3.3 Техніка безпеки

3.3.1 Загальні вимоги безпеки експлуатації комп'ютерної техніки

Основним нормативним документом, який визначає вимоги до безпечної експлуатації обчислювальної техніки, є ДНАОП 0.00-1.31 -99 „Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин”.

У Правилах наведені загальні положення щодо безпеки праці з ЕОМ, вимоги щодо виробничих приміщень, їх освітлення, вимоги щодо рівнів шуму та вібрації, вентиляції, опалення та кондиціонування в приміщеннях з ВДТ, вимоги до параметрів мікроклімату на робочих місцях користувачів комп'ютерів, вимоги щодо рівня неіонізуючих електромагнітних випромінювань, електростатичних та магнітних полів, вимоги щодо електробезпеки, обладнання, розміщення устаткування та організації робочих місць, вимоги щодо без­пеки під час експлуатації, обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ, вимоги щодо виробничого персоналу, режимів праці та відпочинку. Наведені також обов'язки, права та відповідальність за порушення правил.

Організація (установа) зобов'язана на базі ДНАОП 0.00-1.311-99 розробити і запровадити інструкцію щодо охорони праці для користувачів обчислювальної техніки.

Згідно з інструкцією, до роботи з комп'ютерною технікою можуть бути допущені особи, які засвоїли відповідний практичний курс, ознайомилися з інструкцією і отримали інструктаж з охорони праці на робочому місці, пройшли медичний огляд і не мають протипоказань щодо роботи з ВДТ.

Слід дотримуватись встановлених вимог щодо безпеки перед початком робо­ти, наприклад, перед ввімкненням ЕОМ в мережу необхідно переконатись у наявності заземлення обладнання, у справності шнура живлення та інших провідників. Перевірити надійність і правильність встановлення апаратури на робочому столі, увімкнути систему кондиціонування робочого приміщення, відрегулювати освітленість робочого місця тощо.

У разі виявлення будь-яких несправностей роботу розпочинати не можна і слід повідомити про це керівника або іншу відповідальну особу.

Під час виконання роботи забороняється працювати без належного освітлення, закривати вентиляційні отвори апаратури, залишати без нагляду ввімкнене обладнання, допускати до роботи на обладнанні сторонніх осіб.

І з метою профілактики негативного впливу на здоров'я шкідливих ви­робничих факторів необхідно дотримуватися режимів праці та відпочинку. Після кожної години роботи за дисплеєм необхідно робити перерву для від­починку тривалістю 10-15 хвилин. Під час регламентованих перерв рекомендується виконувати спеціальні вправи та самомасаж кистей рук та очей, а також проводити сеанс психофізіологічного розвантаження у спеціально обладнаному приміщенні.

Після закінчення роботи слід вимкнути принтер, дисплей, процесор і інше обладнання, витягнути з розеток штепсельні вилки, прибрати робоче місце, ретельно вимити руки теплою водою з милом, вимкнути також кондиціонер, освітлення і загальне електроживлення підрозділу.

3.3.2 Основні організаційні та технічні заходи і засоби щодо забезпечення електробезпеки

На виробництві більшість машин і механізмів приводяться в дію з допомогою електричної енергії. Електричний струм застосовується також у будівництві для прогрівання грунту та бетону в зимовий період, під час електрозварювальних робіт, для освітлення тощо.

Електронно-обчислювальні машини та персональні комп'ютери (далі ЕОМ), їх периферійні пристрої та інше устаткування також живляться від мережі електричного струму. Основними причинами, що призводять до травматизму і пожеж при експлуатації електрообладнання, є:

- несподівана поява напруги там, де її в нормальних умовах не повинно бути (корпуси електричного устаткування, інші струмопроводні частини машин і механізмів тощо);

-дотик людини до неізольованих струмонесучих частин електрообладнання;

- потрапляння людини в зону короткого замикання фазового провідника на землю (виникає так звана «крокова » напруга);

- неузгодження і помилкові дії обслуговуючого персоналу, відсутність нагляду.

Електробезпека робіт значною мірою залежить від якості навчання робітників, правильної організації робочих місць і своєчасного контролю ведення робіт з застосуванням електричної енергії.

Технічні засоби забезпечення електробезпеки включають: ізоляцію струмопровідних частин електрообладнання, захисне заземлення, занулення, захисне вимикання, малі нап­руги, вирівнювання потенціалів, електричне розділення, загороджувальні пристрої, запобіжну сигналізацію, блокування, знаки безпеки, засоби індивідуального захисту та інші.

Одними з найбільш важливих технічних заходів щодо забезпечення електробезпеки можна вважати захисне заземлення і занулення.

Захисне заземлення – це навмисне електричне зєднання з землею металевих неструмоведучих частин електрообладнання, які можуть опинитись під напругою, наприклад, внаслідок порушення ізоляції електроустановки, падіння проводу тощо. Призначення захисного заземлення – перетворення замикання на корпус на замикання на землю з метою зниження напруги дотику до безпечних величин. Галузь застосування захисного заземлення – трифазові трипровідникові мережі змінного струму напругою до 1000 В, з ізольованою нейтраллю.

Захисне занулення полягає в приєднанні до багаторазового заземленого нульового провідника електричної мережі корпусів та інших конструктивних металевих частин електрообладнання, які не знаходяться під напругою, але внаслідок пошкодження ізоляції можуть опинитися під нею. Призначення занулення – усунення небезпеки ураження електричним струмом у разі порушення ізоляції і появи на корпусі обладнання небезпечної напруги. Принцип дії занулення – перетворення пробою на корпус на одноразове коротке замикання, тобто замикання між фазовим та нульовим провідниками з метою створення струму, здатного забезпечити спрацювання захисту і завдяки цьому автоматично відєднати пошкоджену установку від живлячої електромережі.

Захисне занулення застосовують у трифазових чотирипроводових мережах напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю. Схема занулення вимагає наявності в мережі нульового проводу, заземлення нейтралі джерела струму та повторного заземлення нульового проводу.