II. Контроль, правильність віднесення активів до матеріальних запасів, перевірка відповідності їх поняттю активів.

Запаси, як правило, є найбільш важливою частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року.

Ревізор перевіряє, чи правильно відносять активи до матеріальних запасів та перевіряє відповідності їх поняттю активів.

Запаси поділяють на виробничі і товарні. Виробничі запаси промислового підприємства дещо відрізняються від товарних запасів торговельного підприємства.

Виробничі запаси — придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі(сировина і матеріали), інші - змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті - входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті - лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (МІШТ).

Товарні запаси - придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу. При цьому підприємство, як правило, не вносить суттєвих змін до їх фізичної форми, вже при закупці у постачальника вони є готовою продукцією.

Ревізор перевіряє, щоб до складу запасів включалися всі товарно-матеріальні цінності, якими підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця їх знаходження. Предмети, що є власністю інших фізичних та юридичних осіб повинні знаходяться на території, що належить підприємству і не є запасами підприємства.

Ревізор перевіряє правильність віднесення активів до запасів на основі Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Запаси визначаються активом за таких умов:

- якщо існує ймовірність того, що підприємство одержить в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням (майбутня економічна вигода, втілена в актив, є потенціалом, який може сприяти надходженню грошових коштів або їх еквівалентів на підприємство);

- їх вартість може бути достовірно визначена.

Якщо хоч одна з вимог не може бути виконана, то такі запаси не відображаються в балансі, а є витратами періоду.

Таким чином, не всі матеріальні цінності визначаються активами, а отже, не можуть обліковуватися в складі запасів і не будуть відображатись в складі активів при складанні фінансової звітності.

Наприклад, товарно-матеріальні цінності, придбані для благодійної діяльності або для задоволення особистих потреб працівників підприємства подарунки тощо, не є активами. Вартість таких матеріальних цінностей слід обліковувати як інші витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані з операційною діяльністю підприємства.

Інвентаризація матеріальних запасів і. Вибіркова або суцільна інвентаризація.

Під інвентаризацією розуміють перевірку наявності та стану об’єкту контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації та порівняння отриманих даних.

Визначення реального стану об’єкту, порівняння та оцінка складають логіку інвентаризації як функції контролю. Які б об'єкти не перевірялись, усі дії полягатимуть у становленні істинного, дійсного стану об’єкту, виявленні відхилень від його заданого стану, оцінки відхилень за критеріями доцільності та законності. Це правильне, об’єктивне сприйняття змісту та значення господарських фактів, які є об'єктами інвентаризації.

В практичній діяльності при проведенні ревізії суб’єкти контролю дотримуються загальних правил здійснення інвентаризації, які є незмінними незалежно від того, з якої причини і для яких потреб вона проводиться.

Інвентаризація в ході ревізії має вибірковий характер і може застосовуватись лише при документальному виявленні фактів неповного оприбуткування або неповного списання активів підприємства, а також при наявності певних сумнівів щодо розмірів зобов'язань, перевірка яких проводиться шляхом зовнішньої зустрічної перевірки.

Проте, необхідність проведення інвентаризації в період ревізії зумовлена тим, що в ряді випадків інвентаризація на підприємствах проводиться формально, її результати в обліку відображаються неправильно, тобто інвентаризаційні описи складаються, виходячи не з фактичного залишку матеріальних цінностей, а на підставі облікових даних. Отже, при проведенні ревізії доцільно здійснювати інвентаризацію.

За способом проведення інвентаризації поділяються на суцільні та несуцільні.

Суцільна інвентаризація передбачає перевірку всіх без винятку цінностей, що знаходяться під звітом тієї чи іншої матеріально відповідальної особи або розрахунків по конкретному балансовому рахунку.

Несуцільна інвентаризація охоплює перевіркою лише деякі цінності у певної матеріально відповідальної особи. Об’єкти несуцільної інвентаризації визначає ревізор. Це, як правило, дефіцитні і цінні види (групи) товарів, а також ті товарно-матеріальні цінності, по яких є понаднормові залишки або довгий час не було їх у руху.

За способом обстеження елементів об’єкту інвентаризації поділяються єна інвентаризації основного масиву елементів об’єкту,

монографічні та вибіркові. Такий поділ дозволяє визначити характер перевірки.

Монографічним способом інвентаризуються найбільш дефіцитні види виробничих запасів, що користуються підвищеним попитом, а також тих, що тривалий час зберігаються на складах без руху.

При вибірковій інвентаризації перевірці підлягає визначений ревізором певний перелік елементів об’єкту, сформований на наукових засадах шляхом вибіркової механічної вибірки.