
- •Великі географічні відкриття......................
- •Закони хамураппі.
- •3. Англійська буржуазна революція хvіі ст характер, рушійні сили.
- •4.Ахеменідський Іран за Дарія і.
- •5. Реформи Ехнатона
- •6. Утворення Московської держави.
- •7. Соціально-економічний та політичний лад Греції.
- •9. Греко-перські війни ( 500 – 449 рр. До н.Е. ) (реферат)
- •11. Характеристика джерел з історії давніх слов’ян.
- •12. Велика депресія” 1929-33 років у сша
- •Причины
- •Последствия
- •13. Афінська демократія і спартанська олігархія як політичні системи
- •14. Революції 1848-1849 років у Європі
- •15. Походи Олександра Македонського
- •16. Громадянська війна у Франції. Паризька комуна.
- •17. Боротьба плебеїв з Патриціями…..
- •18. Анна [править]
- •Англія в умовах Чартистського руху. Чартизм
- •19. Франко-пруська війна….
- •20. Білоруські землі…
- •21. Боротьба між Римом і Карфагеном за панування в Середземномор'ї
- •22. Причини розпаду Югославії. Міжетнічна війна 1990-х років.
- •24. Феодальна монархія в Чехії.
- •Чехия под властью германских императоров (XI—XIV века)
- •25. Реформи братів Гракхів у Стародавньому Римі (іі ст. До н. Е.)
- •26. Наслідки першої світової для сша…
- •27. Реформація в Європі…
- •28. Розвиток Фінікії.
- •29.Боротьба римської республіки.
- •30. Розвиток Польщі та Чехословатчини.
- •Польская Народная Республика (1944—1989)
- •Третья Республика и Социалистическая Чехословакия [править]
- •Чешская и Словацкая Федеративная республика [править]
- •Распад на Чехию и Словакию
- •31. Англійські колоніальні захоплення Індії…
- •Англійське завоювання
- •Експлуатація Індії і колоніальний режим
- •32. Проблема періодизації середньовіччя. Періодизація епохи Середньовіччя
- •Временные рамки [править]
- •Терминология [править]
- •Периодизация [править]
- •Характеристика [править]
- •34. Середньовічне місто, його основні риси. Розвиток ремесла і торгівлі
- •35. Виникнення та етапи чартиського руху в Англії. Англія в умовах Чартистського руху. Чартизм
- •36. Рухи опору в слов’янських країнах…
- •37.Французька Імперія Каролінгів і меролінгів.
- •Этимология [править]
- •Время правления [править]
- •Особенности развития политической системы Чехословакии [править]
- •Политические партии на момент образования страны [править] Старочехи и младочехи [править]
- •Словацкая национальная партия [править]
- •Чнсп [править]
- •Социал-демократы [править]
- •Христианские и клерикальные партии [править]
- •Первая республика (1918–1938) [править]
- •Вторая республика [править]
- •Третья республика до 1948 [править]
- •Социалистическая Чехословакия (1948–1989) [править]
- •От Бархатной революции до распада страны (1989–1993) [править]
- •Чехия [править]
- •Словакия [править]
- •Беларусь бсср в 1920—1930-е годы [править]
- •Политические партии Польши
- •39.Візантійська імперія в середні віки.
- •40. Участь слов’янських народів в першій світовій війні.
- •41. Роль релігії і церкви в середньовічному суспільстві
- •Державний устрій [ред.]
- •Парламентська влада [ред.]
- •Суб'єкти держави [ред.]
- •Населення [ред.]
- •Військо [ред.]
- •Війни та походи [ред.]
- •Государственное устройство[править]
- •Разделы Речи Посполитой[править]
- •Попытки возрождения союза и их поражение[править]
- •Площадь территории и население[править]
- •43. Первое Болгарское царство
- •Второе Болгарское царство[править]
- •Средневековое Сербское государство Расселение славян [править]
- •Образование государства [править]
- •Расцвет Сербии [править]
- •Распад и турецкое завоевание [править]
- •Социально-экономическое развитие [править]
- •44. Італія в 1918-1945 роках.
- •Начало XV века [править]
- •Завоевания [править]
- •Правление Баязета II [править]
- •Правление Сулеймана I [править]
- •Союз с Францией [править]
- •Правление Махмуда I [править]
- •Попытки реформ (1757—1839) [править]
- •Крымская война [править]
- •Война в Черногории [править]
- •Восстание на Крите [править]
- •Русско-турецкая война 1877—1878 [править]
- •47. Хретові походи……
- •48. Основні підсумки та уроки Другої світової війни
- •49.Норманські завоювання Англії.
- •Глава III. Успіхи і провали внутрішньої політики р. Рейгана в 1984-1988 рр..
- •51. Столітня війна.
- •Причини [ред.]
- •Стан збройних сил Франції напередодні війни [ред.]
- •Перший етап [ред.]
- •Посилення Франції [ред.]
- •Окупація Франції [ред.]
- •Поразка Англії [ред.]
- •Наслідки війни
- •Наслідки війни
- •52. Маргарет Тетчер….
- •53. Німеччина в епоху середньовіччя. Середньовіччя
- •Оттон і Великий [ред.]
- •Поселення та міста [ред.]
- •Ганзейська унія
- •Розселення на схід [ред.]
- •Церква та держава [ред.]
- •Наука та культура [ред.]
- •54. П’ята республіка у франції.
- •37. Національно-визвольна боротьба колоніально залежних країн Африки
- •1. Міжнародне становище африканського континенту.
- •2. Посилення колоніалізму.
- •3. Визвольна боротьба народів.
- •4. Агресія Італії проти Ефіопії.
- •56. Німецьке економічне диво.
- •Реформи 1948 р.
- •57.Італія в епоху середньовіччя.
- •Средневековая Италия Переселения народов, власть Одоакра, остготов и лангобардов, греков и папы (476—774) [править] Королевство Одоакра [править]
- •Королевство остготов и Византия
- •Лангобардское королевство и папы
- •Присоединение лангобардской Италии к империи Карла Великого, Италия в правление саксонских и первых франконских государей (774—1056) [править] Италия как часть Франкской империи [править]
- •Итальянское королевство [править]
- •Саксонская династия [править]
- •Салическая династия [править]
- •Южная Италия в IX—XI веках [править]
- •Уничтожение императорской власти в Италии папами, возникновение Сицилийского королевства и свободных государств в Северной Италии (1056—1268) [править] Борьба за инвеституру [править]
- •Гвельфы и гибеллины [править]
- •Авиньонское пленение пап [править]
- •Италия и Великий раскол [править]
- •Итальянские войны [править]
- •58. Кардинальні зміни в системі міжнародних відносин у світі наприкінці XX-на початку XXI ст. Горбачовська перебудова в срср та нове політичне мислення
- •Зустрічі "нагорі". Перші кроки на шляху роззброєння
- •Крах комунізму в Східній Європі. Розпад срср
- •Посткомуністичний світ. Нові горизонти міжнародного співробітництва
- •Поглиблення Інтеграційних процесів у Європі та світі
- •Нова роль нато: надії і тривоги
- •Формування нової моделі посткомуністичного світу в 90-ті роки
- •Характерні видозміни у форматі міжнародних відносин після 11 вересня 2001 р.
- •Погляд у майбутнє
- •Лицарська культура
- •Народна селянська культура. Міська культура
- •Мистецтво середньовіччя
- •61. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з історії
- •62. Поняття та сутність методики викладання істрії.
- •64. Методика формування пізнавальних умінь та навичок.
- •65. Проблема диференційованого підходу до учнів у навчанні історії.
- •66. Нестандартні уроки історії.
- •68.Підготовка вчителя до уроку історії.
- •69. Типи і структура уроку історії.
- •70. Принципи перевірки навчальних досягнень.
- •71. Гра на уроці історії.
- •73. Принципи викладання історії.
- •74.Методи навчання історії.
- •74. Класифікація методів навчання історії.
- •76. Словесні методи навчання.
- •78. Класифікація видів бесіди.
- •80. Кабінет історії.
- •85. Інтерактивне навчання історії.
- •Мета інтерактивного навчання
- •86. Класифікація методів навчання.
- •87, 90. Моделі навчання історії.
- •88. Структура інтерактивного уроку.
- •89. Групові форми роботи на уроках історії.
1. Міжнародне становище африканського континенту.
На початку XX ст. переважна більшість території Африканського континенту входила до складу колоніальних імперій Великої Британії, Франції, Німеччини, Бельгії, Італії, Іспанії, Португалії. Німеччина внаслідок Першої світової війни втратила свої колонії, площа яких в Африці становила 2,5 млн. кв. км, а кількість населення — до 13 млн. чоловік. Поділ колоніальних володінь Німеччини було юридичне оформлено мандатною системою, створеною Паризькою мирною конференцією. Стаття 22 пакту Ліги Націй передбачала, що для забезпечення розвитку окремих народів, які не в змозі управляти самі, деякі великі держави можуть опікуватися ними як мандатарії Ліги Націй. Найбільша за територією і найцінніша за ресурсами Німецька Східна Африка була поділена між Великою Британією, Бельгією і Португалією. Основна частина цієї території під назвою Танганьїка увійшла до складу Британської імперії. Бельгії було надано два округи на північному заході — Руанду та Урунді. Португалія отримала невеличку східноафри-канську територію з містом Кіонга. Мандат на Південно-Західну Африку, більшу частину якої займає пустеля Калахарі, було надано домініону Британської імперії — Південьо-Африканському Союзу. Велика Британія і Франція поділили між собою територію Камеруну і Того.
Отже, країни Антанти після перемоги у війні з державами Четверного союзу розширили свої колоніальні володіння в Африці. Найбільшими і найбагатшими були володіння Британської імперії. Вони простягалися суцільною смугою від Кейптауна на півдні до - Каїра на півночі. У колоніальній Африці суверенними були лише дві держави: Ліберія та Ефіопія.
2. Посилення колоніалізму.
Після закінчення Першої світової війни країни — метрополії Заходу почали інтенсивно освоювати колоніальні території. Колоніальне втручання в міжвоєнний період відіграло вирішальну роль у розвитку країн Африки.
В економічній сфері головним наслідком колоніалізму стало перетворення колоній на аграрно-сировинні придатки метрополій. Характерна особливість міжвоєнного періоду — швидке зростання виробництва експорт-них сільськогосподарських культур. Наприкінці 30-х рр. у багатьох африканських колоніях понад 2/, вартості всього експорту припадало на якусь одну культуру. Такими монокультурами, наприклад, були ананаси і банани у Французькій Гвінеї, гвоздика — в Занзібарі, какао — у Золотому Березі.
У промисловості склалася аналогічна ситуація: інтенсивно розвивалася гірничорудна галузь, розрахована переважно на експорт. Так, у Бельгійському Конго видобуток міді з 1913 р. до 1937 р. зріс у 20 разів. У 1937 р. країни Африки, розташовані на південь від Сахари, забезпечували 97% всіх алмазів, що видобувалися в капіталістичних державах, понад 40% золота, понад третину виробництва платини.
Ефективна колоніальна експлуатація здійснювалася за допомогою залучення корінного населення до управління. Колоніальні власті застосовували в основному дві форми управління: пряму і непряму. У першому випадку колонізатори призначали африканських вождів у той чи інший район, незважаючи на місцеві інститути влади і походження претендента. Цих вождів часто переводили з одного адміністративного району в інший. За системи непрямого управління колоніальна адміністрація формально зберігала традиційні місцеві інститути влади. Вождем могла бути лише місцева впливова особа за умови, що вона влаштовувала колонізаторів. Пряме управління частіше використовувалось у французьких колоніях, непряме — в англійських. У міжвоєнні роки ставало все більше колоніальних шкіл, які готували кадри з місцевих племен для потреб адміністрації. Колоніальне правління західних країн на Африканському континенті супроводжувалося жорсткими силовими методами. Однак, експлуатуючи людські й природні ресурси Африки, колоніальний капітал сприяв її економічному розвитку, формував необхідне для функціонування капіталу адміністративно-політичне середовище й культурно-освітню систему, здатну готувати кваліфіковані кадри. Насильницьке запровадження європейсько-капіталістичного варіанта цивілізації сприяло тому, що на час деколонізації значна частина африканських країн була готова до самостійного державного управління.