49.Політ криза в срср1991.Проголош незалежн Укр у серп1991

До літа 1991 р. Україна, як і весь Радянський Союз, переживала системну кризу, пов'язану із найгострішим протистоянням між старими соціально-політичними структурами. До серпня 1991 р. протистояння сил реакції і демократії досягло критичної точки. 19-21 серпня 1991 р. у СРСР була здійснена спроба державного перевороту. В результаті спроба перевороту провалилася. Відразу після провалу путчу і як реакція на нього почався потужний процес дезінтеграції країни.24 серпня 1991 р. Верховна рада УРСР проголосила Україну незалежною демократичною державою і прийняла «Акт проголошення незалежності України». Одночасно було прийнято рішення про проведення 1 грудня 1991 р. республіканського референдуму на підтвердження «Акту проголошення незалежності України».

В умовах гострої політичної боротьби, росту національної самосвідомості української нації відбувається збільшення кількості прихильників ідеї національного відродження і суверенітету України, наростання економічної кризи, дезінтегрованість колишнього Союзу.

1 грудня 1991 р. відбувся референдум і вибори Президента України. На референдумі 90 % громадян України проголосували за «Акт проголошення незалежності України». На виборах Президента України до виборчого бюлетеню були включені 6 кандидатів: В. Б. Гриньов, Л. М. Кравчук, Л. М. Лук’яненко, Л. И. Табурянський, В. М. Чорновіл, Н. P. Юхновський. Більше половини голосів (19,6 млн. чол. або 61,59 %) одержав Л. М. Кравчук, що став у такий спосіб першим Президентом незалежної України.

Утворення СНД. У другій половині грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі зібралися керівники 3-х держав: Росії, України та Білорусії (Б. М. Єльцин, Л. М. Кравчук, С. Шушкевич). На цій нараді було прийняте рішення про розпуск СРСР і створення нового об'єднання — Співдружності Незалежних Держав (СНД).

Перші результати й уроки незалежності. Розпад СРСР поставив перед незалежною державою багато серйозних проблем: 1) розрив господарських зв'язків дуже вдарив по Україні, тому що 80 % її торгового обігу припадало на Росію; 2) 600-тисячна українська армія; 3) процес інфляції досяг галопуючої позначки в 3000 % за рік, що знецінило український купоно-карбованець майже втроє порівняно із російським рублем; 4) лібералізація цін у січні 1992 р. показала нездатність системи соціальних гарантій захистити бідні сім'ї; 5) інформаційний вакуум створює сприятливі умови для політичного маніпулювання суспільною думкою. Події осені 1991 р. ясно показали, що потрібна заміна всієї старої системи, зміна економічних і політичних форм життя, реформування всієї багатонаціональної держави.

50.Незал у на міжнар арені. Відносини з снд,країнами Зх і Сх

Перші кроки на зовнішній арені, досягнення, а також труднощі та проблеми в царині міжнародних відносин пов'язані з періодом президентства Л. Кравчука. МЗС України очолив А.Зленко. Упродовж трьох місяців Україну як незалежну державу визнали понад 140 країн світу. Протягом 1992–1993 рр. Україна вступає в безпосередні дипломатичні зв'язки зі США, Канадою, Польщею, Німеччиною, Францією, Китаєм, Росією, Казахстаном, державами Балтії, Скандинавії та ін. В липні 1992 р. відбувся візит Президента України до Франції, під час якого Україна приєдналася до паризької "Хартії для нової Європи", був підписаний договір про дружбу та співробітництво між двома країнами. Важливою подією першої половини 1994 р. стало підписання 14 січня тристоронньої угоди між Україною, США та Росією про виведення стратегічної ядерної зброї з України. 3–7 березня український президент відвідав США, де підписує заяву про дружбу та співробітництво між двома країнами. А 23 березня 1994 р. у Брюсселі підписано договір про партнерство та співробітництво з Європейським Союзом. Зміни на краще відбулися в україно-американських відносинах. 11–12 травня 1995 р. відбувся офіційний візит Президента США В. Клінтона до України, який закріпив позитивні тенденції у розвитку україно-американських відносин. Одним з важливих пріоритетів зовнішньої політики України є європейський напрям. Головним досягненням тут стало прийняття України в листопаді 1995 р. до Ради Європи. Предметом особливої уваги української зовнішньої політики є розбудова відносин з державами Центральної та Східної Європи, насамперед з Польщею, Угорщиною, Чехією, Словаччиною, Румунією. З цими країнами нас об'єднують геополітична близькість, спільність або схожість проблем, які постали після краху соціалістичної системи. Важливе місце в системі зовнішньополітичних пріоритетів України посідають відносини з іншими країнами СНД, особливо з Грузією, Азербайджаном, Узбекистаном і Молдовою в рамках ГУУАМ, черговий саміт якої в Ялті в липні 2002 р. прийняв рішення про зону вільної торгівлі між цими країнами. Сьогодні Україна вже має дипломатичні та консульські представництва у 80 країнах на всіх континентах. Підводячи підсумки зовнішньої політики України з моменту проголошення її незалежності маємо зазначити, що за цей час попри всі негаразди та проблеми було досягнуто вагомих результатів. Головним з них, безумовно, є те, що Україна відбулася як незалежна держава, як загальновизнаний суб'єкт міжнародних відносин. У політичному сенсі наша держава користується авторитетом ініціативного, самодостатнього і конструктивного учасника міжнародного життя. Свідченням цього був, зокрема, вступ України до Ради Європи, активна участь у миротворчих операціях, утвердження України як одного з регіональних лідерів, її участь у Центральноєвропейській ініціативі, ОЧЕС, Раді держав Балтійського моря, обрання непостійним членом Ради Безпеки ООН, головування України в цьому поважному міжнародному органі тощо.