41.встан сталінського тоналіт. режиму на Україні 1930-хрр, репресії Індустріалізація та колективізація вели до дедалі більшого зосередження влади у Москві. Систематично знищуючи майже всі аспекти автономності, Сталін прагнув перетворити республіку просто в адміністративну одиницю Радянського Союзу. І кожний, хто ставав на його шляху, підлягав ліквідації.На першому етапі наступу Сталіна проти потенційної опозиції в Україні (реальний опір йому був дуже слабким) основною мішенню стала стара українська інтелігенція, особливо та, що була пов'язана з національними урядами та небільшовицькими партіями 1917—1920 рр., а також видатні діячі культури й науки. У такий спосіб політична поліція виправдовувала покарання засуджених, дискредитуючи всіх, хто поділяв їхні погляди, й готуючи грунт до наступних арештів. Уперше до цієї тактики на Україні вдалися у 1929—1930 рр., коли в належності до таємної націоналістичної організації під назвою «Спілка визволення України» (СВУ) було звинувачено 45 провідних учених, письменників та інших представників інтелігенції. «Виявленій» організації приписувалася «мета»: за допомогою чужоземних держав, емігрантських сил, підбурювання селянства проти колективізації, вбивства Сталіна та його соратників відокремити Україну від СРСР. Використавши й цей судовий процес для створення атмосфери підозрілості та небезпеки, радянська влада перейшла до широкого наступу на інтелектуальну еліту.У 1933 р. розпочався другий етап репресій. Тепер вони були спрямовані насамперед проти членів партії. Чистки не були чимось новим, їх періодично проводили у 1920-х роках для звільнення партії від пасивних, опортуністичних, розхлябаних та інших непридатних для боротьби членів. Але в 1930-х роках вони набули зловісних, страхітливих рис. Членів партії виключали в основному за «ідеологічні помилки й прорахунки», тобто за те, що вони насправді чи за підозрою не погоджувалися з політикою Сталіна. Виключення з партії звичайно вело до розстрілу чи заслання. В результаті терор став ознакою життя не лише широких мас, а й навіть комуністичної верхівки.Незадоволення Сталіна українцями не викликало подиву. Українське село ніколи не підтримувало більшовиків, а в міру того як у міста — ці традиційні бази підтримки комуністів — вливалися мільйони селян, ставала реальною загроза перетворення їх на благодатний ґрунт для українського націоналізму та сепаратизму. Наміри Сталіна очистити КП(б)У насамперед пояснювалися тим, що вона, на його думку, не проявила себе належним чином під час колективізації. Напередодні «Великої чистки» він дарував народові СРСР нову Конституцію, що забезпечувала йому всі громадянські права, якими користувалися громадяни «буржуазних демократій». Він оголосив Верховну Раду, що складалася з палати Союзу та палати Національностей, найвищим органом державної влади. Він також підтвердив право республік на вихід із Союзу і збільшив їхню кількість із 4 до 11, поділивши Середньоазіатський і Кавказький регіони. Знаменитим зразком сталінського цинізму стала його фраза, сказана в апогеї страхіть 30-х років: «Жити стало краще, жити стало веселіше».

42.Напад Німеччини на срср та окупація України. Фаш. Окупац. Реж.

22 червня 1941 р. Німеччина починає агресію проти СРСР. Групи армій, що йшли на СРСР: «Північ», «Центр» та «Південь». На Україну наступала група «Південь». У 1941 р. Червона армія відступала. Дуже швидко німці підійшли до Києва. Сталін не хотів віддавати Київ, але Жуков був іншої думки, тому Київ зі стратегічних планів залишили німцям. Після падіння Києва німці дуже швидко захопили всю Україну. У загарбницьких планах фашистської Німеччини Україні приділялося особливе місце. План «Ост»: гітлерівці мали намір протягом 30 років виселити з України мільйони людей, заселити її німецькими колоністами. Україна повинна була назавжди стати аграрною колонією. Частину українських земель намічалося передати союзникам Німеччини. План бліцкригу ставив перед групою армій «Південь» задачу нанесення блискавичного удару в напрямку Києва і створення сприятливих умов для наступу всередину Україні. У полон потрапило 1,3 млн. чоловік. Під час окупації було евакуйовано з території УРСР 1500 підприємств та 10 млн. чоловік — третя частина всіх евакуйованих підприємств та людей. Почалися репресії проти військових та євреїв. 180 концтаборів, де було знищено 850 тис. євреїв. Україна постачала 85 % продовольчих товарів для німців. Остарбайтери — це українці та інші люди, яких вивозили до Німеччини та інших країн-союзниць Німеччини на примусові роботи.

У липні 1942 р. на всій території України був встановлений окупаційний режим. Фашисти позбавляли населення цивільних прав, заявили, що їхня ціль — змусити українців працювати на Німеччину (2,3 млн. вихідців з України були вивезені на примусові роботи). Гітлерівці грабували матеріальні ресурси України.

Жителі міст змушені були переїхати в сільську місцевість (населення Києва скоротилося на 60%). Окупанти прагнули знищити партизанський рух, ліквідувати підпільні організації, за допомогою політичних провокацій послабити волю українського народу до боротьби за звільнення. Розгортається партизанська боротьба. Координував її український штаб партизанського руху — філія НКВД. Із самого початку окупації починається Рух Опору в Україні. Виникають різні течії та групи що чинили опір: підпільні організації та партизанські загони, на Західній Україні — польські організації, сили ОУН .

43. Рух опору в у. Діяльність оун-упа.

Виникають різні течії та групи що чинили опір: підпільні організації та партизанські загони, на Західній Україні — польські організації, сили ОУН .

Розвиток подій на Західної Україні мав свої особливості. До початку війни ОУН співробітничала з гітлерівцями (у німецькій армії був створений «Легіон українських націоналістів», а в 1943 р. — добровільна дивізія СС «Галичина»).

За умов коли 2 імперські структури поділили Західну Україну нац.-визвольний рух на ній пожвавішав. Вже в 1940 р. тут почали діяти члени ОУН, що згодом стали зародком формування руху Опору. Напередодні Вітчизняної війни нац. рух ставив єдину мету – проголошення Української Незалежної Соборної держави. З початком фашистської агресії на СРСР представники ОУН Бандери організовують повстання проти радянських військ і 1 липня 1941 р. на скликаних у Львові Національних зборах прийняли текст проголошення відновлення Української держави, а також декрет про формування українського уряду(спочатку в політиці була присутня орієнтація на Німеччину, але пізніше вона втрачалась, а ідея боротьби за соборність і незалежність набувала нового обґрунтування).

З початком війни в ОУН виникли гострі суперечності. (ОУН була створена 1929р, лідери: Є. Коновалець і С. Бандера) В результаті цих суперечностей виникли дві орг-ї : ОУН(М) і ОУН(Б). Після нападу німців на СРСР укр. націоналісти припустилися помилки, вважаючи, що німці допоможуть їм сформувати незалежну укр. державу. Німці ж хотіли використати нац рух у власних цілях для підриву могутності СРСР. В результаті співпраці між ОУН та німцями було створено два батальйони «Нахтігаль» і «Роланд».30 червня 1941 р ОУН(Б) проголосили у Львові становлення укр. держави. Проте через кілька днів С.Бандеру та його прибічників німці заарештували. 14 жовтня 1942 р створено УПА, яка вела боротьбу як проти німців , так і проти радянськ влади. З листопада 1943 р головнокомандувачем УПА був член ОУН(б) Р. Шухевич. Форми боротьби:— створення органів місцевого самоврядування;—- участь у створенні й діяльності української преси, культурно-освітніх закладів, через які поширювалися самостійницькі настрої;— створення підпільних, партизанських і регулярних військових структур. У результаті національна течія зберегла ідею незалежності України й зробила свій внесок у розгром німецько-фашистських загарбників.