Гіпопітуїтаризм

Озяаки	Ппопітуїтаризм	СНПВ	СПТС
Суб'єктивні	Загальна слабість, адинамія, сухість шкіри	Адинамія, кволість, головний біль, запаморочення, нудота	Головний біль, запаморочення, втома, зниження працездатності
Об'єктивні	Схуднення, випадання волосся, гіпотензія, диспепсія	Олігурія, ожиріння, відсутність набряків	Ожиріння, артеріальна гіпертензія, набряки
Лабораторні, інструментальні	Гіпохромна анемія, зниження рівня гормонів периферійних ендокрин­них залоз і тропних гормонів	Гіпонатріємія, гі по-осмолярність плазми, зниження рівня креатиніну, сечовини	КГ: гіперпневматизація пазухи клиноподібної кістки. КТ: замкнута форма турецько­го сідла, збільшення вертикального розміру, відсутність зміни кіс­ток. МРТ: низька інтенсивність сигналу, де­формація гіпофіза

Гіпопітуїтаризм — захворювання, в основі якого лежить дифузне ура­ження гіпоталамо-гіпофізарної ділянки з випаданням функцій гіпофіза і недостатністю периферійних ендокринних залоз.

У це поняття входять: гіпоталамо-гіпофізарна недостатність, післяпо­логовий гіпопітуїтаризм (синдром Шихана) та гіпофізарна кахексія (хво­роба Сіммондса).

Диференціальна діагностика гіпопітуітаризма , синдрома пустого турецького сідла, та неадекватної секреції вазопресину

Лікування. У першу чергу слід ліквідувати причину захворювання та призначити замісну терапію гормонами периферійних ендокринних залоз.

Замісну гормональну терапію починають із гормонів надниркових за­лоз, статевих, а потім проводять тиреоїдними гормонами. Використовують пероральні препарати; у разі тяжкого стану — парентеральні: гідрокорти­зон (50—200 мг на добу), а у випадку поліпшення стану — кортизон (25— 75 мг на добу) або преднізолон (5—15 мг на добу). Мінералокортикоїди призначають рідко.

Недостатність статевих залоз компенсують у жінок за допомогою естрогенів та прогестерону за схемою менструального циклу, у чо-ловіків — препаратами андрогенної дії. Після зменшення атрофічних процесів у статевих органах призначають гонадотропіни: у перші 2 тиж — менопаузальний (фолікулостимулювальний) гонадотропін (300—400 ОД через день), а в наступні 2 тиж— хоріонічний гонадотропін (по 1000-1500 ОД). Для цього може бути використаний клостилбегіт (50—100 мг на добу протягом 5— 11 днів циклу). Можна комбінувати е ним гонадотропіном на 12, 14, 16-й день циклу. За неефективності гонадотропної стимуляції використовують синтетичні комбіновані прогестино-естрогейні препарати (інфекундин, бісекурин, ригевідон тощо).

Диференціальна діагностика гіпопітуітаризму

Ознаки	Ппопітуїтаразм.	Неврогенна анорексія	АПС
Суб'єктивні	Післяпологова кровотеча, інфекції, травми че­репа, пухлини головного мозку	Психічні травми	Супутні автоімунні захворювання
Об'єктивні	Значне або помірне схуднення, гіперпігментація відсутня, вторинні статеві ознаки від­сутні, брадикардія, гіпо­тензія	Помірне схуднення	Гперігігментація, гіпотензія, брадикардія, сухість шкіри
Лабораторні	Зниження рівня гормонів	Незначне зниження рівня гормонів	Зниження рівня гормонів периферійних ендокринних залоз і підвищення рівня тропних гормонів гіпофіза, титру відповідних антитіл