Дослід 4. Виявлення водяної пари в повітрі

Обладнання: хімічний стакан, вода, лід або сніг, освітлювач.

Вимитий і сухий хімічний стакан встановлюють на демон­страційному столі і до половини наливають в нього холодної води. Стакан підсвічують з боку учнів, спрямовуючи світло знизу. Відмічають, що через деякий час стінки стакана затуманюються, а потім покриваються краплинами вологи – води. Корисно поруч із стаканом, заповненим холодною водою, постави­ти такий самий стакан з водою при кімнатній температурі. Для прискорення досліду у воду кидають кусочки льоду або наси­пають снігу. Якщо їх немає, можна всипати порошок нашати­рю, внаслідок чого знижується температура розчину. Учням це треба пояснити. На 100 мл води беруть три чайних ложки на­шатирю.

Дослід підтверджує, що в повітрі практично завжди є певна кількість водяної пари, яка й зумовлює вологість повітря.

Дослід 5. Вимірювання відносної вологості волосяним гігрометром

Обладнання: волосяний гігрометр, побутові прилади для визначення вологості повітря, які є в розпорядженні вчителя.

В имірювання відносної вологості волосяним гігрометром зво­диться до читання за шкалою приладу показів стрілки. Однак точність вимірювання за допомогою цих приладів невисока (±10...15%).

Будова волосяних гігрометрів буває різною, а принцип їх дії грунтується на властивості кінського волосся видовжуватися внаслідок збільшення вологості і скорочуватися від її зменшення. Для використання в приладі волосина прохо­дить спеціальну обробку (знежирювання). Вивчати конструктив­ні особливості волосяних гігрометрів не варто.

К омфортні умови існування людини визначаються певними параметрами навколишнього середовища (атмосферним тиском, температурою, вологістю повітря, освітленістю тощо). Деякі з цих параметрів піддаються регулюванню і можуть утримуватися в певних межах, часто за допомогою автоматичних пристроїв. У побуті користуються термометрами, барометрами, а останнім часом – різного типу зволожувачами повітря і кондиціонерами, які можуть підтримувати в приміщенні температуру і вологість у заданих межах.

Серед побутових приладів для вимірювання тиску, температури і вологості повітря дуже поширені комбіно­вані прилади. Учнів потрібно навчити користуватись такими приладами.

Дослiд 6. Виявлення поверхневого натягу рідини, утворення мильних плівок на каркасах

Обладнання: ареометр з накладеним кружком із мідної сітки, скляний циліндр для ареометра, два дротяні каркаси - кільце з ниткою і "гойдалка", піпетка, стакан, ефір, мильний розчин.

Для виявлення поверхневого натягу води користуються ареометром як поплавком або роблять поплавок саморобний. На віддалі 6-7 см від верхнього кінця накладають кружок із дрібної мідної сітки і закріплюють його умовними кільцями. Після опускання ареометра в циліндр з водою нитка повинна бути на віддалі 1-2 см над поверхнею води. Повільно занурюють пальцем ареометр, щоб сітка виявилась під водою і обережно опускають пальцем. Виявляється ареометр не спливає: поверхня води ніби має пружну плівку, що затримує сітку, заважаючи їй разом з ареометром піднятися вгору, в попереднє положення.

Я кщо капнути на поверхню води 2-3 крапельки ефіру, то ареометр спливатиме (поверхневий натяг ефіру приблизно в 4 рази менший, ніж у води).