3. Кістково-м’язева система

Оцінюють положення хворого — вимушене, пасивне, активне. Огляд. проводиться одночасно з пальпацією послідовно зверху до низу. Дитину при цьому повністю роздягають (в ранньому віці), старших дітей можна залишити в трусиках.

При огляді звертають увагу на відповідність росту дитини її віку, пропорції тіла (співвідношення розмірів голови і всього тіла, голови і довжини кінцівок, тулуба і кінцівок, лицевої і мозкової частини черепа). Методика вимірювань наведена у розділі «Оцінка фізичного розвитку дітей».

Обстеження кісткової системи починають з голови:: обвід її, форма, стан швів і тім'ячок, щільність кістки. Обмацування робиться двома руками, великі пальці кладуть на лоба дитини, долоні— на вискові ділянки. Середніми і вказівними пальцями обстежують тім'яні і потиличні кістки.

У новонароджених дітей в місці з'єднання тім'яних і лобної кісток розташоване велике тім‘ячко. Воно має ромбовидну форму і розміри 3х3 см. Вимірювання проводять від середини двох протилежних сторін ромба. При цьому оцінюють стан країв тім'ячка, їх щільність. Велике тім'ячко заростає від 10—11 до 15—16 місяців життя.

Мале тім'ячко (між потиличною і тім'яними кістками) до народження у більшості дітей вже закрите, лише у деяких дітей воно закривається в перші 1—2 місяці життя. Бокові тім'ячка (між потиличною, тім'яними і висковими кістками) можна виявити лише у недоношених дітей. Вони також закриваються в перші місяці життя.

При огляді хребта, слід звернути увагу на наявність фізіологічних згинів (шийний лордоз, грудний кіфоз, поперековий лордоз), поставу дитини, патологічні викривлення (кіфози, лордози, сколіози).

Оглядаючи грудну клітку визначають її форму із врахуванням напряму ребер, передньої умовної лінії грудної клітки, величини надчеревного кута. Розрізняють три форми грудної клітки: плоска, циліндрична і конічна. Для плоскої грудної клітки характерні: пряма передня лінія, гострий надчеревний кут, ребра з явним нахилом. При циліндричній — передня лінія овальна, надчеревний кут прямий або наближається до такого, нахил ребер середній. Конічна грудна клітка характеризується овальною передньою лінією, прямим надчеревним кутом, нерізким нахилом ребер.

Кінцівки дитини досліджують в лежачому положенні і сидячи, оцінюють їх форму, співвідношення довжини кінцівок між собою, а також до загальної довжини тіла.

При огляді стопи звертають увагу на стан поздовжнього і поперечного склепінь, форму пальців, положення п'яти.

Суглоби досліджують в положенні лежачи, сидячи, стоячи, при переході із одного стану в інший, під час ходьби. Визначають контури, форму) і об'єм суглобів, оцінюють колір шкіри над ними, наявність набряків, рубців, вузликів, нориць і інших змін.

Огляд у вертикальному положенні дозволяє виявити можливі патологічні зміни в колінних суглобах. Під час ходьби оцінюють опірна здатність колінних і гомілкових суглобів, ходу, об'єм і координацію рухів в суглобах ніг, патологічну рухомість. Пальпація суглобів проводять обережно, визначають болючість, температуру шкіри, вузлики, шипи. наявність випоту. Рухомість суглобі при всіх можливих активних і пасивних рухах (згинання, розгинання, відведення, приведення, ротації та ін.) проводять порівнюючи із здоровим суглобом.

Якщо в суглобі є рідина, його пунктують, а випіт досліджують в лабораторії.

При оцінці м'язової системи використовують огляд, пальпацію, визначають об'єм і характер активних і пасивних рухів, досліджують рефлекси, звертають увагу на:

1) ступінь розвитку -м'язів;

2) м'язовий тонус;

3) силу.м'язів.

У новонароджених дітей м'язи розвинуті слабо, зберігають флексорне їх положення. В грудному віці відбувається активне формування м'язів і розвиток їх функцій. До 5—6 (років всі м'язи розвинуті достатньо добре. Особливо швидкий розвиток м'язового апарату відмічається в підлітковому періоді.

В залежності від маси м'язів в період розслаблення і напруги розрізняють три ступені розвитку їх — слабий, середній, добрий. Слабий розвиток м'язів: маса м'язів тулуба і кінцівок в спокої мала, під час напруги, об'єм їх майже не змінюється, Нижня частина живота відвисає, нижні кути лопаток розходяться. Середній розвиток м'язів: м'язи тулуба у спокої виражені в міру, а кінцівок добре, при напруженні чітко вирисовуються їх об'єм та форма. Добре розвинуті м'язи: м'язи тулуба і кінцівок в спокої виражені добре, при напрузі відмічається чіткий рельєф скорочених м'язів.

Стан м'язового тонусу оцінюють різними способами. Орієнтовну оцінку можна дати при огляді дитини (поза, положення кінцівок у новонароджених дітей). Використовують симптом «повернення» — ніжки дитини, що лежить на спині, обережно випростовують і притискають до столу на 5 сек. Коли лікар забирає руки, при доброму тонусі ніжки одразу повертаються у вихідну позицію. При незначному зниженні тонусу повного повернення у попередній стан немає.

У дітей грудного віку м'язовий тонус верхніх кінцівок перевіряють пробою на тракцію: дитина лежить на спині, її беруть за зап'ястя і обережно тягнуть до себе намагаючись посадити дитину. Спочатку вона розгинає руки (перша фаза), а потім підтягується всім тлом (друга фаза). При підвищеному тонусі відсутня перша фаза, при зниженому— друга.

Тонус м'язів можна також оцінювати пальпаторно і під час проведення активних і пасивних рухів у суглобах.

Силу м'язів у дітей раннього віку визначають за ступенем зусилля, яке необхідне для протидії якомусь рухові дитини. В дошкільному і шкільному віці силу; можна визначити за допомогою рукостискання, можливості підняття дитиною вантажу відповідної ваги та здатності до опору при згинанні і розгинанні кінцівок. Можна використовувати і ручний динамометр.