82. Загальна характеристика спеціальних видів зберігання.

Цивільний кодекс України передбачає такі спеціальні види зберігання:

-   зберігання у ломбарді;

-   зберігання цінностей у банку;

-   зберігання речей у камерах схову транспортних організацій;

-   зберігання речей у гардеробах організацій;

-   зберігання речей у готелях;

-   зберігання речей, що є предметом спору (секвестр);

-   зберігання транспортних засобів.

Прийнявши від фізичної особи на зберігання річ, ломбард видає їй іменну схоронну квитанцію, яка і є формою оформлення цього договору. На ломбард покладається обов’язок застрахувати на користь поклажодавця за свій рахунок прийняту на зберігання річ у повній сумі її оцінки. Річ, здана до ломбарду, оцінюється за погодженням сторін.

Банк може прийняти на зберігання цінні папери, дорогоцінні метали та каміння, інші коштовності та інші цінності, в тому числі документи. Договір зберігання цінностей у банку оформлюється видачею банком поклажодавцеві іменного зберігального документа, пред’явлення якого є підставою для видачі цінностей, що зберігаються, поклажодавцеві.

Камери схову загального користування, що перебувають у віданні транспортних організацій, зобов’язані брати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів. Договір зберігання речей у камерах схову транспортних організацій є публічним. На підтвердження прийняття речі на зберігання до камери схову (крім автоматичних камер) поклажодавцеві видається квитанція чи номерний жетон.

За договором зберігання речей, що є предметом спору (секвестр), двоє або більше осіб, між якими виник спір про право на річ, передають цю річ третій особі, яка бере на себе  обов’язок після розв’язання спору повернути річ тій особі, якій вона присуджена за рішенням суду чи за погодженням усіх осіб, що сперечаються (договірний секвестр).

За договором зберігання транспортних засобів на автостоянкових зберігачів покладається зобов’язання створити належні умови для заїзду транспортного засобу на стоянку, зберігати його і надати можливість поклажодавцю чи уповноваженій ним особі забрати його в будь-який час, а поклажодавець зобов’язаний дотримуватися правил зберігання та сплачувати встановлену суму.

За договором охорони охоронець, який є суб’єктом підприємницької діяльності, зобов’язується забезпечити недоторканність особи або майна, які охороняються. Володілець такого майна чи особа, яку охороняють, зобов’язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

82. Договір простого товариства.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов’язання об’єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК України).

Договори простого товариства, як і всі інші договори про спільну діяльність, можуть бути дво- та багатосторонніми, консенсуальними договорами.

До характерних рис договору можна віднести: 1) відбувається об’єднання двох або більше осіб (багатостороння угода); 2) об’єднання не приводить до утворення юридичної особи; 3) об’єднання пов’язане з особистою участю кожного із товаришів у їхній спільній діяльності;

4)для спільної діяльності учасники вносять та об’єднують свої внески;

5) об’єднання створюється для отримання прибутку чи досягнення іншої мети, яка не суперечить закону (спільне будівництво споруди, дороги тощо).

Договори простого товариства, як правило, укладаються у простій письмовій формі. З метою оподаткування отриманих доходів договір простого товариства підлягає реєстрації у податкових органах відповідно до Інструкції «Про порядок обліку платників податків» і ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». При укладенні договору простого товариства без створення юридичної особи новий суб’єкт підприємницької діяльності не реєструється, а реєструється лише новий платник податків.

Суб’єктами (сторонами або учасниками) договору простого товариства є громадяни а юридичні особи. Проте участь юридичної особи у цих договорах має відповідати цілям, передбаченим її статутом. Договори простого товариства можна поділити на: договори між українськими юридичними та фізичними особами; договори між іноземними особами й ними (зовнішньоекономічні договори про спільну діяльність).

Сторони договорів простого товариства можуть,мати на меті як отримання прибутку (доходу), так і досягнення іншого результату, зокрема соціального ефекту. За кожним договором простого товариства без створення юридичної особи можна відкривати в установі банку лише один рахунок (п. 1.11 інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.03 р.).

Варіанти ведення справ учасників:

1) кожним учасником від імені всіх учасників;

У 2) окремими уповноваженими учасниками від імені всіх учасників; 3) спільно всіма учасниками.

За загальним правилом, кожен учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо учасниками договорі не встановлено інший порядок.

Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою.