Операційний менеджмент Теоретичні питання

3. Розкрийте сутність операційного менеджменту як різновиду функціонального менеджменту, операційної стратегії як основи проектування операційної системи, дайте загальну характеристику операційної системи та операційної діяльності підприємства.

   Алгоритм відповіді

Операційний менеджмент (ОМ) – це діяльність з управління процесом придбання матеріалів, їхнього перетворення в готовий продукт і постачання цього продукту покупцю.

ОМ – це діяльність, яка пов'язана із перетворенням організацією різних видів ресурсів (входів) у товари та послуги (виходів).

ОМ – це всі види діяльності, які пов'язані з навмисним перетворенням (трансформацією) матеріалів, інформації чи покупців (рис. 1.)

Капітал Продукти або

Матеріали послуги

Інформація

В Трансформуючий

Х процес В

І Енергія И

Д Земля Х

Праця і

Д

Зворотня інформація для контролю за входами та технологією процесу

Рис. 1. Трансформуюча система операційного менеджменту

Ефективність і раціональність операційного менеджмен­ту цілком і повністю залежить від правильного вибору опера­ційної стратегії. Операційний менеджер відповідає за побудо­ву ефективної системи виробництва, яка одночасно була б ефективною і оптимальною. Залежно від стратегії організації будується операційна система, яку найчастіше подають як сукупність взаємодії трьох підсистем:

• підсистеми перетворення;

• підсистеми забезпечення;

• підсистеми планування та контролю.

При використанні конкретної послідовності дій методика формування виробничої галузі загального де-рева стратегічних цілей організації може бути наступною.

Крок 1. Визначення формату загального дерева стратегічних цілей організації. Можна встановити, наприклад, чотирьохрівневе дерево.

Крок 2. Встановлення загальної мети з виробництва. На рівні 1 задається тільки одна так звана стратегічна мета з виробництва.

Крок 3. Визначення основних цілей виробничої стратегії. На рівні 2 задаються цілі, що цілком відповідають основній стра­тегічній меті встановленого формату виробничої стратегії.

Крок 4. Завдання стратегічних вказівок з виробництва. На рів­ні З задаються конкретні стратегічні вказівки з виробництва, що цілком відповідають вказівкам встановленого порядку розробки виробничої стратегії.

Постановка цілей виробничої стратегії здійснюється відповідно до визначених критеріїв. Найчастіше в якості їх бе­руться наступні чотири:

1) витрати на виробництво продукту;

2) якість виробництва;

3) якість виробничих постачань;

4) відповідність виробництва попиту чи так звана «гнучкість за попитом».

При системній оцінці виробничих витрат як для стратегічних, так і для тактичних цілей звичайно використовують показники:

• питомі витрати живої праці і матеріалів;

• фондовіддача;

• оборотність товарних запасів;

• інтегральний показник — собівартість виробництва одиниці продукту.

Якість, як правило, оцінюють:

• за процентним співвідношенням дефектів кінцевого продукту і/чи за показником відхилень від системного стандарту виробництва;

• за відсотком браку;

• за ресурсом гарантованого функціонування продукту (напри­клад, періоди часу між поломками чи профілактичними ре­монтами);

• за показниками витрат на підвищення якості і т.д. Якість виробничих постачань звичайно оцінюють:

• за процентним співвідношенням постачань, зроблених точно в термін;

• за різними показниками затримок і зривів постачань;

• за показниками фінансових втрат за порушення термінів й інших умов доставки продукту.

Гнучкість виробництва за попитом на його кінцевий продукт мо­же оцінюватися:

• за широтою асортиментного ряду конкретних продуктів-товарів;

• в абсолютних (об'ємних) і відносних показниках оновлюваності, як асортименту продуктових груп, так і їхнього внут­рішнього асортименту;

• за швидкістю відновлення продукту і т.д.

Основні позиції. Особливий предметний зміст виробничої стратегії розкривається в її основних позиціях. Наведемо 5 мо­ментів позицій.

1. Основні стратегічні рішення з виробництва, які треба прийня­ти на задану стратегічну перспективу.

2. Формулювання й обґрунтування можливих варіантів основ­них стратегічних рішень з виробництва.

3. Доробка прийнятих основних стратегічних цілей з вироб­ництва до рівня конкретних стратегічних вказівок;

4. Розробка за кожною стратегічною вказівкою адекватного набору конкретних дій і заходів.

5. Системне зведення заходів і дій за кожною позицією в цілісну виробничу стратегію як органічну програму відповідних конкретних дій.

В сфері матеріального виробництва на підприємствах виробничий менеджер найчастіше відповідає за управління різними допоміжними процесами, виконання яких необхідне для забезпечення основно­го ведучого процесу.

Виробничий менеджер у процесі своєї трудової діяльності зіштовхується з різними проблемами:

• розміщення підприємств;

• планування підприємств і робочих площ;

• розподіл ресурсів і послідовність їхнього використання;

• вибір устаткування, його експлуатація, поточний ремонт і заміна;

• проектування технологічного процесу і контроль його ходу;

• вибір методів робіт і їхнє проектування;

• контроль якості робіт і т.п.

Концепція операційної діяльності базується на трьох основних факторах, що впливають на людей і організацію.

Перший — ієрархічна структура організації, де основний засіб впливу — це тиск на людину зверху за допомогою примусу, контролю над розподілом матеріальних благ.

Другий — культура, тобто вироблювані суспільством, організацією спільні цінності, соціальні норми, установки поведінки, що регламентують і змушують індивіда поводитися так, а не інакше без видимого примусу.

Третій — ринок — мережа рівноправних відносин, заснованих на купівлі-продажу продукції і послуг, відносинах власності, рівновазі інтересів продавця і покупця.