47.Нарост кризових явищ у соц-ек,сусп.-політ,культ сферах 1965-85

На деякий час тоталітарну с-му було виведено з рівноваги у період “хрущовської відлиги”. Брежневу потрібен був час для оволодіння державним апаратом. Поступово розгорталася нова модель господарювання. На Пленумі ЦК КПРС (1965)було проголошено економічну реформу. Її суть полягала у розширенні самостійності підприємств, встановленні нових цін. Реформа розпочалася у січні 1966. Показники економічного розвитку України у 1966-1970 знижуються. Основне протиріччя реформи у відновленні централізму. Це призвело до створення 40 союзних підприємств та відомств. На початку 70-х реформа була згорнута. З’являється термін “стабілізація”. Збереження авторитаризму в політиці призвели до появи кризових явищ у народному господарстві СРСР. Від 1965 до 1985 всі показники економічного розвитку зростають. Ситуація загострилася. Коли почалася науково-технічна революція. У науково-технічній базі почалося відставання. Командно-адміністративна с-ма не змогла пристосуватися до економічних змін. Зростання продуктивності праці зменшилося вдвічі, знизилася ефективність господарювання. В Україні знизився приріст населення, відбувалися міграційні процеси, нераціональне використання людських ресурсів, криза організації праці.. Така економіка зумовила появу товарного дефіциту. Україна відстає за економічними показниками. Кризові явища в економіці негативно відбилися на вирішенні соціальних питань. У соціальній сфері знизилися доходи населення, загострилася житлова проблема, знизився рівень охорони здоров”я. Отже, у соц-економічній сфері дуже поширювалися кризові явища.

Була зведена нанівець самостійність громадських організацій. У брежневський період зникає навіть тінь самостійності Рад. Комітети командували органами державного управління. Третину складу профспілок становили члени КПУ.КПРС намагалася домінувати у кожній ланці суспільного життя. За період від 1964-1985рр. КПУ виросла майже вдвічі. Партійний вплив КПУ знижувався. Старіло партійне керівництво. Політичне життя в країні набуває закритого характеру. Курс стабілізації заважає змінам у суспільстві . Політику уряду стала критикувати більша к-ть людей. Їх називали дисидентами. Осередок українських дисидентів складали “шестидесятники”. Листи керівникам УРСР та СРСР були однією з форм протесту в ті роки. Вони розповсюджували книги ,статті, заклики, що виявляли політику влади. Намагалися надати своєму протесту проти тоталітарної с-ми характеру масових акцій. Влада вважала цю форму д-ті найнебезпечнішою. З 1968р. посилюються репресії проти них. Група правозахисників об”єдналася в Українську Гельсінську спілку. Зусилля дисидентів були недаремними.

48. Урср часів перебудови в срср.

Перебудова – політичний курс КПРС (Комуністичної партії Радянського Союзу), розпочатий у 1985 році і спрямований на оздоровлення суспільно-політичної , економічної та ідеологічної сфери життя.Поліпшення управління господарством.Оновлення всіх сфер життя, “очищення” соціалізму від негативних явищ .Причини перебудови. Політична криза полягала в:Утопічних планах партійного керівництва З 1967 року – побудувати “розвинутий соціалізм”, з 1971 року - комунізму та випередити США за економічними показниками. 2)Засилля командно-адміністративної системи, відсутність демократії 3)Порушення прав людей 4)Поява нового “культу особи” та неосталінізму. 5)Монополія КПРС. 6)Обмеження прав союзних республік. 7)Існування принципу “колективного керівництва”

У квітні 1985 на Пленумі ЦК КПРС на чолі з Горбачовим було висунуто мету: курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни (науково-технічний прогрес, технічне переозброєння машинобудування). Перетворення стосувалися насамперед економіки. Суть: удосконалення існуючих процесів, виправлення деформацій.Горбачовське керівництво розуміє, що без політичних реформ неможливо проводити економічні реформи. Активізується перебудова у кадровій політиці. Активно формується соціальна база перебудови, виникають та зміцнюються неформальні організації.Впродовж 1990-1991рр. в Україні виникло майже 20 опозиційних партій. Це зумовило засудження існуючого режиму, виникає ідея створення демократичного руху. Для втримання влади у своїх руках Горбачов відміняє 6 статтю Конституції СРСР “Про керівну роль КПРС”. Всуспільно-політичній сфері з”являється поняття “гласність”. Лідер держави виступив за відкритість у суспільстві, відмову від цензури друкованого слова. Гласність ще не означала вседозволеність. Гласність стала тим етапом, без якого були б неможливими інші зміни у суспільстві. Вона зробила революцію в свідомості, підготувала народ до сприйняття нових радикальних реформ. Складна ситуація в економічній сфері. Розвиток реформ посилює самостійність державних підприємств, розширює сферу діяльності приватного сектора. Економічна реформа мала на меті перейти до економічних методів господарства. Державні підприємства базувалися на госпрозрахунку та самофінансуванні. Але реформа не зачіпала командно-адміністративної системи. Це зумовлювало наростання деформації. Темпи зростання продуктивності праці відствали від темпів збільшення заробітної плати. Можна стверджувати , що економіка України залежала від союзного центру. Проте вона мала свої особливості: уповільнений темп політичних процесів, низький рівень активності населення, перетворенняЧорнобильської катастрофи (26 квітня 1986р.) з екологічного фактора на політичний.