, стільки;

• Кучеренко : традиційно.

Синтаксичні функції:

• Кількісні:

1. Підмет (прости і складений): дев»ять ділиться на три; три брати повертаються .

2. іменнна частина складеного присудка: шість на шість- тридцять шість;

3. додаток: два помножити на два- чотири;

4. означення: биття двох сердець я чую;

5. обставина: віддалена від мене на 734 дні на 734 «здраствуй», скажи, що любиш мене (Стус)

• порядкові:

1. узгоджене означення: поки перше завдання робила…

2. зрідка обставиною: іспит починається о першій годині

3. іменна частина складеного присудка: ти – одна на світі

розряди за значенням :

• кількісні: власне кількісні, збірні, дробові, неозначено-кількісні (дивись наступне питання)

• порядкові: за грам. ознаками наближаються до прикметників (рід, число, відмінок). Узгоджують у роді, числі і відмінку з іменниками.

Творення: 1. Від власне кількісних+-ий, -а, е : сім- сьомий, сьома, сьоме; 2. Числівники перший і другий творяться від основ один, два; 3. При творенні числівників третій, четвертий використ. –ет- (-т-); 4. Числівники тисячний, мільйонний, мільярдний твор за допомогою –н-, сороковий, нульовий – за допомогою –ов-. 5. Двохсотий-дев»ятисотий утворюються шляхом складання форми Р.в. відповідного кількісного +порядковий сотий; 6. При творені можливе чергування: шість-шостий, вісім- восьмий.

групи за будовою: (див. наступне питання)

• прості

• складні

• складені