110

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………. 2

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ІМІДЖУ: ХАРАКТЕРИСТИКА НАУКОВИХ ПІДХОДІВ

1.1. Імідж і його основні типи…………………………………………. 5

1.2. Образ, імідж, бренд і репутація регіону………………………...….21

РОЗДІЛ 2. СТВОРЕННЯ ІМІДЖУ ДЕРЖАВИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ

2.1. Особливості формування іміджу держави на сучасному етапі…..31

2.2. Імідж політичного лідера: аспекти формування у ЗМІ…..……...41

РОЗДІЛ 3. РОЛЬ ДРУКОВИНИХ ЗМІ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

3.1.ЗМІ і формування іміджу держави………………………………….56

3.2. Формування іміджуУкраїни на сторінках дайджест газети

«День» 74

3.3. Формування іміджу України на сторінках зарубіжних ЗМІ 98

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...98

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………….………………….101

ДОДАТКИ

ВСТУП

Імідж країни в сучасному світі стає важливим економічним ресурсом та одним з ключових чинників її конкурентоспроможності. Прагнення багатьох країн посісти провідні позиції на світовому ринку, створити сприятливу громадську думку висуває на перший план проблеми формування позитивного іміджу країни в світі і об'єктивно займає одне з провідних місць в системі пріоритетів держави. У сучасному інформаційному суспільстві уявлення людей про світ і процеси, що відбуваються, значною мірою стали формуватися засобами масової комунікації, а виходить, імідж будь-якого суб'єкта й об'єкта став відігравати набагато важливішу роль, ніж колись.

На сьогодні Україна має досить невизначений імідж в очах міжнародного співтовариства. Внаслідок цього вона втрачає дивіденди не лише в політичному просторі, але й в питаннях національної безпеки, економічного зростання, демократичних перетворень тощо. Існуючий «розмитий» імідж України в світі та інформаційний вакуум щодо можливого її потенціалу негативно впливає на розвиток співпраці високорозвинених країн з нашою державою.

Актуальність теми роботи полягає у важливості визначення ролі вітчизняних ЗМІ у формуванні іміджу України.

Імідж України ─ це емоційно забарвлений образ України як держави та її складових, соціального, політичного, культурного (туристичного) та економічного (зокрема інвестиційного) аспектів, в уявленні різних цільових груп на міжнародному, національному та локальному рівнях. В міжнародному конкурентному середовищі часто саме імідж визначає місце країни у світосистемі.

Імідж  ─ це позитивний результат довгої спільної праці керівництва і персоналу фірми. Імідж складається з зовнішнього образу (одягу і речей, міміки, поз і жестів) та внутрішнього образу, який неможливо побачити, але який відчувається і дуже впливає на сприйняття людини оточуючими (вміння правильно будувати спілкування, позитивні якості особистості, вміння розуміти людей і вміння справляти враження).

Об’єкт дослідження: українські друковані ЗМІ.

Предмет дослідження: вітчизняні ЗМІ як чинник формування іміджу України в світі.

Мета дослідження ─ на основі аналізу публікацій з’ясувати роль вітчизняних ЗМІ у процесі формування іміджу України у друкованих ЗМІ.

Завдання дослідження:

1. з’ясувати сутність поняття “імідж ”;

2. уточненити сутність понять: “образ”, “імідж”, “бренд і репутація регіону” ;

3. встановити особливості формування іміджу держави на сучасному етапі;

4. простежити специфіку іміджу політичного лідера та його аспекти формування у ЗМІ;

5. виокремити особливості формування іміджу України на сторінках дайджест газети «День» ;

6. описати визначальні риси формування іміджу України на сторінках зарубіжних ЗМІ.

Методи дослідження: спостереження, аналізу, аналогії, порівняльний, статистичний, індукція, дедукція, теоретичного узагальнення отриманих результатів.

Методологічна і теоретична основа роботи: вітчизняні та зарубіжні дослідники у галузі журналістикознавства, лінгвістики, енциклопедичні дані, матеріали із електронних засобів масової інформації. Основу роботи становлять праці В.Г. Королька, А.Ю. Панасюка, Г. Г. Почебцова, З.Циренжапова, О.М. Холода та інших.

Наукова новизна роботи ─ дослідження обраної теми є спробою розширити і покращити знання формування іміджу України в світі, що відбувається в новітній журналістиці.

Практичне значення одержаних результатів Матеріали дослідження можуть бути використані для подальшого дослідження цієї теми у наукових роботах. А також можуть використовуватися для підготовки матеріалів до спеціалізованих видань.

Апробація основних положень і висновків дослідження здійснювалася у формі виступів :

1. “ Вітчизняні ЗМІ як чинник формування іміджу України в світі” на науково - практичній конференції “Журналістика і соціальні комунікації: час розвитку ” ( Київський Міжнародний Університет , інститут журналістики, 8 жовтня 2012 року ).

2. “ Особливості формування іміджу держави на сучасному етапі” на третій науково – практичній конференції “ Прикладні соціальнокомунікаційні технології ( Київський Міжнародний Університет , інститут журналістики, 13 листопада 2012 року ).

3. “ ЗМІ як чинник формування іміджу України в світі” на науково – практичному семінарі “ Спесифіка діяльності фахівців реклами та PR у сучасному світі ” ( Київський Міжнародний Університет , інститут журналістики,10 грудня 2012 року ).

4. “ Роль вітчизняних ЗМІ у процесі формування іміджу України ” на кругому столі “ Телевізійна журналістика: стагнація чи фахова революція? ” ( Київський Міжнародний Університет , інститут журналістики, 4 березня 2013року ).

Публікації. Наукова стаття на тему « Імідж політичного лідера: аспекти формування у ЗМІ» прийнята до редакційного портфелю і знаходяться в друці у науковому журналі «Вісник Київського міжнародного університету. Сер.: соціальні комунікації, журналістика, медіалінгвістика, кінотелемистецтво» випуск №14 , а також стаття на тему «Особливості формування іміджу держави на сучасному етапі » у №15.

Розділ 1 поняття іміджу: характеристика наукових підходів

1. Імідж і його основні типи

Нині “імідж” є одним із центральних понять у політиці, бізнесі, культурі, менеджменті, журналістиці, медицині, туризмі тощо. Президентові країни, Прем'єр-міністрові, народному депутату, політику, міністру, банкіру, директору, бізнесмену, журналісту, лідеру, вченому, лікарю, менеджеру, спеціалісту і т. д. необхідно мати і проектувати “імідж”, який би сприймався позитивно. Хоча “імідж” це ─ лише символіка, за якою, звісно, повинні стояти реальні дії і справи. Вивченням його особливостей, механізмом конструювання, візуально-контекстним виміром та ситуаційно-сегментним упровадженням і займається наука ─ іміджелогія. Знання своєрідності, структури, типів і видів іміджів, науково обґрунтовані технології, методи і прийоми їхньої побудови дають можливість освоїти таку складну, але престижну професію, як іміджмейкер. У всьому світі “імідж” набуває реального статусу, оскільки сприяє вирішенню багатьох життєвих завдань і проблем. У цьому ─ практичне значення і застосування іміджелогії.

Уперше поняття іміджу з'явилося в 60- 80 роках ХХ століття в галузі загальної та соціальної психології в дослідженні зарубіжних учених. Його зміст тлумачився переважно в контексті теорії сприйняття, діяльності, спілкування соціального пізнання.

Генеза явища “імідж”─ давня. Коріння такого сучасного поняття сягає у глибоку давнину, в епоху до нашої ери, коли небесно-земні явища (Сонце, Земля, Вогонь, Вода та ін.) відображалися у людській свідомості певними образами, найвища ієрархія яких – Боги: Ра (Сонце) та ін. Слід зазначити, що фактор іміджу мав значний вплив на перебіг політичних процесів упродовж всього існування людського суспільства. Саме цим обумовлений той факт, що до проблеми образу ідеальної держави, ідеального правителя більшою чи меншою мірою зверталося багато мислителів стародавності, античності, середніх віків і нового часу. Вони замислювалися над тим, яким повинен бути правитель (політик) в очах мас, наскільки йому реально необхідно і можливо відрізнятися від уявлень про нього. Так, Платон, Мор, Макіавеллі у своїх працях ставили у безпосередню залежність долю та добробут цілих народів від відповідності правителя виведеному ними ідеальному образу.

У країнах Давнього Сходу ─ від Єгипту і до Китаю ─ однією з обов`язкових якостей правителя вважалося його божественне походження. Ця риса образу впроваджувалася й актуалізувалася всією міццю державних та релігійних установ. Зважаючи на те, що твердження, позбавлене аргументації, є дуже ефективним методом навіювання, не дивно, що божественне походження було невід'ємним атрибутом правителя у стародавності.

У пізніші часи така риса іміджу правителя, як божественність походження, трохи видозмінилася. Божественне походження приписувалося вже не людині, а самій владі: царі-“боги” перетворилися на царів-“помазаників”. Але вони також повинні були мати риси, що виділяли б їх із маси і звеличували над нею: зовнішню красу, розум, відвагу, особливе вбрання, жезли тощо.

Але зрозумілого і звичного для нас нині статусу імідж набув наприкінці ХХ ст. Тому й не дивно, що навіть у знаменитому “Енциклопедичному словнику” Ф. Брокгауза та І. Ефрона, який за охопленням матеріалу вважається найкращою енциклопедією минувшини (Петербург, 1890–1907, 82 основних і 4 додаткових томи), зазначеного слова немає. У сучасному вживанні воно з'явилося значно пізніше, хоча й походить ще від латинського слова “imago” – образ, що пов`язано з іншою лексемою – imitari, тобто імітувати. І справді, англійською це слово читається “імідж” (image), “імаго” ─ іспанською та “імаж” ─ французькою, загалом відображує поняття “образ”.

Отже, слово “імідж” англійське і, як правило, перекладається на українську мову як “образ”, “відображення”, “вигляд”/“подоба”/“зовнішність”. У широкому вживанні “імідж” чомусь синонімізується з “образом”. Але адекватнішим цьому поняттю є “думка про”..., “уявлення “про...”, не було б англійського “image” ─точнішого і ємкішого за змістом. У цьому сенсі імідж можна розуміти як уявлення (сукупність уявлень, цілісних або мозаїчних), які виникають у свідомості людини. (І це при тому, що наша свідомість, наш розум, за З. Фрейдом, ─ всього лише тонка плівка на поверхні океану психіки, під якою бушують темні глибини підсвідомого і несвідомого.) Дивлячись на того/той чи іншого/інший персонажа/товар, у нас формується певне загальне уявлення про них. Можна стверджувати, що саме по собі поняття “імідж” виникло із зіставлення: що людина хоче придбати і що вона одержує насправді. Як відомо з психоаналізу реклами і паблік рилейшнз, люди купляють часом не іномарку, а престиж; не просто сік чи шоколад, а життєву енергію; не просто парфуми, а звабу; голосують не просто за кандидата (добру людину), а за поборника їхніх інтересів; одягають не просто вбрання, а привабливість чи презентабельність і т. п. Імідж, можна зазначити, репрезентує “особистість товару”, яка складається не лише з техніко-економічних характеристик та властивостей, а й із думок, свідчень, емоцій, уявлень, що з ним пов'язані.

Імідж людини/організації/товару ─ це узагальнений образ, який формується з урахуванням справжніх і ймовірних якостей цих же об'єктів ─ людини/організації/товару, або на основі сприйняття і уявлення про потреби, які можуть бути задоволені. Завдяки своїм унікальним властивостям імідж є одним із найпотужніших механізмів впливу на аудиторію. Можна сказати, що на ринку відбувається боротьба не товарів/послуг/фірм, а конкуренція їхніх іміджів. Тобто у даному аспекті мова йде більше про рекламний імідж, який тісніше пов'язаний з товарами чи послугами і фірмами/підприємствами, тобто з виробництвом, індустрією.

Імідж ─ зовнішнє віддзеркалення людського образу, наочно-виразний «зріз» його особистісних характеристик. У зв'язку з цим такі його атрибути, як моделі поведінки, одяг, зачіска мають величезне значення в його затвердження.

Безсумнівно, імідж ─ це не тільки зміна одягу. Переслідуючи мету певним чином виглядати в очах оточуючих і впливати на них, ми коригуємо наші жести, пози, манеру говорити, підбираємо аксесуари, якими користуємося (від запальнички до автомашини), продумуємо інтер'єр, в якому нас бачать. Звичайно, враховуємо особливості тих, на кого він розрахований: вік, стать, соціальний статус, інтереси і потреби людей. Потрібно знати і «закони жанру», тобто специфіку тієї сфери, в якій буде «працювати» наш образ: ділове життя, артистична богема, студентська аудиторія і т.д. Але всередині кожної з цих сфер свої особливості. Також визначається метод впливу - епатуючий або довірчий, загадково –відсторонений або доступний. Імідж ─ збірне поняття. Це вигляд, форма жизнепроявления людини, завдяки якій «на люди» виставляються сильнодіючі особисто-ділові якості. Імідж також виступає як людське визнання, оцінне ставлення. Імідж формується як свідомо, так і мимоволі.

Види іміджу: 1.) зточки зору суб'єктивної думки: а) позитивний; б) негативний; в) одночасно позитивний і негативний; г) нейтральний; 2.) з точки зору статусного положення: а) професійний; б) особистісний. Умови формування іміджу: 1. Пряма імідж формуюча інформація: а) непряма інформація (через третіх осіб); б) пряма інформація (інформація про вашу зовнішність, ролі); 2. Непряма іміджформуюча інформація (апріорно, через вчинки і т.п.).

У сфері паблік рилейшнз та іміджмейкінгу прийнято розглядати імідж як спеціально сформований образ стосовно об'єкта людини/партії/організації/ фірми/товару згідно із поставленою метою та завданням. Так визначається “PR-імідж”. Саме таким підходом оперує політичний маркетинг та іміджмейкінг у виборчих акціях/ кампаніях, де здійснюється просування кандидата/блоку/ партії у виборні органи та на виборні посади.

За своєю сутністю імідж ─ це реальність уявного простору. Тобто ми одночасно живемо у двох світах ─ реальному та ілюзорному. В реальному світі існують явища, відбуваються події, діють люди, домінують відносини, зміст, значення та характеристики яких адекватно відповідають їхньому істинному змісту. В уявному ж світі реальність подається згідно із якимись цілями та інтересами; трансформується, інтерпретується, а то й викривляється. Тобто людині надається не істинна інформація, а її образи, що відповідають певним інтересам. Тому і світ вона сприймає крізь призму навіюваних настанов. Отже, під час виборчої кампанії конкурують не політики, а їхні іміджі.

У будь-якому суспільстві всі люди впродовж усього життя одночасно живуть і в реальному, і в уявному світах, часто переходячи з одного в інший. Існує гіпотеза, що взаємодія між цими світами здійснюється за схемою: “метафора (виразний образ часу, ситуації) ─ герой (уособлює реальність і час або бореться з ними) – знак (впливає характерна зовнішність, поведінка, символіка)”.

Тлумачний словник російської мови» С.І, Ожегова та Н.Ю. Шведової дає п'ять різних визначень слова «образ»:

1. У філософії: предмет та ідеальна форма відображення предметів і явищ матеріального світу у свідомості людини.

2. Вигляд, зовнішність.

3. Живе, наочне уявлення про будь-який предмет чи об'єкт.

4. У літературі, мистецтві: узагальнене художнє відображення дійсності, яке постає у формі конкретного, індивідуального явища.

5. У художньому творі: тип, характер [42].

Художній образ під впливом масової культури перетворюється в імідж-образ, сприяє поширенню тих чи інших ідей, уявлень тощо.

Так, наприклад, С. Корнєєва у книжці «Как зажигаются звезды» стверджується, що публічний образ артиста допомагає людям зробити підсвідомий вибір на користь його носія: це те, що працює таємно, але правильно. В інших дослідженнях іміджевих технологій підкреслено, що створення імідж-образу є ефективним засобом обробки масової свідомості, маніпуляції з нею і відбувається це тому, що Імідж узагальнює ті ключові моменти, на які безпомилково реагує масова свідомість [22].

Слово «імідж» не є синонімом слова «образ». Імідж визначають як експресивний, виразний бік образу.

Суб'єктами можуть бути, насамперед, людина, потім організація, колектив, група, і нарешті, будь-який предмет, якщо йому в процесі створення та сприйняття його образу надаються особистісні, людські якості. У цьому разі можна і оворити про імідж міста, імідж товару, імідж газети, журналу тощо. На сьогодні в спеціальній літературі є велика кількість визначень іміджу. Перерахуємо такі, що трапляються найчастіше.

Деякі автори говорять про імідж у множені. Наприклад, І. Федоров визначає імідж як «систему соціального програмування духовного життя і поведінки суб'єктів (індивідів, груп) загальноцивілізованими ментальними стереотипами і символами групової поведінки, що використовується для мотивації успіху, еталоном бажаного враження, мімічними здібностями суб'єкта і ситуацією».Саме ним підкреслена мінливість, гнучкість, ситуативність іміджу [69].

А. Федоркіна та Р. Ромашкіна характеризують імідж як «соціально-психологічне явище, що відображає вплив на нього не тільки свідомого, але й несвідомого компонентів психіки різних соціальних груп, мотивації їхньої поведінки, а також формування образів, які викликані сьогодні народними масами».

Також у науковців викликає зацікавленість знакова інформаційно-символічна природа іміджу. Так В.М. Маркін зазначає: «Імідж ─ це не маска, не прикрашання свого професіонального образу. У реальному житті, звичайно, існує й це. Але цей аспект у технології іміджу, на мою думку, не головний, Головне тут ─ можливість передати інформацію про себе, про свої справжні переконання, ідеали, плани, діяння» [33]. Ураховуючи знакову природу іміджу, його можна розглядати, засвідчує О. Перелигіна, як адресоване аудиторії повідомлення про те, що клієнт володіє певними властивостями. Для того, щоб аудиторія змогла сприйняти таке повідомлення, воно повинне бути написане зрозумілою мовою, а отже використовувати знайомі їй символи (знаки) в їхних звичайних значеннях[48].

Поллі Берд зазначає, що імідж це ─ «повна картинка вас, якими вас бачать інші. Вона містить те, як виглядаєте, говорите, одягаєтесь, працюєте; ваші вміння, вашу поставу, позу й мову тіла, ваші аксесуари, ваше оточення» [51].

В.M.Шепель, не вважаючи імідж самою лише зовнішністю зазначає, що це насамперед візуальний образ і нагадує про те, що імідж: «Це ─ візуальна привабливість особистості. Щасливий той, хто від Бога наділений привабливим іміджем, проте, як правило, багато хто викликає симпатію в людей завдяки мистецтву самопрезентації» [81].

Дослідник Т. Пархоменко пропонує називати іміджем узагалі нову реальність, процес створення якої цілеспрямовано організований і має чітко задані параметри. При цьому створена реальність часом не має нічого спільного з тим об'єктивно наявним носієм, для якого вона створюється. Нова цілеспрямовано створена суб'єктивна реальність, що зветься іміджем, має символічну природу ─ символічну реальність.

Категорія іміджу досить влучно фіксує особливості світосприйняття. Як справедливо зазначає Г. Почепцов, імідж ─ це готові інтерпретації світу, які дає нам сам світ. І ми активно користуємося ними. Утрируваний світ, репрезентований в іміджі, легше піддається розумінню. Спираючись на готові іміджеві схеми, коли інтерпретуємо нову реальність. Уявні світи мають також національний характер, бо залежать від певного менталітету [58,с.З].Продовженням та підтвердженням цієї думки може послужити робота російського дослідника П. Гуревича „Приключение имиджа”, в якій поняття „імідж” розглядається як синонім до „персоніфікації”: „Поняття „імідж” синонімічне „персоніфікації”, але узагальнене, що включає не лише природні властивості людини, а й спеціально напрацьовані, створені, пов’язані як із зовнішнім виглядом, так і з внутрішнім змістом людини, його психологічним типом, риси якого мають відповідати запитам часу та суспільства.” Водночас Гуревич застерігає, що „коли ведучий або коментатор починає передусім опікуватися персоніфікацією, шукати себе в певному образі, нічого з цього не виходить” [12 c. 88] .

У працях, присвячених дослідженню іміджу як глобального соціального явища, можна знайти характеристики, які становлять зміст цього феномена, загальні в розумінні різних авторів. При аналізі умов виникнення та розвитку іміджів в сучасному суспільстві автори підкреслюють „ілюзорну” його природу (П. Фролов, Л. Попова, Є. Перелигіна, О. Яковлева). Причини виникнення іміджу полягають в бажанні приховати реальність людей від самих себе. Тому зміст іміджу завжди є певною псевдореальністю. Будучи засобом для досягнення певних цілей, імідж здатний наділяти реальні об’єкти додатковими цінностями, які перебувають за межами їх реальних якостей. Імідж спроможний блокувати раціональне пізнання та спричиняти неадекватне відображення реальності. Його можна створювати, змінювати, підтримувати, його можна й зруйнувати, він може бути бездоганно сформованим тощо.

У тлумачному словнику Вебстера зазначено, що імідж ─ це штучне створення неперевершеного образу. Імідж ─ це штучна імітація або подання зовнішньої форми будь-якого об'єкта, особливо особи.

Поняттями, близькими до поняття «імідж», є «думка», «репутація», «авторитет». У літературі трапляється навіть ототожнення іміджу з цим явищем. Так, наприклад, А. Панасюк вважає, що імідж - це насправді те саме, що й думка, і бачить різницю між відповідними термінами лише в граматичних правилах вживання відповідних слів: імідж правильніше вживати в словосполученнях типу імідж людини (політика, адвоката), думка - у словосполученнях типу думка про людину (політика, адвоката) [47].

Нерідко імідж розглядають у загальному контексті з репутацією, зокрема, у розробках так шаного репутаційного менеджменту, однак це не дає підстав до ототожнення іміджу за репутацією. Зокрема І.С.Кошмаров характеризує імідж як експресивний, виразний бік образу, тоді як репутація означає «спільна думка про достоїнства чи недоліки когось чи чогось», «придбану кимось чи чимось і громадську оцінку, спільну думку про достоїнства чи недоліки когось чи чогось». Іншими словами, репутація, як і думка, припускає вербальну форму вираження чи хоча б можливість вербалізації, а крім юго містить як істотний і обов'язковий параметр оцінки об'єкта. Репутація завжди є «хорошою» чи « поганою » [22].

Практична теорія іміджу почала формуватися на Заході в 60-ті роки XX ст. в економічній сфері як протидія рекламній діяльності конкурентів. Суть її, визначена визнаним фахівцем реклами Д. Огілві, у тому, що для успішної реалізації товару важливіше створити у свідомості споживача його позитивний образ, ніж надавати інформацію про його окремі специфічні властивості.

Імідж ─ це позитивний результат довгої спільної праці керівництва і персоналу фірми. Імідж складається з зовнішнього образу (одягу і речей, міміки, поз і жестів) та внутрішнього образу, який неможливо побачити, але який відчувається і дуже впливає на сприйняття людини оточуючими (вміння правильно будувати спілкування, позитивні якості особистості, вміння розуміти людей і вміння справляти враження).

Імідж людини  ─ це думка про цю людину у групи людей в результаті сформованого в їхній психіці образу цієї людини, що виникла унаслідок прямого їхнього контакту з цією людиною або унаслідок отриманої про цю людину інформації від інших людей;

Імідж фірми ─ це думка про дану організацію у групи людей на основі сформованого у них образу цієї фірми, що виник унаслідок або прямого контакту з цією фірмою, або в результаті інформації, отриманої про цю фірму від інших людей;

Імідж товару ─ це думка про даний товар у групи людей на основі образу даного товару, що виник або при покупці, використанні цього товару особисто, або на основі думки про цей товар інших людей.

Імідж об'єкта — це ставлення раціонального або емоційного характеру до об'єкта (людини, предмета, системи), що виникає у психіці групи людей на основі образу. Сформованого в результаті сприйняття ними тих чи інших характеристик даного об'єкта.

Іміджелогія ─ це звернений до кожного заклик бути чарівним і вміти нести світло людям. Вона сприяє зовнішнього прояву глибинної потреби людини бути гідною особистістю. Пріоритетне призначення іміджелогії як науки про технологію особистої чарівності ─ оснастити людей різного віку імідж-знаннями і надати допомогу в оволодінні і вмілому використанні їх при вибудовуванні міжособистісних і ділових відносин. Чим більше ми досягаємо успіхів у створенні позитивного іміджу, то багатша репертуар нашої поведінки і ефективніше управління людськими враженнями, тим успішніше ми можемо займатися конструюванням різноманітних сфер соціального спілкування, порушувати себе симпатії, користуватися повагою.

Успішність імідж в кінцевому рахунку визначається єдністю стратегії і тактики спілкування, вибору вдалої моделі поведінки. Вибір моделі поведінки залежить не тільки від особистості, її цілей та необхідності, але також від зовнішніх обставин (чутки, домисли, певний психологічний настрій людей, розрив у рівні інтелектуального розвитку тощо). Успіх також визначається ступенем неупередженості подання про виправданість своєї поведінки та відповідної реакції на нього людей. Поведінка − конкретна форма спілкування, змістом якої є переслідувана мета і можливі зусилля по її здійсненню. У оптимальної моделі поведінки досягається розумне поєднання задуму (відведеної собі ролі) і способів її виконання. Однак, в житті часто існує розрив між обраної моделлю поведінки, особистісними можливостями та реакцією людей. Роль, яку за своїм задумом відводить собі суб'єкт, виступає коригуючий чинник її поведінки; основою побудови системи моделей поведінки; умовою дотримання певної системи правил норм спілкування. Критерії вибору моделі поведінки:

1. законослухняність ;

2. моральна бездоганність;

3. врахування конкретної ситуації для того, щоб вдало, виграшно виглядатиме і запам'ятовуватися;

4. значимість цілепокладання особистості;

5. самокритичність;

6. облік актуально-значущих психологічних характеристик, очікуваних і бажаних для партнера.

Умови успіху ─ це вірна стратегія спілкування і правильний вибір тактики її здійснення. Психологія формування іміджу Психологічний механізм формування іміджу психологічна установка, готовність діяти певним чином щодо певних об'єктів і, навпаки, сформовану думку про вас у оточуючих визначатиме їхню психологічну готовність діяти у відношенні вас певним чином, часто на підсвідомому рівні.

В основу типології встановлений погляд на три можливі підходу до іміджу. Це функціональний при якому виділяються різні його типи, виходячи з різного типу функціонування; контекстний, при якому ці типи ми знаходимо в різних контекстах реалізації, і порівняльний, при якому має місце порівняння близьких іміджів.

Але особливий інтерес представляє функціональний підхід. Сучасна наука виділяє декілька можливих варіантів іміджу які властиві функціональному підходу: дзеркальний, поточний бажаний, корпоративний і множини.

Розглянемо їх докладніше.

1.Зеркальний. Це імідж властивий нашому уявленню про себе. Ми як би виглядаємо в дзеркало і міркуємо, які ж ми. Звичайно цей варіант іміджу більш позитивний, бо психологічно ми завжди висуваємо на перше місце позитив. Тому цей мінус ─ мінімальний облік думки із сторони. Цей імідж може визначати характеристики як лідерів, так і організацій.

2. Поточний. Цей варіант іміджу характерний для погляду із сторони. Саме в цій області знаходить своє застосування ПР, оскільки недостатня інформованість, нерозуміння і упередження формують імідж керівника або організації в не меншому ступені чим реальні вчинки. Це не просто погляд зовнішній публіці взагалі (хоча він може бути вельми істотним для даної організації або даного керівника), це можуть бути погляди клієнтів, персоналу журналістів. І найважливішою задачею тут стає отримання не стільки сприятливого, скільки вірного, адекватного типу іміджу.

3. Бажаний. Цей тип іміджу відображає те, до чого ми прагнемо. Він особливо важливий для створюваних структур. Про них ще нікому нічого не відомо, тому саме цей бажаний імідж і може виступати в виді єдиного можливого. Ми достатньо часто зустрічаємося з таким підходом в описах і самоописах нових суспільних рухів. Кожний прихід нової особи в стару структуру теж відразу ув'язується з її новим бажаним іміджем.

4. Корпоративний. Це імідж організації в цілому, а не якихось підрозділів або результатів її роботи. Тут і репутація організації, і її успіхи, і ступінь стабільності.

5. Множинний. Це імідж, який утворюється за наявності ряду незалежних структур замість єдиної корпорації. До доброго єдиного іміджу прагнуть, наприклад, авіакомпанії, що використовують власну символіку, єдину уніформу. Пасажир повинен визнавати символіку своєї авіакомпанії на всьому шляху свого руху в кожній дрібниці, а звідси слідує «золоте правило» імідж повинен носити цілісний, злагоджений характер, окремі риси його не повинні суперечити одна інший.

І ще один можливий зріз іміджу ─ сопоставлений. В цьому випадку можна порівняти іміджеві характеристики, наприклад, дві компанії, два виду продуктів і ін. Така більш чітка класифікація необхідна для того, щоб мати конкретну мету, на досягнення якої і може бути направлена рекламна кампанія. Якщо перед нами дві фірми працюючі, наприклад, у сфері постачання гербіцидами, то зіставлення іміджу може йти по таких параметрах : добре або погане обслуговування, стабільно або нестабільно йде доставка, дешево або дорого стоїть продукція, можна або не можна довіряти фірмі.

В основі цієї типології встановлений погляд на імідж з різних позицій: з сторони свого я і з боку інших, з боку реалій і із сторони бажань.

Самоімідж ─витікає з минулого досвіду і відображає нинішній стан самоповага.

Сприйманий імідж ─ це те, як бачать нас інші. Природно що ця точка зору може відрізнятися від попередньої. Ми часто не знаємо, як реально про нас озиваються.

Необхіддний імідж ─ ряд професій вимагає певних іміджевих характеристик. У ряді випадків цьому допомагає тип одягу. Військова форма додає авторитетність. Судова мантія відділяє від повсякденності буття. Царська корона на голові виділяє серед підданих

До елементів іміджу належать: уявлення про себе, думки й оцінки навколишніх, характеристика якостей, що подаються засобами масової інформації, та емоційні стереотипи, що склалися. До чинників формування належать: об´єктивні обставини, суб´єктивні чинники, зміст і стиль діяльності, харизматичність образу, використання психології, політології, соціології тощо.

На психологічному рівні образ лідера найчастіше відповідає одному з поширених образів-архетипів:

• "мудреця", який володіє таємними знаннями;

• "воїна-захисника" ("доброго молодця");

• "доброго царя-годувальника";

• "слуги народу" ("борця за справедливість").

Зрозуміло, лідер повинен мати в своїй біографії такі життєві епізоди, які відповідали б уявленню про "доброго молодця", "мудреця" і т. ін. У будь-якому разі біографія й сама логіка поведінки повинні подаватися через призму архетипу як універсальної інтерпретаційної схеми. Основна проблема полягає в тому, щоб сам лідер організації беззастережно вірив в інтерпретацію події, яку він запропонував, і свою роль у ній.