18. Правопис слів іншомовного походження.

Іншомовні слова становлять приблизно 10% СУЛМ. У правописі іншомовних слів поєднуються різні принципи української орфографії – фонетичний, традиційний, морфологічний.

Пишемо И:

1)у загальних назвах після д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед буквами, що позначають приголосні звуки: дистанція, династія, тактика, позиція, симптом, цитрусові, режим, джинси, речитатив, шифр, фабрика, фортисимо;

2)у власних географічних назвах, які закінчуються на -ида, -ика: Антарктида, Флорида, Атлантида, Африка, Балтика, Мексика, Корсика;

3)у власних географічних назвах після шиплячих приголосних:Алжир, Вашингтон, Вірджинія, , Йоркшир, Чикаго, Чилі;

4)у власних географічних назвах із звукосполученням -ри- перед приголосними: Великобританія, Мавританія, Мадрид, Париж, Рига, Рим;

5)у власних географічних назвах типу: Аргентина, Бастилія, Братислава, Бразилія, Вавилон, Ватикан, Єгипет, Китай, Пакистан, Таджикистан, Киргизстан, Палестина, Сардинія, Скандинавія, Тибет, та в похідних від них: аргентинець, бразилець, аргентинський, бразильський.

Пишемо І:

1)на початку слова: істина, Італія, інструкція, Ізабелла;

2)після приголосного перед голосним і перед [j]: авіація, фіалка, геніально, соціальний, соціологія, радіус, тріумф, клієнт, конструкція, ілюмінація, операція, дивізія;

3)у власних назвах між приголосними та в кінці слів: Лісабон, Монтевідео, Грімм, Сідней, Дідро, Капрі, Нагасакі, Сочі, Батумі, Сомалі, Поті, Паганіні, Джерсі;

4)у кінці невідмінюваних загальних назв: таксі, журі, візаві, колібрі, поні, парі, мерсі, попурі;

5)після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним: бізнес, пірат, відеозал, міф, фінанси, гіпербола, кіно, хітон, літера, німфа, піанісимо.

Пишемо Ї:

Після букв на позначення голосних звуків: мозаїка, руїна, прозаїк, Енеїда, Ізмаїл, Каїрсале.

Але у складних словах і після префіксів пишеться: староіндійський, новоірландський, доісторичний, поінформувати.

Пишемо Е:

1)на початку слова та після букв, що позначають голосні звуки, крім і: енергія, екзамен, епітет, епізод, дуель, Рафаель, дует;

2)після твердих приголосних: куплет, пінцет, метр, вундеркінд, геній, гегемон, декада, декан, театр, ідентичний;

Пишемо Є:

на початку слова у давно запозичених словах: Європа, Єва, Євген, Єгипет, Євдокія, Єрусалим, Євангеліє, єпископ, єзуїти, єресь;

після і, е, й, м’якого знака та апострофа: гігієна, гієна, дієта, орієнтир, феєрія, феєрверк, Фейєрбах, портьєра, кар’єра, інтер’єр, траєкторія.

Пишемо У:

У словах запозичених із французької мови після шиплячих ж, ш: парфуми, журі.

19. Терміни в складі української лексики.

ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ.

За сферою використання словниковий склад сучасної української мови ділиться на 2 групи:

1) загальновживана, або загальнонародна, лексика;

2) лексика обмеженого вживання.

До загальновживаної лексики входять слова, використовувані в різних мовних сферах і зрозумілі будь-якому носієві мови незалежно від того, де він живе, професії, способу життя, наприклад: картопля, школа, журнал, море, п'ять, літо, понеділок, тисяча, високий, зелений, низько, радісно тощо. Загальнонародна мова становить основу української мови.

Певні обмеження сфери функціонування виявляють діалектна, спеціальна, жаргонна, арготична лексика.

Спеціальна лексика — це слова і вирази, які вживаються групами людей, об'єднаними професійною спільністю. У ній виділяються два основні шари: терміни і професіоналізми.

Термін – спеціальне слово, яке вживається для точного найменування певного поняття, з якої-небудь галузі знання. Вживання термінів обмежене сферою науки та техніки. Значна частина термінологічної лексики переходить до категорії загальновживаних слів (апарат, прес).

Кожна галузь науки має свої терміни (математичні, фізичні, лінгвістичні, літературні, політичні, ітд). Сукупність термінів називають термінологією. Термінологічна лексика повинна забезпечити точність передачі певних понять. Терміни не повинні мати синонімів чи емоційного забарвлення. Українська термінологія має широкий шлях розвитку. Дуже активно розвивається лексика в ХХ ст. (терміни). З розвитком техніки і науки багато наукових термінів зазнають змін, переосмислюються або розширюються. Свій семантичний обсяг.

Термінами називаються слова, що є спеціальними назвами наукових, технічних, сільськогосподарських, суспільних понять. Існує, наприклад, термінологія технічна, біологічна, географічна, математична, філологічна, філософська, хімічна тощо.

Для термінології не властива багатозначність. Якщо ж термін має кілька значень, кожне із значень належить до різних термінологій. Як приклад можна навести значення термінів стопер та стела стопер — 1) машина для буріння свердловин, спрямованих уверх; 2) захисник у футболі та деяких інших спортивних іграх. Стела — 1) вертикальна кам'яна плита чи стовп з рельєфним зображенням чи написом; 2) центральна частина стебла й кореня вищих рослин, у якій міститься провідна система всіх осьових органів.

У межах конкретної галузевої термінології термін в ідеалі має бути однозначним, щоб забезпечити точність передачі наукового поняття. Однак існують випадки порушення цієї вимоги, наприклад: караул — 1) збройна варта, сторожа; 2) збройний підрозділ для охорони військових об'єктів або для віддання військових почестей; 3) несення охорони; 4) місце, де розташована варта, сторожа. Репертуар — 1) сукупність творів, які виконуються в театрі за певний час; 2) ролі, в яких виступає актор; 3) добір музичних, літературних творів тощо, з якими виступають актор, співак, музикант, читець. Контроль — 1) перевірка, облік, спостереження за чим-небудь; 2) установи, особи, що перевіряють діяльність будь-якої іншої організації або відповідальної особи, звітність тощо; 3) заключна функція управління.

Наявність багатозначних термінів у межах однієї наукової галузі є виявом невпорядкованості конкретної термінології. До недоліків термінології відносять також синонімію термінів: мовознавство — лінгвістика, алфавіт — абетка, орфографія — правопис, багатозначність — полісемія, значення — семантика. Про досконалість термінології можна говорити у тому випадку, коли дотримується таке правило: кожен термін називає одне поняття, кожне спеціальне поняття позначається одним терміном. Синонімія і багатозначність у термінології порушують вимогу однозначної відповідності між терміном і позначуваним ним поняттям.

Розрізняють терміни загальновідомі: трикутник, діаспора, інтеграція, демократія, прикметник, капрон, плато, арія, стоматолог тощо і вузькоспеціальні, які використовуються лише спеціалістами: сальдо (бухг.), кавернотомія (мед.), діаміни (хім.), субстантивація (лінгв.), сервомотор (техн.), септакорд (муз.), меркаптани (хім.) і т. ін.

У межах спеціальної лексики термінам протистоять професіоналізми — слова і звороти, які використовуються людьми певної професії і є напівофіційними назвами понять цієї професії. Часто професіоналізмами є загальнонародні слова, ужиті у специфічному значенні, наприклад: вікно для викладачів — це час між заняттями, висячим редактори називають рядок, що не вміщується в сторінку, а ляпом — помилку, у водіїв загоряти — сидіти без діла, бублик — руль, гума — автопокришка тощо.