25.Поділи Речі Посп і приєдн правобер та зхУкр зем до Рос та Австр імп.

Чималу роль у реалізації загарбницьких намірів Росії щодо України ві­діграли поділи Польщі. Скориставшись нестабільністю внутрішньополітич­ної ситуації в цій країні, Росія разом з Австрією та Пруссією у 1772 р. під­писали акт про поділ польських земель. Від Польщі були відокремлені Помор'я, Куяви, частина Великопольщі, Малопольща і Галичина, Східна Білорусь. До Австрії відійшла частина Галичини, згодом була приєднана й Буковина. У 1774 р. Австрія захопила й Буковину. Тобто після першого по­ділу Польщі під владу Австрії потрапила вся територія Руського (без Холм-ської землі), Волзького та західних районів Волинського і Подільського воєводств. Уряд Австрії штучно об'єднав захоплені землі України з польсь­кими в коронний край із центром у Львові. Вищим державним органом управління тут була Галицька придворна канцелярія. Було запроваджено становий сейм, до складу якого входили вищі сановники, церковні діячі, магнати і шляхта. Однак скликали його лише один раз - 1780 р.

Владу на місцях здійснювали губернські управління. Фактично вся влада була в руках губернатора, якого призначав імператор. Галичина по­ділялася на 6, а з 1785 р. - на 18 округів. Вся повнота влади в окрузі нале­жала старості. Сільські громади, залишаючись під владою поміщиків, оби­рали собі старосту (війта) і присяжних. Становище західноукраїнського се­лянства дещо поліпшилося. З 1768 р. селяни звільнялися вік багатьох по­датків, сплачуваних ними поміщикам. Одначе ці реформи пізніше було ска­совано новим, реакційним урядом Австрії.

У 1793 р. відбувся другий поділ Польщі. Росія примусила польського короля віддати їй Київщину, Поділля та значну частину Волині та Білорусі. Це, а також втрата Польщею інших земель, спричинили визвольне повс­тання, яке очолив Т.Костюшко. Спільними зусиллями Росії та Пруссії воно було придушене.

Через два роки, у 1795 р., Росія, Австрія і Пруссія здійснили третій поділ Польщі, внаслідок чого вона втратила свою державність. До Росії відійшли частина Волині та Литва. Таким чином, під владою Російської ім­перії опинилися практично всі українські землі, за винятком Буковини та Галичини.

26.Початки Укр нац. Відр в Наддніпр(кінець18-сер 40-х рр. 19ст)

Місцем справжнього національно-культурного відродження України наприкінці XVIII — початку XIX ст. була Наддніпрянська Україна. Під впливом Французької революції кінця XVIII ст. виникли таємні гуртки, метою яких було відновлення автономії України та пропаганда ідей освіти (дворянський гурток в Новгороді-Сіверському нараховував декілька десятків чоловік). Значною мірою на зростання національної самосвідомості козацької старшини вплинув пошук архівних документів, королівських грамот, гетьманських універсалів, що підтверджували шляхетські права українського козацтва.Починається дослідження різних аспектів життя українського народу. Так, у 1777 р. у Петербурзі виходить книга М. Калдіновського «Весільні обряди», яка започаткувала українську етнографію. У 1798 р. побачили світ «Записки про Малоросію» Я. Марковича — перша українська енциклопедія. У тому ж році І. Котляревський випустив свою уславлену «Енеїду» — перший твір нової української літератури, написаний народною мовою.На межі XVIII—XIX ст. вийшла яскрава історико-публіцистична праця «Історія русів», яку історик А. Оглоблін назвав «вічною книгою незалежності українського народу». Основна ідея твору — необхідність відновлення української державності. Невідомий автор виклав історію України від давніх слов'ян до ліквідації царизмом Гетьманщини, гнівно засудивши поневолювачів свого народу.Ідеї Французької революції, ознайомлення з життям країн Європи під час походу російської армії 1813—1814 рр. викликали у прогресивних людей того часу опозиційні настрої. Протест проти устоїв життя Російської імперії вилився у створення таємних товариств. Одними з перших були масонські організації, так звані «вільні каменярі», що з'явилися в Росії ще у середині XVIII ст.У 1817—1819 рр. масонські ложі виникли у Києві, Одесі, Полтаві, Житомирі. Спочатку їх метою було об'єднання всіх людей світу в суспільстві, у якому кожна окрема людина прямує шляхом самовдосконалення. Але пізніше виникають ложі з більш чіткими цілями. Найбільший вплив серед них мала полтавська ложа під назвою «Любов до істини», заснована в 1818 р. І. Котляревським, С. Кочубеєм, М. Новіковим та ін. Її метою був розвиток української культури, української мови, освіти народу. Тоді ж у Києві виникла «Ложа об'єднаних слов'ян”, яку заснували поляки В. Росцишевський, X. Харлінський, П. Олізар і яка об'єднала 70 осіб — представників національної інтелігенції, офіцерства. Мету організації її учасники вбачали у відновленні автономного устрою в Україні.У 1821 р. Василь Лукашевич, ватажок дворянства Переяславського повіту, створює «Малоросійське таємне товариство», мета якого — досягнення автономії України. У діяльності організації брав активну участь генерал-губернатор Малоросії В. Рєпнін. Програму товариства було викладено у праці В. Лукашевича «Катехізис автономіста».

Свою головну мету освічене українське дворянство вбачало в національно-культурному відродженні України, підвищенні національної самосвідомості українського народу.