32. Граматичне значення, граматична форма, граматична категорія. Засоби вираження граматичних значень.

Граматика – з гр.. означає письмове мистецтво. Наука, яка вивчає граматичну будову мови. Завдання: навчити правильно писати і розуміти. Складається з морфології (науки про будову слів та їх парадигми) та синтаксису (науки про будову словосполучень і речень).

У морфології розглядається хар-ка ч. м. та їх граматичних категорій.

Основним завданням граматики є виявити властиві даній мові морфологічні та синтаксичні особливості.

Граматика оперує системою наукових понять, що являють собою систему абстракцій. До складу наукових понять граматики входять такі узагальнені граматичні поняття, як грам. форми, грам. значення та грам. категорії.

Граматичне значення – це таке грам. поняття, що виражає зміст взаємного протиставлення 2/кількох мовних одиниць (морфологічних, синтаксичних). Граматичні значення не співвідносяться з предметами, явищами та ознаками об’єктивної дійсності. Вони відображають різні типи відношень між словами з лексичним значенням. Характеризується вираженням відношень між словами (носіями лексичних значень, номінативних). Носіями грам. значень – є службові слова. Граматичне значення оформляє лексичне значення слова. Тісно пов’язане з лексичним значенням. Грам. знач. виражається за допомогою грам. засобів (це афікси: закінчення (флексії), суфікси, префікси), за допомогою службових слів чи зміни наголосу.

Граматична форма – від лат. форма – це засоби вираження грам. значень. Граматична форма з грам. знач. – нероздільні. Грам. знач. визначає граматичну форму і навпаки. Між ними існує зв’язок, попри те грам. знач. відіграє вирішальну роль. Зміна значення зумовлює зміну форми. Один і той же показник може бути носієм кількох грам. значень.

Типи граматичних форм:

1)Морфологічні – це видозміни 1 і того ж повнозначного слова (характеризують його здатність поєднуватись з іншими повнозначними словами). Сукупність морфол. форм становить парадигму слова.

2)Синтаксичні – це способи вираження типів поєднуваності слів.

Типи морфологічних форм:

1)Синтетичні – лексичне і граматичне значення передається певною словоформою: праця – Н.в., жін..р., виражене закінченням слова –а.

2)Аналітичні – це форми майбутнього складеного та давноминулого часу. Носієм лексичного значення – є 1 з компонентів (це основне слово), а граматичне – в другому (допоміжному): буду писати – лексичне значення слова виражене словом писати, а граматичне – службовим, буду – 1 ос.одн., майбутнього часу.

3)Аналітично-синтетичні – це форми типу: ходив би. Бувають гібридні – флективно-аналітичні.

Граматична категорія – з гр..озн. вислів, вираз, судження. Це основне загальне поняття, що відображає універсальні та суттєві сторони і відношення в об’єктивній дійсності. У науковій термінології, категорія означає родове поняття, що виражає те найзагальніше, що об’єднує групи явищ, предметів та їх ознак. Граматична категорія – це грам. поняття, яке ґрунтується на встановленні корелятивної взаємозалежності між двома або кількома граматичними значеннями, що виражаються певною системою співвідносних граматичних форм.

Граматична категорія

1)Широке і загальне грам.поняття, з вищим ступенем узагальнення та абстрактності. Вузький зміст та широкий обсяг.

2)Не може мати лише 1 граматичне значення.

Граматичне значення

1)Конкретні

2)В 1 граматичній формі виражене 1 граматичне значення і підпорядковане 1 граматичній категорії.

Є такі категорії, як роду, числа, відмінка, ступенів порівняння, перехідності/неперехідності, особи, часу, способу, виду, стану.

Морфологічні категорії характерні для таких частин мови як іменник, прикметник, дієслово, займенник, числівник.

Іменник – категорії роду, числа, відмінка.

Прикметник – рід, число, відмінок, ступені порівняння.

Займенник та числівник – відмінок, частково рід та число.

Дієслово – особи, числа, способу, стану, виду, перехідності, (роду, відмінка).

Група лексико-граматичної категорії – істоти/неістоти, власного/загального, абстрактного/конкретного, збірності/одиничності – в іменниках; в прикметниках – безвідносної міри якості і міри суб’єктивної оцінки; в дієслові – категорії родів дії (регулярної повторюваності дії, роз подільності, закінченості).

Граматичні засоби вираження граматичного значення:

Закінчення: дорогою, зимою – відмінок (О.в.), число (одн.), рід (жін..)

Закінчення полі функціональне, може передавати не одне, а кілька грам. значень:

пишу – 1 особа, теп.час, однина, дійсний спосіб.

Чергування: дорога-дорозі – відмінок ,число, рід; мостити-мощу – особа, число, спосіб.

Наголос: води-води, руки-руки,розрізати-розрізати. – число, відмінок, рід, вид.

Суфікси (морфеми): афіксальні морфеми:

темніший – ступінь порівняння, більший-найбільший – вищий ступінь порівняння;

стукати-стукнути – вид, писати-написати – вид виражений за допомогою префікса.

Службові частини мови – прийменники – значення відмінка виражають; частки – спосіб умовний: би , б: хотіла б, знайшов би; наказовий спосіб: хай, нехай. Службові частини мови можуть передавати значення способу:

1)Бажальний спосіб: а, чи, не: А чи не принесли б ви мені мисочку узвару.

2)Спонукальний спосіб: бо, но: Скажи-но, зроби-но.

3)Усічення (повні і часткові), щоб передати значення жін..роду: українець-українка (повне усічення); мандрувати-мандрівка (часткове усічення).