26. Наслідки першої світової для сша…

Перша свiтова вiйна (1914 - 1918 рр.) дорого обiйшлася людству: 10 млн. убитих, 20 млн. покалiчених людей, десятки тисяч спалених мiст i сiл, фабрик i заводiв, ферм i шкiл. Це далеко не повний перелiк втрат, яких зазнало господарство Земної кулi. Найбiльших втрат зазнала Нiмеччина, яка до 1914 року займала друге мiсце у свiтi пiсля США. 1917 року обсяг промислової продукцiї так само, як i в сiльському господарствi, порiвняно iз 1913-м, скоротився удвiчi. Вичерпалися матерiальнi резерви, що становили 25 млрд. марок. Почалася галопуюча iнфляцiя. Нiмеччина експортувала лише 1 /3 продуктiв харчування. Катастрофiчно зростав державний борг. 1916 року в країнi почався голод. Рiзко скоротилася реальна заробiтна плата, робочий день становив 12 — 14 годин. Нiмеччина програла вiйну, капiтулюючи перед державами Антанти. По-iншому розвивалося в тi роки господарство США. Країна вступила у вiйну тiльки 1917 року, до того активно торгуючи з усiма воюючими сторонами. Ця обставина допомогла США втричi збiльшити виробництво промислової продукцiї. Наприкiнцi вiйни США перетворилися на провiдну, економiчно могутню країну. Тут сконцентрувалося 1 /2 золотого запасу свiту. Видобуток вугiлля становив 1 /2, нафти — 2/3, виплавка чавуну i сталi - 3/5, випуск автомобiлiв - 85 % свiтового виробництва, США стали кредиторами багатьох країн на загальну суму 15 млрд. дол. Американська валюта, потiснивши своїх конкурентiв, посiла панiвне мiсце у свiтовiй фiнансово-кредитнiй системi. Утричi зрiс експорт США. У роки вiйни вiдбувся процес концентрацiї промисловостi, банкiвської справи, фермерства.

Проспериті:Епохою «просперіті» або процвітання називають період господарського підйому в США в 1920х роках. У літературі під епохою «просперіті» найчастіше мають на увазі нездорове, сумнівне процвітання. Післявоєнна Америка виходила в лідери за темпами економічного зростання, завдяки чому ще більше посилила свої лідируючі позиції у світі. До кінця 20-х років Америка виробляла майже стільки ж промислової продукції, скільки весь інший світ. Заробітна плата середньостатистичного робочого збільшилася на 25%. Рівень безробіття не перевищував 5%, а в деякі періоди навіть 3%. Розцвітав споживчий кредит. Ціни підтримувалися на стабільному рівні. Темпи економічного розвитку США залишалися найвищими в світі.

Після закінчення другого президентського терміну Вудро Вільсона, до влади на 12 років прийшли республіканці: Уоррен Гардінг (1921-1923), потім після його смерті Кальвін Кулідж (1923-1929) і Герберт Гувер (1929-1933). Населення США втомилося від прогрессистских реформ, і тому перехід до консерватизму був як ніколи до речі. Республіканці в цей період бачили своєю головною метою: 1. стабільність, 2. забезпечення надійних економічних показників, 3. допомога фірмам з організацією їх діяльності, відкриття для них зарубіжних ринків.

Однак починався період економічного буму дуже неприємно: зменшилися урядові замовлення і закордонний попит на американські товари. Повернулися з фронтів солдати не могли знайти роботу. Кількість безробітних з 0.5 млн збільшилася до 5 млн. У 1920 році набула чинності 18 поправка до Конституції - Сухий Закон. Почалася контрабанда спиртного і виробництво самогону в домашніх умовах. У зв'язку з цим у 1920-21 рр.. спостерігався спад в економіці і лише 1923 почався з процесу оздоровлення.

Причини підйому американської економіки вбачають у зміцненні американського імперіалізму, вихід США на лідируючі позиції в міжнародній політиці та їх перетворення на фінансовий центр світу. Маючи у своєму розпорядженні чималі кошти, американські монополії успішно провели оновлення своїх основних капіталів, побудовані нові заводи і фабрики. У 1924 році був прийнятий план Дауеса з відновлення економіки Німеччини. У ролі ініціатора виступили Сполучені Штати. Німеччині виділявся позику, значну частину якого надавали банки США. Прагнення США сприяти економічній стабільності Європи пояснювалося прагненням завоювати нові ринки збуту американських товарів, а також прагненням запобігти поширенню комуністичної ідеології. У той же час, в 1921 році США надали Радянської Росії, де лютував голод, благодійну допомогу. До 1929 року загальний обсяг американського експорту становив у грошовому вираженні 85 млн доларів.

Президент Гардінг сформував кабінет міністрів з видних фінансистів, мільйонерів і людей, обізнаних в економіці. У 1921-1932 роках пост міністра фінансів США займав мультимільйонер Е. Меллон. З його ініціативи ставка податку на доходи, що перевищують 1 млн. $, була знижена спочатку до 66-50%, а в 1926 і зовсім до 20%. Були скасовані закони воєнного часу, прийняті для контролю рівня цін. У відношенні корпорацій припинилося використання антимонопольних законів, які були фактично анульовані Верховним Судом допомогою різних роз'яснень і тлумачень. Одночасно посилилися переслідування профспілок та їх чисельність До 1930 р. скоротився в 1.5 рази. У 1925 році Кальвін Кулідж заявив: «Справа Америки - це бізнес», що у внутрішній політиці означало проходження принципам Laissez-faire, який відкривав свободу дій для бізнесменів і гарантував їх від втручання держави в діяльність приватного сектора економіки.

Були повернуті високі протекціоністські митні тарифи кінця XIX століття, які оголосили однією з основ процвітання. Державний борг зменшився, знизилися податки.

У роки процвітання збільшення доходів на душу населення і ефективності виробництва призвело до 40% зростання ВНП. У країні встановився найвищий рівень життя в світі, при низькому рівні безробіття, низької інфляції і низьких процентних ставках по кредитах. Промислове виробництво в цілому збільшилася до 1929 року на 72%. Особливо успішно розвивалося виробництво споживчих товарів. Імпульсом до його розвитку послужило широке поширення електричної енергії. Електрифіковані житла американців стали оснащуватися побутовою технікою - радіоприймачами, холодильниками і т.д. До кінця 1920-х більшість промислових підприємств перейшло на електроенергію.

У період президентства Куліджа були встановлені гранично низькі закупівельні ціни на сільськогосподарську сировину, підмет використання в промисловості. Концентрація капіталу відбувалася в основному в електроенергетиці, автомобілебудуванні, радіо-і розвивається кінопромисловості. Національне багатство США до 1928 року досягла 450 млрд. $.

Великий бізнес став ще крупніше. На перший план вийшли такі корпорації як «Дженерал моторс», «Крайслер», «Дженерал електрик», «Ю-Ес Раббер» та інші. Збільшуючи випуск товарів і захоплюючи ринки збуту, подібні компанії отримували все більше прибутку, яка йшла на подальший розвиток і розширення виробничих потужностей. В результаті вироблялося ще більше товарів, які охоче скуповувалися споживачами. У 1920х роках Сполучені Штати стали найбільшим світовим кредитором і збільшили частку наданих кредитів на 58%.

Символом Америки 1920-х рр.. можна вважати Генрі Форда і його Форд моделі Т, перший масовий автомобіль у всесвітній історії. Цей транспортний засіб було доступно багатьом, так як ціна його становила менше 300 доларів, а середньорічний заробіток промислового робітника дорівнював 1300 доларам. В результаті автомобіль перестав бути розкішшю і перетворився на засіб пересування. У 1920-х рр.. парк автомобілів виріс на 250%, а до 1929 перевищив 25 мільйонів машин, при тому що населення США в той час становило 125 млн чол. [26]

Розвиток автомобілебудування сприяло: • розвитку інфраструктури (будівництво та розвиток доріг, готелів, бензоколонок, пунктів швидкого харчування). Законодавчі акти 1916, 1921 і 1925 рр.. передбачали створення загальнонаціональної мережі пронумерованих шосе. До 1929 року було побудовано 250.000 миль сучасних автомагістралей - в 1.5 рази більше, ніж існувало на 20 років раніше; • зростанню американського експорту, так як автомобіль став головним експортним продуктом; • розвитку хімічної, сталеливарної промисловості (виробництво на рік збільшувалася на 20%) , паливно-енергетичного комплексу (видобуток нафти зріс в 1.5 рази), виробництва скла, гуми і т. д.; • появи нових робочих місць: кожен 12й робітник був зайнятий в автомобілебудуванні; • розвитку конвеєрного виробництва (це дозволило капіталістам зменшити кількість робітників, залишивши тільки найвитриваліших і працездатних, які отримували вищу зарплату).

Взагалі 1920-ті роки - це час формування суспільства споживання. Пересічний американець піддавався масованому впливу з боку виробників товарів: його постійно облягали закликами купувати і купувати ще більше. У зв'язку з цим почала розвиватися сучасна реклама. Виробники робили все, щоб змусити покупця не відкладати гроші в довгий ящик, а негайно їх витратити. Тим, у кого не було при собі необхідної суми, пропонувалася покупка в розстрочку. З'явилося поняття - життя в кредит, коли подібним чином купувалася більша частина машин, холодильників, радіоприймачів. Однак проблема нерівномірності розподілу доходів не була врахована: дві третини американських сімей були не в змозі придбати навіть предмети першої необхідності.

Частина прибутків монополій перетворювалися в цінні папери (акції), які поглинали нерозподілені доходи. Акції цінувалися тому, що їх купували, і на них можна було заробити. У країні рекламувалися легкі шляхи до багатства через акції. І до 1929 року на біржі грало не менше 1 млн американців, які, вклавши всі свої обмежені кошти в купівлю акцій, чекали успіху. Голова фінансового комітету «Дженерал Моторс» Дж. Рескоб стверджував у ті роки, що якщо економити по 15 $ в тиждень і на ці гроші купувати акції, то через 20 років вдасться накопичити капітал у 80.000 $. Володарі цінних паперів влазили у величезні борги і активно користувалися кредитами.

Підсумки:

Вперше в американській історії жителів у містах стало більше, ніж у сільській місцевості, що в результаті призвело до появи міських агломерацій (т. зв. Спад сільського населення в десятилітті просперіті склала 6.3 млн осіб).

До кінця 1929 року США випускали 5.4 млн автомобілів щорічно. На частку США припадало 48% промислового виробництва всього капіталістичного світу - на 10% більше, ніж Великобританії, Франції, Німеччини, Італії та Японії разом узятих. Левова частка виробництва припала на великі корпорації, які можна назвати творцями процвітання. Обсяг виробництва збільшився в 4.5 рази, а загальна ринкова вартість потроїлася. Розвиток економіки США не носило постійного характеру: в 1924 і 1927 рр.. були незначні, короткочасні спади. Але кожного разу після американська економіка продовжувала розвиватися з новою силою.

Проте в 1929 році в кінці жовтня почалася Велика депресія і через 4 роки США лежали в економічних руїнах. Життя в кредит не привела до нескінченного і безперешкодному зростанню. У банківській сфері в 1920-х роках 5.000 банків було закрито. Рівень промислового виробництва впав на третину, безробіття зросло на 20%. Спад у сільському господарстві намітився ще в 1921 році. Проблеми були і на міжнародній арені: наполегливо домагаючись від європейських держав погашення боргу (в цілому країни Антанти заборгували близько 20 млрд доларів), американці сприяли підвищенню мит на європейські товари.

У той же час, в період Процвітання такі галузі як вугільна, легка (взуттєва, харчова і текстильна) промисловості, суднобудування нерозвивалися належним чином. Видобуток вугілля скоротився на 30%. Економічний бум призвів до кризи надвиробництва: до 1929 року ринок був переповнений різними товарами, але ці товари вже не знаходили попиту.