- •2.Прикладні.
- •3. Лесика української мови з погляду її походження. Етимолгічні словники. Словники іншомовних слів.
- •Група успадкованих слів української мови
- •4. Запозичення із неслов’янських мов:
- •4. Активна і пасивна лексика української мови. Історичні словники
- •5. Слово і його лексичне значення. Лексичне значення і поняття. Основні типи лексичних значень сова.
- •6. Багатозначність слів. Джерела багатозначності. Переносне вживання слова. Зміни в семантичній структурі слова.
- •7. Тлумачні словники української мови
- •8. Антоніми, їх типи і використання в мовленні. Словники антонімів.
- •9. Омоніми, їх типи і використання у мовленні. Словники омонімів.
- •10 . Пароніми в системі української мови. Словники паронімів.
- •11. Синоніми, їх типи та використання в мовленні. Словники синонімів.
- •12. Фразеологізми і їх ознаки. Семантична структура і класифікація фразеологічних одиниць. Фразеологічні словники.
- •13. Діалектизми в складі української лексики. Діалектні словники.
- •14. Діалектизми, їх типи і використання в літературній мові. Діалектні слвники.
- •15. Неологізми в складі країнської лексики.
- •16. Словники мови письменників
- •§ 2. Слова вносяться до реєстру Словника за абеткою.
- •§ 4. При відмінюваних іменниках наводиться (скорочено або повністю) форма родового відмінка однини (батяр, -а; самосмерть, -і).
- •17. Фонетичне і граматичне освоєння слів іншомовного походження.
- •18. Правопис слів іншомовного походження.
- •19. Терміни в складі української лексики.
- •20. Стильова диференціація української лексики.
- •21. Функціональні стилі сулм.
- •1)Розмовно-побутовий стиль.
- •22. Принципи української орфографії. Історія українського правопису (1929, 1933, 1960, 1990, 1999).
- •23. Аспекти вивчення людської мови. Фонема та її функції. Звукові вияви фонем.
- •24. Принципи складоподілу. Типи складів в українській мові.
- •25. Приголосні фонеми української мови і їх класифікація.
- •26. Голосні звуки української мови і їх класифікація.
- •3)За способом творення
- •27. Зміни звуків у мовному потоці. Асиміляція приголосних.
- •28. Довгі приголосні звуки в українській мові й умови їх виникнення. Питання про довгі приголосні фонеми.
- •1)Подовжені приголосні і позначення їх
- •2)Подовжені м'які приголосні
- •3)Подвоєння букв внаслідок збігу
- •4)Написання нн в прикметниках і похідних словах
- •5)Подвоєння букв в іншомовних словах
- •29. Позиційні та історичні чергування голосних.
- •30. Позиційні та історичні чергування приголосних.
- •31. Орфоепічні норми української літературної мови. Типові порушення норм вимови голосних і приголосних звуків.
- •32. Граматичне значення, граматична форма, граматична категорія. Засоби вираження граматичних значень.
- •33. Принципи класифікації слів на частини мови.
- •34. Морфологічні парадигми, їх типи.
- •56. Поділ дієслів на дієвідміни за основою інфінітива та формами теперішнього часу. Атематичні дієслова.
- •57 .Категорія способу дієслова. Творення форм наказового способу.
- •58 . Категорія часу дієслова. Творення часових форм.
- •Теперішній відносний:
- •60. Дієслівна категорія перехідності/неперехідності
- •61. Погляди лінгвістів на дієприкметник і його місце в системі мови. Активні і пасивні дієприкметники, їх творення і вживання.
- •62. Погляди вчених на дієприслівник і його місце в системі частин мови. Творення дієприслівників.
- •63. Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням і походженням.
- •64. Прийменник як частина мови. Групи прийменників за походженням і будовою. Погляди вчених на частиномовний статус прийменника.
- •65. Сполучник як частина мови. Сурядні і підрядні сполучники, їх різновиди. Сполучники і сполучні слова, критерії їх розмежування.
- •66.Частка як частина мови . Класифікація часток.
- •67. Вигук як частина мови. Звуконаслідувальні слова.
- •68 . Дериватологія і її місце в системі науки про мову. Морфологічні і неморфологічні способи словотворення в укр.Мові.
- •69. Львівська дериватологічна школа. Внесок Ковалика у розвиток укр..Дерив.
- •70. Історичні зміни в морфемній будові слова та їх наслідки.
- •71. Морфемна будова слова. Характеристика кореня і афікса.
- •72. Поняття морфеми і морфа. Аломорф і варіант морфеми.
- •73. Словотвірна і морфемна будови слова.
- •74. Словотвірне значення і його типи; мутаційне, модифікаційне, транспозиційне.
- •75. Словосполучення як синтаксична одиниця. Питання про обсяг поняття «словосполучення». Класифікація словосполучень.
- •77. Підрядний зв'язок і ого різновиди.
- •76. Способи синтаксичного зв’язку між компонентами підярідних словосполучень:
- •78. Речення як синтаксична одиниця, його ознаки. Аспекти вивчення.
- •79. Предикативність та інтонація завершеності
- •82. Типи простих речень за значенням і будовою.
- •83. Граматична основа двоскладного речення. Структурні типи підметів і способи їх морфологічного вираження.
- •85.Складений іменний присудок і способи його вираження
- •87. Узгоджені і неузгоджені означення. Способи їх морологічного вираження. Критерії розмежування неузгоджених означень і непрямих додатків.
- •89. Розряди обставин за значенням і способи їх морфологічного вираження.
- •91. Речення з однорідними членами. Проблема однорідних присудків.
- •92.Речення зі вставними і вставленими конструкціями і їх структура.
- •93. Звертання у складі речення. Трактування синтаксичних функцій вокатива.
- •94. Односкладні речення і їх класифікація.
- •95. Складне речення. Особливості будови його предикативних частин. Класифікація складних речень.
- •96. Складні речення з різними видами зв’язку.
- •97. Складносурядні речення і їх різновиди..
- •98. Принципи класифікації складнопідрядних речень (логіко-граматична, формально-граматична і структурно-семантична).
- •100. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.
- •101. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними.
23. Аспекти вивчення людської мови. Фонема та її функції. Звукові вияви фонем.
Фонетика – це наука про звуковий склад мови. Фонетика сучасної літературної мови вивчає тільки звуки цієї мови, звукові зміни, типи ітд. На базі знання звуків виростають: орфоепія (вивчає правильну вимову, нормативні звукові засоби), графіка (сукупність букв.-графічних засобів передавання звуків на письмі) і орфографія (правила, які стосуються самого письма). Звукове мовлення існує споконвіку, на відміну від письма.
Звук – мінімальна одиниця мовлення. Українські вчені традиційно виділяють 3 аспекти вивчення звука:
1)Акустичний – вивчення звука, як сукупності хвиль з певними фізичними характеристиками: тембр, висота, амплітуда, частота ітд. В українському мовознавстві акустичну класифікацію звуків на основі парних ознак (дієзність – бемольність) застосував Юрій Карпенко.
2)Анатомо-фізіологічний – це вивчення будови і роботи органів мовлення. Більшість класифікацій побудована на основі анатомо-фізіологічній. Органи мовлення з погляду їх участі утворення звуків поділяються на дві групи:
-активні (рухливі) – це легені, голосові зв’язки, язичок, нижня щелепа, губи, язик (кінчик, передня, середня та задня частини).
-пасивні (нерухомі) – зуби, тверде піднебіння, носова порожнина.
Основною артикуляційною особливістю голосного звуку є відсутність перепони на шляху видихуваного повітря, а в приголосних – навпаки – наявність.
3)Лінгвістичний – функції звуків у мові, як буд. матеріалу; звуки виконують мовну функцію.
Українське мовознавство розглядає аспекти у нерозривному зв’язку і тому фонетика у їхньому розумінні охоплює три аспекти, а фонологія їх підрозділи.
Фонологія – розділ фонетики, який вивчає лінгвістичний аспект мовного звука. Звук має спеціальну назву – фонема.
Фонема – узагальнена звукова одиниця. Одне з робочих визначень фонем – це узагальнена звукова мовна одиниця, яка не маючи значення служить для побудови і розрізнення значущих мовних одиниць. Як мовна одиниця у реальному мовленні існує в вигляді окремого звука (звук – це вияв фонеми).
У мові фонеми виконують такі функції:
Конститутивна – полягає в тому, що фонема є одиницею мови, з якої складаються вищі мовні одиниці – морфеми і слова.
Розпізнавальна – людина завдяки фонемам розпізнає окремі морфеми і слова без чого мовне спілкування взагалі неможливе.
Розрізнювальна – фонема є засобом розрізнювання морфем і слів. Усі ці функції взаємозв’язані і взаємозумовлені.
Звукові вияви.
Головний звуковий вияв фонеми – це коли фонема виявляється в її самостійних ознаках.
Додаткові вияви:
-позиційний – це звук, який вимовляємо замість головного вияву залежного від позиції у словах. Для голосних – наголошені/ненаголошені, а для приголосних – початок/середина/кінець слова.
[е до и] і [и до е] і [у (нескладовий)].
-комбінаторний – це звук, який вимовляється замість головного вияву залежно від впливу інших звуків: просьба – сь=зь під впливом дзвінкого [б].
-факультативний – необов’язковий звук ,який можемо вимовляти замість голосного.
Всі звукові виміри фонеми = фонетичне поле.
[в] - /в/: [w], [v], [у (нескладове)], [в].
Ознака відмінностей однієї фонеми від іншого називається диференційною.
Втрата диференційної ознаки одного звука під впливом іншої називається нейтралізацією.
