Тема 6. Основи інноваційного менеджменту

1.Яке з наведених визначень відповідає функціональному підходу до інноваційного менеджменту:

а) інноваційний менеджмент — це самостійна галузь економічної науки і професійної діяльності, спрямована на формування та забезпе­чення досягнення будь-якою організацією інноваційних цілей шляхом раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ре­сурсів;

б) інноваційний менеджмент — це один із напрямків стратегічного управління;

в) інноваційний менеджмент — система управління економічним розвитком суспільства;

г) інноваційний менеджмент -— це соціально-економічнип інститут, що впливає на підприємницьку діяльність, на розвиток інноваційної, інвестиційної, соціально-економічноїта політичної сфер суспільства.

2. Головною метою інноваційного менеджменту є:

а) збільшення прибутку організації у короткостроковії" перспективі;

б) впровадження технологічних і продуктових інновацій;

в) створення конкурентних переваг у довгостроковії" перспективі шляхом забезпечення ефективного інноваційного процесу;

г) забезпечення умов довгострокового функціонування інноваційно­го процесу на основі ефективної організації всіх його складових елемен­тів і систем.

3. Методи екстраполяції грунтуються на твердженні:

а) наявні тенденції розвитку є відносно стабільними та незмінними;

б) наявні тенденції розвитку важкопередбачувані;

в) тенденції розвитку підказують реалізацію оптимістичного ва­ріанта;

г) тенденції розвитку підказують (передбачають) реалізацію песимісти­чного варіанта.

4. До основних принципів інноваційного менеджменту відно­сять такі:

а) дослідницький стиль прийняття рішень;

б) творчий підхід до аналізу непередбачених ситуацій:

в) прискорення управління інноваційним розвитком;

г) принцип центральної ситуації;

д) націленість усієї інноваційної системи на потреби ринку.

5. Головні вимоги, які висувають до менеджерів-інноваторів, такі:

а) знання теорії управління та навички в практиці управління;

б) комунікабельність та вміння працювати з людьми;

в) компетентність у галузі спеціалізації інноваційного підприємства;

г) володіння різними видами планування.

6. До експертних методів прогнозування в інноваційному ме­неджменті відносять:

а) метод Дельфі;

б) метод сценарію;

в) «мозкова атака»;

г) «інтерв'ю»;

д) метод зважених оцінок.

7. Головні риси, притаманні управлінським рішенням в інно­ваційному менеджменті, такі:

а) цілеспрямованість;

б) іерархічність (відповідність рішення делегованим менеджеру по­вноваженням);

в) обгрунтованість;

г) адресність (спрямованість на конкретного виконавця);

д) забезпеченість ресурсами.

8. Позначте —- відповідно, літерами А та Я — підходи до управління інноваціями, що характерні для американських та японських фірм:

а) а підходять до управління інноваціями з позицій прибутковості, віддаючи перевагу значним інноваціям;

б) я спрямовують зусилля на поліпшення якості, адаптпвності та до­сконалості продуктів, орієнтуються на вирішення задач експеримента­льного та прикладного характеру, що мають комерційний успіх;

в) а пошук інновацій здійснюється окремим організаційним підрозді­лом поза поточним виробництвом;

г) я залучають робітників до творчого процесу генерації інновацій, використовують інноваційні підходи до організації технологічних про­цесів.

9. Розташуйте за належним порядком етапи контролю іннова­ційної діяльності на підприємстві: (б г а в )

а) аналіз причин відхилення та чинників, що впливають на результа­ти діяльності;

б) збирання та систематизація даних про стан інноваційної діяльності;

в) прийняття й реалізація рішень, спрямованих на подолання відхи­лень та досягнення намічених цілей розвитку;

г) оцінка результатів діяльності.

7. ПІДПРИЄМСТВО ЯК ОСНОВНИЙ СУБЄКТ РЕАЛІЗАЦІЇ НОВОВВЕДЕНЬ

1. Нововведення на підприємстві — цс:

а) процес освоєння нової продукції, нової технології;

б) перебудова системи комунікацій;

в) розробка нової реклами;

г) зміна засобів виробництва;

д) здача в оренду устаткування.

2. Що складає основу сил відторгнення нововведень на під­приємстві?

а) страх перед невідомим;

б) інерційність поведінки менеджерів і персоналу;

в) відсутність інформації про нововведення;

г) нестача ресурсів;

д) нерозуміння менеджерами важливості інновацій і необхідності змін.

3. Під суб'єктами інноваційної діяльності слід розуміти:

а) організації, що займаються інноваційною діяльністю, науковими

дослідженнями та розробками;

б) організації, для яких наукові дослідження та розробки складають основний вид діяльності;

в) юридичні особи, які реалізують інноваційні ідеї у конкреції проекти.

4. Критеріями оцінки нововведення на різних фазах іноваційного процесу на підприємстві мають бути:

а) місце виникнення нововведень;

б) рівень ризику та невизначеності;

в) швидкість розповсюдження інформації про нововведення:

г) визначення необхідності нововведень;

д) пошук нововведень;

є) відповідність нововведень існуючим нормам і цінностям;

ж) рівень фінансових витрат;

з) вплив нововведення на міжособисті відносини;

і) рівень віддачі на вкладений капітал;

к) виявлення «вузьких місць» на підприємстві.

5. До ключових чинників успіху нововведень належать:

а) унікальність продукту;

б) маркетингові «ноу-хау»;

в) високі витрати на НДДКР;

г) рівень професійної компетенції кадрів;

д) повний цикл НДДКР;

є) забезпечення лідерства в бізнесі.

6. Інноваційний потенціал підприємства — це:

а) наукові розробки лабораторій, дослідно-впнахідницькі роботи;

б) рівень інноваційної культури;

в) організація інноваційного процесу;

г) здатність і готовність здійснювати інноваційний процес;

д) сукупність науково-технічних, фінансових, правових і інших мо­жливостей отримання інновацій.

7. Сприйнятливість організації до нововведень визначає:

а) обізнаність і мотивованість до нововведень;

б) очікування прибутку;

в) зміна попиту і положення на ринку;

г) тенденція до стандартизації рутинної роботи, програмування задач.

8. Які науково-технічні чинники зовнішнього середовища є сьогодні критичними для підприємства?

а) технологія виробництва;

б) нові матеріали;

в) методи управління;

г) техніка

9.Метод системного підходу до виконання НДДКР реалізують через:

а) створення «змішаних бригад»;

б)створоння «комітету з нових товарів»;

в) створення«венчурної команди»;

г) переміщення спеціалістів із одних дослідних центрів в інші.

8.ІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ

1. Основними особливостями інноваційних стратегій є:

а) створення складних умов для управління;

б) створення умов для кращою використання потенціалу підприємс­тва та можливостей зовнішнього середовища

в) допомога у виявленні іі скороченні недоцільних витрат, неефек­тивних організаційних структур.

2. В основу розробки інноваційної стратегії покладено такі принципи:

а) орієнтованість на маіібушє та постійні зміни середовища;

б) цілеспрямованість;

в) стандартність;

г) гнучкість, здатність адаптації до ринкових умов;

д) результативність та ефективність.

3. Помірно-паступальпа стратегія передбачає:

а) швидке розширення ринкової ніші;

б) вибір плацдарму для атаки на лідера:

в) розширення виробничих потужностей:

г) концентрацію ресурсів на НДДКР;

д) зниження витрат виробництва за рахунок масового збільшення ного обсягів;

є) постійне вдосконалення, модернізація і модифікація продукту.

4. Стратегія оперативного реагування характеризується:

а) гнучкістю і швидкістю реагування на потреби ринку;

б) проведенням наукових і технічних досліджень;

в) ретельним вивченням ринку:

г) створенням внутрішніх венчурних підрозділів.

5.Стратегія імітації базується на:

а)використанні вже відомих інновацій;

б) швидкому освоєнні нових технологій і нових продуктів;

в) проведенні наукових досліджень;

г) створенні спільного підприємства з фірмою-новатором.

6.Ключовими чинниками успішної розробки продуктивних стратегій є:

а) ступінь новизни продукту;

б) придатність існуючої технології для виробництва нової про-дукції;

в) розроблення альтернативних планів;

г) стабільна система збуту;

д) підтримка вищим керівництвом інноваційної діяльності.

7. Визначте послідовність етапів процесу розроблення та впровадження продукту па ринок: (з а в є ж д г б и ї є і к й л н м )

а) формування стратегій фірми;

б) розроблення концепції виробу;

в) виявлення ідей, підказаних ринком;

г) аналіз варіантів нового виробу;

д) перше відсівання неперспективних ідей;

е) виявлення ідей, які випливають з досліджень;

є) ринкові дослідження;

ж) виявлення ідей, які випливають з переваг фірм;

з) аналіз інформації;

и) друге відсівання неперспективних ідей;

і) план виробництва;

ї) третє відсівання неперспективних ідей;

й) підготовка виробничих потужностей та систем;

к) четверте відсівання неперспективних ідей;

л)масове виробництво;

м) контроль за всіма стадіями виробництва та збуту:

н) масовим збут.

8. Активними методами пошуку інноваційних ідей є:

а) маркетингові дослідження;

б)оцінка публікацій;

в) метод синектики;

г)«дерево» рішень;

д)метод «мозкової атаки».

9.ТИПИ ОРГ СТРУКТУР УПРАВЛІННЯ І МЕТОДИ ОРГ-ЦІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦ. ПРОЦЕСІВ

1. Матрична організаційні структура використовується па:

а) етапі дослідження та обгрунтування ідей;

б) етапі розроблення та впровадження інноваційних проектів;

в) етапі створення венчурних підприємств.

2. Основні методи організації інноваційного процесу вклю­чають:

а) формування організаційної структури;

б) послідовну організацію робіт;

в) децентралізацію управління НДДКР;

г) паралельну організацію робіт;

д) інтегровану організацію робіт.

3. Основними критеріями щодо вибору організаційної струк­тури НДДКР є:

а) мінімальна кількість ієрархічних рівнів управління;

б) можливість зосередитися на розробленні процесних інновацій;

в) екологія всіх видів ресурсів у сфері розроблення, виробництва і реалізації інновацій;

г) можливість використання раціональної технології досліджень і розробок (пошук ідей, методів проведення експериментів і т. ін.).

4. Науково-технічний центр фірми (корпорації) відповідає за:

а) здійснення пошуку нових технологій;

б) пошук «ніші» на ринку для нового продукту;

в) розробку інноваційної стратегії;

г) здійснення інноваційної діяльності на підприємстві;

д) проведення НДДКР і забезпечення їхнього зв'язку з виробницт­ві і маркетингом.

5. Проектно-матрична структура використовується годі, коли:

а) на підприємстві виконується обмежена кількість складних і різ­них проектів, які суттєво відрізняються один від одного;

б) виконується один складний проект;

в) одночасно викопується мало складних і багато поточних проектів, ікі складають велику питому вагу в річному тематичному плані.

6. Функціональний тип структури НДДКР — цс:

а) сукупність спеціалізованих підрозділів, кожен з яких виконує пе­вну частину НДДКР;

б) сукупність підрозділів, що проводять роботи за своїми темами від

початку і до кінця:

в) сукупність підрозділів, що одночасно проводять роботи над знач­ною кількістю тем і проектів.

7. Проекті бригади — це:

а) тимчасові творчі колективи, що формуються із спеціалістів зов­нішніх організацій;

б) штабний орган управління, що створюється для допомоги керів­ництву в зборі необхідної інформації. її систематизації, прийнятті рі­шень з інноваційної діяльності;

в) група спеціалістів, що здійснює розроблення самостійних концеп­цій, спрямованих на реалізацію нововведень.

10.ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ РОЗВИТОК ІННОВАЦ. ПРОЦЕСІВ.

І. Новими формами інтеграції науки і виробництва є:

а) створення промислово-фінансових груп (так / ні);

б) створення венчурних фірм (так / ні);

в) взаємодія академічної науки з приватним виробництвом (так / ні);

г) консорціуми (так / ні);

д) промислові лабораторії (так / ні).

2. Моделлю технопарку є:

а) технополіс;

о) інкубатор;

в)науковий центр;

г) науково-технічний альянс.

3. Бізнес-інкубатори створюються з метою:

а) освоєння нових технологій;

б) фінансової підтримки підприємства;

в) надання послуг для проведення наукових досліджень і комерціа-п іації результатів;

г) забезпечення умов для «вирощування» нових фірм.

4. Інноваційний процес може здійснюватись на:

а) міждержавному рівні;

б) державному рівні;

в) регіональному і галузевому рівнях;

г) місцевому (муніципальному) рівні;

д) підприємстві.

5. Венчурні фірми створюються для:

а) доробки і доведення до реалізації ризикових інновацій;

б) пошуку (зародження) нових ідей;

в) підтримки інноваційних організацій:

г) новаторської діяльності.

6. Кейрецу створюються з метою:

а) диверсифікації (злиття і поглинання інших компаній);

б) взаємного обміну спеціалістами у сфері науокво-дослідної діяль­ності;

в) реалізації великих і перспективних інноваційних проектів;

г) організації сумісної універсальної торгової фірми;

д) взаємного володіння акціями.

7. У межах стратегічних науково-технічних альянсів між фір­мами забезпечуються такі взаємодії:

а) сумісне проведення НДДКР;

б) взаємний обмін науковими досягненнями, технологіями;

в) визначення стратегії та розподіл прибутку;

г) обмін виробничим досвідом;

д) консультація партнерів з питань необхідних ресурсів і розподілу витрат.

11.СИСТЕМА МОТИВАЦІЇ ІННОВ. ДІЯЛЬНОСТІ В ОРРГІНІЗАЦІЇ

1. Мотивацію можна визначити як:

а) процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення особистих цілей та цілей організації;

б) сукупність рушійних сил, що спонукають усіх учасників іннова­ційного процесу і кожного окремо до активної діяльності;

в) сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, котрі спонука­ють людину до активної діяльності та спрямовують її на досягнення конкретних цілей;

г) усі відповіді правильні.

2. Стимулювання (стимул) — це:

а) засіб, за допомогою якого здійснюється мотивація;

б) процес, у ході якого використовуються різноманітні методи впли­ву на поведінку і ставлення працівника до своєї діяльності, активізуючи до дії його позитивні функціональні і якісні властивості;

в) підвищення розміру заробітної плати;

г) оплата членства в науковому товаристві.

3. До методів прямого стимулювання відносяться:

а)пенсійне забезпечення;

б) оплата проїзду на наукові конференції;

в) пільги;

г)винагороди;

д) заробітна плата.

4. Засобами захисту інтелектуальної власності є:

а) патент;

б)торгова марка;

в) авторське право;

г) авторське посвідчення;

д) промисловий дизайн.

5. Інноваційна культура на підприємстві формується під впливом:

а) особистості керівника;

б) правильного підбору кадрів;

в) зовнішнього середовища;

г) свободи творчості;

д) системи цінностей організації.

6. Сприятливими умовами для творчості в групі є:

а) неформальне спілкування новаторів під час роботи;

б) розподіл відповідальності за результати роботи;

в) індивідуальні нагороди;

г) спільні цілі;

д) видача премій за ефективні раціоналізаторські пропозиції.

7. У якій з наведених ситуацій є ознаки роботи творчої коман­ди (бригади):

а) члени команди усвідомлюють спільні цілі;

б) кожен член команди відповідає за все;

в) у команді не виникає конфліктів і розбіжностей;

г) автономне самоуправління;

д) члени команди підтримують зусилля один одного;

є) члени команди демонструють відповідальність і творчий енту­зіазм.

8. У країнах, де створені сприятливі умови для масової твор­чості, основними принципами організації винахідництва є:

а) підвищення рівня освіти;

б) розвиток патентної системи;

в) креативність фірм;

г) зростання заробітної плати;

д) правовий захист інтелектуальної власності;

є) організація праці та гнучкі режими роботи на підприємствах;

ж) державна політика, що спрямована на розвиток новаторства;

з) програми з розвитку технічної творчості молоді; и) церемонія нагородження новаторів.

12. МОНІТОРИНГ НАВК. СЕРЕДОВИЩА ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦ. ДІЯЛЬНОСТІ.

1. Підприємство обирає інноваційний проект, керуючись на­ступним:

а) орієнтацією на довгострокові результати діяльності (так/ні);

б) можливістю припинення реалізації проекту без суттєвих витрат матеріальних ресурсів у разі відсутності фінансування (так/ні);

в) ймовірністю отримати результати, які не очікувались (так/ні);

г) терміном окупності проекту (так/ні).

2. Для оцінки економічної ефективності інновацій використо­вуються такі показники:

а) індекс рентабельності;

б) норма рентабельності;

в) період окупності;

г) технічний рівень новації.

3. Моніторинг— це:

а) усвідомлення інноваційних змін, що відбуваються;

б) прогноз і оцінка стану навколишнього середовища;

в) оцінка активних сил НТП, що впливають на процес прискорення інноваційних змін;

г) контроль змін та адаптування до них соціо-економічних систем різного типу.

4. Витоками екологічного ризику є:

а) соціо-техногенні чинники;

б) нові наукові відкриття;

в) військові конфлікти між країнами;

г) зміна світогляду людей.

5. Соціально-політичний ефект інноваційної діяльності — це:

а) підвищення якості життя людей;

б) комплексне використання природних ресурсів;

в) розвиток індустрії розваг і відпочинку;

г) покращення екологічності продуктів, що виробляються.

6. Ефект наукової діяльності можна оцінити за допомогою:

а) напрямків наукових досліджень їх розробок;

б) зростання (приріст) технічної інформації;

в) обміну науковою інформацією через різні канали (конференції, публікації, патенти, бесіди і т. ін.);

г) появи нових галузей виробництва;

д) зміни технологічного укладу.

7. До абсолютних показників економічної ефективності інно­ваційних проектів належать:

а) рентабельність інвестицій;

б) сумарний прибуток, одержаний під час реалізації проекту;

в) період окупності інвестицій;

г) чистий дисконтований дохід.

8. Японські корпорації одержали визнання на світових ринках завдяки:

а) розробленню нових виробів у суднобудуванні;

б) виготовленню фотоапаратури;

в) удосконаленню організації розроблення нових товарів;

г) накопиченню інформації, необхідної для розроблення нових товарів;

д) аналітичному стилю прийняпя стратегічних рішень в інновацій­ній сфері.

9. Покращення екологічної ситуації в Україні можливе за рахунок:

а) оптимального державного контролю над забрудненням довкілля;

б) формування екологічної культури мислення населення, його по­ведінки відносно природи;

в) відмови від новітніх технологій, що руйнують природне середовище;

г) контролю приросту кількості населення, що знизить рівень залу­чення у виробництво природних ресурсів;

д) стимулювання діяльності підприємств у сфері екологізації (піль­гове оподаткування, кредитування, прискорена амортизація, субсидії, плата за забруднення довкілля тощо).

7. ПІДПРИЄМСТВО ЯК ОСНОВНИЙ СУБЄКТ РЕАЛІЗАЦІЇ НОВОВВЕДЕНЬ

1. Нововведення на підприємстві — цс:

а) процес освоєння нової продукції, нової технології;

б) перебудова системи комунікацій;

в) розробка нової реклами;

г) зміна засобів виробництва;

д) здача в оренду устаткування.

2. Що складає основу сил відторгнення нововведень на під­приємстві?

а) страх перед невідомим;

б) інерційність поведінки менеджерів і персоналу;

в) відсутність інформації про нововведення;

г) нестача ресурсів;

д) нерозуміння менеджерами важливості інновацій і необхідності змін.

3. Під суб'єктами інноваційної діяльності слід розуміти:

а) організації, що займаються інноваційною діяльністю, науковими

дослідженнями та розробками;

б) організації, для яких наукові дослідження та розробки складають основний вид діяльності;

в) юридичні особи, які реалізують інноваційні ідеї у конкреції проекти.

4. Критеріями оцінки нововведення на різних фазах іноваційного процесу на підприємстві мають бути:

а) місце виникнення нововведень;

б) рівень ризику та невизначеності;

в) швидкість розповсюдження інформації про нововведення:

г) визначення необхідності нововведень;

д) пошук нововведень;

є) відповідність нововведень існуючим нормам і цінностям;

ж) рівень фінансових витрат;

з) вплив нововведення на міжособисті відносини;

і) рівень віддачі на вкладений капітал;

к) виявлення «вузьких місць» на підприємстві.

5. До ключових чинників успіху нововведень належать:

а) унікальність продукту;

б) маркетингові «ноу-хау»;

в) високі витрати на НДДКР;

г) рівень професійної компетенції кадрів;

д) повний цикл НДДКР;

є) забезпечення лідерства в бізнесі.

6. Інноваційний потенціал підприємства — це:

а) наукові розробки лабораторій, дослідно-впнахідницькі роботи;

б) рівень інноваційної культури;

в) організація інноваційного процесу;

г) здатність і готовність здійснювати інноваційний процес;

д) сукупність науково-технічних, фінансових, правових і інших мо­жливостей отримання інновацій.

7. Сприйнятливість організації до нововведень визначає:

а) обізнаність і мотивованість до нововведень;

б) очікування прибутку;

в) зміна попиту і положення на ринку;

г) тенденція до стандартизації рутинної роботи, програмування задач.

8. Які науково-технічні чинники зовнішнього середовища є сьогодні критичними для підприємства?

а) технологія виробництва;

б) нові матеріали;

в) методи управління;

г) техніка

9.Метод системного підходу до виконання НДДКР реалізують через:

а) створення «змішаних бригад»;

б)створоння «комітету з нових товарів»;

в) створення«венчурної команди»;

г) переміщення спеціалістів із одних дослідних центрів в інші.

8.ІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ

1. Основними особливостями інноваційних стратегій є:

а) створення складних умов для управління;

б) створення умов для кращою використання потенціалу підприємс­тва та можливостей зовнішнього середовища

в) допомога у виявленні іі скороченні недоцільних витрат, неефек­тивних організаційних структур.

2. В основу розробки інноваційної стратегії покладено такі принципи:

а) орієнтованість на маіібушє та постійні зміни середовища;

б) цілеспрямованість;

в) стандартність;

г) гнучкість, здатність адаптації до ринкових умов;

д) результативність та ефективність.

3. Помірно-паступальпа стратегія передбачає:

а) швидке розширення ринкової ніші;

б) вибір плацдарму для атаки на лідера:

в) розширення виробничих потужностей:

г) концентрацію ресурсів на НДДКР;

д) зниження витрат виробництва за рахунок масового збільшення ного обсягів;

є) постійне вдосконалення, модернізація і модифікація продукту.

4. Стратегія оперативного реагування характеризується:

а) гнучкістю і швидкістю реагування на потреби ринку;

б) проведенням наукових і технічних досліджень;

в) ретельним вивченням ринку:

г) створенням внутрішніх венчурних підрозділів.

5.Стратегія імітації базується на:

а)використанні вже відомих інновацій;

б) швидкому освоєнні нових технологій і нових продуктів;

в) проведенні наукових досліджень;

г) створенні спільного підприємства з фірмою-новатором.

6.Ключовими чинниками успішної розробки продуктивних стратегій є:

а) ступінь новизни продукту;

б) придатність існуючої технології для виробництва нової про-дукції;

в) розроблення альтернативних планів;

г) стабільна система збуту;

д) підтримка вищим керівництвом інноваційної діяльності.

7. Визначте послідовність етапів процесу розроблення та впровадження продукту па ринок: (з а в є ж д г б и ї є і к й л н м )

а) формування стратегій фірми;

б) розроблення концепції виробу;

в) виявлення ідей, підказаних ринком;

г) аналіз варіантів нового виробу;

д) перше відсівання неперспективних ідей;

е) виявлення ідей, які випливають з досліджень;

є) ринкові дослідження;

ж) виявлення ідей, які випливають з переваг фірм;

з) аналіз інформації;

и) друге відсівання неперспективних ідей;

і) план виробництва;

ї) третє відсівання неперспективних ідей;

й) підготовка виробничих потужностей та систем;

к) четверте відсівання неперспективних ідей;

л)масове виробництво;

м) контроль за всіма стадіями виробництва та збуту:

н) масовим збут.

8. Активними методами пошуку інноваційних ідей є:

а) маркетингові дослідження;

б)оцінка публікацій;

в) метод синектики;

г)«дерево» рішень;

д)метод «мозкової атаки».

9.ТИПИ ОРГ СТРУКТУР УПРАВЛІННЯ І МЕТОДИ ОРГ-ЦІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦ. ПРОЦЕСІВ

1. Матрична організаційні структура використовується па:

а) етапі дослідження та обгрунтування ідей;

б) етапі розроблення та впровадження інноваційних проектів;

в) етапі створення венчурних підприємств.

2. Основні методи організації інноваційного процесу вклю­чають:

а) формування організаційної структури;

б) послідовну організацію робіт;

в) децентралізацію управління НДДКР;

г) паралельну організацію робіт;

д) інтегровану організацію робіт.

3. Основними критеріями щодо вибору організаційної струк­тури НДДКР є:

а) мінімальна кількість ієрархічних рівнів управління;

б) можливість зосередитися на розробленні процесних інновацій;

в) екологія всіх видів ресурсів у сфері розроблення, виробництва і реалізації інновацій;

г) можливість використання раціональної технології досліджень і розробок (пошук ідей, методів проведення експериментів і т. ін.).

4. Науково-технічний центр фірми (корпорації) відповідає за:

а) здійснення пошуку нових технологій;

б) пошук «ніші» на ринку для нового продукту;

в) розробку інноваційної стратегії;

г) здійснення інноваційної діяльності на підприємстві;

д) проведення НДДКР і забезпечення їхнього зв'язку з виробницт­ві і маркетингом.

5. Проектно-матрична структура використовується годі, коли:

а) на підприємстві виконується обмежена кількість складних і різ­них проектів, які суттєво відрізняються один від одного;

б) виконується один складний проект;

в) одночасно викопується мало складних і багато поточних проектів, ікі складають велику питому вагу в річному тематичному плані.

6. Функціональний тип структури НДДКР — цс:

а) сукупність спеціалізованих підрозділів, кожен з яких виконує пе­вну частину НДДКР;

б) сукупність підрозділів, що проводять роботи за своїми темами від

початку і до кінця:

в) сукупність підрозділів, що одночасно проводять роботи над знач­ною кількістю тем і проектів.

7. Проекті бригади — це:

а) тимчасові творчі колективи, що формуються із спеціалістів зов­нішніх організацій;

б) штабний орган управління, що створюється для допомоги керів­ництву в зборі необхідної інформації. її систематизації, прийнятті рі­шень з інноваційної діяльності;

в) група спеціалістів, що здійснює розроблення самостійних концеп­цій, спрямованих на реалізацію нововведень.

10.ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ РОЗВИТОК ІННОВАЦ. ПРОЦЕСІВ.

І. Новими формами інтеграції науки і виробництва є:

а) створення промислово-фінансових груп (так / ні);

б) створення венчурних фірм (так / ні);

в) взаємодія академічної науки з приватним виробництвом (так / ні);

г) консорціуми (так / ні);

д) промислові лабораторії (так / ні).

2. Моделлю технопарку є:

а) технополіс;

о) інкубатор;

в)науковий центр;

г) науково-технічний альянс.

3. Бізнес-інкубатори створюються з метою:

а) освоєння нових технологій;

б) фінансової підтримки підприємства;

в) надання послуг для проведення наукових досліджень і комерціа-п іації результатів;

г) забезпечення умов для «вирощування» нових фірм.

4. Інноваційний процес може здійснюватись на:

а) міждержавному рівні;

б) державному рівні;

в) регіональному і галузевому рівнях;

г) місцевому (муніципальному) рівні;

д) підприємстві.

5. Венчурні фірми створюються для:

а) доробки і доведення до реалізації ризикових інновацій;

б) пошуку (зародження) нових ідей;

в) підтримки інноваційних організацій:

г) новаторської діяльності.

6. Кейрецу створюються з метою:

а) диверсифікації (злиття і поглинання інших компаній);

б) взаємного обміну спеціалістами у сфері науокво-дослідної діяль­ності;

в) реалізації великих і перспективних інноваційних проектів;

г) організації сумісної універсальної торгової фірми;

д) взаємного володіння акціями.

7. У межах стратегічних науково-технічних альянсів між фір­мами забезпечуються такі взаємодії:

а) сумісне проведення НДДКР;

б) взаємний обмін науковими досягненнями, технологіями;

в) визначення стратегії та розподіл прибутку;

г) обмін виробничим досвідом;

д) консультація партнерів з питань необхідних ресурсів і розподілу витрат.

11.СИСТЕМА МОТИВАЦІЇ ІННОВ. ДІЯЛЬНОСТІ В ОРРГІНІЗАЦІЇ

1. Мотивацію можна визначити як:

а) процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення особистих цілей та цілей організації;

б) сукупність рушійних сил, що спонукають усіх учасників іннова­ційного процесу і кожного окремо до активної діяльності;

в) сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, котрі спонука­ють людину до активної діяльності та спрямовують її на досягнення конкретних цілей;

г) усі відповіді правильні.

2. Стимулювання (стимул) — це:

а) засіб, за допомогою якого здійснюється мотивація;

б) процес, у ході якого використовуються різноманітні методи впли­ву на поведінку і ставлення працівника до своєї діяльності, активізуючи до дії його позитивні функціональні і якісні властивості;

в) підвищення розміру заробітної плати;

г) оплата членства в науковому товаристві.

3. До методів прямого стимулювання відносяться:

а)пенсійне забезпечення;

б) оплата проїзду на наукові конференції;

в) пільги;

г)винагороди;

д) заробітна плата.

4. Засобами захисту інтелектуальної власності є:

а) патент;

б)торгова марка;

в) авторське право;

г) авторське посвідчення;

д) промисловий дизайн.

5. Інноваційна культура на підприємстві формується під впливом:

а) особистості керівника;

б) правильного підбору кадрів;

в) зовнішнього середовища;

г) свободи творчості;

д) системи цінностей організації.

6. Сприятливими умовами для творчості в групі є:

а) неформальне спілкування новаторів під час роботи;

б) розподіл відповідальності за результати роботи;

в) індивідуальні нагороди;

г) спільні цілі;

д) видача премій за ефективні раціоналізаторські пропозиції.

7. У якій з наведених ситуацій є ознаки роботи творчої коман­ди (бригади):

а) члени команди усвідомлюють спільні цілі;

б) кожен член команди відповідає за все;

в) у команді не виникає конфліктів і розбіжностей;

г) автономне самоуправління;

д) члени команди підтримують зусилля один одного;

є) члени команди демонструють відповідальність і творчий енту­зіазм.

8. У країнах, де створені сприятливі умови для масової твор­чості, основними принципами організації винахідництва є:

а) підвищення рівня освіти;

б) розвиток патентної системи;

в) креативність фірм;

г) зростання заробітної плати;

д) правовий захист інтелектуальної власності;

є) організація праці та гнучкі режими роботи на підприємствах;

ж) державна політика, що спрямована на розвиток новаторства;

з) програми з розвитку технічної творчості молоді; и) церемонія нагородження новаторів.

12. МОНІТОРИНГ НАВК. СЕРЕДОВИЩА ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦ. ДІЯЛЬНОСТІ.

1. Підприємство обирає інноваційний проект, керуючись на­ступним:

а) орієнтацією на довгострокові результати діяльності (так/ні);

б) можливістю припинення реалізації проекту без суттєвих витрат матеріальних ресурсів у разі відсутності фінансування (так/ні);

в) ймовірністю отримати результати, які не очікувались (так/ні);

г) терміном окупності проекту (так/ні).

2. Для оцінки економічної ефективності інновацій використо­вуються такі показники:

а) індекс рентабельності;

б) норма рентабельності;

в) період окупності;

г) технічний рівень новації.

3. Моніторинг— це:

а) усвідомлення інноваційних змін, що відбуваються;

б) прогноз і оцінка стану навколишнього середовища;

в) оцінка активних сил НТП, що впливають на процес прискорення інноваційних змін;

г) контроль змін та адаптування до них соціо-економічних систем різного типу.

4. Витоками екологічного ризику є:

а) соціо-техногенні чинники;

б) нові наукові відкриття;

в) військові конфлікти між країнами;

г) зміна світогляду людей.

5. Соціально-політичний ефект інноваційної діяльності — це:

а) підвищення якості життя людей;

б) комплексне використання природних ресурсів;

в) розвиток індустрії розваг і відпочинку;

г) покращення екологічності продуктів, що виробляються.

6. Ефект наукової діяльності можна оцінити за допомогою:

а) напрямків наукових досліджень їх розробок;

б) зростання (приріст) технічної інформації;

в) обміну науковою інформацією через різні канали (конференції, публікації, патенти, бесіди і т. ін.);

г) появи нових галузей виробництва;

д) зміни технологічного укладу.

7. До абсолютних показників економічної ефективності інно­ваційних проектів належать:

а) рентабельність інвестицій;

б) сумарний прибуток, одержаний під час реалізації проекту;

в) період окупності інвестицій;

г) чистий дисконтований дохід.

8. Японські корпорації одержали визнання на світових ринках завдяки:

а) розробленню нових виробів у суднобудуванні;

б) виготовленню фотоапаратури;

в) удосконаленню організації розроблення нових товарів;

г) накопиченню інформації, необхідної для розроблення нових товарів;

д) аналітичному стилю прийняпя стратегічних рішень в інновацій­ній сфері.

9. Покращення екологічної ситуації в Україні можливе за рахунок:

а) оптимального державного контролю над забрудненням довкілля;

б) формування екологічної культури мислення населення, його по­ведінки відносно природи;

в) відмови від новітніх технологій, що руйнують природне середовище;

г) контролю приросту кількості населення, що знизить рівень залу­чення у виробництво природних ресурсів;

д) стимулювання діяльності підприємств у сфері екологізації (піль­гове оподаткування, кредитування, прискорена амортизація, субсидії, плата за забруднення довкілля тощо).

7. ПІДПРИЄМСТВО ЯК ОСНОВНИЙ СУБЄКТ РЕАЛІЗАЦІЇ НОВОВВЕДЕНЬ

1. Нововведення на підприємстві — цс:

а) процес освоєння нової продукції, нової технології;

б) перебудова системи комунікацій;

в) розробка нової реклами;

г) зміна засобів виробництва;

д) здача в оренду устаткування.

2. Що складає основу сил відторгнення нововведень на під­приємстві?

а) страх перед невідомим;

б) інерційність поведінки менеджерів і персоналу;

в) відсутність інформації про нововведення;

г) нестача ресурсів;

д) нерозуміння менеджерами важливості інновацій і необхідності змін.

3. Під суб'єктами інноваційної діяльності слід розуміти:

а) організації, що займаються інноваційною діяльністю, науковими

дослідженнями та розробками;

б) організації, для яких наукові дослідження та розробки складають основний вид діяльності;

в) юридичні особи, які реалізують інноваційні ідеї у конкреції проекти.

4. Критеріями оцінки нововведення на різних фазах іноваційного процесу на підприємстві мають бути:

а) місце виникнення нововведень;

б) рівень ризику та невизначеності;

в) швидкість розповсюдження інформації про нововведення:

г) визначення необхідності нововведень;

д) пошук нововведень;

є) відповідність нововведень існуючим нормам і цінностям;

ж) рівень фінансових витрат;

з) вплив нововведення на міжособисті відносини;

і) рівень віддачі на вкладений капітал;

к) виявлення «вузьких місць» на підприємстві.

5. До ключових чинників успіху нововведень належать:

а) унікальність продукту;

б) маркетингові «ноу-хау»;

в) високі витрати на НДДКР;

г) рівень професійної компетенції кадрів;

д) повний цикл НДДКР;

є) забезпечення лідерства в бізнесі.

6. Інноваційний потенціал підприємства — це:

а) наукові розробки лабораторій, дослідно-впнахідницькі роботи;

б) рівень інноваційної культури;

в) організація інноваційного процесу;

г) здатність і готовність здійснювати інноваційний процес;

д) сукупність науково-технічних, фінансових, правових і інших мо­жливостей отримання інновацій.

7. Сприйнятливість організації до нововведень визначає:

а) обізнаність і мотивованість до нововведень;

б) очікування прибутку;

в) зміна попиту і положення на ринку;

г) тенденція до стандартизації рутинної роботи, програмування задач.

8. Які науково-технічні чинники зовнішнього середовища є сьогодні критичними для підприємства?

а) технологія виробництва;

б) нові матеріали;

в) методи управління;

г) техніка

9.Метод системного підходу до виконання НДДКР реалізують через:

а) створення «змішаних бригад»;

б)створоння «комітету з нових товарів»;

в) створення«венчурної команди»;

г) переміщення спеціалістів із одних дослідних центрів в інші.

8.ІННОВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ

1. Основними особливостями інноваційних стратегій є:

а) створення складних умов для управління;

б) створення умов для кращою використання потенціалу підприємс­тва та можливостей зовнішнього середовища

в) допомога у виявленні іі скороченні недоцільних витрат, неефек­тивних організаційних структур.

2. В основу розробки інноваційної стратегії покладено такі принципи:

а) орієнтованість на маіібушє та постійні зміни середовища;

б) цілеспрямованість;

в) стандартність;

г) гнучкість, здатність адаптації до ринкових умов;

д) результативність та ефективність.

3. Помірно-паступальпа стратегія передбачає:

а) швидке розширення ринкової ніші;

б) вибір плацдарму для атаки на лідера:

в) розширення виробничих потужностей:

г) концентрацію ресурсів на НДДКР;

д) зниження витрат виробництва за рахунок масового збільшення ного обсягів;

є) постійне вдосконалення, модернізація і модифікація продукту.

4. Стратегія оперативного реагування характеризується:

а) гнучкістю і швидкістю реагування на потреби ринку;

б) проведенням наукових і технічних досліджень;

в) ретельним вивченням ринку:

г) створенням внутрішніх венчурних підрозділів.

5.Стратегія імітації базується на:

а)використанні вже відомих інновацій;

б) швидкому освоєнні нових технологій і нових продуктів;

в) проведенні наукових досліджень;

г) створенні спільного підприємства з фірмою-новатором.

6.Ключовими чинниками успішної розробки продуктивних стратегій є:

а) ступінь новизни продукту;

б) придатність існуючої технології для виробництва нової про-дукції;

в) розроблення альтернативних планів;

г) стабільна система збуту;

д) підтримка вищим керівництвом інноваційної діяльності.

7. Визначте послідовність етапів процесу розроблення та впровадження продукту па ринок: (з а в є ж д г б и ї є і к й л н м )

а) формування стратегій фірми;

б) розроблення концепції виробу;

в) виявлення ідей, підказаних ринком;

г) аналіз варіантів нового виробу;

д) перше відсівання неперспективних ідей;

е) виявлення ідей, які випливають з досліджень;

є) ринкові дослідження;

ж) виявлення ідей, які випливають з переваг фірм;

з) аналіз інформації;

и) друге відсівання неперспективних ідей;

і) план виробництва;

ї) третє відсівання неперспективних ідей;

й) підготовка виробничих потужностей та систем;

к) четверте відсівання неперспективних ідей;

л)масове виробництво;

м) контроль за всіма стадіями виробництва та збуту:

н) масовим збут.

8. Активними методами пошуку інноваційних ідей є:

а) маркетингові дослідження;

б)оцінка публікацій;

в) метод синектики;

г)«дерево» рішень;

д)метод «мозкової атаки».

9.ТИПИ ОРГ СТРУКТУР УПРАВЛІННЯ І МЕТОДИ ОРГ-ЦІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦ. ПРОЦЕСІВ

1. Матрична організаційні структура використовується па:

а) етапі дослідження та обгрунтування ідей;

б) етапі розроблення та впровадження інноваційних проектів;

в) етапі створення венчурних підприємств.

2. Основні методи організації інноваційного процесу вклю­чають:

а) формування організаційної структури;

б) послідовну організацію робіт;

в) децентралізацію управління НДДКР;

г) паралельну організацію робіт;

д) інтегровану організацію робіт.

3. Основними критеріями щодо вибору організаційної струк­тури НДДКР є:

а) мінімальна кількість ієрархічних рівнів управління;

б) можливість зосередитися на розробленні процесних інновацій;

в) екологія всіх видів ресурсів у сфері розроблення, виробництва і реалізації інновацій;

г) можливість використання раціональної технології досліджень і розробок (пошук ідей, методів проведення експериментів і т. ін.).

4. Науково-технічний центр фірми (корпорації) відповідає за:

а) здійснення пошуку нових технологій;

б) пошук «ніші» на ринку для нового продукту;

в) розробку інноваційної стратегії;

г) здійснення інноваційної діяльності на підприємстві;

д) проведення НДДКР і забезпечення їхнього зв'язку з виробницт­ві і маркетингом.

5. Проектно-матрична структура використовується годі, коли:

а) на підприємстві виконується обмежена кількість складних і різ­них проектів, які суттєво відрізняються один від одного;

б) виконується один складний проект;

в) одночасно викопується мало складних і багато поточних проектів, ікі складають велику питому вагу в річному тематичному плані.

6. Функціональний тип структури НДДКР — цс:

а) сукупність спеціалізованих підрозділів, кожен з яких виконує пе­вну частину НДДКР;

б) сукупність підрозділів, що проводять роботи за своїми темами від

початку і до кінця:

в) сукупність підрозділів, що одночасно проводять роботи над знач­ною кількістю тем і проектів.

7. Проекті бригади — це:

а) тимчасові творчі колективи, що формуються із спеціалістів зов­нішніх організацій;

б) штабний орган управління, що створюється для допомоги керів­ництву в зборі необхідної інформації. її систематизації, прийнятті рі­шень з інноваційної діяльності;

в) група спеціалістів, що здійснює розроблення самостійних концеп­цій, спрямованих на реалізацію нововведень.

10.ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ РОЗВИТОК ІННОВАЦ. ПРОЦЕСІВ.

І. Новими формами інтеграції науки і виробництва є:

а) створення промислово-фінансових груп (так / ні);

б) створення венчурних фірм (так / ні);

в) взаємодія академічної науки з приватним виробництвом (так / ні);

г) консорціуми (так / ні);

д) промислові лабораторії (так / ні).

2. Моделлю технопарку є:

а) технополіс;

о) інкубатор;

в)науковий центр;

г) науково-технічний альянс.

3. Бізнес-інкубатори створюються з метою:

а) освоєння нових технологій;

б) фінансової підтримки підприємства;

в) надання послуг для проведення наукових досліджень і комерціа-п іації результатів;

г) забезпечення умов для «вирощування» нових фірм.

4. Інноваційний процес може здійснюватись на:

а) міждержавному рівні;

б) державному рівні;

в) регіональному і галузевому рівнях;

г) місцевому (муніципальному) рівні;

д) підприємстві.

5. Венчурні фірми створюються для:

а) доробки і доведення до реалізації ризикових інновацій;

б) пошуку (зародження) нових ідей;

в) підтримки інноваційних організацій:

г) новаторської діяльності.

6. Кейрецу створюються з метою:

а) диверсифікації (злиття і поглинання інших компаній);

б) взаємного обміну спеціалістами у сфері науокво-дослідної діяль­ності;

в) реалізації великих і перспективних інноваційних проектів;

г) організації сумісної універсальної торгової фірми;

д) взаємного володіння акціями.

7. У межах стратегічних науково-технічних альянсів між фір­мами забезпечуються такі взаємодії:

а) сумісне проведення НДДКР;

б) взаємний обмін науковими досягненнями, технологіями;

в) визначення стратегії та розподіл прибутку;

г) обмін виробничим досвідом;

д) консультація партнерів з питань необхідних ресурсів і розподілу витрат.

11.СИСТЕМА МОТИВАЦІЇ ІННОВ. ДІЯЛЬНОСТІ В ОРРГІНІЗАЦІЇ

1. Мотивацію можна визначити як:

а) процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення особистих цілей та цілей організації;

б) сукупність рушійних сил, що спонукають усіх учасників іннова­ційного процесу і кожного окремо до активної діяльності;

в) сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, котрі спонука­ють людину до активної діяльності та спрямовують її на досягнення конкретних цілей;

г) усі відповіді правильні.

2. Стимулювання (стимул) — це:

а) засіб, за допомогою якого здійснюється мотивація;

б) процес, у ході якого використовуються різноманітні методи впли­ву на поведінку і ставлення працівника до своєї діяльності, активізуючи до дії його позитивні функціональні і якісні властивості;

в) підвищення розміру заробітної плати;

г) оплата членства в науковому товаристві.

3. До методів прямого стимулювання відносяться:

а)пенсійне забезпечення;

б) оплата проїзду на наукові конференції;

в) пільги;

г)винагороди;

д) заробітна плата.

4. Засобами захисту інтелектуальної власності є:

а) патент;

б)торгова марка;

в) авторське право;

г) авторське посвідчення;

д) промисловий дизайн.

5. Інноваційна культура на підприємстві формується під впливом:

а) особистості керівника;

б) правильного підбору кадрів;

в) зовнішнього середовища;

г) свободи творчості;

д) системи цінностей організації.

6. Сприятливими умовами для творчості в групі є:

а) неформальне спілкування новаторів під час роботи;

б) розподіл відповідальності за результати роботи;

в) індивідуальні нагороди;

г) спільні цілі;

д) видача премій за ефективні раціоналізаторські пропозиції.

7. У якій з наведених ситуацій є ознаки роботи творчої коман­ди (бригади):

а) члени команди усвідомлюють спільні цілі;

б) кожен член команди відповідає за все;

в) у команді не виникає конфліктів і розбіжностей;

г) автономне самоуправління;

д) члени команди підтримують зусилля один одного;

є) члени команди демонструють відповідальність і творчий енту­зіазм.

8. У країнах, де створені сприятливі умови для масової твор­чості, основними принципами організації винахідництва є:

а) підвищення рівня освіти;

б) розвиток патентної системи;

в) креативність фірм;

г) зростання заробітної плати;

д) правовий захист інтелектуальної власності;

є) організація праці та гнучкі режими роботи на підприємствах;

ж) державна політика, що спрямована на розвиток новаторства;

з) програми з розвитку технічної творчості молоді; и) церемонія нагородження новаторів.

12. МОНІТОРИНГ НАВК. СЕРЕДОВИЩА ТА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦ. ДІЯЛЬНОСТІ.

1. Підприємство обирає інноваційний проект, керуючись на­ступним:

а) орієнтацією на довгострокові результати діяльності (так/ні);

б) можливістю припинення реалізації проекту без суттєвих витрат матеріальних ресурсів у разі відсутності фінансування (так/ні);

в) ймовірністю отримати результати, які не очікувались (так/ні);

г) терміном окупності проекту (так/ні).

2. Для оцінки економічної ефективності інновацій використо­вуються такі показники:

а) індекс рентабельності;

б) норма рентабельності;

в) період окупності;

г) технічний рівень новації.

3. Моніторинг— це:

а) усвідомлення інноваційних змін, що відбуваються;

б) прогноз і оцінка стану навколишнього середовища;

в) оцінка активних сил НТП, що впливають на процес прискорення інноваційних змін;

г) контроль змін та адаптування до них соціо-економічних систем різного типу.

4. Витоками екологічного ризику є:

а) соціо-техногенні чинники;

б) нові наукові відкриття;

в) військові конфлікти між країнами;

г) зміна світогляду людей.

5. Соціально-політичний ефект інноваційної діяльності — це:

а) підвищення якості життя людей;

б) комплексне використання природних ресурсів;

в) розвиток індустрії розваг і відпочинку;

г) покращення екологічності продуктів, що виробляються.

6. Ефект наукової діяльності можна оцінити за допомогою:

а) напрямків наукових досліджень їх розробок;

б) зростання (приріст) технічної інформації;

в) обміну науковою інформацією через різні канали (конференції, публікації, патенти, бесіди і т. ін.);

г) появи нових галузей виробництва;

д) зміни технологічного укладу.

7. До абсолютних показників економічної ефективності інно­ваційних проектів належать:

а) рентабельність інвестицій;

б) сумарний прибуток, одержаний під час реалізації проекту;

в) період окупності інвестицій;

г) чистий дисконтований дохід.

8. Японські корпорації одержали визнання на світових ринках завдяки:

а) розробленню нових виробів у суднобудуванні;

б) виготовленню фотоапаратури;

в) удосконаленню організації розроблення нових товарів;

г) накопиченню інформації, необхідної для розроблення нових товарів;

д) аналітичному стилю прийняпя стратегічних рішень в інновацій­ній сфері.

9. Покращення екологічної ситуації в Україні можливе за рахунок:

а) оптимального державного контролю над забрудненням довкілля;

б) формування екологічної культури мислення населення, його по­ведінки відносно природи;

в) відмови від новітніх технологій, що руйнують природне середовище;

г) контролю приросту кількості населення, що знизить рівень залу­чення у виробництво природних ресурсів;

д) стимулювання діяльності підприємств у сфері екологізації (піль­гове оподаткування, кредитування, прискорена амортизація, субсидії, плата за забруднення довкілля тощо).