- •Проблема територіального суверенітету у зовнішній політиці Японії в 50-і – 70-і рр.
- •Основні правові та політичні засади демілітаризації японської політики.
- •Доктрина Йосіди.
- •Основні пріоритети зовнішньої політики Японії у 1980-і рр.
- •Зовнішньополітичні стратегії Японії у 1990-і - 2000-і рр.
- •Концепції політики Японії щодо країн Південно-Східної Азії.
- •Атр у зп Японії в 1980-2000 рр.
- •Миротворча діяльність у зовнішній політиці Японії.
- •Проблема нерозповсюдження ядерної зброї у зовнішній політиці Японії.
- •Проблема суверенітету Японії в японсько-американських відносин у 1950-і – першій половині 1970-х рр.
- •Основні проблеми японсько-американських відносин у другій половині 1970-х-1980-і рр.
- •Трансформація японсько-американського союзу у 1990-і-2000-і рр
- •Нормалізація японсько-радянських відносин. Спільна декларація 1956 р.
- •14. Японсько-китайські відносини у 1990-і – 2000-і рр.
- •15. Становлення зовнішньополітичної програми кнр у 1940-і- на початку 1950-х рр.
- •6. Зовнішньополітичні доктрини кнр у 1950-х – першій половині 1960-х рр.
- •17. Зовнішньополітичні концепції кнр періоду „культурної революції”.
- •18. Зовнішньополітичні концепції кнр кінця 1970-х рр.
- •19. Вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на зовнішню політику кнр у другій половині 1980-х – 1990-і рр.
- •4 Грудня 1982 р. – 4 конституція. Основні елементи зп Китаю:
- •20. Зовнішньополітичні доктрини кнр у 1980-і – 1990-і рр.
- •21. Доктрина зовнішньої політики кнр на початку ххі століття.
- •22. Виникнення тайванської проблеми та підходи кнр до її вирішення у 1950-і – 1960-і рр.
- •23. Тайванська проблема в зовнішній політиці кнр у 1980-і – 2000-і рр.
- •24. Китайсько-американське зближення на початку 1970-х рр. Китайсько-американські комюніке.
- •25. Проблеми китайсько-американських відносин у другій половині 1990-х – 2000-і рр.
- •26. Причини розколу у китайсько-радянських відносинах.
- •27. Китайсько-російське стратегічне партнерство.
- •28. Проблема “возз’єднання батьківщини” в сучасній зовнішній політиці кнр.
- •29. Політика кнр в Індокитаї у 1960-і – 1980-і рр.
- •30. Енергетична безпека в зовнішній політиці кнр в 1990-і – 2000-і рр.
- •31. Проблема об’єднання у зовнішній політиці країн Корейського півострова.
- •32. Міжкорейський діалог у 1980-і – 2000-і рр.
- •33. Міжнародні механізми розв’язання «ядерної проблеми» на Корейському півострові.
- •34. Основні пріоритети та принципи зовнішньої політики Індонезії в кінці 1950-х – на початку 1960-х рр.
- •35. Зовнішньополітичні концепції Індонезії у другій половині 1960-х – 1980-і рр.
- •36. Місце асеан у зовнішній політиці Індонезії
- •37. Ісламський фактор в зовнішній політиці Індонезії.
- •38. Регіональна політика Індонезії в пса та атр в 2000-і рр.
- •39. Регіональна політика Індії в Південній Азії у 1990-і – 2000-і рр.
- •40. Проблема регіонального лідерства в зовнішній політиці Індії в 1970-і – 1980-і рр.
- •41. Нейтралізм і неприєднання як основи зовнішньої політики Республіки Індії.
- •42. Проблеми міжнародної безпеки в зовнішній політиці Індії в 1970-і – 1990-і рр.
- •43. Зовнішньополітичні концепції Індії у 1990-і – 2000-і рр.
- •45. Індійсько-американські відносин у 1990-і – 2000-і рр.
- •46. Вплив територіальних проблем на відносини Індії із сусідами у 1960-і –1970-і рр.
- •47. Кашмірська проблема в зовнішній політиці Індії.
- •48. Індійсько-пакистанські конфлікти у 1960-і – 1970-і рр.
- •49. Індійсько-пакистанські відносини у 1990-і – 2000-і рр
- •50. Нормалізація індійсько-китайських відносин
- •51.Еволюція Індії на Середньому і Близькому Сході
- •52. Ракетгно-ядерна програма Індії та етапи її реалізації
- •53. Багатостороння дипломатія Індії на сучасному етапі. Індія і реформа оон.
- •54. Відносини стратегічного партнерства в з.П. Індії у постбіполярний період
- •55. Відносини Індії із країнами снд
- •56. Роль Індії в русі неприєднання
- •57. Засади зовнішньої політики Пакистану у 1950-60-і роки
- •58. Основи пакистансько-американського і пакистансько-китайського зближення у 1980-і рр.
- •60. Місце Афганістану у зовнішній політиці Пакистану.
- •61. Кашмір у зовнішній політиці Пакистану.
- •62. Бангладешська криза та її наслідки для зовнішньо-політичної стратегії Пакистану.
- •63. Етнічний фактор у з.П. Пакистану
- •Религия
- •Проблеми енергетичної безпеки в Пакистані.
- •66. Основні проблеми зовнішньої політики Ірану у 1940-і – на початку 1950-х рр.
- •67. Політика Ірану на Близькому та Середньому Сході у 1960-і – 1970-і рр.
- •68. Зовнішньополітичні стратегії Ірану в 1970-і рр.
- •69. Конституційні та ідеологічні засади зовнішньої політики Ісламської Республіки Іран.
- •70. Концепція та політика експорту ісламської революції у зовнішній політиці Ісламської Республіки Іран.
- •71. Зовнішньополітичні концепції ірі в 1990-і рр.
- •72. . Ірансько-російські відносини
- •73. Ірансько-американські відносини у 1980-і – 2000-і рр.
- •74. Основні проблеми зовнішньої політики ірі в 2000-і рр.
- •75. Політика Ісламської Республіки Іран щодо країн Перської затоки.
- •76. Ядерна програма Ісламської Республіки Іран і позиції великих держав
- •77.Зовнішня політика Турецької Республіки на початку "холодної війни" (1948-1953 рр.)
- •78.Зовнішньополітичні концепції Туреччини в 1980-і -1990-і рр.
- •79.Проблеми безпеки в зовнішній політиці Туреччини в 1940-і - 1950-і рр.
- •80. Турецько-американські відносини після завершення «холодної війни».
- •81. Кіпрська проблема в зовнішній політиці Туреччини.
- •82. Турецько-грецькі відносини.
- •83. Місце нато в зовнішній політиці Туреччини.
- •84. Проблема інтеграції Туреччини в єс в 1990-і – 2000-і рр.
- •85. Турецько-ізраїльські відносини.
- •86. Арабська політика Туреччини у 1960-і - 1970-і рр.
- •87. Зовнішньополітичні концепції Туреччини в 2000-і рр.
- •88. Політика Туреччини на Близькому Сході у 1990-і – 2000-і рр.
- •90. Політика Туреччини на пострадянському просторі.
63. Етнічний фактор у з.П. Пакистану
Пакистан является одной из самых больших по численности населения стран мира (190 млн человек, 6-е место в мире — оценка на декабрь 2012 года). По некоторым прогнозам, при нынешних тенденциях к 2020 году население Пакистана может достичь более 200 млн человек.
Этнический состав: пенджабцы 44,7 %, пуштуны 15,4 %, синдхи 14,1 %, сарьяки 8,4 %, мухаджиры 7,6 %, белуджи 3,6 % и др. (6,3 %).
Большинство верующих — 95 % — мусульмане: (сунниты 75 %, шииты 20 %), 5 % — христиане и индуисты.
Почти 50 % населения — грамотны (63 % мужчин и 36 % женщин, оценка 2005 года).
Языки
Государственными языками Пакистана являются — урду и английский язык. В провинциях Пакистана также имеют распространение провинциальные языки: в Пенджабе — панджаби, в Синде — синдхи, в Белуджистане — белуджский, вХайбер-Пахтвухве — пушту. В таблице показан процент от общей численности населения, по материнскому языку, среди этнических групп Пакистана.
Религия
Пакистан является второй по численности мусульманского населения страной в мире[17] и второй по численности мусульман-шиитов[18]. 96 % населения является мусульманами, из них 75 % — сунниты, и 20 % — шииты.
Конфессиональный состав населения:
мусульмане — 173,000,000 (96 %).
индуисты — 3,200,000 (1.85 %)
христиане — 2,800,000 (1.6 %)
сикхи — 20,000 (0.001 %)
также парсы, ахмадие, буддисты, иудеи, бахаи и анимисты
Проблеми енергетичної безпеки в Пакистані.
Питання не висвітлено в інтернеті належним чином. Може, комусь пощастить його знайти. Єдине, що я пам’ятаю, так це із конспекту Бурділовської: вона говорила, що Пакистану бракує енергоресурсів і тому він поширює та інтенсифікує свої зв’язки із країнами Центр. Азії та Близького Сходу. Відкрита гілка трубопроводу «Туркменістан – Пакистан». Планувалося ще й до Індії її дотягнути, але остання відмовилася. Також є проекти по імпорту енргересурсів із Казахстану, Ірану, але єдина проблема – недостатньо розвинута інфраструктура, зокрема газо – та нафтотраснтспортна. Шукайте далі…
65. Участь Пакистану в антитерористичних кампаніях. Проблема Вазірістану.
Пакистан бере дуже активну у част у миротворчих операціях ООн у Пд Азії. Він є першим донором проведення мирот. Операцій у Пд Азії ( потім Бангладеш та Індія). У прведенні антитерористичних заходів орієнтується перш за все на політику США, особливо, що стосується протидії талібів. Як відомо, спочатку Пак. Спряив призходу талібів до влади в Афганістані, але після зміни президента у самому Пакистані, він перестав їх підтримувати та розірвав з ними зявязки. А з огляду на те, що Пак. намагався якось збільшити свою політичну вагу у цьому регіоні та продемонструвати США, що на нього ще можна покластися та з ним співпрацювати, особливо у сфері безпеки, то Пак. І скористувався шансом у 2001 році і почав разом із США проводити військові заходи проти талібів. Після повалення режиму талібів в Афганістані, таліби перемістилися у пакист. Провінцію Вазірістан та розмістилися у військовій базі. Пак. У відповідь за підтримки СШа розпочав каральні заходи. Таліби проголосили незалежну Ісламську Державу Вазірістан, яку, звичайно, ніхто не визнав. Иаліби були розгромлені. Також Пак. приймав участь у подоланні наслідків природного лиха на Шрі-Ланці ращом із Індією. Присутні також па кист. миротворці і на Бл. Сході та в Афганістані.
