9. Проблема нерозповсюдження ядерної зброї у зовнішній політиці Японії.

Питання ядерної зброї завжди було болючим для Японії. Це єдина країна, яка зазнала цілеспрямованих ядерних ударів під час бойових дій. Тому всередині японського суспільства завжди був сильним спротив ідеї ядерних озброєнь та взагалі насторожене відношення до ядерних технологій. Досвід ядерних бомбардувань став підґрунтям для заснування численних антиядерних рухів.

Після ІІ Св. Війни країні було заборонено мати будь-які збройні сили, в тому числі і неядерні. Проблему становило знаходження на території Японії американської ядерної зброї. Ситуацію погіршували й інциденти з японськими рибалками, що ставали жертвами американських ядерних випробувань. Японія не мала змоги завадити американцям у їхній ядерній політиці у регіоні, оскільки була зв’язана умовами Договору безпеки 1951 р.

Ситуація змінилася наприкінці 60-х рр., коли Японія дістала змогу проводити більш самостійну зовнішню політику. Чи не найперш це стосувалося політики стосовно ядерних озброєнь. У 1967 р. прем’єр Ейсаку Сато виголосив «три неядерних принципи» - не виробляти, не мати та не ввозити на територію країни ядерну зброю. У 1968 р. Японія приєднується до ДНЯЗ. У 1971 р. три неядерних принципи були закріплені спеціальною резолюцією парламенту, розвинувши далі антивоєнні принципи японської конституції. США вивели свою ядерну зброю з території Японії, проте за умовами американо-яп. договору вона знаходиться під американською ядерною парасолькою. 28 листопада 1995р. принципи були записаніи в Основні напрямки програми національної оборони Японії на період з 1996р.

Японія бере участь в міжнародних акціях, які очолює „група семи” , з надання фінансової та технічної допомоги при демонтажі російської ядерної зброї. Спроби Я. у створенні зони вільної від ядер.зб. в ПСА. Південно тихоокеанським форумом в 1985р. підписаний договір Раротонга про створення без`ядерної зони в південній частині Тихого океану, до якого в 1996р. приєдналась Я. На сесії ГА ООН в жовтні 1996р. яп. Делегація підтримала безумовне і безстрокове продовження ДНЯЗ.

Уряд Хосокави закликав всі ядерні держави зайнятись роззброєнням, виголосивши підтримку в справі знищення стратегічних наступальних ракет, тим самим підтвердивши неядерний курс на майбутнє. В 1996р. на сесії ГА ООН Я. підписала Договір про всеохоплюючу заборону ядерних випробувань. Японські офіційні представники запропонували навіть азійську модель ЄВРОАТОМА. В 1994р. Керівник Управління науки і техніки Макако Танка закликав передати плутонієві запаси Японії під міжнародне управління. Я. співпрацює з США та Південною Кореєю в пошуках шляхів розв`язання кризи, пов`язаної з політикою КНДР. Токіо виділив 100 млн. дол. Для програми допомоги Росії, Україні, Білорусі та Казахстану для демонтажу яд.зб.

Незважаючи на усталену у суспільстві традицію стійкої відрази до ядерної зброї, останнім часом все сильнішими стають настрої щодо відмови від без’ядерного статусу. Це є не лише наслідком поступової ремілітаризації. Проблему становлять конфлікти на територіальному підґрунті з сусідніми державами, котрі володіють ядерною зброєю. Особливо сильно вплинули на суспільну думку загострення конфлікту за острови Сенкаку з КНР восени 2012 р та Корейська ядерна криза 2013 р. Ядерна зброя починає розглядатися як фактор безпеки, що здатний забезпечити територіальну цілісність країни від зазіхань інших держав. Традиційну підтримку ця думка знайшла у правих колах японського політикуму. Свого роду маніфестом цих ідей стало інтерв’ю губернатора Токіо Сінтаро Ісіхари, відомого своїми ультраправими поглядами, газеті Independent восени 2012 р. Проте урядові кола підходять до ситуації більш практично. Ідея отримання Японією ядерної зброї навряд чи викличе велике захоплення навіть у найближчих союзників і може серйозно дестабілізувати розстановку сил у Східноазійському регіоні. Водночас, подібні заяви можуть серйозно підірвати довгострокові амбіції Японії стати постійним членом РБ ООН.