- •Проблема територіального суверенітету у зовнішній політиці Японії в 50-і – 70-і рр.
- •Основні правові та політичні засади демілітаризації японської політики.
- •Доктрина Йосіди.
- •Основні пріоритети зовнішньої політики Японії у 1980-і рр.
- •Зовнішньополітичні стратегії Японії у 1990-і - 2000-і рр.
- •Концепції політики Японії щодо країн Південно-Східної Азії.
- •Атр у зп Японії в 1980-2000 рр.
- •Миротворча діяльність у зовнішній політиці Японії.
- •Проблема нерозповсюдження ядерної зброї у зовнішній політиці Японії.
- •Проблема суверенітету Японії в японсько-американських відносин у 1950-і – першій половині 1970-х рр.
- •Основні проблеми японсько-американських відносин у другій половині 1970-х-1980-і рр.
- •Трансформація японсько-американського союзу у 1990-і-2000-і рр
- •Нормалізація японсько-радянських відносин. Спільна декларація 1956 р.
- •14. Японсько-китайські відносини у 1990-і – 2000-і рр.
- •15. Становлення зовнішньополітичної програми кнр у 1940-і- на початку 1950-х рр.
- •6. Зовнішньополітичні доктрини кнр у 1950-х – першій половині 1960-х рр.
- •17. Зовнішньополітичні концепції кнр періоду „культурної революції”.
- •18. Зовнішньополітичні концепції кнр кінця 1970-х рр.
- •19. Вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на зовнішню політику кнр у другій половині 1980-х – 1990-і рр.
- •4 Грудня 1982 р. – 4 конституція. Основні елементи зп Китаю:
- •20. Зовнішньополітичні доктрини кнр у 1980-і – 1990-і рр.
- •21. Доктрина зовнішньої політики кнр на початку ххі століття.
- •22. Виникнення тайванської проблеми та підходи кнр до її вирішення у 1950-і – 1960-і рр.
- •23. Тайванська проблема в зовнішній політиці кнр у 1980-і – 2000-і рр.
- •24. Китайсько-американське зближення на початку 1970-х рр. Китайсько-американські комюніке.
- •25. Проблеми китайсько-американських відносин у другій половині 1990-х – 2000-і рр.
- •26. Причини розколу у китайсько-радянських відносинах.
- •27. Китайсько-російське стратегічне партнерство.
- •28. Проблема “возз’єднання батьківщини” в сучасній зовнішній політиці кнр.
- •29. Політика кнр в Індокитаї у 1960-і – 1980-і рр.
- •30. Енергетична безпека в зовнішній політиці кнр в 1990-і – 2000-і рр.
- •31. Проблема об’єднання у зовнішній політиці країн Корейського півострова.
- •32. Міжкорейський діалог у 1980-і – 2000-і рр.
- •33. Міжнародні механізми розв’язання «ядерної проблеми» на Корейському півострові.
- •34. Основні пріоритети та принципи зовнішньої політики Індонезії в кінці 1950-х – на початку 1960-х рр.
- •35. Зовнішньополітичні концепції Індонезії у другій половині 1960-х – 1980-і рр.
- •36. Місце асеан у зовнішній політиці Індонезії
- •37. Ісламський фактор в зовнішній політиці Індонезії.
- •38. Регіональна політика Індонезії в пса та атр в 2000-і рр.
- •39. Регіональна політика Індії в Південній Азії у 1990-і – 2000-і рр.
- •40. Проблема регіонального лідерства в зовнішній політиці Індії в 1970-і – 1980-і рр.
- •41. Нейтралізм і неприєднання як основи зовнішньої політики Республіки Індії.
- •42. Проблеми міжнародної безпеки в зовнішній політиці Індії в 1970-і – 1990-і рр.
- •43. Зовнішньополітичні концепції Індії у 1990-і – 2000-і рр.
- •45. Індійсько-американські відносин у 1990-і – 2000-і рр.
- •46. Вплив територіальних проблем на відносини Індії із сусідами у 1960-і –1970-і рр.
- •47. Кашмірська проблема в зовнішній політиці Індії.
- •48. Індійсько-пакистанські конфлікти у 1960-і – 1970-і рр.
- •49. Індійсько-пакистанські відносини у 1990-і – 2000-і рр
- •50. Нормалізація індійсько-китайських відносин
- •51.Еволюція Індії на Середньому і Близькому Сході
- •52. Ракетгно-ядерна програма Індії та етапи її реалізації
- •53. Багатостороння дипломатія Індії на сучасному етапі. Індія і реформа оон.
- •54. Відносини стратегічного партнерства в з.П. Індії у постбіполярний період
- •55. Відносини Індії із країнами снд
- •56. Роль Індії в русі неприєднання
- •57. Засади зовнішньої політики Пакистану у 1950-60-і роки
- •58. Основи пакистансько-американського і пакистансько-китайського зближення у 1980-і рр.
- •60. Місце Афганістану у зовнішній політиці Пакистану.
- •61. Кашмір у зовнішній політиці Пакистану.
- •62. Бангладешська криза та її наслідки для зовнішньо-політичної стратегії Пакистану.
- •63. Етнічний фактор у з.П. Пакистану
- •Религия
- •Проблеми енергетичної безпеки в Пакистані.
- •66. Основні проблеми зовнішньої політики Ірану у 1940-і – на початку 1950-х рр.
- •67. Політика Ірану на Близькому та Середньому Сході у 1960-і – 1970-і рр.
- •68. Зовнішньополітичні стратегії Ірану в 1970-і рр.
- •69. Конституційні та ідеологічні засади зовнішньої політики Ісламської Республіки Іран.
- •70. Концепція та політика експорту ісламської революції у зовнішній політиці Ісламської Республіки Іран.
- •71. Зовнішньополітичні концепції ірі в 1990-і рр.
- •72. . Ірансько-російські відносини
- •73. Ірансько-американські відносини у 1980-і – 2000-і рр.
- •74. Основні проблеми зовнішньої політики ірі в 2000-і рр.
- •75. Політика Ісламської Республіки Іран щодо країн Перської затоки.
- •76. Ядерна програма Ісламської Республіки Іран і позиції великих держав
- •77.Зовнішня політика Турецької Республіки на початку "холодної війни" (1948-1953 рр.)
- •78.Зовнішньополітичні концепції Туреччини в 1980-і -1990-і рр.
- •79.Проблеми безпеки в зовнішній політиці Туреччини в 1940-і - 1950-і рр.
- •80. Турецько-американські відносини після завершення «холодної війни».
- •81. Кіпрська проблема в зовнішній політиці Туреччини.
- •82. Турецько-грецькі відносини.
- •83. Місце нато в зовнішній політиці Туреччини.
- •84. Проблема інтеграції Туреччини в єс в 1990-і – 2000-і рр.
- •85. Турецько-ізраїльські відносини.
- •86. Арабська політика Туреччини у 1960-і - 1970-і рр.
- •87. Зовнішньополітичні концепції Туреччини в 2000-і рр.
- •88. Політика Туреччини на Близькому Сході у 1990-і – 2000-і рр.
- •90. Політика Туреччини на пострадянському просторі.
25. Проблеми китайсько-американських відносин у другій половині 1990-х – 2000-і рр.
У червні 1989р. Відбулися виступи Китайської молоді, що требо вали лібералізації політичної системи країни, на площі Тяньоньмэнь у Пекіні . У відповідь США призупинили постачання озброєнь у Китай, загальмували політичний діалог і наданні КНР кредитів на суму 1,3 млрд. дол.
На думку експертів, у цей період Вашингтон керувався думкою не про стратегічну важливість співробітництва з Пекіном, а його економічної ролі в азіатсько-тихоокеанському регіоні. У 1993р. Бив Клінтон після свого приходу до влади став погоджувати питання прав людини з наданням Китаю "найбільшого сприяння" у торгівлі, що максимально погіршило китайсько-американські відносини. Шанс виходу відносин між Китаєм і США з тупика найшовся в листопаду того ж року на неформальному самміті організації азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЭС) у Сиэтле, у ході якого голова КНР Цзян Цзэминь і президент Б.Клінтон провели першу зустріч. Цзян Цзэминь підкреслив , що обидві сторони повинні звертати свої погляди на увесь світ і приділяти увагу майбутньому, щоб підтримувати тим самим здорові і стабільні китайсько-американські відносини, а також вивести спокійний, стабільний і безпечний світ у XXІ століття . Б.Клінтон у свою чергу виразив намір американської сторони поліпшити відношення з Китаєм. Під впливом зустрічі на вищому рівні в Сиэтле уряд Б. Клінтона в 1994р. висунуло політикові контактів з Китаєм. У тому ж році відновилися міжурядові візити на високому рівні, односторонньо перервані США три роки тому. Вашингтон одночасно оголосив про відділення питання прав людини з наданням Китаю "статусу найбільшого сприяння", однак що розвиваються китайско-американські відносини в 1995р. зазнали невдачі - 6 травня всупереч рішучим запереченням китайського уряду американська адміністрація відверто погодилася на поїздку Дэнхуэя в США, що заморозило відносини двох країн на самій нижчій крапці протягом 16 років після встановлення дипломатичних відносин між ними.
Після подій 11.09.2001 р. Китайська Народна Республіка запропонувала сильну підтримку у війні з тероризмом. Незабаром після 11 вересня, США і КНР почали контртерористичний діалог, що призвело до тісної співпраці не лише міждержавних, алей на регіональних рівнях.
У даний період динамічно розвиваються економічні відносини. Започаткований у 2006 р. економічний діалог разом із стратегічним діалогом, започаткованим у 2005 р., призвів до справжнього прориву в американсько-китайських відносинах. Ці діалоги переросли у новий Стратегічний та Економічний Діалог, започаткований Б.Обамою у 2009 р. задля підняття відносин на більш високий рівень.
Слід зазначити, що у 2005 році КНР стала другим за обсягом торговим партнером США та утримує цю позицію до сьогодні. На сьогодні, Китай є найбільшим кредитором США, що дає змогу китайському уряду надавати власні умови.
Саме у цей час урядом США був сформульований новий підхід до американо-китайських відносин, так зване «стратегічне завірення», суть якого полягає у тому, що США не будуть заважати китайському сходженню до влади, якщо він, в свою чергу, погодиться на «мирне співіснування». США пішли на поступки КНР, щоб заручитися їх підтримкою у північно корейському та іранському питаннях. Проте, ці сподівання так і не здійснилися, тому Б. Обома пообіцяв прийняти у себе Далай-Ламу, що знову вивело проблему Тибету передній план . Проте ні проблема Тибету, ні знов проявлена на початку 2010 року проблема Тайваню, не змогли дестабілізувати відносини між Китаєм та США .
