Чешская и Словацкая Федеративная республика [править]

Примерно с осени 1989 года начался процесс демонтажа социалистической системы «сверху», сопровождаемый массовыми демонстрациями.28 ноября на очередной встрече правительства ЧССР и правящего Национального Фронта с представителями «Гражданского форума» было соглашение решение об отмене положения о ведущей роли коммунистической партии, закреплённого в Конституции ЧССР. 29 ноябряНациональное собрание утвердило эту поправку к Конституции, в этот же день оно избрало своим председателем вернувшегося в политикуАлександра Дубчека, на должность президента ЧССР избран известный правозащитник и диссидент Вацлав Гавел.

С приходом к власти новых политических сил, тенденции политического размежевания Чехии и Словакии взяли, в конце концов, верх над идеями государственного единения чехов и словаков, которые отстаивали в 1918 году Т. Масарик, Э. Бенеш и другие отцы-основатели независимого чехословацкого государства. После того, как в марте 1990 года Федеральное собрание отказалось от прежнего названия страны (Чехословацкая Социалистическая Республика), разгорелась так называемая «война из-за чёрточки»: часть словацких политиков потребовала писать название страны через дефис («Чехо-Словакия»), в то время как в Чехии настаивали на сохранении прежнего написания «Чехословакия» в одно слово. Компромиссное написание «Чешская и Словацкая Федеративная Республика» (ЧСФР, с вариантом без дефиса для чешского и с дефисом для словацкого языка)^[49] было утверждено лишь в апреле. Хотя проблема с названием страны и его написанием была решена, новая политическая элита убедила общественность в необходимости окончательного размежевания.

Распад на Чехию и Словакию

31. Англійські колоніальні захоплення Індії…

Досягаючи Індії європейці, насамперед португальці, стали на межі XV-XVI ст. зосереджувати в своїх руках контроль за торговими шляхами і торгівлею, потім будувати численні склади і факторії, створювати нові поселення і порти, і навіть активно втручатися в політичну боротьбу місцевих правителів. Слідом за португальцями в цьому районі з'явилися голландці, які незабаром, однак, сконцентрували свої зусилля на експлуатації ресурсів багатою прянощами так званої Голландської Індії, тобто островів Індонезії. Після цього настала черга французів і англійців, не рахуючи інших, які займали більш скромні позиції. Почалася епоха колонізації Індії та прилеглих до неї районів Азії.

Для самої Індії ця епоха співпала з періодом короткого розквіту і швидкого занепаду, а потім і розвалу імперії Великих Моголів, в якості спадкоємців і претендентів на сильну владу виступило відразу кілька держав. Однією з них була державамаратхів.

Другим з великих держав, які виступили на політичну арену після розвалу імперії, була Бенгалія.

Англійська Ост-Індська компанія, що виникла ще в 1600 р. і сконцентрувала у своїх руках торгові, військові, дипломатичні, політичні і т.д. операції, була мабуть, найбільш вдалою в тих умовах формою проникнення в Індію та закріплення у ній.

Словом, вже з кінця XII ст. і особливо у XVIII ст., який ознаменувався розвалом імперії Моголів, англійці явно стали виходити на перше місце серед колоніальних держав в Індії, відтіснивши і всіх тих, хто претендував на спадщину Моголів в самій цій країні. Маючи значні позиції в ряді районів Індії, і постійно зміцнюючи їх, діючи традиційним методом - "розділяй і володарюй", англійці не дуже-то церемонилися у коштах.

Всупереч поширеній думці, Британська імперія виникла порівняно недавно: більша частина її опинилася в руках Англії тільки в самому кінці XVIII і початку XIX ст. До кінця XVIII ст. володіння Англії обмежувалися майже винятково західною півкулею, а в них найважливіше місце займали континентальні володіння.

Англійці почали створювати другі імперію ще до втрати Америки, але особливо енергійно - наприкінці XVIII ст. Зоною захоплень з'явився й азіатський континент. Це була, перш за все, Індія, яку англійці почали завойовувати з середини XVIII ст.

Мета контрольної роботи - показати період активного завоювання Індії Англією, розвиток колоніального режиму, еволюцію та форми управління та експлуатації багатств Індії, і показати кінцевий результат політики завоювання.

У контрольній роботі використана наступна література: роботи класиків марксизму-ленінізму, підручник з Історії Азії та Африки в новий час, Нова Історія Індії, а також інша література з цієї тематики.