6. Концепції політики Японії щодо країн Південно-Східної Азії.

Пд.- сх. Азії традиційно – одне з перших місць в ЗП Японії (економ, політ, військово-стратегічні інтереси). Поразка Японії в Другій світовій змусила її відновити, поглибити та розширити увесь комплекс зв’язків на дво- та багатосторонній основі в регіоні, щоб забезпечити тут собі лідерство. Тут було не скільки прагнення відновити зв’язки з державами, скільки знову отримати доступ до стратегічних матеріалів вкрай необхідних для відбудови яп економіки. До кінця 60-х відносини Яп. з країнами пд.-сх Азії були обмеженими. Формально, курс Японії в 60-ті в пд.-сх Азії був суто економічним і вільним від ідеологій, хоча насправді вона прагнула стати регіональним лідером.

В 70-ті рр. японські монополії утвердилися на ринках пд.-сх Азії, зокрема АСЕАН, стала для цих країн головним експортером та імпортером. Причини такої уваги до пд.-сх Азії: географічна близькість, економічний потенціал, сировине та енергетичне багатство регіону, значні ресурси робочої сили, відносна політична стабільність в країнах регіону, зростаюча стратегічна значимість (перехрестя морських шляхів).

З другої половини 70-х – зміни у внутрішньополітичній обстановці потягли за собою й зміни у зовнішній політиці, особливо через тиск з боку США. Відбувається диверсифікація зп, «багатостороння дипломатія» Фукуди, або «дипломатія на всі напрямки». ЗП реалізувалась лише економічними та дипломатичними засобами. Японія активізує пд.-сх. азіатський напрямок ЗП, зокрема АСЕАН. Фукуда виділив три принципи відносин з АСЕАН: 1)Японія відмовл від ролі воєнної держ та готова сприяти миру та процвітанню в пд.-сх Азії, 2)Японія зобов’язується докласти зусиль для зміцнення довіри на основі «щирих» взаємовідносин з країнами АСЕАН в усіх сферах, 3)рівноправність із партнерами АСЕАН, намір співпрацювати з ними заради їх солідарності, досягнення взаємопорозуміння з країнами Індокитаю. Ці принципи дістали назву «Манільська доктрина» або «доктрина Фукуди». Ця доктрина відіграла важливу роль у формуванні концепції тихоокеанського співробітництва(ТОС). Сутність ідеї ТОС зводилася до обєднання США, Канади, Японіі, Австралії Нової Зеландії, з приєднанням в подальшому ряду пд.-сх азіатських країн, що розвиваються, зокрема країни АСЕАН.

7. Атр у зп Японії в 1980-2000 рр.

У 80-ті роки особлива увага булла відведена Тихоокенському регіону.

84 рік – Японія та Австралія стали основою для співробітництва всередині регіону. АТЕС

Причини регіонального зближення:

1. США та КНР, їх співпраця= як загроза регіональній політиці

2. Японія та СРСР, Курильські острови, як аспект нестабіфльності та відсутність гарантій. Хоча, весь цей період Країна підтримувала досить тісні зв’язки з обома країнами.

Кінець 80-х років. Питання безпеки в регіоні. Співпраця щодо подолання наслідків Другої Світової війни.

В цей же час: постає питання баланс сил в регіоні. США (за АТЕС)-СРСР. Японія протии всіх інших держав у регіоні. Особливо КНР. З цим було пов’язано рішення відмовитися від статусу регіонального лідера.

В 90-ті. Угоди з: Південною Кореєю (92 р.); Індія (93 р.); з країнами Південно-східної Азії.

В кінці 95 року –ідея про створення регіонального союзу. Криза регіональної політики. Покращення відносин з КНР.

80-90 – АСЕАН – АТЕС (2 декларації щодо моделей інтеграції). Питання РФ в АСЕАН (формат АСЕАН +1).

КНР-АСЕАН – Зони Вільної Торгівлі. Японія протии до 99 року. В 2001 році уряд Коідзумі – за!

З цього часу – поглиблення регіональної співпраці + глобальна співпраця (ООН, США).

З 2007 року – питання реформування ЗП в АТР.

Проблеми: Корея.

Азиатско-Тихоокеанское экономическое сотрудничество (АТЭС) — международная (региональная) экономическая организация.

Образовано в 1989 г. в Канберре по инициативе премьер-министров Австралии и Новой Зеландии. Главные цели организации — обеспечение режима свободной открытой торговли и укрепление регионального сотрудничества.

Первоначально высшим органом АТЭС были ежегодные совещания на уровне министров, но с 1993 г. стали проводиться и встречи лидеров (саммиты). Органы АТЭС: конференции на высшем уровне, сессии министров иностранных дел и экономики, Постоянный секретариат, Азиатско-Тихоокеанский парламентский форум и др.

В 1994 г. в качестве стратегической цели объявлено создание к 2020 г. в АТР системы свободной и открытой торговли и либерального инвестиционного режима. Наиболее развитые страны должны осуществить либерализацию к 2010 г. Каждая страна самостоятельно определяет свой статус и сроки введения новых режимов на основе индивидуальных планов действий.

В АТЭС входит 19 стран Азиатско-Тихоокеанского региона (АТР) и две территории — Гонконг (Сянган, являющийся частью КНР) и Тайвань, поэтому официально его участники называются не странами-членами АТЭС, а экономиками АТЭС.

Асоціації держав Південно-Східної Азії (англ. Association of Southeast Asian Nations, ASEAN, АСЕАН) — це геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 краïн, розташованих в Південно-Східній Азіï.

Організація була створена 8 серпня 1967 року Філіпінами, Малайзією, Індонезією, Сінгапуром та Тайландом, які прийняли Бангкокську декларацію. Пізніше до них приєднались Бруней, Камбоджа, Лаос, М’янма і В’єтнам.

Проте сам союз був закріплено на папері у вигляді Договору про друбжу та співробітництвов АСЕАН в Південно-Східній Азіï лише в 1976 році на Балі.

Батьками-засновниками АСЕАН вважають цих міністрів іноземних справ: Адам Малік з Індонезіï, Нарцисо Рамос з Філіпін, , Абдул Разак з Малайзіï, С. Раджаратнам з Сінгапуру та Танат Хоман з Таïланду.