Дослiд 7. Зміна поверхневого натягу води

Обладнання: проекційний ліхтар для горизонтальної проекції, кристалізатор (8-10 см) з плоским дном, піпетка або скляна трубка, ефір, мило, мілко натерта пробка.

С початку готують до проекції ліхтар. Далі в кристалізатор наливають приблизно до половини воду, на поверхню якої рівномірно насипають мілко натерту пробку. Для цього беруть трохи порошку на кінчик ножа і здувають його над поверхнею води. Ставлять кристалізатор на конденсорну лінзу проекційного ліхтаря і добиваються на екрані чіткого зображення дрібних розпилених частинок. Після цього використовують шматок мила загостреної форми - вводять його на середину поверхні води. На екрані зразу ж спостерігається швидке переміщення частинок порошку до країв кристалізатора, а всередині утворюється чисте місце.

Далі варто показати дослід з речовиною, що підвищує поверхневий натяг. Для цього можна взяти шматочок цукру-леденцю (не рафінаду), який також закріплений на дротині.

Успіх описаних дослідів значно залежить від чистоти посуду і води. Тому посуд попередньо треба ретельно мити і висушувати, а воду для кожного досліду брати свіжу.

Дослід 8. Принцип дії теплового двигуна

Обладнання: скляна U-подібна трубка, теплоприймач, тонка гу­мова трубка (50...60 см), гумова пробка із скляною трубкою, пропущеною крізь неї, коркова пробка, дві посудини з гарячою й холодною водою, кусочок дроту, штатив з коротким стояком, лапка, муфта.

Ш ироку й по можливості велику U-подібну скляну трубку до половини заповнюють підфарбованою водою. Одне її коліно щільно закривають гумовою пробкою, з пропущеною крізь неї короткою скляною трубкою. На цю трубку надівають гу­мовий шланг від теплопри­ймача. У друге коліно U-noдібної трубки вільно опус­кають коркову пробку – поршень, в яку встромлено дротину з паперовим пра­порцем на верхньому кінці. U-подібну трубку закріплю­ють у лапці штатива, знизу встановлюють дві широкі по­судини, в які налито холод­ну (X) і гарячу (Г) воду.

Теплоприймач занурюють у гарячу воду і спостеріга­ють піднімання коркової пробки вгору. Переносять теплоприймач у холодну воду – коркова пробка опускається. Знову занурю­ють теплоприймач у гарячу воду й знову спостерігають підні­мання коркової пробки. Так, по черзі занурюючи теплоприймач то в гарячу, то в холодну воду, демонструють зворотно-посту­пальний рух поршня.

Якщо на верхній кінець дротини, встромленої в коркову проб­ку, насадити цупкий папір – майданчик, то можна продемон­струвати піднімання з нього легких вантажів. Отже, ця теплова машина може виконати корисну роботу.

Якщо немає достатньої великої U-подібної трубки, її можна замінити відрізками прямих скляних трубок (балонів від ламп денного світла), і з'єднати їх між собою пробками і гумовою трубкою (утворяться сполучені посудини).

Очевидно, поршнем цієї машини є водяний стовпчик у колі­нах U-подібної трубки. Коркова пробка потрібна лише для «ви­ведення» дії стовпчика води назовні. Якщо коліно, в якому пла­ває коркова пробка, закрити гумовою пробкою з отвором, то матимемо модель компресора – машини для стискання повітря (газу).