- •2.Прикладні.
- •3. Лесика української мови з погляду її походження. Етимолгічні словники. Словники іншомовних слів.
- •Група успадкованих слів української мови
- •4. Запозичення із неслов’янських мов:
- •4. Активна і пасивна лексика української мови. Історичні словники
- •5. Слово і його лексичне значення. Лексичне значення і поняття. Основні типи лексичних значень сова.
- •6. Багатозначність слів. Джерела багатозначності. Переносне вживання слова. Зміни в семантичній структурі слова.
- •7. Тлумачні словники української мови
- •8. Антоніми, їх типи і використання в мовленні. Словники антонімів.
- •9. Омоніми, їх типи і використання у мовленні. Словники омонімів.
- •10 . Пароніми в системі української мови. Словники паронімів.
- •11. Синоніми, їх типи та використання в мовленні. Словники синонімів.
- •12. Фразеологізми і їх ознаки. Семантична структура і класифікація фразеологічних одиниць. Фразеологічні словники.
- •13. Діалектизми в складі української лексики. Діалектні словники.
- •14. Діалектизми, їх типи і використання в літературній мові. Діалектні слвники.
- •15. Неологізми в складі країнської лексики.
- •16. Словники мови письменників
- •§ 2. Слова вносяться до реєстру Словника за абеткою.
- •§ 4. При відмінюваних іменниках наводиться (скорочено або повністю) форма родового відмінка однини (батяр, -а; самосмерть, -і).
- •17. Фонетичне і граматичне освоєння слів іншомовного походження.
- •18. Правопис слів іншомовного походження.
- •19. Терміни в складі української лексики.
- •20. Стильова диференціація української лексики.
- •21. Функціональні стилі сулм.
- •1)Розмовно-побутовий стиль.
- •22. Принципи української орфографії. Історія українського правопису (1929, 1933, 1960, 1990, 1999).
- •23. Аспекти вивчення людської мови. Фонема та її функції. Звукові вияви фонем.
- •24. Принципи складоподілу. Типи складів в українській мові.
- •25. Приголосні фонеми української мови і їх класифікація.
- •26. Голосні звуки української мови і їх класифікація.
- •3)За способом творення
- •27. Зміни звуків у мовному потоці. Асиміляція приголосних.
- •28. Довгі приголосні звуки в українській мові й умови їх виникнення. Питання про довгі приголосні фонеми.
- •1)Подовжені приголосні і позначення їх
- •2)Подовжені м'які приголосні
- •3)Подвоєння букв внаслідок збігу
- •4)Написання нн в прикметниках і похідних словах
- •5)Подвоєння букв в іншомовних словах
- •29. Позиційні та історичні чергування голосних.
- •30. Позиційні та історичні чергування приголосних.
- •31. Орфоепічні норми української літературної мови. Типові порушення норм вимови голосних і приголосних звуків.
- •32. Граматичне значення, граматична форма, граматична категорія. Засоби вираження граматичних значень.
- •33. Принципи класифікації слів на частини мови.
- •34. Морфологічні парадигми, їх типи.
- •56. Поділ дієслів на дієвідміни за основою інфінітива та формами теперішнього часу. Атематичні дієслова.
- •57 .Категорія способу дієслова. Творення форм наказового способу.
- •58 . Категорія часу дієслова. Творення часових форм.
- •Теперішній відносний:
- •60. Дієслівна категорія перехідності/неперехідності
- •61. Погляди лінгвістів на дієприкметник і його місце в системі мови. Активні і пасивні дієприкметники, їх творення і вживання.
- •62. Погляди вчених на дієприслівник і його місце в системі частин мови. Творення дієприслівників.
- •63. Прислівник як частина мови. Розряди прислівників за значенням і походженням.
- •64. Прийменник як частина мови. Групи прийменників за походженням і будовою. Погляди вчених на частиномовний статус прийменника.
- •65. Сполучник як частина мови. Сурядні і підрядні сполучники, їх різновиди. Сполучники і сполучні слова, критерії їх розмежування.
- •66.Частка як частина мови . Класифікація часток.
- •67. Вигук як частина мови. Звуконаслідувальні слова.
- •68 . Дериватологія і її місце в системі науки про мову. Морфологічні і неморфологічні способи словотворення в укр.Мові.
- •69. Львівська дериватологічна школа. Внесок Ковалика у розвиток укр..Дерив.
- •70. Історичні зміни в морфемній будові слова та їх наслідки.
- •71. Морфемна будова слова. Характеристика кореня і афікса.
- •72. Поняття морфеми і морфа. Аломорф і варіант морфеми.
- •73. Словотвірна і морфемна будови слова.
- •74. Словотвірне значення і його типи; мутаційне, модифікаційне, транспозиційне.
- •75. Словосполучення як синтаксична одиниця. Питання про обсяг поняття «словосполучення». Класифікація словосполучень.
- •77. Підрядний зв'язок і ого різновиди.
- •76. Способи синтаксичного зв’язку між компонентами підярідних словосполучень:
- •78. Речення як синтаксична одиниця, його ознаки. Аспекти вивчення.
- •79. Предикативність та інтонація завершеності
- •82. Типи простих речень за значенням і будовою.
- •83. Граматична основа двоскладного речення. Структурні типи підметів і способи їх морфологічного вираження.
- •85.Складений іменний присудок і способи його вираження
- •87. Узгоджені і неузгоджені означення. Способи їх морологічного вираження. Критерії розмежування неузгоджених означень і непрямих додатків.
- •89. Розряди обставин за значенням і способи їх морфологічного вираження.
- •91. Речення з однорідними членами. Проблема однорідних присудків.
- •92.Речення зі вставними і вставленими конструкціями і їх структура.
- •93. Звертання у складі речення. Трактування синтаксичних функцій вокатива.
- •94. Односкладні речення і їх класифікація.
- •95. Складне речення. Особливості будови його предикативних частин. Класифікація складних речень.
- •96. Складні речення з різними видами зв’язку.
- •97. Складносурядні речення і їх різновиди..
- •98. Принципи класифікації складнопідрядних речень (логіко-граматична, формально-граматична і структурно-семантична).
- •100. Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.
- •101. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними.
15. Неологізми в складі країнської лексики.
Неологізми (від гр. neos - новий і logos - слово) - це нові слова на позначення нових реалій, що виникають у процесі розвитку суспільства. З часом вони стають загальновживаними (відеомагнітофон, радіотелефон) або переходять до розряду історизмів (перебудова, гласність тощо). Крім того людина дедалі більше пізнає навколишній світ, відкриває нові явища, котрі теж потребують називання. Порівняно недавно з’явилися такі слова як метрополітен, телебачення і т.д. крім слів для називання нових понять, лексичні новотвори з’являються внаслідок переусвідомлення застарілих назв, необхідності заміни їх точнішими, зрозумілішими, такими, що більше відповідають фонетичним, лексичним, словотвірним та ін. нормам мови (самольот – літак). Поряд з лексичними неологізмами з’являється чимало неологізмів семантичних: слова, що вже існують у мові, набувають нових значень. Ще одна причина появи неологізмів - бажання предметові, явищу, що вже існує в мові й має назву дати іншу назву, образнішу, таку, що більше відповідає сприйманню того чи іншого автора (сніговіється в Вінграновського).
Таким чином виділяють загально мовні, й індивідуально-авторські неологізми. Напр.
1. І так щодня, щовечора, щоранку, так щодуші! - мигтять у всі кінці. А він ішов, насвистував. Шарманку підтягував щораз на ремінці (Ліна Костенко).
2. А той вітряк давно вхопили вхопини. Пірнає в хмару місяць-дармовис (Ліна Костенко).
Багато неологізмів з’являться в часи великих змін, докорінних перетворень у житті того чи іншого народу ( в рад. Союзі – райвиконком). Неологізми виникають у мові весь час, і не лише в галузі суспільно-політичної лексики. Це й нові терміни з науки, літератури, мистецтва ( алгоритм, спелеологія); це й виробничо-технічна лексика, пов’язана з розвитком народного господарства (гідроелектростанція, самохід); лексика. Пов’язана з новими досягненнями в розвитку військової справи та військово-стратегічної науки (ракетна зброя).
Порівняно нове явище в лексичному розвитку мов – абревіатури. Позитивною рисою цього виду лексики є те, що та сама кількість інформації передається набагато меншою кількістю знаків, ніж у текстах без абревіації. (напр. Укрсільгосптехніка). Але надуживання робить мовлення штучним, незграбним. А то й незрозумілим.
Неологізми творяться за наявними в мові моделями. Наприклад, за зразком біологія, геологія, зоологія утворено слова вірусологія, спелеологія; за зразком атмосфера, стратосфера - біосфера; за типом бібліотека, картотека - фільмотека, дискотека. На взірець давно вживаних у мові слів буряківник, лісівник творяться нові назви людей за фахом – рисівник, звірівник. Утворення зі складником –вод на позначення тих самих понять –лісовод, рисовод - є дублетами, які нічого нового не додають, а тільки засмічують мову. Компонент –вод закономірний в утвореннях типу – вагоновод, екскурсовод, пов’язаних з дієсловом водити, а не доглядати, відгодовувати чи вирощувати.
Оскільки неологізми є категорією історичною, то їх належність до пасивної лексики не вічна. Вони сприймаються як нові слова доти, доки названі ними поняття не стануть загальновживаними. Поява й існування неологізмів є виправданою лише тоді, коли є потреба у виконанні певної спілкувально-називної або художньо-зображальної функції. Коли такої потреби немає, новотвір зайвий і позбавлений перспективи закріпитися в лексичному складі мови. Не прищеплюються в мові ті неологізми, які не відповідають її лексичній системі, граматичній будові або фонетичним закономірностям. Наприклад штучно утворені і занесені в словники неологізми золушка, грузовик у мовній практиці витіснені більш вдалими словами вантажівка попелюшка.
Індивідуальні авторські неологізми творяться тими ж способами, що й загальномовні. Їхня життєвість та ефективність визначається вмінням письменника застосувати відмінні від усталених поєднання коренів чи основ слів із суфіксами чи префіксами, означень з означуваним, зі смаком і доречно вставити в новий контекст застаріле слово ( Зіходить ніч у витишений сад... Вінграновський).
