Ускладнення

• Кетоацидоз

• Гіперосмолярна діабетична кома

• Лактатацидоз

Кетоацидоз — гостре ускладнення цукрового діабету, переважно 1 типу, причиною якого може бути абсолютний або відносний недостаток інсуліну, внаслідок несвоєчасної діагностики цукрового діабету або недостатнє чи нерегулярне введення інсуліну. Також, кетоацидоз може виникати внаслідок отруєння алкоголем. Причиною можуть також бути гострі та хронічні інфекції, травми.

Симптоми

1. Запах ацетону з рота (він схожий на запах кислих фруктів).

2. Швидке стомлення, слабкість.

3. Головний біль.

4. Зниження апетиту, а потім — відсутність апетиту, відраза до їжі.

5. Болі в животі.

6. Можливі нудота, блювання, пронос.

7. Гучне, глибоке прискорене дихання.

Пмд; Якщо дитина надходить із початковими ознаками кетоацидозу (ДКА I), тобтонезважаючи на метаболічний ацидоз, що характеризується диспептическими скаргами(Нудота, блювота), больовим синдромом, глибоким диханням, але свідомість збережена,необхідно:  1. Промити шлунок розчином 2% соди.  2. Поставити очисну, а потім лікувальну клізму з теплим розчином 2% соди вобсязі 150-200 мл.  3. Провести інфузійну терапію, в яку включають розчин альбуміну,фізіологічний розчин, якщо рівень глюкози не перевищує 14-16 ммоль /л, товикористовуються розчини 10% глюкози і Рінгера в співвідношенні 1:1. Інфузійнатерапія в цьому випадку зазвичай розраховується-ється на 2-3 години виходячи з добовоїпотреби, тому що в подальшому можна перейти на оральну регідратацію.  4. Інсулінотерапія проводиться з розрахунку 01 Ед /кг /год; при досягненні рівняглюкози 14-16 ммоль /л, доза 005 Ед /кг /год і при рівні глюкози 11 ммоль /лпереходимо на підшкірне введення. 

54. У реалізації адаптаційних реакцій організму, спрямованих на протидію агенту, що ушкоджує, беруть участь різні механізми, що об'єднані під терміном «стрес» або «загальний адаптаційний синдром». В останні роки механізми, що беруть участь у цьому процесі, називають реалізуючими системами. А механізми, що перешкоджають розвитку стрес-реакції або знижують побічні негативні ефекти стрес-реакції, одержали назву «стресс-лімітуючі системи» або «системи природної профілактики стресу». Стрес — це неспецифічний компонент адаптації, завдяки якому мобілізуються енергетичні і пластичні ресурси організму для специфічної адаптаційної перебудови різних систем організму. Роздратування, що в остаточному підсумку викликає стрес, спочатку обробляється в мозку: інформація від рецепторів надходить у неокортекс і одночасно в ретикулярну формацію, лімбічну систему і гіпоталамус, оцінюється з позицій емоційного стану. У неокортексі два потоки — «нейтральний» і «емоційно зафарбований» сходяться, на підставі чого відбувається оцінка значимості інформації для організму, і якщо подразник сприймається як погроза, або викликає щось украй неприємне, то у відповідь виникає сильне емоційне порушення, що запускає подальший ланцюг подій. Таким чином, стресор — це фактор, інтерпретація якого в мозку викликає емоційну реакцію. З цих позицій дуже важлива оцінка подій, різних впливів людиною. Тому профілактика стресу багато в чому зв'язана з правильною оцінкою ситуації. Не випадково існує уявлення про конфліктну особистість — особистість, що багато хоче, але мало має. Отже, сильне емоційне порушення викликає насамперед активацію вищих вегетативних центрів, в тому числі ерготропних, в основному задніх ядер гіпоталамуса, і активацію симпатичної нервової системи: це підвищує функціональні можливості серцево-судинної і дихальної систем, скелетних м'язів. Одночасно як показують дослідження останніх років, відбувається і підвищення активності трофотропних ядер гіпоталамуса, що підвищує активність парасимпатичної системи — це забезпечує високі можливості відбудовних процесів, спрямованих на збереження гомеостаза в організмі. Отже, активація симпатичної і парасимпатичної системи — це 1-й етап у реакції або в системі загального адаптаційного синдрому.

55. Рани - це механічне ушкодження шкіри і слизових оболонок з порушенням цілісності тканин, що лежать глибше. Види ран: операційні (стерильні) та випадкові (інфіковані).

Є рани поверхневі (подряпини, садина), глибокі непроникні (з ушкодженням шкіри, м'язів, кісток) і проникні (що проникають у порожнину тіла - черепа, грудної клітки, суглоба тощо) без ушкодження і з ушкодженням внутрішніх органів. Залежно від того, чим нанесено рани, розрізняють: різані - рівні краї, широке зяяння, значна кровотеча, невелика травматизація тканин, швидке загоювання.

Колоті рани - вузький рановий канал, значна глибина, ушкодження порожнин, органів, судин, нервів, ускладнення нагноєнням і правцем.

Рвані й забиті рани - значні розриви тканин, невеликі кровотечі, змертвіння тканин, інфекційні ускладнення.

Розтрощені рани - розтрощення тканин, іноді відрив кінцівок та внутрішніх органів, тяжкий шок, велика крововтрата, інтоксикація, ускладнення анаеробною інфекцією і правцем.

Рубані рани - значний удар тканин, глибоке ушкодження кісток та внутрішніх органів.

Укушені рани, їх ускладнення гнильною інфекцією, загоювання повільне.

Отруєні рани як наслідок проникнення різних отруйних речовин (укусів змій, скорпіонів тощо).

Вогнепальні рани: кульові, осколкові, поранення дробом і сіллю; наскрізні, сліпі, дотичні рани. їх характеристика: значна травматизація й руйнування тканин, ушкодження судин, нервів, внутрішніх органів.

57. Етіоло́гія ( грец. αἰτία — причина та грец. λόγος — думати) — розділ медицини, який вивчає причини хвороб.

Виділяють такі причини хвороб:

• Механічні (закриті та відкриті травми, струс та ін.)

• Фізичні (висока або низька температура, електричний струм та ін.)

• Хімічні (промислові токсичні речовини та ін.)

• Біологічні (дію хвороботворних бактерій, найпростіших вірусів, грибків, пріонів та їхніх токсинів, тощо)

• Психогенні, включаючи соціальні (війни, дискримінація, урбанізація та ін.)

• Генетичні (спадкові).

Під умовами розуміють фактори, які самі по собі не спроможні викликати дану хворобу, але впливають на її початок, перебіг і закінчення. На відміну від причини, вони не обов’язкові для виникнення хвороби і не визначають її характерних ознак. Іншими словами, коли на організм діє причина, то хвороба може виникнути і при наявності, і при відсутності деяких умов. Відомо, що найчастіше причиною запалення легень виступає пневмокок. Як правило, хвороба починається на фоні простуди, яка знижує опірність до цього збудника, але якщо пневмокок надто вірулентний, він може спричинити запалення і без попередньої простуди.

58. До закритих ушкоджень належать такі травми, під час яких не виникає пошкодження шкірних покривів тіла і слизових оболонок. Це, як правило, забиття, вивихи, розтягнення м'язів і зв'язок. Забиттям називається пошкодження тканин, що не супроводжується порушенням цілісності шкірних покривів. Тяжкість травмування визначається величиною, масою, формою предмета, яким був нанесений удар, силою удару, віком постраждалого, місцем травми та опором тканини. Найменш стійка тканина — підшкірна жирова клітковина. У разі забиття завжди порушується цілісність кровоносних і лімфатичних судин, інколи нервів.

Розтягнення зв'язок — це пошкодження сухожиль та інших тканин без порушення їх анатомічної цілісності. Виникають доволі часто у результаті підвертання, необережного руху в суглобі, підняття вантажу, перерозгинання суглоба, що призводить до різного ступеня надривів суглобної сумки чи зв'язок. Ознаками такої травми є біль, набряк у місці розтягнення. При цьому кінцівка зберігає свої функції, але вони утруднені через біль. В окремих випадках через кілька днів спостерігається крововилив.