Система показників ефективності виробництва (діяльності) первинних суб’єктів господарювання

Узагальнюючі показники	Показники ефективності використання
	праці (персоналу)	виробничих фондів	фінансових коштів
 Рівень задоволення потреб ринку	 Темпи зростання продуктивності праці	 Загальна фондо­віддача (за обся­гом продукції)	 Оборотність обо­ротних коштів
 Виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів	 Частка приросту продукції за раху­нок зростання про­дуктивності праці	 Фондовіддача активної частини основних фондів	 Рентабельність оборотних коштів
 Прибуток на одини­цю загальних витрат	 Відносне вивільнення працівників	 Рентабельність основних фондів	 Відносне вивіль­нення оборотних коштів
 Рентабельність виробництва	 Коефіцієнт вико­ристання корисно­го фонду робочого часу	 Фондомісткість одиниці продукції	 Питомі капі­тальні вкладення (на одиницю при­росту потужності або продукції)
 Витрати на одиницю товарної продукції		 Матеріаломіст­кість одиниці продукції
 Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва	 Трудомісткість одиниці продукції	 Коефіцієнт ви­користання най­важливіших видів сировини і матеріалів
			 Рентабельність інвестицій
 Народногоспо-дарсь­кий ефект викорис­тання одиниці про­дукції	 Зарплатоміст-кість одиниці продукції		 Строк окупності вкладених інвестицій

Забезпечення економічної безпеки на підприємстві потребує проведення таких заходів:

• зміна окремих складових організаційної структури підприємства;

• створення й відокремлення нових структурних підрозділів;

• оперативне зниження дебіторської заборгованості;

• зменшення обсягу оборотних активів шляхом виявлення та реалізації зайвих запасів;

• відмова від пайової участі в інших підприємствах, якщо попередній аналіз підтвердив недостатню економічну ефективність такої участі;

• зменшення вартості основних засобів через реалізацію зайвого обладнання, транспортних засобів тощо;

• аналітична оцінка та припинення вкладання неефективних інвестицій;

• удосконалення організації виробництва;

• удосконалення управління грошовими потоками;

• економія витрат;

• вилучення збиткових видів діяльності;

• підвищення контролю за якістю продукції та витрачанням фі­нансових ресурсів.

Розвиток є загальним принципом будь-якої соціально-економічної системи і розглядається як незворотна зміна організації. Цілі розвитку підприємств можна розглянути крізь призму загальновизнаних організаційних теорій.

Згідно з популяційно-екологічною теорією (яку часто називають теорією природного відбору), навколишнє середовище зумовлює ті ознаки організацій, що найкраще підходять для нього, тобто підприємство розвивається так, щоб краще відповідати середовищу своїми характеристиками.

Ділова операція становить суть ринкової діяль­ності будь-якої господарської організації, за її допомогою економічні цінності переходять від однієї особи до іншої. Наслідком цього підходу було виникнення теорії, яку назвали «економіка операційних (або трансакційних) витрат».

У зв'язку з цим підприємство являє собою новий альянс різних видів діяльності.

Перший рівень - ключовими фігурами тут є кваліфіковані співробітники (це її професійний стрижень). Вони, як правило, одержують високу винагороду і пільги; підприємство заінтересоване, щоб утримувати таких працівників і формувати високопрофесійний колектив.

Другий рівень складають субконтрактники — фірми або окремі фахівці, що виконують ті або інші функції краще і дешевше. Розрахунки показують, що для деяких компаній до 80 % вартості їхнього кінцевого товару (послуги) створюється працюючими поза цією структурою людьми.

Третій рівень — гнучка робоча сила (ті, хто трудиться неповний день і тимчасовий персонал). Справді, залучати додаткових працівників від випадку до випадку дешевше, хоча і складніше. Це дає змогу задовольняти зростаючі потреби клієнтів, бути готовим як до злету, так і до падіння попиту.

Вихідна посилка теорії залежності від ресурсів — підприємства не просто відіграють роль пасивного спостерігача зовнішніх впливів (що, зокрема, мається на увазі популяційно-екологічною теорією), а намагаються керувати зовнішнім середовищем для досягнення власних вигід. При цьому жодне підприємство не здатне створити всі необхідні йому ресурси (як такі розглядається сировина, фінанси, персонал, низка послуг або виробничих операцій, продуктові і технологічні новації тощо).

Більш того, не кожний вид діяльності можна здійснити усередині підприємства, щоб зробити його самодостатнім. Підприємство має стратегічний вибір. Рішення формується в умовах наявності ряду альтернатив за активного впливу на навколишнє середовище.

Соціально-економічні зміни на підприємстві мають об'єктивний характер, тобто не залежать від волі та бажання людини (власників, менеджерів, працівників, інвесторів, кредиторів тощо). Розвиток підприємства є незворотним процесом, який забезпечує спонтанні чи керовані переходи від одного неповторного стану до іншого через процеси змін.