31. Сфера застосування.

Незважаючи на те, що в Україні лізинг перебуває на початковому етапі розвитку, досвід західних країн, особливо Центральної Європи, свідчить про значний потенціал розвитку цієї діяльності в нашій країні. Цей же досвід демонструє, що економічні інтереси в сфері лізингу не обмежуються більшими міжнародними компаніями, а поширюються на численні малі й середні підприємства країни.

Відносини лізингу на законодавчому рівні регулюються трьома законодавчими документами: Цивільним кодексом України (далі – ЦК)(§ 6 гл. 58), Господарським кодексом України (далі – ГК) (ст. 292) і Законом України «Про фінансовий лізинг» у редакції від 11.12.2003 р. № 1381-IV (далі – Закон). Цивільний кодекс України визначає такі види лізингу: фінансовий або оперативний. Оперативний лізинг не дуже відрізняється від оренди, а фінансовий лізинг має певні відмінності. При фінансовому лізингу може виникнути багато труднощів. Наприклад, майно, передане в лізинг, є запорукою. Якщо у лізингоодержувача виникають фінансові проблеми, і він не може вчасно виконати зобов’язання з лізингового платежу, лізингодавець має право вилучити це майно. Платежі з лізингу містять відшкодування вартості майна, що згодом може бути придбано лізингоодержувачем за залишковою вартістю. Але в подібній ситуації сплачені гроші лізингоодержувачу не повертаються. Головним недоліком лізингу в нашій країні є його вартість. В наш час лізинг в Україні занадто дороге задоволення. За строк лізингу устаткування здатне подорожчати у два рази. І чим довше договір лізингу, тим він дорожчий. (У випадку банківського кредиту подорожчання відбувається в середньому на 15 % за 2 роки.) Підприємство – лізингоодержувач після закінчення строку договору може викупити устаткування. Але цілком імовірна й інша ситуація, коли за термін договору устаткування або обладнання подорожчало, і угода виявляється невигідною. Водночас лізингова компанія не дасть вам прорахувати, скільки коштують її додаткові послуги, тому що така інформація є комерційною таємницею. Таким чином, неможливо порівняти вартість тих же послуг, якби Ви замовили їх самостійно. Для кого лізинг є вигідним? Для лізингодавців. Найчастіше, в лізингових компаніях існують домовленості з страховими організаціями, станціями техобслуговування, тощо, отже, можливі відповідні знижки. Тим більше, якщо лізингова фірма працює прямо з виробниками устаткування, що робить її конкурентноздатною за ціною на ринку порівняно з тими, хто працює через посередників. Лізинг вигідний тим підприємствам, для яких відновлення або модернізація устаткування принесе більший прибуток. 

Стаття 1 Закону визначає фінансовий лізинг як вид цивільно-правових відносин, які виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі – договір лізингу) лізингодавець зобов’язується придбати у власність майно в продавця (постачальника) відповідно до встановленої лізингоодержувачем специфіки та умов, а також передати його в користування лізингоодержувач на певний строк не менше одного року за встановлену оплату (лізингові платежі). (ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 11 грудня 2003 р.)

Як зазначалося, договір лізингу є різновидом договору оренди. Основна його відмінність від договору оренди – це участь у лізингових операціях третьої сторони, тобто продавця (постачальника) майна.  Відносини лізингодавець-лізингоодержувач нагадують звичайний договір оренди, однак мають місце істотні відмінності, а саме:

• лізингодавець при укладанні договору фінансового лізингу ще не є власником майна, що підлягає передачі за договором лізингу. На нього покладається обов’язок тільки придбати його у власність. У зв’язку з цим, відносини фінансового лізингу відповідають визначенню непрямого лізингу згідно з ч.1 ст. 806 ЦК. Прямий лізинг, що передбачає передачу лізингоодержувачу в користування майна, що належить лізингодавцю на правах власності й було придбано їм без попередньої домовленості з лізингоодержувачем не регулюється нормами Закону про фінлізинг, а регулюється гл. 58 ЦК України, положеннями ст. 292 ГКУ.Залежно  від  особливостей  здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об’єктом  лізингу  може  бути  нерухоме  і  рухоме  майно, призначене  для  використання  як  основні  фонди,  не  заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.  Майно,  визначене вище,  яке  є державною  (комунальною)  власністю,  може  бути  об’єктом лізингу тільки за  погодженням  з  органом,  що  здійснює  управління  цим майном, відповідно до закону. Не  можуть  бути об’єктами лізингу земельні ділянки,  інші природні об’єкти,  а також  цілісні  майнові  комплекси  державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів. Перехід  права  власності на об’єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу. Крім того, потрібно враховувати, що до відносин, пов’язаних із лізингом, застосовуються загальні положення про купівлі-продажу й про договір поставки;

• предмет лізингу передають завжди на конкретний строк; більше того, Закон про фінлізинг встановив нижню межу – він не повинен бути менше одного року;

• лізинговий платіж, на відміну від орендного, має особливу структуру (склад витрат, що відшкодовуються лизингоодержувачем).

Сфера застосування договору лізингу визначається з урахуванням умов придбання лізингового майна та особливостей здійснення лізингових операцій.

За цими критеріями ЦК передбачає можливість встановлення окремих видів та форм лізингу (ч. 3 ст. 806 ЦК).

- Згідно з ч.1 ст. 806 ЦК України залежно від умов придбання лізингового майна договір лізингу поділяється на два види:

1) прямий лізинг (якщо лізингове майно було набуте лізингодавцем без попередньої домовленості із лізингоодержувачем);

2) непрямий лізинг (якщо лізингове майно було спеціально придбане лізингодавцем у продавця за попередньою домовленістю із лізингоодержувачем).

- Відповідно до ч.2 ст. 292 ГК України залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний.

-

Фінансовий лізинг за змістом співпадає із непрямим лізингом.

Відповідно до п. 14.1.97 Податкового кодексу

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

об’єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов’язаний придбати об’єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

балансова (залишкова) вартість об’єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об’єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;

сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об’єкта лізингу або перевищує її;

майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Оперативним вважається лізинг, який не є фінансовим.

Формами лізингу є:

1) зворотний лізинг (за яким власник Лізиного майна відчужує його лізингодавцеві, і одночасно, приймає його у лізинг, тобто стає лізингоодержувачем);

2) міжнародний лізинг (за яким сторони договору лізингу є суб’єктами різних держав, або лізингове майно чи платежі перетинають митні кордони кількох держав);

3) пайовий лізинг (багатосторонній договір із залученням декількох кредиторів, які інвестують свої кошти у лізингове майно).