38.Контроль,як функція управління підприємством,різновиди контролю,етапи проведення контролю планових показників.

Контроль – це процес забезпечуючий досягнення цілей підприємства.

Він необхідний для виявлення та розв’язання виникаючих проблем раніше ніж вони стануть серйозними тобто загрозливими для діяльності підприємства.

Контроль також використовують для стимулювання успішної діяльності підприємства.Процес контролю складається із встановлення стандартів, зміни фактично досягнутих результатів та проведення корегування у тому випадку коли фактичні досягнуті результати істотно відрізняються від встановлених стандартів.

Головною особливістю контролю є його всеосяжність.Концепція контролю тісно пов’язана з концепцією планування тому, що інструментами управління є планування і контроль, обробка інформації, організація виробництва.

Контроль – це упорядкований та безперервний процес обробки інформації для виявлення відхилень між плановими та фактичними показниками, а також аналіз цих відхилень.

Як і процес планування так і процес контролю складається з окремих етапів кожний з яких відрізняється вирішенням певних завдань:

1.визначення планових показників

2.розрахунок фактичних показників

3.порівняння фактичних та планових показників, виявлення абсолютних та відносних відхилень між ними

4.аналіз відхилень.

На підприємстві використовують 3 різновиди контролю:

Попередній

Поточний

Завершальний.

Попередній контроль застосовується частіше до визначення рівня показників використання трудових,матеріальних та фінансових ресурсів.

Поточний контроль здійснюється коли підприємство працює над виконанням поточного плану у вигляді контролю проміжних показників.

Завершальний контроль здійснюється за ітогами планового періоду тобто по закінченню запланованих робіт або розрахункового періоду.

41.Економічна характеристика потокового виробництва.Позитивні та негативні сторони потокового методу виробництва.

Потокове виробництво – форма організацій виробництва, заснована на ритмічній повторюваності часу,виконанні основних і допоміжних операцій на спеціалізованих робочих місцях, розміщенних по ходу протікання технологічного процесу.

Ознаки потокового виробництва:

1.за групою роб.місць закріплюються обробка або складання виробу одного найменування.

2.Роб.місця розташовуються послідовно за ходом технологічного процесу.

3.Технологічний процес має високу коопераційну диференціацію на кожному роб.місці виконується одна або декілька подібних операцій.

Потоковий метод – характеризується скороченням номенклатури продукції, розчленуванням виробничого процесу на операції, паралельним використанням операцій.

Структурною одиницею потокового виробництва є потокова лінія.

Потокова лінія – це технологічна і організаційно відокремлена група робочих місць для виготовлення одного або декількох типів розмірів подібних виробів.класифікація потокових ліній відбувається за такими ознаками:

1.За номенклатурою виробів:однопредметна,багатопредметна

2.За ступенем безперервності: безперервні,переривані

3.За способом підтримання ритму ліній: з регламентованим ритмом, з вільним ритмом.

4.Залежно від місця виконання операцій: з робочим конвеєром,конвеєр із зняттям предметів.

5.За способом переміщення: конвеєр з безперервним рухом,конвеєр з пульсуючим рухом,стаціонарний потік.

На підставі аналізу виготовляємої продукції,її обсягів, стану технологічного процесу, можливостей його вдосконалення масси і габаритів виробу вибирають певний різновид потокової лінії і обчислюють її параметри:такт,ритм,кількість робочих місць,довжину робочої зони, швидкість руху конвеєра.

Такт потокової лінії – це інтервал часу за який сходять з лінії вироби що пересуваються один за одним.

Ритм – це інтервал часу за який сходять з лінії транспортні партії предметів.

Кількість робочих місць розрізняється в залежності від обробки, трудомісткості або виготовлення певного виробута обсягів його виготовлення.

Позитивні боки потокової лінії:

1.Високий рівень продуктивності праці.

2.Значне скорочення виробничого циклу.

3.Зменшення обсягів незавершеного виробництва.

4.Високий рівень використання основних фондів.

Недоліки:

1.Робота на конвеєрі дуже примітивна.

2.Не сприяє підвищенню освітнього рівня працюючих.

3.Ритм роботи на лінії жорсткий для людини.

4.Відсутність творчих елементів праці.

33. Організація виробничого процесу у часі. Виробничий цикл,його сутність та структура.

Організація виробничого процесу в часі характеризується способами поєднання операцій технологічного процесу, структурою та тривалістю виробничого циклу.

Виробничий цикл — це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію. Він обчислюється для одного виробу або для певної кількості виробів, що виготовляються одночасно. Виробничий цикл є важливим календарно-плановим нормативом організації виробничого процесу в часі. Виходячи з його тривалості, визначають термін запуску продукції у виробництво, складають календарні плани її виготовлення на всіх стадіях виробничого процесу, узгоджують роботу суміжних підрозділів (дільниць, цехів). На підставі виробничого циклу обчислюється величина незавершеного виробництва — важливого елемента оборотних коштів підприємства. З нього видно, що виробничий цикл складається з власне виробничого часу і перерв. Час виробництва особливих пояснень не потребує. Час перерв включає перерви в робочий час, тобто тоді, коли підприєм­ство працює, і неробочий час, який визначається режимом роботи (вихідні, святкові дні, перерви між робочими змінами. Перерви в робочий час поділяються на перерви партіонності та чекання. Перерви партіонності виникають тоді, коли предмети праці обробляються партіями. Партія предметів — це певна кількість однакових предметів, які обробляються на кожній операції безпе­рервно з одноразовою витратою підготовчо-завершального часу. Предмети партії обробляються не одночасно, а по одному або кілька одразу. Кожний предмет праці чекає спочатку своєї черги на об­робку, а потім — кінця обробки всієї партії. Перерви партіонності обчислюються не окремо, а разом із тривалістю технологічних опе­рацій, утворюючи технологічний цикл. Перерви чекання виника­ють унаслідок несинхронності операцій виробничого процесу: предмети праці нема де обробляти, бо робочі місця зайнято інши­ми операціями. Перерви чекання виникають також тоді, коли де­талі, що входять до одного комплекту, виготовляються в різний час. Конкретна структура виробничого циклу залежить від особли­востей продукції, технологічних процесів її виготовлення, типу виробництва та деяких інших факторів. У безперервних виробниц­твах (хімічному, металургійному і т. п.) найбільшу частку у вироб­ничому циклі займає час виробництва. У дискретних виробницт­вах істотну частку виробничого циклу становлять перерви. Особ­ливо тривалими є перерви в одиничному виробництві, менши­ми — в серійному й мінімальними — у масовому.