69. Типи і структура уроку історії.

Типологія і структура уроку.  Особливу увагу сучасні педагоги приділяють проблемі типології і структури уроку. Структура уроку і форми організації навчальної роботи на ньому мають велике значення, як в теорії, так і в практиці сучасного уроку, оскільки вони значною мірою визначають ефективність навчання, його результативність.  Кожен урок має свою структуру. Під структурою уроку слід розуміти співвідношення елементів (етапів, ланок) уроку в їх певної послідовності та взаємозв'язку між собою.

Елементи - види діяльності вчителя та учня. Елементами уроку є: організаційний момент; перевірка знань попереднього навчального матеріалу, логічно пов'язаного зі змістом даного уроку, перехід до нового матеріалу; вивчення нового матеріалу; закріплення; підведення підсумків уроку; домашнє завдання. Ці структурні елементи на багатьох уроках в основному реалізуються. Необхідні й уроки з переважанням того чи іншого ланки процесу навчання або де опускаються ті з них, які не обов'язково вводити в його структуру. Структура кожного уроку залежить від змісту навчального матеріалу, дидактичної мети (або цілей), типу уроку, вікових особливостей учнів та особливостей класу чи колективу. Структура уроку досконала в тому випадку, якщо враховує закономірності навчання, умови педагогічного процесу в даному класі та дозволяє вдало реалізуватипедагогічний задум вчителя. Отже, не структура уроку, взята сама по собі, а її відповідність педагогічним умовам і задумом впливає на ефективність навчання. В даний час в ряді навчальних посібників з педагогіки приділяється велика увага робіт М. І. Махмутова, в яких наголошується, що структура уроку не повинна бути аморфною, безликої, випадковою, що вона повинна відображати: закономірності процесу навчання як явища дійсності, логіку процесу навчання ; закономірності процесу засвоєння, логіку засвоєння нових знань, як внутрішнього психологічного явища; закономірності самостійної розумової діяльності учня як способів його індивідуальногопізнання, що відображає логіку пізнавальної діяльності людини, логіку викладання; види діяльності вчителя та учнів як зовнішні форми прояву сутності педагогічного процесу. Елементами уроку, які при своєму взаємопов'язаному функціонуванні відображають ці закономірності, є актуалізація, формування нових понять і способів дій та застосування засвоєного . Роль перелічених вище структур зводиться до наступного: якщо дидактична структура уроку є постійною і в діяльності вчителя виступає у вигляді загального приписи, загального алгоритму організації уроку, то методична підструктура-величина змінна, що характеризує великою варіативністю, зобов'язує його планувати конкретні види діяльності: виконання вправ, рішення завдань, відповіді учнів; пояснення матеріалу з застосуванням адекватних методів і засобів; рішення практичних і навчальних задач під керівництвом учителя і самостійно.  Різноманіття структур уроків, методів їх проведення та дидактичних цілей передбачає різноманітність та їх типів.  Кожен урок, будучи елементом процесу навчання та системи утримання курсу, входить у той чи інший тип - групу уроків, яка має певні інтегральні риси. Тип уроку впливає на якість навчання і розвитку учнів. У залежності від того, які ознаки (сторони) уроків беруться за основу, виділяються їх різні типи.  Серед дидактів і методистів існують різні точки зору на типологію уроків. Проблема ця дуже складна і не цілком сьогодні дозволена ні у світовій, ні у вітчизняній дидактиці, внаслідок чого існують різні підходи до класифікації уроків. Кількість відомих нині класифікацій обчислюється десятками.  Одна з перших найбільш обгрунтованих класифікацій уроків належить радянському дидакт І. М. Казанцеву, який запропонував групувати уроки по трьох принципах (критеріям): утриманню, дидактичним цілям, способам проведення. І.М. Казанцев бере методичні прийоми вчителя, які використовуються під час уроку, серед яких лекція, бесіда, екскурсія, лабораторні заняття. Ще раніше С.В. Іванов запропонував класифікацію на основі ланок процесу навчання. 

Серед наших дидактів і зарубіжних найбільш повно розробленої вважається класифікація уроків, авторами якої є М. О. Данилов і Б. П. Єсіпов [25, С. 261].  Дані автори в залежності від мети і місця в дидактичній системі виділяють уроки: комбіновані; присвячені ознайомленню учнів з новим матеріалом; службовці закріпленню знань; призначені для узагальнення та систематизації вивченого матеріалу, і, нарешті, з'ясувати рівень оволодіння учнями знаннями і вміннями шляхом виконання усних, письмових чи практичних завдань. У розгорнутому вигляді ця класифікація більшістю методистів представлена ​​наступним чином:  1. Комбіновані, або змішані, уроки.  2. Уроки по ознайомленню учнів з новим матеріалом:  а) ознайомлення з фактами і конкретними явищами;  б) осмислення і засвоєння узагальнень;  в) уроки, на яких представлені факти і висновки.  3. Уроки закріплення знань:  а) повторення на початку роботи після тривалої перерви;  б) поточного повторення.  4. Уроки з узагальнення та систематизації вивченого.  5. Уроки з вироблення і закріплення умінь і навичок.  6. Уроки перевірки знань:  а) усній перевірки знань;  б) письмової перевірки;  в) з перевірочними завданнями та практичного характеру;  г) розбору перевірочних робіт.  В даний час існує безліч класифікацій уроку, але в даний момент ряд теоретиків-дидактів вважають досить перспективною структуру уроку, розроблену М. І. Махмутовим, який пропонує класифікувати уроки за метою організації, детермінованою общедидактической метою, характером змісту досліджуваного матеріалу та рівнем навченості учнів. Відповідно до цього підходу виділяються такі типи уроків:  1) уроки вивчення нового матеріалу;  2) уроки вдосконалення знань, умінь і навичок (уроки формування умінь і навичок, цільового застосування засвоєного);  3) уроки узагальнення та систематизації;  4) комбіновані уроки;  5) уроки контролю і корекції знань, умінь і навичок [1, С. 34].  Слід мати на увазі, що перераховані типи уроків у "чистому" вигляді рідко зустрічаються в практиці роботи вчителя. Так чи інакше, функції одного типу уроку часто вплітаються в структуру іншого типу. Різниця полягає в тому, що кожен тип уроків відрізняється домінуванням певної функції, наприклад вивчення нового матеріалу або контроль, а інші функції інших типів уроку носять допоміжний характер. Тому класифікація уроків продовжує залишатися однією з актуальних проблем дидактики.  З розглянутого вище матеріалу можна зробити деякі висновки.  1. У сучасній дидактиці існують такі підходи до типізації уроків: за змістом і способом проведення; по логічному змісту роботи і характером пізнавальної діяльності; по дидактичним цілям і місцем уроків у загальній системі (в основному цей підхід підтримують теоретики і практики).  2. У методиці викладання історії найбільше визнання у методистів отримала класифікація по ланках процесу навчання і, що випливає звідси основної дидактичної задачі уроку. У педагогічній практиці дана класифікація вважається найбільш ефективною, тому що вона чітко визначає основну дидактичну завдання кожного уроку, сприяє визначенню доцільною структури системи уроків різних типів, тому що при однотипних уроках навчання не може бути ефективним. Тому необхідна система уроків різних типів з переважанням уроків вивчення нових знань і комбінованих, що підтверджується багаторічною практикою.