2.3. Практичне значення та порядок розробки кошторису виробництва

Практичне значення кошторису виробництва полягає в тому, що узагальнюючи поелементні витрати підприємства, він показує їхню структуру (витрати на матеріали, персонал, основні фонди) і дає можливість визначити фактори, які негативно впливають на вартість продукції. Таким чином, маючи точний аналіз стану виробництва, можна активно й оперативно вирішувати проблеми, які виникли в процесі виробництва, підвищуючи ефективність виробничої діяльності підприємства. Порядок розробки кошторису виробництва залежить від стадії і форми прогнозування, наявності інформації, розміру підприємства.

Кошторис на виробництво товарної продукції розробляється, коли вирішені такі головні питання.

1. Є замовлення на продукцію, яку може випускати підприємство, визначено її асортимент, кількісні та якісні показники.

2. Вирішені питання постачання основної сировини, матеріалів, комплектуючих деталей і вузлів, запасних частин, допоміжних матеріалів тощо.

3. Визначені постачальники і ціни на сировину, що постачається, матеріали, комплектуючі та ін.

4. Розроблений техпромфінплан:

— технічне оснащення виробництва;

— приведення потужностей у відповідність до програми виробництва;

— безпосередні фінансові й матеріальні витрати на технічне переоснащення.

5. Визначена договірна ціна на поставку готової продукції за кожним її видом.

Маючи пакет необхідних вихідних даних, включаючи сюди витрати палива, енергії, заробітної плати та інші витрати, розробляється кошторис всього виробництва і виводяться абсолютні витратні показники та можливий дохід від реалізації товарної продукції.

За відсутності фактичних витрат на окремі елементи виробництва беруться розрахункові показники, які потім корегуються на прогнозні коефіцієнти при зміні обсягу виробництва, кількості персоналу, вартості основних фондів, зміні цін тощо.

На середніх і великих підприємствах кошторис виробництва складають, підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів, дільниць, служб, загальногосподарських витрат).

2.4. Собівартість валової, товарної і реалізованої продукції

Собівартість — це виражені в грошовій формі затрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість продукції займає найбільш важливе місце в системі якісних показників діяльності підприємства. Вона характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються: рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці, якість та інше.

Собівартість продукції є мірилом рівня затрат на виготовлення тієї чи іншої продукції. Вона використовується для контролю за використанням матеріальних і всіх інших ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановлення цін на продукцію. За умов самофінансування зниження собівартості продукції і є основним джерелом зростання прибутку підприємства.

Види собівартості:

• залежно від часу формування затрат

  • планова

  • фактична

  • нормативна

  • кошторисна

• залежно від місця формування затрат

  • цехова

  • виробнича

  • повна

• залежно від тривалості розрахункового періоду

  • місячна

  • квартальна

  • річна

• за складом продукції собівартість буває

  • товарної продукції

  • валової продукції

  • реалізованої продукції

  • незавершеного виробництва

• за ступенем охоплення підприємства

  • індивідуальна (характеризує витрати окремого підприємства на виробництво і реалізацію продукції)

  • галузева (характеризує середні у галузі витрати на виробництво і реалізацію продукції)

Собівартість валової продукції включає в себе всю продукцію у вартісному вираженні незалежно від ступеня її готовності, тобто товарну продукцію плюс (мінус) незавершене виробництво, а також плюс (мінус) відповідний інструмент, призначений для виробництва у вартісному вираженні. Собівартість валової продукції як показник застосовується переважно для внутрішніх потреб підприємства, на яких є нестабільною величина залишків незавершеного виробництва.

Собівартість валової продукції (С_вп) обчислюють за формулою

С_вп = С_тп + (С_{нв. п. р} – С_{нв. к. р.})

де Стп — собівартість товарної продукції;

Снв. п. р і Снв. к. р — відповідно собівартість незавершеного виробництва на початок і кінець розрахункового періоду.

Собівартість товарної продукції підприємства обчислюється за попередньо визначеною собівартістю окремих виробів, тобто

С_тп = ΣС_і*N_і

де С_тп — собівартість товарної продукції;

С_і — собівартість одиниці і-ї продукції (послуг);

N — виробництво і-ї продукції (послуг) у натуральному вимірі.

Є й інші методи обчислення собівартості товарної продукції, які використовуються при відповідному аналізі.

Собівартість реалізованої продукції (С_р) включає собівартість товарної продукції плюс витрати, пов'язані з її реалізацією (В_р).

С_р = С_тп + В_р.

Собівартість реалізованої продукції ще обчислюють корегуванням собівартості продукції на зміну залишків нереалізованої продукції:

С_р = С_тп + (С_сп – С_ск),

де С_сп , С_ск — собівартість залишків товарної продукції на складі на початок і кінець розрахункового періоду.